8.3.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1636/16

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Шембелян В.С.,

за участі секретаря судового засідання Олійник О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Станично-Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганської області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Станично-Луганської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Відповідач), в якому Позивач просила скасувати рішення Відповідача від 16 червня 2016 року № 000093/12-6-12/НОМЕР_1 про накладення на приватного підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 6800,00 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що згідно із вимогами статей 61, 75, 80, 86, 116 ПК України Відповідач повинен здійснювати податковий контроль в порядку та спосіб, визначений законом, зокрема шляхом проведення в даному випадку фактичних перевірок з дотриманням прав субєкту контролю та приймати рішення про застосування санкцій на підставі обєктивних даних, отриманих під час перевірки.

Стверджував, що Відповідачем порушені вимоги статей 61, 75, 80, 86, 116 ПК України в частині порушення порядку проведення перевірки, підстав, процедури прийняття та оформлення рішення про застосування санкцій.

Відповідач позов не визнав надав суду письмові заперечення (т.1 а.с. 77-80, т.2 а.с.3-5), у яких стверджував, що рішення про застосування штрафних санкцій від 16.06.2016 № 000093/12-16-12/НОМЕР_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, було прийнято на підставі проколу про адміністративне правопорушення від 29.12.2015 № 008504, де було встановлено порушення вимог пункту 1 статті 15-3 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а саме продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, що не досягли 18 років та згідно з абзацем 9 статті 17 Закону № 481/95-ВР застосовано до Позивача фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн.

Зазначив, що у протоколі від 12.03.2016 співробітниками поліції було зазначено про встановлення правопорушення, а саме продаж барменом ОСОБА_2, який працює у позивача, пляшки вина обємом 0,7 літра та однієї пачки цигарок Rothmans особі, яка не досягла 18 років ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, чим порушено статтю 15-3 Закону № 481/95-ВР.

Даний факт підтверджується поясненнями неповнолітнього покупця ОСОБА_3, учня ІНФОРМАЦІЯ_2, та які не містять спростування продажу алкогольного напою та тютюнових виробів неповнолітній особі.

Додатково послався на лист Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № 2379/12/13-12, в якому зазначено, що для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати до суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України. Стверджував, що Позивачем не надано доказів, щодо спростування матеріалів перевірки кафе-бару Городок 29 грудня 2015 року.

Просив суд відмовити у задоволені позову.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини третьої статті 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених в статті 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини другої статті 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 зареєстрована як фізична особа підприємець за адресою: 92800, Луганська обл., Біловодський район, селище міського типу Біловодськ, вулиця Рози Люксембург, будинок 75, перебуває на обліку у відповідача як платник податків.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Повноваження відповідача визначені у тому числі статтею 20 ПК України.

У відповідності до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

З урахуванням викладеного та вимог статей 17, 18 КАС України, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України від 19.12.1995 № 481 Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі Закон України № 481).

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що 29.12.2015 співробітниками Біловодського ВП Головного управління Національної поліції в Луганській області складений протокол від 29.12.2015 серії ЛГ № 008504 про адміністративне правопорушення за ознаками правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КУпАП України, у якому зазначено, що 29.12.2015 приблизно о 13 год. 30 хв. громадянин ОСОБА_2, в кафе-барі Городок, розташованому за адресою: смт.Біловодськ, вул.Леніна, 163, продав неповнолітньому громадянину ОСОБА_3 пляшку вина обємом 0,5 літра та пачку цигарок марки Rothmans. Протокол містить підпис ОСОБА_2 (т.2 а.с. 10).

Відповідно до пояснень ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1), він є учнем 10 класу Біловодської гімназії, який для особистого вживання здійснив купівлю однієї пачки цигарок Rothmans за ціною 15 грн та пляшки вина за ціною 55 грн (т.2 а.с. 13).

Неповнолітній вік покупця товару підтверджено свідоцтвом про народження, виданого 06.08.2000 Біловодським відділом реєстрації актів громадянського стану Луганської області, копія якого є в матеріалах справи (т.2 а.с.12).

Згідно з поясненнями ОСОБА_2, отриманими під час перевірки, він тимчасово працював в кафе-барі Городок, що розташований по вул.Леніна, 163, смт. Біловодськ, що належить підприємцю ОСОБА_1. 29.12.2015 приблизно о 13 год. 30 хв. ОСОБА_2 на своєму робочому місці продав вказані пляшку вина та пачку цігарок незнайомому молодому хлопцю без зясування його віку (т.2 а.с. 11).

Таким чином, факт продажу алкогольного напою та тютюнових виробів неповнолітній особі 29.12.2015 приблизно о 13 год. 30 хв. барменом кафе-бару Городок, що розташований по вул.Леніна, 163, смт. Біловодськ підтверджено як поясненнями покупця так і поясненнями продавця вказаного товару, на підставі яких складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, приміщення кафе-бару Городок, що розташований по вул.Леніна, 163, смт. Біловодськ належить ОСОБА_5 (т.1 а.с.248 зв.бік).

Згідно з ліцензіями серії АЕ № 623030 та серії АЕ № 623031 на право продажу тютюнових виробів та алкогольних напоїв в кафе Городок за адресою: вул.Леніна, 163, смт. Біловодськ, належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 39, 40).

Отже, на підставі зазначених матеріалів справи судом встановлено факт продажу неповнолітній особі 29.12.2015 приблизно о 13 год. 30 хв. алкогольного напою та тютюнових виробів в приміщенні, де здійснює свою підприємницьку діяльність з продажу вказаного товару позивач. Доказів, які спростовують дійсність цього факту суду стороною позивача не надано.

Дійсно, в порядку визначеному статтями 287-289 КУпАП адміністративний матеріал за вказаним протоколом про адміністративне правопорушення серії ЛГ №008504 від 29.12.2015 було направлено на розгляд адміністративної комісії.

На підставі зазначених матеріалів 31.12.2015 адміністративна комісія при виконавчому комітеті Біловодської селищної ради прийняла рішення про призначення ОСОБА_2 адміністративного покарання у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн за правопорушення передбачене частиною другою статті 156 КУпАП (т.2 а.с. 14). У протоколі засідання адміністративної комісії зазначені пояснення ОСОБА_2 наступного змісту: Свою провину визнаю та правопорушень подібного роду більше не трапиться (т.2 а.с.15).

Постановою Біловодського районного суду Луганської області по справі №408/55/16-а від 09.02.2016 скасовано постанову Біловодської селищної ради від 31.12.2015 та позов ОСОБА_2 задоволено з підстав визнання цього позову відповідачем (т.2 а.с.16).

16.06.2016 відповідачем винесено рішення № 000093/12-16-12/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн за здійснення продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років (далі - Рішення № 93, т.2 а.с. 6).

Рішення № 93 є предметом спору у даній справі.

Відповідно до Порядку про застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій у тому числі можуть бути матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання субєктом підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - Постанова № 790).

Таким чином, відповідач мав право приймати рішення про застосування санкцій на підставі матеріалів, які надійшли від правоохоронних органів.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 15-3 Закону України № 481 забороняється продаж пива особам, які не досягли 18 років.

Частиною четвертою статті 15-3 Закону України № 481 передбачено, що продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів, зобовязаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 790, та абзацу 9 частини другої статті 17 Закону України № 481 до субєктів господарювання за порушення вимог статті 15-3 цього Закону застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн.

Частиною четвертою статті 17 Закону України № 481 визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Таким чином відповідач мав повноваження на прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.

Приписи статті 17 Закону України № 481 не встановлюють форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Такі норми містить Порядок № 790. Зокрема, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Разом із тим відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України.

У свою чергу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобовязань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобовязує контролюючий орган визначити суму грошових зобовязань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Таким чином, обовязком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобовязань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України у разі, коли сума грошового зобовязання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Приписи статті 17 Закону у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам Податкового кодексу України. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами Податкового кодексу України.

При цьому окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не є безумовною підставою для скасування рішення, оскільки суд повинен зясувати всі обставини які мають значення для оцінки правомірності рішення відповідача.

Згідно із пунктом 14.1.7 статті 14 ПК України оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу здійснюється в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Статтею 102 ПК України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Таким чином позивач скористалась своїм правом на оскарження рішення про застосування фінансових санкцій безпосередньо до суду.

Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 09.02.2016 у справі № 408/55/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Біловодської селищної ради Луганської області, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1 був задоволений позов та скасовано постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Біловодської селищної ради від 31.12.2015 про накладання на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за частиною другою статті 156 КУпАП у вигляді штрафу (т.2 а.с. 17).

Дослідивши зміст Постанови Біловодського районного суду Луганської області від 09.02.2016 у справі № 408/55/16-а, суд встановив, що вказане рішення суду про задоволення позову прийняте не з підстав наявності доказів, що спростовують сам факт вчинення правопорушення ОСОБА_2, а з підстав добровільного визнання позову відповідачем, оскільки склад адміністративної комісії був неповноважним, утвореним в порушення вимог чинного законодавства. Отже, оскільки зазначена постанова суду не містить жодних висновків щодо наявності чи відсутності складу правопорушення в діях ОСОБА_2, суд, керуючись вимогами ч.1 с.70 КАС України, не приймає до уваги зазначене рішення суду при розгляді цієї справи як неналежний доказ, оскільки вона не стосується предмету доказування.

Згідно із пунктом 5 Порядку № 790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, у тому числі є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання субєктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Порядок № 790 не містить визначення матеріали правоохоронних органів.

Системний аналіз пункту 5 Порядку № 790 свідчить, що повинна бути інформація про статус та дії субєкта господарювання щодо недотримання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Згідно із інформацією, наявною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, будівля кафе-бара Городок за адресою: Луганська область, Біловодський район, смт. Біловодськ, вул. Леніна, буд. 163-А належить - ОСОБА_5 (т.1 а.с. 248 зв.бік).

Ліцензії серії АЕ № 623030 та серії АЕ № 623031 на право продажу тютюнових виробів та алкогольних напоїв в кафе Городок за адресою: вул.Леніна, 163, смт. Біловодськ, належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 39, 40).

Таким чином, наявні у відповідача на момент прийняття Рішення № 93 матеріали правоохоронних органів містили достатньо інформації про статус позивача, здійснення нею підприємницької діяльності саме за адресою: Луганська область, Біловодський район, смт. Біловодськ, вул. Леніна, буд. 163-А. Протокол про адміністративне правопорушення, пояснення неповнолітнього ОСОБА_4 та продавця ОСОБА_2 у сукупності містили достатньо інформації про фактичні обставини продажу алкогольних напоїв та цигарок неповнолітньому.

На виконання вимог статті 71 позивачем не надана та відсутня у справі інформація стосовно причетності іншого субєкта підприємницької діяльності. Не було її у відповідача на момент прийняття оскарженого рішення.

Правова конструкція статей 15-3, 17 Закону України № 481, Порядку № 790, передбачає застосування фінансових санкцій за продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти річного віку саме суб'єктом підприємницької діяльності, незалежно від відповідальності безпосереднього продавця.

На підтвердження цієї правової позиції свідчить також наявність окремої відповідальності за приписами статті 162 КУпАП. Зазначена відповідальність не лише є окремою, але розглядається за іншими правилами.

На користь цієї позиції свідчить також встановлені законодавством відмінності за видом відповідальності та субєктним складом.

Скасування Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 09.02.2016 рішення адміністративної комісії при виконавчому комітеті Біловодської селищної ради про притягнення до відповідальності не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог оскільки оцінюється разом з іншими доказами.

Відповідно до частини першої статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З метою повного обєктивного розгляду справи необхідно визначити також особу неповнолітнього, предмет продажу та факт продажу.

В порядку, визначеному статтею 35 КАС України, судом приймались заходи щодо виклику свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_2, але останні в судове засідання не прибули.

Крім того, позивач не оспорює дійсності факту продажу вказаного товару неповнолітній особі за місцем здійснення його підприємницької діяльності ОСОБА_2, про що свідчить позовна заява.

Належних доказів, що спростовують наявність цього факту позивач не надав.

Тому, за наявних в матеріалах справи доказів та встановлених на їх підставі фактів вимоги позивача є необґрунтованими, тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

У звязку із відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати здійсненні позивачем не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Станично-Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганської області про скасування рішення № 000093/12-6-12/НОМЕР_1 від 16 червня 2016 року про накладення на приватного підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 6800,00 грн відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя ОСОБА_6