open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа

№ 609/51/17

Головуючий

у 1-й інстанції Ящук Т.М.

Провадження

№ 22-ц/789/1242/17

Доповідач

- Ткач О.І.

Категорія

-

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Бершадська Г. В., Гірський Б. О.,

з участю секретаря : Бріля В.Л.позивача та її представника та представника Людвищенського НВК

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шумського районного суду від 18 вересня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору первинної профспілкової організації "Трудова солідарність" до відділу освіти, молоді та спорту Шумської райдержадміністрації, Людвищенського НВК "Загальноосвітній навчальний заклад 1-2 ступенів - дошкільний навчальний заклад" про визнання незаконним наказу та стягнення різниці в заробітку,-

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що наказом директора Людвищенського НВК "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" (надалі Людвищенська НВК) в серпні 2016 року несправедливо вирішено питання розподілу педагогічного навантаження на 2016-2017 навчальний рік, чим порушено її трудові права, оскільки відбувся дисбаланс при розподілі педагогічного навантаження між нею та вчителем ОСОБА_2, що істотно вплинуло на заробітну плату, тим самим порушено її право на належну оплату праці. Тому, просить скасувати наказ та стягнути різницю у заробітній платі у зв'язку з неповним педагогічним навантаженням в сумі 15726,72 грн.

Позивачка не просила поновити строк звернення до суду.

Рішенням Шумського районного суду від 01 квітня 2016 року відмовлено в позові ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу директора Людвищенського НВК "Загальноосвітній навчальний заклад 1-2 ступенів - дошкільний навчальний заклад" №75од від 22.08.2016 року в частині визначення тижневого педагогічного навантаження ОСОБА_1 у 2016-2017 р.р; про зобов'язання відділу освіти, молоді та спорту Шумської райдержадміністрації забезпечити ОСОБА_1 тижневим педагогічним навантаженням не менше 18 навчальних годин; стягнення з відділу освіти, молоді та спорту Шумської райдержадміністрації різниці в заробітку у зв'язку з неповним педагогічним навантаженням в Людвищенському НВК "Загальноосвітній навчальний заклад 1-2 ступенів - дошкільний навчальний заклад", починаючи із 01.09.2016 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Шумського районного суду скасувати та ухвали нове, яким задовольнити її позовні вимоги посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що від моменту закінчення Тернопільського державного педагогічного інституту вона була призначена на посаду вчителя географії із повним тижневим навантаженням. Відповідачами не оформлено жодного наказу про її неповний робочий час. Керівник навчального закладу в 2016 році при розподілі педагогічного навантаження на 2016/2017 навчальний рік проігнорувала наказ від 31.08.2015 року про те, що її переведено на посаду вчителя з викладання предмету "природознавство", а також не запропоновано викладання курсу військової початкової підготовки, хоча вона є сержантом запасу Збройних Сил і має освіту медсестри цивільної оборони. На думку позивачки, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В суді апеляційної інстанції позивачка та її представник доводи апеляційної скарги підтримали.

Додатково позивачка пояснила, що будь-яких заяв про роботу в умовах неповного робочого часу вона не писала, будь-яким наказом роботодавця не обумовлено її неповний робочий час. Педагогічне навантаження вчителя визначається щорічно. При цьому зазначила, що її педагогічне навантаження на 2016/2017 навчальний рік тарифіковано в 14 годин, а вчителя ОСОБА_2- тарифіковано в 21 годину.

Вважає дискримінаційним положення при якому їй як спеціалісту педагогу з викладання географії, при наявності наказу про переведення на посаду вчителя з викладання природознавства, не тарифіковано викладання вказаного предмету. Даний предмет тарифіковано вчителю, який не призначений на посаду вчителя з викладання природознавства і є атестованим на викладання вказаного предмета лише в квітні місяці 2015 року.

Вважає дискримінаційним в гендерному аспекті і факт відмови в тарифікації на викладання предмету "військова початкова підготовка" її як жінку, сержанта Збройних Сил в запасі та медсестру цивільної оборони, яка може викладати основи військово-медичної підготовки, оскільки директор віддала перевагу вчителю ОСОБА_2, який не є військозобов'язаним, однак є чоловіком.

Представник Людвищенського НВК - директор, доводи апеляційної скарги заперечила, просить рішення залишити без змін. При цьому, суду апеляційної інстанції пояснила, що наказ про переведення позивачки в серпні 2015 року на посаду вчителя природознавства вважає нечинним, тому він не внесений в трудову книжку позивачки і відповідно цей предмет відповідачці не тарифіковано. Право вчителя ОСОБА_2 на викладання вказаного предмета обґрунтовує тим, що уже тривалий період часу він його викладає, тому не вважає за потрібне, щоб був наказ про призначення його на посаду вчителя з викладання вказаного предмету, оскільки з 2015 року він є атестованим з викладання вказаного предмета. Тарифікацію вчителя ОСОБА_2 на викладання предмету "Початкової військової підготовки" пояснює тим, що в школі відсутні вчителі, які служили в Збройних Силах, і вона як директор школи на підставі рекомендації Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти визначила, що вчителем повинна бути особа чоловічої статі. (т.2 а.с.71-72).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог. Свій висновок суд мотивував тим, що навантаженість у позивачки була змінена у зв'язку із виключенням із шкільної програми за проханням батьків предмету "Основи християнської етики", а на викладання "Початкової військової підготовки" у позивачки немає достатньої кваліфікації і пріоритет у визначенні вчителя на викладання даного предмету належить директору. Невключення до навчального плану функціонування туристично-краєзнавчого гуртка в школі суд не вважає обставиною, що порушує право позивачки, бо даний гурток було ліквідовано ще в 2015/2016 роках. Враховуючи, що ОСОБА_2 в 2015 році був атестованим як вчитель з викладання природознавства і викладав вказаний предмет з 2005 року, а наказ про переведення позивачки на посаду вчителя з викладання вказаного предмету оформлено з порушенням закону та враховуючи, що позивачка працює на умовах неповного робочого часу, відповідно в керівника навчального закладу були підстави тарифікувати на вказаний предмет вчителя ОСОБА_2

Суд апеляційної інстанції з даними висновками суду першої інстанції не може погодитись з наступних міркувань.

Відповідно до ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Усупереч зазначеним та на порушення інших норм процесуального права суд не встановив дійсний характер правовідносин сторін, факти, які підлягали встановленню; не дав оцінки поданим сторонами доказам з дотриманням принципу допустимості; не навів мотивів відхилення частини цих доказів та не обгрунтував доведеність певних установлених ним фактів. Усе це призвело до неправильного вирішення справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивачка ОСОБА_1 в 1986 році закінчила Тернопільський державний педагогічний інститут за спеціальністю географія з додатковою спеціальністю біологія.

За час навчання в інституті позивачка пройшла курс навчання на військовій кафедрі, отримала свідоцтво про присвоєння їй кваліфікації медичної сестри для цивільної оборони, є сержантом Збройних Сил в запасі та перебуває на військовому обліку в Людвищенській сільській раді з 09.10.1985 року ( т.1 а.с. 129-131).

30 серпня 1985 року позивачка, будучи студенткою, призначена наказом Шумського райвно №281-к-а вчителем географії та біології Людвищенської ВШ з 01.09.1985 року на підставі наказу Тернопільського облвно №13788к від 21.08.1985 року (а.с.122 т.1).

15.08.1986 року наказом Шумського райвно №290-К ОСОБА_3 призначено вчителем географії Людвищенської ВШ з 15.08.1986 року на підставі наказу Тернопільського облвно №290-К від 01.07.1986 року(т.1 а.с.123).

Станом на 1998/1999 навчальний рік предмет природознавство відносився до державного компоненту (на сьогодні інваріантна складова) і вказаний предмет в Людвищенській восьмирічній школі викладала позивачка (т.1 а.с.94,95).

Наказом відділу освіти Шумської райадміністрації №83-К від 23.08.2005 року позивачка переведена на посаду вчителя географії, ОБЖ, основ здоров'я даної шкоди (т.1 а.с.124)

14.03.2008 року позивачка, як вчитель географії, призначена наказом відділу освіти Шумської райадміністрації №37-К на посаду вихователя ( 0.3 ставки) на час перебування працівниці у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х років, а наказом №19-К від 13.02.2009 року звільнена з вказаної посади вихователя (т.1 а.с.125,126.).

13.05.2015 року наказом відділу освіти, молоді та спорту Шумської РДА за №94-К позивачка переведена на посаду вчителя географії, основ здоров'я, основ безпеки життєдіяльності та християнської етики з 15.05.2015 року на підставі подання керівника навчального закладу та заяви позивачки (т.1 а.с.116).

Наказом відділу освіти, молоді та спорту Шумської РДА за №173-К від 31.08.2015 року позивачка переведена на посаду вчителя географії, основ здоров'я, основ безпеки життєдіяльності, християнської етики та природознавства з 01.09.2015 року на підставі подання керівника навчального закладу та заяви позивачки (т.1 а.с.98).

Жоден із вищенаведених наказів не передбачає неповного робочого часу позивачки.

Останні два накази не внесено в трудову книжку відповідачки, що вбачається з долученої копії трудової книжки та пояснень директора Людвищенської НВК, яка вказані накази вважає нечинними, про що пояснила суду апеляційної інстанції (т.1 а.с.51-54).

Наказом директора Людвищенського НВК №75-од від 22.08.2016 року позивачці визначено 14 годин педагогічного навантаження на 2016-2017 рік з викладання географії, основ здоров'я, основ християнської етики 5-9 класи; вчителю ОСОБА_2 надано право викладання біології, хімії, образотворчого мистецтва, природознавства, художньої культури, початкової військової підготовки - всього 21 годину педагогічного навантаження. Вказане тарифікаційне навантаження погоджено з первинною профспілковою організацією школи та 22.08.2016 року затверджено начальником відділу освіти, молоді та спорту Шумської РДА ( т.1 а.с.48, 59-68).

Вчитель ОСОБА_2 в 1982 році закінчив Тернопільський державний педагогічний інститут за спеціальністю біологія з додатковою спеціальністю хімія, вчитель біології і хімії, що вбачається з атестаційного листа від 24.03.2015 року (т.2 а.с.32).

З 1989 року ОСОБА_2 працює в Людвищенській НВК (колишня восьмирічна школа) на посаді вчителя хімії, з 1990 року року на посаді вчителя хімії і образотворчого мистецтва, а з 1999 року - на посаді вчителя хімії, образотворчого мистецтва та бібліотекарем. ( т.1 а.с.239-240).

Педагогічне навантаження ОСОБА_2 протягом 1989-2005 років є неповним і коливається в межах від 6-ти годин в 1989 році до 16.4 годин в 2005 році, що прослідковується з наданих відповідачем копій особових рахунків ОСОБА_2 за 1989-2005 роки ( т.1 а.с.235-239).

ОСОБА_2, починаючи з 01.09.2014 року є тарифікованим на викладання хімії, біології, природознавства, художньої культури, образотворчого мистецтва. Крім цього, з 01.09.2016 року його тарифіковано і на викладання початкової військової підготовки (т.1 а.с.196, 104, 48, 59 зв.).

21.08.2014 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про підвищення кваліфікації на курсах вчителів біології, хімії, природознавства, образотворчого мистецтва та художньої культури, які проводились в період з 02.06.2014 року 21.08.2014 року у Тернопільському обласному комунальному інституті післядипломної педагогічної освіти ( т.2 а.с.33).

02.04.2015 року ОСОБА_2 був атестований як вчитель природознавства, оскільки підвищив кваліфікацію на вищезазначених курсах як особа з повною вищою педагогічною освітою, яка прийнята на посаду педагогічного працівника за спеціальністю, фахівці з яких не готувались ВУЗАМИ або підготовлені в недостатній кількості (т.2 а.с. 32).

З пояснень директора Людвищенского НВК в суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 не є військовозобов'язаним і не проходив навчання на військовій кафедру вузу як і те, що відсутній наказ відділу освіти, молоді та спорту Шумської РДА про призначення ОСОБА_2 на посаду вчителя природознавства.

Так, долучений до справи план викладання предмету "Початкова військова підготовка".в загальноосвітньому закладі 1-11 ступеня передбачає вивчення основ військо-медичної підготовки, основ цивільного захисту ( т1 а.с.127-128).

З пояснень директора Людвищеньского НВК в суді апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами мають місце неприязні відносини.

З 23.06.1999 року для викладання в навчальному закладі того чи іншого предмету педагогічний працівник повинен мати відповідну педагогічну освіту, що означає здатність виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи, що відображено в дипломі спеціаліста через назву професії із зазначенням освоєної спеціальності.

Вказані спірні правовідносини регулюються:

Конституція України

Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Стаття 9."Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України...".

Стаття 24."Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками...".

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод."

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії...

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

Стаття 129. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Стаття 13 - "Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, що діяли як офіційні особи."

Стаття 14 -"Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою".

Стаття 1 Першого протоколу-"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться виходячи ізТобто, затверджене педагогічне навантаження буде діяти протягом року, якщо не буде змін навчального плану, або працівник сам не надасть згоду на ці зміни. встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з врахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

Закон " Про загальну середню освіту" чинний з 23.06.1999 року ( в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин)

Стаття 25. Педагогічне навантаження

1. Педагогічне навантаження вчителя закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності - час, призначений для здійснення освітнього процесу.

Педагогічне навантаження вчителя включає 18 навчальних годин протягом навчального тижня, що становлять тарифну ставку, а також інші види педагогічної діяльності в такому співвідношенні до тарифної ставки:

Розподіл педагогічного навантаження у загальноосвітньому навчальному закладі здійснюється його керівником і затверджується відповідним органом управління освітою. ( чинна на день виникнення спірних відносин)редакція

2. Педагогічне навантаження вчителя закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності обсягом менше тарифної ставки, передбаченої частиною першою цієї статті, встановлюється тільки за його згодою.

3.Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається у разі зміни кількості годин з окремих предметів, що передбачається робочим навчальним планом, або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства України про працю.

Стаття 16. Навчальний рік та режим роботи загальноосвітнього навчального закладу

1. Навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності розпочинається у День знань - 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року.

Стаття 15. Навчальні плани та навантаження учнів

1. Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів (далі - Базовий навчальний план) визначає структуру та зміст загальної середньої освіти через інваріантну і варіативну складові, які встановлюють погодинне та змістове співвідношення між освітніми галузями (циклами навчальних предметів), граничне допустиме навчальне навантаження учнів та загальнорічну кількість навчальних годин. Інваріантна складова змісту загальної середньої освіти формується на державному рівні, є єдиною для всіх закладів загальної середньої освіти, визначається через освітні галузі Базового навчального плану. Варіативна складова змісту загальної середньої освіти формується загальноосвітнім навчальним закладом з урахуванням особливостей регіону та індивідуальних освітніх запитів учнів (вихованців). Базовий навчальний план для загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. На основі Базового навчального плану центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, затверджує типові навчальні плани для загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності. У типових навчальних планах освітні галузі реалізуються в навчальні предмети та курси інваріантної та варіативної складових змісту загальної середньої освіти.

Стаття 24. Педагогічні працівники

1. Педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої дозволяє виконувати професійні обов'язки в навчальних закладах системи загальної середньої освіти. Перелік посад педагогічних працівників системи загальної середньої освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 48. Набрання чинності цим Законом

1. Закон України "Про загальну середню освіту" набирає чинності з дня його опублікування, крім:...Частина перша статті 24 щодо обов'язковості відповідної педагогічної освіти для педагогічного працівника поширюється на осіб, які будуть призначатися на посади педагогічних працівників у навчальних закладах системи загальної середньої освіти, з дня набрання чинності цим Законом.

Стаття 26. Трудові відносини в системі загальної середньої освіти

1. Трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 27. Атестація педагогічних працівників

1. Атестація педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності є обов'язковою і здійснюється, як правило, один раз на п'ять років відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

2. За результатами атестації педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюється кваліфікаційна категорія (спеціаліст, спеціаліст другої категорії, спеціаліст першої категорії і спеціаліст вищої категорії) та може бути присвоєно педагогічне звання (старший учитель, учитель-методист, вихователь-методист, педагог-організатор-методист тощо). Положення про кваліфікаційні категорії та педагогічні звання затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

Типове положення про атестацію педагогічних працівників, затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України №930 від 06.10.2010 року

3.16. Педагогічний працівник визнається таким, що відповідає займаній посаді, якщо:

1) має освіту, що відповідає вимогам, визначеним нормативно-правовими актами у галузі освіти;

2) виконує посадові обов'язки у повному обсязі;

3) пройшов підвищення кваліфікації.

4.10. Педагогічні працівники з повною вищою педагогічною або іншою повною вищою освітою, які до набрання чинності Законами України "Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту" працювали й продовжують працювати у навчальних та інших закладах не за фахом, атестуються на відповідність займаній посаді з присвоєнням кваліфікаційних категорій та педагогічних звань як такі, що мають відповідну освіту.

3.26. Особи з повною вищою педагогічною освітою або іншою повною вищою освітою, прийняті на посади педагогічних працівників за спеціальностями, фахівці з яких не готувалися вищими навчальними закладами або підготовлені у недостатній кількості, за умови проходження ними підвищення кваліфікації, атестуються як такі, що мають відповідну освіту.

3.23. При суміщенні працівниками педагогічних посад в одному навчальному закладі їх атестація здійснюється з кожної із займаних посад (з 30.09.2013 року).

Закон " Про оплату праці"

Стаття 21. Права працівника на оплату праці

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Стаття 22. Гарантії дотримання прав щодо оплати праці

Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Кодекс законів про працю

Стаття 233. Строки звернення до районного, районного у місті,міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Стаття 56. Неповний робочий час

За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Стаття 24. Укладення трудового договору

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: ...

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Закон України" Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків"

Стаття 17. Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у праці та одержанні винагороди за неї

Жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.

Роботодавець зобов'язаний:

створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;

забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов'язками;

здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці;

вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров'я умов праці;

вживати заходів щодо унеможливлення випадків сексуальних домагань.

Роботодавцям забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей, вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей.

Роботодавці можуть здійснювати позитивні дії, спрямовані на досягнення збалансованого співвідношення жінок і чоловіків у різних сферах трудової діяльності, а також серед різних категорій працівників.

Стаття 18. Забезпечення рівних можливостей під час укладання колективних договорів та угод

У разі колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин до генеральної угоди, галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів включаються положення, що забезпечують рівні права та можливості жінок і чоловіків.

При цьому колективні угоди (договори) мають передбачати:

покладання обов'язків уповноваженого з ґендерних питань - радника керівника підприємства установи та організації, їх структурних підрозділів на одного з працівників на громадських засадах;

комплектування кадрами і просування працівників по роботі з дотриманням принципу надання переваги особі тієї статі, щодо якої в них існує дисбаланс;

усунення нерівності за її наявності в оплаті праці жінок і чоловіків як у різних галузях господарства, так і в одній галузі на базі загального соціального нормативу оплати праці в бюджетній та інших сферах, а також на основі професійної підготовки (перепідготовки) кадрів.

Конвенція МОП щодо дискримінації в галузі праці та занять N 111

від 04.06.1958 року, ратифікована Україною 04.08.1961 року

2. Кожний член Організації повинен визначити національну політику, спрямовану на недопущення дискримінації у галузі праці й занять. Ця політика має застосовуватися шляхом законодавчих заходів, колективних договорів між представницькими організаціями роботодавців і працівників чи будь-яким іншим способом, сумісним з національними умовами та практикою, з належним урахуванням таких засад:

b) всі особи повинні користуватися без дискримінації рівністю можливостей і поводження щодо:

i) доступу до установ, котрі відають професійним орієнтуванням та працевлаштуванням;

ii) доступу на власний вибір до навчання й роботи на основі особистих нахилів до цього навчання або роботи;

iii) просування по роботі відповідно до їхньої особистої вдачі, знань і старанності;

iv) надійності становища на займаній посаді;

v) плати за працю рівної цінності;

vi) умов праці, куди входять робочий час, періоди відпочинку, щорічна оплачувана відпустка, техніка безпеки та охорона здоров'я на підприємстві, а також заходи щодо соціального забезпечення та побутового обслуговування і види допомоги, що надаються у зв'язку з роботою;

c) урядові органи повинні застосовувати справедливу і таку, що не допускає дискримінації, політику працевлаштування в усіх галузях своєї діяльності;

d) роботодавці не повинні ні застосовувати, ні допускати дискримінації у наймі або підготовці якоїсь особи до роботи, під час її просування або збереження на роботі чи у визначенні умов її оплати й праці; жодна особа і жодна організація не повинні прямо або непрямо заважати роботодавцю виконувати цю засаду або втручатися в її виконання;

e) у колективних переговорах і виробничих взаємовідносинах сторони повинні дотримуватись засади рівності можливостей та поводження в галузі праці й занять і повинні стежити за тим, щоб у колективних договорах не допускалось положень дискримінаційного плану стосовно доступу до праці, підготовки до неї, просування по роботі або збереження посади чи стосовно умов оплати й праці;

Так, стаття 1 ЦПК України передбачає, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ст.307 ЦПК апеляційний суд вправі за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення...

Висновки Апеляційного суду:

Виходячи з системного та логічного аналізу вищезазначених норм права та обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що мало місце порушення прав позивачки при розподілі педагогічного навантаження на 2016/2017 навчальний рік, однак нею пропущено строк звернення до суду за вирішенням трудового спору та не подано заяви про його поновлення. Тому судове рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове.

Педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу та форми власності - це час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу.

Педагогічне навантаження вчителів, вихователів і керівників гуртків навчальних закладів усіх типів і найменувань є визначальною умовою оплати праці в навчальному закладі.

Результати тарифікації (розподіл педагогічного навантаження) педагогічних працівників погоджуються з профкомом і повідомляються вчителям, вихователям і керівникам гуртків під особисту розписку до початку навчального року і не пізніше 5 вересня тарифікаційний список затверджується начальником відділу освіти, у віданні якого перебуває навчальний заклад. До вказаного тарифікаційного списку відділом освіти можуть бути внесені доповнення і зміни, які поліпшують становище педагогічних працівників та роблять його більш демократичним і доступним (прозорим).

Вказаний механізм розподілу та затвердження педагогічного навантаження був чинним до 05.09.2017 року

В справі відсутні належні та допустимі докази про те, що позивачка прийнята на посаду вчителя на умовах неповного робочого часу.

Неповний робочий час може встановлюватися при прийнятті працівника на роботу або згодом, при цьому до трудового договору повинні вноситися зміни шляхом подачі працівником відповідної заяви та видання наказу про встановлення неповного робочого часу.

При розгляді трудових спорів тягар доведеності правомірності своїх дій покладається на відповідача. Відповідачами не надано суду допустимих та належних доказів, як то заяву позивачки про прийняття на роботу на умовах неповного дня, наказ про зміну умов трудового договору щодо тривалості робочого часу позивачки.

Оскільки педагогічне навантаження визначається на кожен навчальний рік, то у випадку відсутності забезпечення повного педагогічного навантаження працівника, роботодавець повинен отримати письмову згоду працівника, що випливає з норм трудового права.

Суд апеляційної інстанції, виходячи з вищенаведених обставин справи та пояснень сторін, приходить до висновку, що при проведенні тарифікації відносно навчального предмета "природознавство" був порушений баланс пропорційності при тарифікації працівників навчального закладу, що спричинило порушення права відповідачки на працю, адже її було позбавлено заробляти на життя, позбавлено права користуватись своїм майним, яким є зарплата, яку вона очікувала отримувати при дотримання справедливого та пропорційного розподілу педагогічного навантаження, виходячи зі змісту ст.43 Конституції, статті 1 Протоколу першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, з аналізу змісту Закону "Про загальну середню освіту" встановлено, що з 23 червня 1999 року, (часу набрання ним чинності), педагог вправі викладати лише предмети згідно з отриманою у вузі кваліфікацією, яка зазначена у дипломі або після атестування. Після вказаної дати для педагогів, які працюють не за отриманою кваліфікацією у вузі, обов'язковим є атестування, якщо їх прийнято на посаду педагогічного працівника за спеціальністю, фахівці з яких не готувались вузами або підготовлені в недостатній кількості.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 23.06.1999 року предмет "природознавство" викладала позивачка як фахівець з викладання географії, оскільки природознавство це є складова частина предмета географії у початкових класах. Згідно наказу відділу освіти, молоді та спорту Шумської райдержадміністрації від 31.08.2015 року позивачка переведена на посаду вчителя вказаного предмета, але відповідачі ігнорують його виконання, що встановлено з пояснень директора навчального закладу.

З пояснень представників відповідачів судом першої інстанції встановлено, що підтверджено в суді апеляційної інстанції керівником навчального закладу про те, що перевагу при тарифікації вчителів на 2016/2017 навчальний рік надано вчителю ОСОБА_2, оскільки в 2015 році він був атестований як вчитель з вказаного предмета. Вказаний педагог з 2004 року викладав вказаний предмет на підставі усного розпорядження керівника навчального закладу, хоча і не був фахівцем з вказаного предмету, однак в 2014 році пройшов навчання на 3-х місячних курсах з підвищення кваліфікації як вчитель, що викладає п'ять предметів, про що зазначено вище.

Таким чином, аналізуючи вищевказані обставини справи в контексті норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки вчитель ОСОБА_4, будучи дипломованим спеціалістом з викладання хімії та біології, станом на 23.06.1999 року не викладав у даній школі предмет "природознавство", відповідно в 2005 року при відсутності атестації на викладання вказаного предмету, адміністрація, в порушення ст.24, 48 Закону "Про загальну середню освіту", допустила його до викладання вказаного предмета. Оскільки лише в квітні 2015 року вчитель ОСОБА_2 був атестованим як педагог з викладання предмету "природознавство", відповідно до ст.24 КзпП, його тарифікація повинна проводитись згідно до наказу в письмовій формі. На час розгляду справи відсутній наказ про призначення вказаного педагога на посаду вчителя з викладання предмета "природознавства". В той же час є чинним наказ, на який посилається позивачка який надає їй право викладання вказаного предмета. Затверджуючи тарифікаційний список, керівник відділу освіти, молоді та спорту Шумської райдержадміністрації не звернув уваги на вказані обставини. Тому в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції зробив невірний висновок, оскільки ним не проаналізовано чинність законів в часі.

Порушення щодо справедливого розподілу педнавантаження має місце і при тарифікації стосовно викладання предмету "Початкова військова підготовка". Так, долучений до справи план викладання вказаного предмету в загальносовітньому закладі 1-11 ступеня передбачає вивчення основ військо-медичної підготовки, основ цивільного захисту. Позивачка дану спеціальність набула під час навчання на військовій кафедрі університету. Вчитель ОСОБА_2 не є військовозобов'язаним. З пояснень директора школи вбачається, що критерієм при виборі учителя була стать особи, що свідчить про розрізнення за ознакою статі працівника, яке спрямовано на обмеження здійснення на рівних підставах прав на працю для жінок і чоловіків. При вказаних обставинах, суд апеляційної інстанції робить висновок, що керівник навчального закладу керувалась критерієм статі, а не критерієм компетентності працівників, що порушує принцип гендерної рівності..

Вказаний підхід при тарифікації, на думку суду апеляційної інстанції, порушує гендерну рівність, суперечить ст.24 Конституції, Закону "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чооловіків".

Стосовно доводу апеляційної скарги про відсутність погодження питання розподілу педагогічного навантаження з профспілковою організацією "Трудова солідарність", членом якої є позивачка з весни 2016 року, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вказаний довід є безпідставним, оскільки представництво вказаної профспілки в навчальному закладі не представлено- відсутня об'єднана профспілкова організація.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 (з наступними змінами та доповненнями) "Про практику розгляду судами трудових спорів"- "Встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін."

З матеріалів справи встановлено, що наказ про розподіл педагогічного навантаження видано 22.08.2016 року. Відповідно з вказаної дати мало місце порушення прав позивачки, однак до суду з вищевказаним позовом вона звернулась лише в січні 2017 року, тобто по спливу тримісячного строку для звернення до суду про вирішення трудового спору. З заявою про поновлення строку позивачка не зверталась. Тому, в позові слід відмовити із-за пропуску строку звернення до суду.

Згідно статті 309 ЦПК-"Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права..."

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

Вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шумського районного суду від 18.09.2017 року скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в позові ОСОБА_1 у зв'язку з пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області

О.І. Ткач

Джерело: ЄДРСР 70709480
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку