Іванківський районний суд Київської області

смт. Іванків, вул. Проскури, 14a, 07201, (04591) 5-16-52

Справа 2-1083/ 2010 p.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

З вересня 2010 року Іванківський районний суд Київської області у складі головуючої судді Грищенко Т.М., при секретарі Євтушенко В.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась у суд з даною заявою у зв'язку з тим, що народилась у 1942 році і відповідно до ст. 1 Закон>' України «Про соціальний захист дітей війни» перебуває у статусі дитини війни. Згідно ст. 6 цього Закону вона має право на щомісячну соціальну державну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У відповідності з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, яку втратили працездатність. Позивачка в заяві вважає, що відповідач зобов'язаний забезпечити її право на отримання вказаної соціальної державної допомоги. У 2006, 2007 та 2008 році чинність наведеної ст. 6 Закону призупинялась, але рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року законодавчі акти, які зупиняли дію цього Закону, визнані неконституційними. Тому, вона вважає, що ст. 6 Закону була чинною в період з 9.07. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по даний час. Відповідач, порушуючи вимоги ст. 6 Закону, керувався і керується постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року і здійснює перерахунок пенсії не в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, а лише у розмірі 10%, а у 2007 року нарахувань взагалі не здійснював. Вона звернулась до Пенсійного фонду з заявою про належне нарахування їй допомоги у відповідності до ст. 6 Закону, але отримала відповідь датовану 9.08.2010 року №3177/06, якою їй було відмовлено у перерахунку. Позивачка посилається на ст.ст. 257 та 261 ЦК України, що регулюють позовну давність і вважає, що строк позовної давності повинен обчислюватись з 22.05.2008 року, тобто з часу винесення рішення Конституційного суду. Тому просить визнати бездіяльність посадових осіб Управління пенсійного фонду України в Іванківському районі протиправною та зобов'язати його здійснити перерахунок її пенсії з врахуванням підвищення її на 30% мінімальної пенсії з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру встановленогоч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та зобов'язати відповідача провести виплату перераховані сум за період з 22.05.2008 року.

Відповідач з позовом не згоден, направив в суд своє заперечення на позов і просить справу розглянути без участі їх представника. Зокрема, в запереченні відповідач посилається на те, що вказаним Законом передбачене фінансування виплат з державного бюджету України, а не з Пенсійного фонду, то Кабінет Міністрів України повинен був врегулювати порядок та розмір вказаних виплат, але цього не зробив. Тому, з боку Пенсійного фонду України ніяких порушень не було. Крім того, відповідач посилається на те, що Постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року врегульовані дані питання і встановлені підвищення виплати дітям війни. Відповідач вважає, що він зобов'язаний був виконувати цю постанову і не наділений повноваженнями сам встановлювати суми виплат та не може виплачувати ці суми за рахунок інших коштів Фонду. Тому, він не є належним відповідачем і просить в позові відмовити в повному обсязі.

Суд, вивчивши представлені докази, приходить до висновку про часткове задоволення позову. Так, у суді достовірно встановлено, що позивачка є дитиною війни і на неї поширюється дія ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», яка передбачає отримання позивачкою державної соціальної підтримки, а саме підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком . Як встановлено, ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 цього закону було зупинено всупереч вимогам ст. 64 Конституції України та ч.2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції положення п. 12 ст. 71 Закону «Про державний бюджет на 2007 рік». Тому, правові акти, або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом. Дані рішення зворотної сили не мають, а тому, на період часу до 9.07.2007 року не поширюються. Тому, і вимоги позивача підлягають задоволенню тільки з 13 серпня 2007 року, враховуючи трирічний строк позовної давності, по 31 грудня 2007 року. Що стосується вимог позивачки про зобов'язання виплачувати їй у 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то вони є частково обґрунтованими.

Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни викладений так, що дітям війни, на яких поширюється дія цього Закону, до пенсії чи грошового утримання чи державної соціальної допомоги виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України положення п.п 41 розд. 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»

Рішення Конституційного Суду України має переважне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, що торкаються викладених вище правовідносин, і є обов'язковим до виконання на території України.

Тому, суд дійшов до висновку про те, що з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, що діяла до 1.01.2008 року, нараховувати та здійснювати доплату до її пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, до винесення рішення Конституційним судом, в період з 1.01.2008 року по 21.05.2008 року, ці вимоги задоволенню не підлягають, тому що на цей період дія рішення Конституційного Суду України не поширюється, тому що це рішення не має зворотної сили.

Щодо заперечення відповідача в частині своє неналежності в якості відповідача, суд вважає, що Пенсійний фонд України згідно ст.15 свого Положення, діє через створені в установленому порядку його територіальні Управління, тому суд вважає правомірним звернення позивачки до територіального управління пенсійного фонду України по місцю свого проживання, а тому Управління пенсійного фонду України в Іванківському районі є належним відповідачем.

Тому, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню. На підставі викладеного, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст. 213-215, 218, 294 ЦПК України, п.18, 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про Державне мито», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність посадових осіб відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області - протиправними.

Зобов'язати відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області - здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», з відрахуванням виплачених сум, та провести виплату перерахованих сум за період з 22.05.2008 року та стягнути перераховані кошти.

В решті позовних вимог відмовити.

Від сплати судового збору сторони звільнити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: