Справа № 147/66/17 Провадження № 22-ц/772/2937/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 34 Доповідач Сопрун В. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2017 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :
головуючого: Сопруна В.В.,
суддів: Матківської М.В., Медяного В.М.
за участю секретаря: Сніжко О.А.,
за участю сторін: позивача ОСОБА_2, представника Моторного (транспортного) страхового бюро України ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП, -
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2017 року, -
в с т а н о в и л а :
В січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся у суд з зазначеним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 28 січня 2014 року о 13:00 годині на вул. Леніна в смт. Тростянець, Вінницької області сталась дорожньо транспортна пригода за участі автомобіля НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_2
За наслідками вивчення ситуації було зафіксовано факт допущення порушення саме ОСОБА_4 ПДР, складено протокол про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 ОСОБА_3.
Постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 березня 2014 року, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 ОСОБА_3, застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Постанова суду набрала законної сили.
Такі обставини свідчать, що саме дії водія ОСОБА_4 стоять у прямому причинному звязку із виникненням ДТП та заподіянням матеріальної шкоди.
В результаті ДТП був пошкоджений транспортний засіб ВАЗ; модель - 11183; рік випуску - 2007; обєм двигуна - 1596; кузов - ХТА11183070110312; реєстраційний номер - АВ0490ВК.
Згідно звіту №06/02-484 «Про оцінку автомобіля ВАЗ-11183, номерний знак НОМЕР_3» від 25.03.2017 року вартість матеріальних збитків складає 13438,99грн.
Позивач стверджує, що дані події завдали йому душевних, моральних страждань, автомобіль пошкоджений і з часу ДТП минуло більше 3 років, а він ще й досі не відремонтований, спричинило виникнення у позивача пригніченого стану, нервозності, він погано спить. Пошкоджений автомобіль спричинив йому та його сімї великі незручності в пересуванні, адже доводилось користуватись послугами таксі.
Таким чином, ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_4 матеріальні збитки, завдані внаслідок ДТП в розмірі 13438,99 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., за проведення експертної оцінки автомобіля в розмірі 800 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн., витрати по оплаті судового збору.
Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 липня 2017 року, залучено Моторне (транспортне) страхове бюро України в якості співвідповідача.
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2017 року в задоволені позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які зявилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.
Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Судом встановлено, 28.01.2014 року о 13:00 годині на вул. Леніна в смт. Тростянець, Вінницької області сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля ВАЗ-2112, державний номерний знак НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля ВАЗ-11183, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2
Постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 05.03.2014 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 ОСОБА_3, застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень (а.с.5).
Згідно постанови, ОСОБА_4 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 ОСОБА_3, тобто порушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження транспортних засобів.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина відповідача ОСОБА_4 у скоєнні ДТП доведена.
Згідно звіту №06/02-484 від 25.03.2017 про оцінку автомобіля ВАЗ 11183 д/н НОМЕР_3, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 11183 д/н НОМЕР_3, в результаті його пошкодження при ДТП складає 13438,99 грн. (28-40).
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 1 березня 2013 року №4 (далі Постанова),розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей1166,1187 ЦК Українишкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов»язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Отже за загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпекиособою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2ст.1187 ЦК України).
У п.13 Постанови роз'яснено - враховуючи, що відповідно до статей386,395,396 ЦК Україниположення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначенихпунктом 2.1 Правил дорожнього руху України(посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).
Як вбачається, позивач керував автомобілем на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом (а.с.11) та реєстраційним документом на транспортний засіб (а.с.10), а тому колегія суддів приходить до висновку, що позивач ОСОБА_2 має право вимагати відшкодування шкоди, завданої автомобілю ВАЗ-11183 шляхом пред'явлення вимоги до відповідача ОСОБА_4, з вини якого завдано шкоду.
Колегія суддів звертає увагу, що хоча цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення ДТП була застрахована у встановленому законом поряду, а саме полісом №АС/5455385 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданим страховою компанією «Гарантія», однак оскільки право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобовязанні.
Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбаченихстаттею 1194 ЦК Українипідстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обовязками страховика як сторони договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зістаттею 599 ЦК Українивиконанням, проведеним належним чином.
Аналогічні правові позиції міститься у постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року №6-954цс16, які відповідно дост.360-7 ЦПК Українимають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_2 не звертався до страховика і не одержував від нього страхове відшкодування, а також враховуючи, що його право як потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб, тому колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_4 13438,99 грн. матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ - 11183, витрат за проведення оцінки автомобіля в розмірі 800 грн. (а.с.44) підлягають задоволенню.
Стосовних позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що такі підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.
Відповідно дост.23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4із змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров»я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої позивачу ОСОБА_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка виникла з вини відповідача ОСОБА_4, колегія суддів виходить з того, що автомобіль ВАЗ-11183, був пошкоджений і потребує ремонту, від часу ДТП на даний час пройшло більше трьох років, автомобіль не відремонтований, через що він почав нервувати, не міг спокійно спати вночі; що йому та його сім»ї довелося користуватися послугами таксі, що викликало суттєві незручності у пересуванні, оскільки на утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, а також було порушено спосіб життя внаслідок ДТП, а тому колегія суддів приходить до висновку, що розмір моральної шкоди слід визначити у розмірі 1000 гривень, який слід стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2
У пп. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,46,56 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановленийЗаконом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у п. 2 ч. 3 ст.79, ст. ст.84,88,89 ЦПК України.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається в матеріалах справи відсутні документально підтверджені докази, що свідчили б про понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн., а тому колегія суддів приходить до висновку, що у стягненні з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки такі витрати не доведені.
Крім того, суд першої інстанції помилково стягнув з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2000 грн. витрат на правову допомогу, оскільки в матеріалах справи наявний тільки договір про надання правової допомоги від 20.04.2017 року, згідно якого адвокат ОСОБА_5 взяв на себе зобов»язання представляти інтереси ОСОБА_4, сума послуг 2000 грн., однак відсутній документ на підтвердження проведення платежу, акт, розрахунок.
Згідно з ст.88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», Постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10, сплачений судовий збір в розмірі 2048 грн. з яких: за подання позовної заяви в розмірі 640 грн. (а.с.1) та за подання апеляційної скарги в розмірі 1408 грн. (а.с.98) слід стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2
Відповідно до статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, (проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, Вінницька обл.) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, Вінницька обл.) 13438 (тринадцять тисяч чотириста тридцять вісім) гривень 99 копійок у відшкодування матеріальної шкоди заподіяної ДТП; 800 (вісімсот) гривень витрат за проведення експертної оцінки автомобіля; 1000 (одну тисячу) гривень на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті судового зборув розмірі 2048 (дві тисячі сорок вісім) гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: підпис ОСОБА_6
Судді: підписи ОСОБА_7
ОСОБА_8
Згідно з оригіналом: ОСОБА_6
