АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6294/17 Справа № 201/10241/17

Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.В., Куценко Т.Р.

за участі секретаря: Черкас Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2017 року про відмову у забезпеченні позову,-

ВСТАНОВИВ:

19.07.2017р. до суду надійшла заява представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності від 08.12.2015р.) про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій він просить накласти арешт та вилучити примірники творів – картин 1, 2, 3, 4, що знаходяться у торгівельному приміщенні магазину «Мир обуви» за адресою: м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького,117, де здійснює підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_4, з подальшою передачею їх на зберігання представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3, яка передана в провадження судді Ткаченко Н.В. 20.07.2017р.

Посилаючись на норми ст. 1, 11, 14, 15, 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», зазначає, що використанням вказаних контрафактних творів порушені майнові та немайнові права автора. Згідно зі ст. 53 даного Закону дані права можуть бути захищені шляхом накладення арешту на вказані примірники контрафактних творів, їх вилучення з метою збереження доказів, запобіганню їх знищення. Тому просить вимоги заяви задовольнити.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2017 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви шляхом накладення арешту та вилучення примірників творів.

З такою ухвалою не погодився позивач, через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, надавши оцінку доводам апеляційної скарги та з урахуванням заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін у відповідності з ст.312 ЦПК України, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2, про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 4 ст. 151 ЦПК України за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності. До заяви про забезпечення позову додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця особа є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності і що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Стаття 152 ЦПК України встановлює, що заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається судом не пізніше двох днів з дня її подання. У разі обґрунтованої вимоги заявника заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до роз’яснень Стаття 152 ЦПК України встановлює, що заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається судом не пізніше двох днів з дня її подання. У разі обґрунтованої вимоги заявника заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову.

Згідно ст.ст. 433, 435 ЦК України об'єктами авторського права є у т.ч. художні твори, зокрема, твори живопису. Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах. Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку Установа складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.

Згідно зі ст. 1 цього Закону під установою розуміється - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

ОСОБА_5 державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001р. №1756 вбачається, що свідоцтво-документ, що засвідчує авторство (авторське право) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, а також факт і дату оприлюднення твору.

В матеріалах справи міститься копія картини 1 «GUССІ», яка на думку заявника є контрафактним товаром, виходячи з того, що картина розміщена у збірці-каталогу робіт ОСОБА_2 галереї GАРСНІNSА 2003-2005р.р. Проте даний каталог виданий Незалежною видавничою організацією «Дива» у 2007році, а не відповідною установою, якою має бути центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності у розумінні вимог статей 1, 11 Закону.

Самого свідоцтва, що засвідчує авторське право на твір також не надано.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 53 Закону України "Про авторське та суміжні права" у разі, якщо відповідач по справі порушення авторського права і (або) суміжних прав відмовляє у доступі до необхідної інформації чи не забезпечує її надання у прийнятний строк, робить перешкоди у здійсненні судових процедур, або з метою збереження відповідних доказів щодо інкримінованого порушення, особливо у випадку, коли будь-яке відстрочення може завдати непоправної шкоди особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, або коли є очевидний ризик того, що доказ буде знищено, суд або суддя одноособово мають право за заявою заявника застосувати тимчасові заходи до пред'явлення позову або до початку розгляду справи за участю іншої сторони (відповідача) шляхом:

а) винесення ухвали про огляд приміщень, в яких, як припускається, відбуваються дії, пов'язані з порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

б) накладення арешту і вилучення всіх примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, засобів обходження технічних засобів захисту, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх виготовлення і відтворення;

в) накладення арешту і вилучення рахунків та інших документів, які можуть бути доказом вчинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення (чи підтверджують наміри вчинення порушення) авторського права і (або) суміжних прав.

Не зважаючи на перелік випадків, у яких можуть бути застосовані тимчасові заходи, про які йдеться у заяві, заявник не навів суду достатніх доказів необхідності задоволення заяви, зокрема, не зазначив доказів щодо наявності очевидного ризику знищення доказів чи завдання невідворотної шкоди внаслідок незастосування запропонованих заходів.

Заявник вказує, що забезпечення позову йому необхідно лише для підтвердження авторства ОСОБА_2 щодо зображень відтворених у картинах.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_6 є автором означених у заяві творів (картин).

Окрім вищевказаного, відповідно до п. 14 постанови Пленуму ВСУ№ 5 від 04.06.2010р. «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» судам слід вживати заходів забезпечення позову у справах про порушення авторського права і (або) суміжних прав, керуючись вимогами статей 151 - 154 ЦПК, та враховувати роз'яснення, викладені в постанові Пленуму ВСУ від 22.12.2006р. N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову". Крім того, слід виходити з положень статті 53 Закону України "Про авторське та суміжні права", що містить спеціальні підстави, способи та порядок вжиття заходів забезпечення позову в даній категорії справ.

Оскільки Законом передбачено, що при вжитті заходів забезпечення позову суд повинен зазначити достатні підстави для того, щоб вважати, що відповідач є порушником авторського права і (або) суміжних прав, то ухвала суду не повинна містити висновки по суті спору, який виник, а також фактично наперед вирішувати спір по суті.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006р., вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Представником ОСОБА_2 в силу ч. 3 ст. 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права» як у заяві про забезпечення позову, так і в апеляційній скарзі не надано докази, що підтверджують наявність очевидного ризику знищення доказів, які містяться або можуть міститися у ФОП ОСОБА_4, докази відмови цієї особи у наданні ОСОБА_2 та/або її представникам необхідної інформації.

Як вбачається з виділених матеріалів, представником ОСОБА_2 не надано доказів, які б вказували на наявність очевидного ризику знищення доказів, які містяться або можуть міститися у ФОП ОСОБА_4, а тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заяви про забезпечення позову саме у обраний ним спосіб – арешт і вилучення творів (картин), які є майном іншої особи (відповідача), у зв'язку з чим місцевий суд правомірно відмовив у її задоволенні.

Наведеним також спростовуються доводи апеляційної скарги щодо неправомірності ухвали.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, постановлена з дотриманням норм процесуального права, зокрема ст.151-152 ЦПК України, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду – залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2017 року про відмову у забезпеченні позову – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Ж.І Максюта

Судді : Е.Л.Демченко

ОСОБА_7