ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

в частині позовних вимог

21 листопада 2017 року м. Київ № 826/14850/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н.М., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов?язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Державної фіскальної служби України, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії ДФС України, які полягають у безпідставному твердженні ДФС України у супровідному листі ДФС України №13971/К/99-99-05-02-03-14 від 24 жовтня 2017 про «повторне» направлення позивачу відповіді на запит №1 від 12.02.2017 на отримання доступу до публічної інформації;

- визнати протиправними дії ДФС України, які полягають у направленні на адресу позивача в якості відповіді на запит №1 від 12.02.2017 на отримання публічної інформації фотокопії листа ДФС України від 24.02.2017 №2765/К/99-99-05-02-03-14 та додатків до нього, що не має обов'язкових ознак офіційного листа;

- визнати протиправною бездіяльність ДФС України, яка полягає у ненаданні достовірної, повної і точної інформації на пункт 3 запиту №1 від 12 лютого 2017 року про доступ до публічної інформації;

- зобов?язати ДФС України (уповноваженої особи ДФС України) надати відомості (довідку) за період часу з 01 січня 2016 року по 12 лютого 2017 року (помісячно) про призначене, нараховане та виплачене грошове забезпечення особі (особам), які займали посаду (посади) заступника начальника Міжрегіонального управління оперативного документування ГУ ДФС у місті Києві (в тому числі за подвійними посадами - «заступник начальника управління- начальник відділу», тощо, - за наявності) без зазначення персональних даних відповідних осіб;

- стягнути на користь позивача з ДФС України моральну шкоду завдану протиправними дією та бездіяльністю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, що встановлена Державою на дату розгляду позову.

Відповідно до пунктів 4 та 6 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Водночас, згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Поряд із цим, за приписами частини першої статті 55, частини третьої статті 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року N6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність).

Отже, під час застосування положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо вирішення питання про відкриття провадження у справі, порядку та строків звернення до суду, розгляду справи адміністративні суди також зобов'язані враховувати зазначені положення Рішення Конституційного Суду України, а саме те, що підлягають розгляду в судах позовні заяви на рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які раніше не підлягали оскарженню в судах або підлягали оскарженню не в судовому порядку.

Так, як убачається із позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом про визнання протиправними дій ДФС України, які полягають:

Так, як убачається із позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом про визнання протиправними дій ДФС України, які полягають:

- у безпідставному твердженні ДФС України у супровідному листі №13971/К/99-99-05-02-03-14 від 24 жовтня 2017 року про «повторне» направлення відповіді на запит №1 від 12.02.2017 на отримання доступу до публічної інформації;

- у направленні на адресу позивача в якості відповіді на запит №1 від 12.02.2017 на отримання публічної інформації фотокопії листа ДФС України від 24.02.2017 №2765/К/99-99-05-02-03-14 та додатків до нього, що не має обов'язкових ознак офіційного листа;

- у бездіяльності ДФС України, яка полягає у ненаданні достовірної, повної і точної інформації на пункт 3 запиту №1 від 12 лютого 2017 року про доступ до публічної інформації.

Крім того, просить суд зобов?язати ДФС України (уповноваженої особи ДФС України) надати відомості (довідку) за період часу з 01 січня 2016 року по 12 лютого 2017 року (помісячно) про призначене, нараховане та виплачене грошове забезпечення особі (особам), які займали посаду (посади) заступника начальника Міжрегіонального управління оперативного документування ГУ ДФС у місті Києві (в тому числі за подвійними посадами - «заступник начальника управління- начальник відділу», тощо, - за наявності) без зазначення персональних даних відповідних осіб, а також просить стягнути на його користь з ДФС України моральну шкоду в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, що встановлена Державою на дату розгляду позову.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 раніше звертався до суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України (уповноваженої особи Державної фіскальної служби України) щодо ненадання достовірної, точної та повної інформації, а також відповідних копій документів на запит №1 від 12.02.2017;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України (уповноважену особу Державної фіскальної служби України) вчинити дії:

а) надати інформацію про нормативно-правові акти (в тому числі Державної фіскальної служби України), якими визначені (встановлювалися, регулювалися, змінювались тощо) в період часу з 01.01.2016 по 12.02.2017: структура територіальних органів Державної фіскальної служби України у місті Києві; штатний розпис та схема посадових окладів рядового та начальницького складу податкової міліції Міжрегіонального управління оперативного документування головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві;

б) надати копії нормативно-правових актів (документів), якими визначені (встановлювались, регулювались, змінювались тощо) штатний розпис та схема посадових окладів рядового та начальницького складу податкової міліції Міжрегіонального управління оперативного документування головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в період часу з 01.01.2016 по 12.02.2016;

в) надати відомості за період часу з 01.01.2016 по 12.02.2017 про призначене, нараховане та виплачене грошове забезпечення особі (особам), які займали посаду (посади) заступника начальника Міжрегіонального управління оперативного документування головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (в тому числі за подвійними посадами - "заступник начальника управління-начальник відділу" тощо, за наявності) без зазначення персональних даних відповідних осіб;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної фіскальної служби України моральну шкоду, завдану її протиправною бездіяльністю в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, що встановлена державною на дату розгляду позову.

За результатом розгляду вищевказаного позову постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017, що набрала законної сили, у справі №826/4159/17 позовні вимоги були задоволені лише частково. Проте, посилаючись на неналежне виконання відповідачем вимог вказаного вище судового рішення, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

При цьому, позивач вказує, що позовна вимога зобов?язального характеру з тих же підстав була предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі №826/4159/17 за його позовом до ДФС України, а саме щодо надання відомостей за період часу з 01.01.2016 по 12.02.2017 про призначене, нараховане та виплачене грошове забезпечення особі (особам), які займали посаду (посади) заступника начальника Міжрегіонального управління оперативного документування головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (в тому числі за подвійними посадами - "заступник начальника управління-начальник відділу" тощо, за наявності) без зазначення персональних даних відповідних осіб, за результатом розгляду якої Київським апеляційним адміністративним судом прийнята постанова від 12.07.2017 про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вказаного судового рішення визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 № 1 від 12.02.2017 та зобов?язано Державну фіскальну службу України надати відповідь на запит ОСОБА_1 № 1 від 12.02.2017 в порядку, встановленому Законом України « Про доступ до публічної інформації». У задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.

Поряд із цим, суд звертає увагу, що за приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Так, ОСОБА_1, посилаючись на неотримання інформації на його запит № 1 від 12.02.2017 пункту № 3 про доступ до публічної інформації, вважає такі дії неналежним виконанням Державної фіскальної служби України постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017, що набрала законної сили у справі №826/4159/17.

Тобто, зі змісту позовної заяви вбачається, що фактично позивач вказує на виконання відповідачем постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 у справі №826/4159/17 неналежним чином, у зв'язку із чим повторно звернувся до суду із тотожною позовною вимогою щодо надання відомостей за період часу з 01.01.2016 по 12.02.2017 про призначене, нараховане та виплачене грошове забезпечення особі (особам), які займали посаду (посади) заступника начальника Міжрегіонального управління оперативного документування головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (в тому числі за подвійними посадами - "заступник начальника управління-начальник відділу" тощо, за наявності) без зазначення персональних даних відповідних осіб.

Проте, обираючи, які саме рішення, дії чи бездіяльність він оскаржує, позивачем не враховано, що вони повинні мати правовий характер, тобто породжувати, змінювати чи припиняти певні публічно-правові відносини між сторонами. Не може бути предметом судового оскарження діяльність (сукупність окремих дій, рішень чи бездіяльності) чи стан справ, які не забезпечують позивачеві ефективного захисту його прав, зокрема, діяльність органів, невжиття ними вичерпних заходів, неефективність дій державних органів, невиконання судового рішення тощо.

При цьому, визначений позивачем предмет вищевказаної позовної вимоги не змінює суті предмета адміністративного позову у справі №826/4159/17, а відтак не робить її такою, що подана з іншого спору.

Між тим, відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина п'ята статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).

Водночас, суд також звертає увагу, що у відповідності до частини першої статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення. За наявності обставин та в порядку, передбачених абзацом першим цієї частини, сторона виконавчого провадження, а також державний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Окрім того, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Разом із тим, згідно із частинами першою та другою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Разом із тим, відповідно до частини дев'ятої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.

Таким чином, суд звертає увагу, що позивач має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Однак, враховуючи, що таж ж сама позовна вимога і з тих же підстав була предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі №826/4159/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити дії, в якій набрала законної сили постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 про часткове задоволення адміністративного позову, а тому повторний розгляд справи за тотожним спором є неможливим.

Згідно із частиною другою статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

За вимогами пунктів 1 та 2 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі).

Водночас, частинами п'ятою та шостою статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, оскільки обставини, які були встановлені постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 у справі №826/4159/17, що набрала законної сили, не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін, суд вважає за належне відмовити у відкритті провадження в частині позовних вимог в адміністративній справі №826/14850/17.

Відповідно до частини другої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 107, 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

У Х В А Л И В :

У відкритті провадження в адміністративній справі № 826/14850/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вичинити дії в частині позовних вимог про зобов?язання ДФС України (уповноваженої особи ДФС України) надати відомості (довідку) за період часу з 01 січня 2016 року по 12 лютого 2017 року (помісячно) про призначене, нараховане та виплачене грошове забезпечення особі (особам), які займали посаду (посади) заступника начальника Міжрегіонального управління оперативного документування ГУ ДФС у місті Києві (в тому числі за подвійними посадами - «заступник начальника управління- начальник відділу», тощо, - за наявності) без зазначення персональних даних відповідних осіб відмовити.

Роз'яснити позивачеві про те, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена у порядку і строки, встановлені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко