-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
20 листопада 2017 року
Справа № 902/1065/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі)
Короткевича О.Є.,
Полякова Б.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
арбітражного керуючого Лещенка Анатолія Михайловича, м. Вінниця
на постанову
від 30.08.2017 Рівненського апеляційного господарського суду
у справі
№ 902/1065/14 господарського суду Вінницької області
за заявою
товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", с. Луначарське Бердянського району Запорізької області
до
фермерського господарства "Перлина Поділля-2011", с. Перепільченці Шаргородського району Вінницької області
про
визнання банкрутом
ліквідатор
арбітражний керуючий Лещенко А.М.
В С Т А Н О В И В :
Подана арбітражним керуючим Лещенком А.М. касаційна скарга від 12.09.2017 № 02-23/208 не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.
Арбітражний керуючий Лещенко А.М. оскаржує постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2017. При цьому в прохальній частині скарги заявник просить залишити без змін постанову господарського суду Вінницької області від 05.07.2017.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 в апеляційному порядку переглянута постанова господарського суду Вінницької області від 05.07.2017 про визнання боржника банкрутом, але лише в частині розгляду та затвердження звіту арбітражного керуючого та вирішення питання щодо витрат арбітражного керуючого у процедурі розпорядження майном боржника. Однак, постанова господарського суду Вінницької області від 05.07.2017 в частині, що стосується рішень про припинення процедури розпорядження майном, визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в апеляційному порядку згідно оскаржуваної постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 не переглядалась.
Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені у частині 1 статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
Отже, постанова господарського суду Вінницької області від 05.07.2017 може бути предметом касаційного оскарження лише після її перегляду по суті в апеляційному порядку.
Оскільки постанова суду першої інстанції від 05.07.2017 в частині, що стосується рішень про припинення процедури розпорядження майном, визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в апеляційному порядку по суті не переглядалась, це позбавляє заявника касаційної скарги процесуального права на її оскарження в касаційному порядку у відповідній частині, у тому числі заявляти вимоги щодо залишення такої постанови у вказаній частині без змін.
За таких обставин, касаційна скарга арбітражного керуючого Лещенка Анатолія Михайловича щодо вимог про залишення без змін постанови господарського суду Вінницької області від 05.07.2007 в частині, що стосується рішень про припинення процедури розпорядження майном, визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження, в зв'язку з чим у її прийнятті слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.
Що стосується постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2017, якою переглянуто в апеляційному порядку постанову господарського суду Вінницької області від 05.07.2017 в частині, що стосується звіту арбітражного керуючого та винагороди арбітражного керуючого, касаційний суд зазначає наступне.
Як вбачається з мотивувальної частини скарги, заперечення постанови апеляційного суду стосуються саме рішень в частині розгляду та затвердження звіту арбітражного керуючого та вирішення питання про стягнення винагороди арбітражного керуючого. Саме в цій частині (стосовно пунктів 1-5 резолютивної частини постанови господарського суду Вінницької області від 05.07.2017) був здійснений перегляд в апеляційному порядку згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2017.
Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 8 Закону Україну "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 № 4212- VІ, що набрала законної сили з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство), якою визначено особливості оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 41 ГПК України, якою встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Нормами п. 1 ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
Постанова місцевого господарського суду від 05.07.2017, за результатами перегляду якої була прийнята оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 30.08.2017, винесена відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 № 4212-VІ, що набрала законної сили з 19.01.2013.
Згідно норм ч. 3 ст. 8 цього закону у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Отже, наведений перелік судових рішень, що підлягають оскарженню в касаційному порядку, є вичерпним.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому ч. 3 ст. 8 Закону про банкрутство слід розуміти таким чином, що нею встановлено деякі особливості та обмеження у реалізації права на касаційне оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, які полягають, зокрема, у завершенні розгляду питання про затвердження звіту арбітражного керуючого та вирішення питання про стягнення винагороди арбітражного керуючого із завершенням відповідного апеляційного провадження.
Аналогічний висновок наведений в постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 916/2019/13, від 18.11.2015 у справі № 910/15007/14, від 23.12.2015 у справі № 903/33/15, від 27.01.2016 у справі № Б11/009-12, від 27.01.2016 у справі № 922/4908/13, від 25.05.2017 у справі № 925/2063/13 та ін.
Таким чином, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, що прийнята за результатами перегляду постанови місцевого суду лише в частині розгляду питання про затвердження звіту арбітражного керуючого та вирішення питання про стягнення винагороди арбітражного керуючого (а не в частині рішення про визнання боржника банкрутом, як визначають норми ч 3 ст. 8 Закону про банкрутство), не підлягає оскарженню до суду касаційної інстанції.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.62 ГПК України суд відмовляє у прийнятті позовної заяви (у даному випадку - касаційної скарги), якщо вона не підлягає розгляду в господарських судах України.
Враховуючи викладене, у прийнятті касаційної скарги арбітражного керуючого Лещенка Анатолія Михайловича на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 в частині розгляду питання про затвердження звіту арбітражного керуючого та вирішення питання про стягнення винагороди арбітражного керуючого також слід відмовити.
Керуючись нормами ст. 129 Конституції України, ч. 3 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 1 ч. 1 ст. 62, ст.ст. 86, 107, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
У Х В А Л И В:
Відмовити арбітражному керуючому Лещенку Анатолію Михайловичу в прийнятті касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 у справі № 902/1065/14.
Головуючий В.М. Коваленко
Судді О.Є. Короткевич
Б.М. Поляков
скопійовано
-
скопійовано
-
