ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2017 р.

м.Одеса

Справа № 523/12212/17

Категорія: 10.2.4

Головуючий в 1 інстанції: Сувертак І.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –

ОСОБА_1,

судді –

ОСОБА_2,

судді –

ОСОБА_3

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (надалі – відповідач, УПФ), в якому просив:

- визнати протиправною відмову УПФ здійснити переведення позивача з пенсії по інвалідності з Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по Закону України «Про державну службу»;

- зобов’язати УПФ призначити та виплачувати з 01.06.2017 року пенсію державного службовця позивачу відповідно до ч.7 ст.37 Закону України від 16.12.1993 року «Про державну службу» в розмірі 90% від заробітку, згідно довідок №5771/К/15-52-05-01-03 від 25.07.2017 року та 5772/К/15-52-05-01-03 від 25.07.2017 року до яких включені всі види оплати праці, з яких сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням виплачених сум пенсії, без обмеження максимального розміру виплати.

В обґрунтування позову було зазначено, що позивач звернувся до УПФ із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності призначеної за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності державного службовця за Законом України «Про державну службу», але позивачу було відмовлено. Позивач вважає такі дії УПФ протиправними.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 15.09.2017 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову УПФ здійснити переведення позивача з пенсії по інвалідності з Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по закону «Про державну службу». Зобов'язано УПФ призначити та виплачувати з 25.07.2017 року пенсію державного службовця позивачу відповідно до ч.7 ст.37 Закону України від 16.12.1993 року «Про державну службу» в розмірі 90% від заробітку, згідно довідок №5771/К/15-52-05-01-03 від 25.07.2017 року та 5772/К/15-52-05-01-03 від 25.07.2017 року до яких включені всі види оплати праці, з яких сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням виплачених сум пенсії, без обмеження максимального розміру виплати.

Справа була розглянута в порядку скороченого провадження, відповідно до ст.183-2 КАС України.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, УПФ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, винести по справі нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідок МСЕК, позивачу встановлено 2 групу інвалідності загального захворювання термін дії – «довічно».

Починаючи з 26.09.2011 року, позивачу було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач продовжував працювати на державній службі та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Із трудової книжки позивача вбачається, що він до 25.07.2017 року працював на посадах, віднесених до посад державних службовців, таким чином його стаж державної служби становить понад 20 років.

25.07.2017 року позивач звільнився з державної податковій інспекції в Малиновському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській області.

08.08.2017 року позивач письмово звернувся до УПФ з заявою про переведення з пенсії по інвалідності як інваліда 2-ї групи, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності державного службовця у відповідності до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року (надалі – Закон від 1993 року) згідно довідок №5771/К/15-52-05-01-03 від 25.07.2017 року та №5772/К/15-52-05-01-03 від 25.07.2017 року.

Рішенням УПФ від 09.08.2017 року №114 позивачу було відмовлено в переведені на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» у зв’язку з тим, що призначення пенсії по інвалідності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889 (надалі – Закон від 2015 року), який набрав чинності 01.05.2016 року, не передбачено призначення пенсії по інвалідності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зробив висновок, що дії УПФ є протиправними, оскільки позивач має право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця за Законом від 1993 року в розмірі 90% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу.

Колегія суддів не може погодитись з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

10.12.2016 року прийнято Закон від 2015 року, який набрав чинності з 01.05.2016 року.

Законом від 2015 року визнано, що втратив чинність Закон від 1993 року із послідуючими змінами, окрім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 2015 року.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 2015 року визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону від 1993 року (в редакції чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч.9 ст.37 Закону від 1993 року (в редакції чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії) пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Таким чином, пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Враховуючи наведені норми права та те, що трудовий стаж позивача на державній службі на час набрання чинності Закону від 2015 року складав понад 20 років, крім того він є інвалідом 2 групи, що підтверджується довідкою МСЕК, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, колегія суддів робить висновок, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно ст.37 Закону від 1993 року, що також вірно було встановлено і судом першої інстанції.

Разом з цим, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення ст.37 Закону від 1993 року в редакції, яка діяла в період роботи позивача.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону від 1993 року (в редакції, що діяла в період роботи позивача), пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Отже, на підставі наведених положень ст.37 Закону від 1993 року, в редакції, що діяла в період роботи позивача, суд першої інстанції зробив висновок, що позивач має право на пенсію по інвалідності державного службовця за Законом від 1993 року в розмірі 90%.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачу було призначено пенсію по інвалідності як інваліду 2-ї групи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії по інвалідності державного службовця у відповідності до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 1993 року позивач звернувся вперше.

Право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця за Законом від 1993 року позивач набув 25.07.2017 року після звільнення з ДПІ в Малиновському районі м. Одеси Головного Управління ДФС в Одеській області.

Колегія суддів звертає увагу на те, що спір по даній справі виник саме внаслідок невизнання УПФ права позивача на пенсію у відповідності до ст.37 Закону України «Про державну службу», а не внаслідок проведених нарахування цієї пенсії. Тобто, розмір такої пенсії або правильність її нарахування не є предметом оскарження.

Тому не підлягають задоволенню як передчасні позовні вимоги позивача, які стосуються визначення бази для нарахування такої пенсії та обмежень її максимального розміру.

Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді даної справи судом першої інстанції невірно встановлені обставини справи, що призвело до порушення норм матеріального права та до неправильного вирішення справи.

За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ч.10 ст.183-2, ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі – задовольнити частково.

Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2017 року – скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити переведення позивача з пенсії по інвалідності за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по Закону України «Про державну службу».

Зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити та виплачувати з 08 серпня 2017 року пенсію державного службовця ОСОБА_4 відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року (в редакції від 01 січня 2017 року), згідно довідок №5771/К/15-52-05-01-03 від 25 липня 2017 року та №5772/К/15-52-05-01-03 від 25 липня 2017 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

ОСОБА_1

Суддя: Суддя:

ОСОБА_2 ОСОБА_3