КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14494/16 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року державне підприємство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», у подальшому замінене на правонаступника - публічне акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - Позивач, ПАТ «ОГХК») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2016 року №0016441406.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем було порушено встановлений 90-денний строк здійснення розрахунків в іноземній валюті, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, суд зауважив, що незазначення Відповідачем при визначенні порушення податкового законодавства на додаток до загальної норми спеціальної не може бути підставою для скасування рішення про застосування санкцій.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на залишенні поза увагу суду законодавчо встановленого 180-денного строку здійснення розрахунків в іноземній валюті, а не 90-денного, неможливості застосування права податкової застави при нарахуванні пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки остання не є податковим зобов'язанням.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у серпні 2016 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі повідомлень ПАТ «Діамантбанк» від 10.08.2015 року №10563/54.1-02, від 09.11.2015 року №15396/54.1-05, від 08.12.2015 року №17149/54.1-05, від 14.04.2016 року №4734/54.1-05, від 10.05.2016 року №5916/54.1-05 (а.с. 78-80, 84-88), наказу від 29.07.2016 року №7648 (а.с. 54) та направлення на перевірку від 02.08.2016 року №1382/26-15-14-06-03 (а.с. 55) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «ОГХК» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за експортними контрактами від 20.01.2015 року №01/15-1 з «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» (Австрія), від 21.01.2015 року №02/15-1 з «Lincoln Electric Europe S.L.» (Іспанія), від 23.04.2015 року №18/15-1/В з ТОВ «Лосиноостровский электродный завод» (Російська Федерація), від 14.09.2015 року №13/15-1 з «Adelis Trade LLP» (Великобританія), від 01.12.2015 року №01/16 з «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» (Австрія).

У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення ДП «ОГХК» ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме:

- несвоєчасне надходження на рахунок ДП «ОГКХ» коштів у сумі 3 650 380,00 доларів США (еквівалент 93 342 403,18 грн.) по експортному контракту від 14.09.2015 року №13/15-1 з «Adelis Trade LLP» (Великобританія);

- ненадходження на рахунок ДП «ОГКХ» коштів в сумі 214 230,00 доларів США (еквівалент 5 314 305,92 грн.) по експортному контракту від 23.04.2015 року №18/15-1/В з ТОВ «Лосиноостровский электродный завод» (Російська Федерація) (постанова МКАС при ТПП про прийняття справи до провадження від 16.12.2015 року №870р/2015);

- несвоєчасне надходження на рахунок ДП «ОГХК» коштів у сумі 477 719,46 доларів США (еквівалент 11 375 780,42 грн.) по експортному контракту 20.01.2015 року №01/15-1 з «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» (Австрія);

- несвоєчасне надходження на рахунок ДП «ОГКХ» коштів у сумі 67,50 доларів США (еквівалент 1 502,17 грн.) по експортному контракту від 21.01.2015 року №02/15-1 з «Lincoln Electric Europe S.L.» (Іспанія);

- несвоєчасне надходження на рахунок ДП «ОГКХ» коштів у сумі 803 503,75 доларів США (еквівалент 20 473 275,55 грн.) по експортному контракту від 01.12.2015 року №01/16 з «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» (Австрія).

Результати перевірки зафіксовані в акті від 22.08.2016 року №741/26-15-14-06-03/36716128 (а.с. 56-69).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 06.09.2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №0016441406, яким Позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності» у розмірі 9 340 223,83 грн. (а.с. 10), до якого були додані відповідні розрахунки (а.с. 11-13).

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції встановив, що ДП «ОГХК» (Продавець) укладено експортний контракт від 23.04.2015 року №18/15-1/В з ТОВ «Лосиноостровский электродный завод» (Російська Федерація) (Покупець) в щодо продажу ільменітового концентрату виробництва філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат». Предмет контракту - експорт ільменітового концентрату. Загальна сума контракту - 4 000 000,00 доларів США. Умови поставки - DAP ст. Лосіноостровська Московська залізниця, DAP - українсько-російський кордон (ст. Зерново).

Як зазначив суд першої інстанції, у ході перевірки проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за експортним контрактом від 23.04.2015 року №18/15-1/В ГУ ДФС у м. Києві було встановлено, що Позивачем згідно митних декларацій відвантажено товар на загальну суму 534 660,00 доларів США (еквівалент - 11 506 789,09 грн.).

Згідно банківських документів, як встановлено судом першої інстанції, кошти від ТОВ «Лосиноостровский электродный завод» (Російська Федерація) на рахунок ДП «ОГХК» надійшли у загальному розмірі 320 430,00 доларів США (еквівалент - 6 987 538,94 гри.), у тому числі з порушенням строків розрахунків відносно суми 120 030,00 доларів США (еквівалент - 2 639 062,04 грн.). Крім того, кошти у сумі 214 230,00 доларів США (еквівалент - 5 314 305,92 грн.) не надійшли на рахунок Позивача.

Таким чином, в акті перевірки зафіксовано, що станом на 01.08.2016 у ДП «ОГХК» за експортним контрактом від 23.04.2015 року №18/15-1/В, укладеним з ТОВ «Лосиноостровский электродный завод» (Російська Федерація), обліковується прострочена дебіторська заборгованість в сумі 214 230,00 доларів США (еквівалент - 5 314 305,92 грн.), що відповідає даним бухгалтерського обліку та рахунку 362.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 16.12.2015 року (вх. від 16.12.2015 року №5146) ДП «ОГХК» подано позовну заяву до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення з нерезидента ТОВ «Лосиноостровский электродный завод» (Російська Федерація) суми заборгованості 214 230,00 доларів США (еквівалент - 5 314 305,92 гри.) за відвантажений товар згідно контракту від 23.04.2015 №18/15-1/В.

Рішенням міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України від 24.06.2016 року у справі №АС №870р/2015 позов ДП «ОГХК» до ТОВ «Лосиноостровский электродный завод» задоволено частково - стягнуто з ТОВ «Лосиноостровский электродный завод» на користь ДП «ОГХК» 214 230,00 доларів США - вартість поставленого товару, 32 437,99 доларів США - пеня за прострочення оплати товару, 7 366,37 доларів США - витрати зі сплати арбітражного збору (а.с. 15-27).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 1, 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а також ряду підзаконних актів, суд першої інстанції дійшов до висновку, що наявність факту порушення вимог законодавства про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є підставою для передбаченої законом відповідальності навіть за умови незазначення податковим органом спеціальної норми законодавства, що є підставою для такої відповідальності.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 1 Закону України Про порядок розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон) у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Приписи ч. ч. 1, 4 ст. 2 Закону визначають, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для беззаперечного висновку про надання законодавцем Національному банку України права запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені у частинах перших статей 1 та 2 вказаного Закону.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, у своїх постановах про врегулювання ситуації на грошово-кредитному ринку України від 03.03.2015 року №160, від 03.06.2015 року №354, від 03.09.2015 року №581, від 04.12.2015 року №863, від 07.06.2016 року №342 Національний банк України встановив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

З урахуванням викладеного посилання Апелянта на те, що, здійснюючи розрахунок пені за порушення вимог ст. ст. 1, 2 Закону, Відповідач протиправно застосовував менший строк (90 днів), є безпідставними та спростовуються згаданими нормативно-правовими актами.

Приписи ч. 1 ст. 4 Закону визначають, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, відповідальність у вигляді нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) настає за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону. Викладене додатково підтверджує помилковість твердження Апелянта про безпідставність застосування податковим органом 90-денного терміну при розрахунку пені замість 180-денного.

Посилання ПАТ «ОГХК» в апеляційній скарзі на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може бути підставою для виникнення у ГУ ДФС у м. Києві права податкової застави, оскільки пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є податковим зобов'язанням та не може стягуватися у порядку, передбаченим ПК України, у зв'язку з чим даний акт індивідуальної дії взагалі не може бути прийнятий у передбаченому Податковим кодексом України порядку, є безпідставним з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

При цьому, за правилами абз. 1 п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення повинно прийматися саме у передбаченому Податковим кодексом України порядку, що безпідставно заперечує Апелянт.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Приписи пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають податковим боргом суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеню, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п. 88.1 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що у розумінні положень пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України податковий орган самостійно зобов'язаний визначити суму пені, зокрема, за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, твердження Апелянта про неможливість стягнення її у порядку, передбаченому ПК України, із застосуванням права податкової застави, є помилковим та відповідає нормам матеріального права.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 4 Закону у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Як було встановлено раніше, 16.12.2015 року (вх. від 16.12.2015 року №5146) ДП «ОГХК» подано позовну заяву до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення з нерезидента ТОВ «Лосиноостровский электродный завод» (Російська Федерація) суми заборгованості 214 230,00 доларів США (еквівалент - 5 314 305,92 гри.) за відвантажений товар згідно контракту від 23.04.2015 №18/15-1/В.

Рішенням міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України від 24.06.2016 року у справі №АС №870р/2015 позов ДП «ОГХК» до ТОВ «Лосиноостровский электродный завод» задоволено частково - стягнуто з ТОВ «Лосиноостровский электродный завод» на користь ДП «ОГХК», зокрема, 214 230,00 доларів США - вартість поставленого товару.

Зі змісту доданих до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення розрахунків вбачається, що Відповідачем припинено нарахування пені за порушення розрахунків за експортним контрактом від 23.04.2015 року №18/15-1/В з ТОВ «Лосиноостровский электродный завод» (Російська Федерація), починаючи з 16.12.2015 року, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, судовою колегією враховується, що відповідно до ч. ч. 1, 6, 7 ст. 6 Закону строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

За таких обставин, посилання Апелянта на те, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 28.07.2016 року у справі №760/9664/16-п (а.с. 14) підтверджується вчинення ДП «ОГХК» дій із забезпечення повернення виручки в іноземній валюті в України, зокрема, шляхом направлення «Adelis Trade LLP» (Великобританія) листів із вимогою погасити заборгованість, судовою колегією відхиляються як безпідставні, оскільки не є обставинами, з якими Закон пов'язує звільнення від відповідальності за порушення термінів розрахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, судом апеляційної інстанції враховується, що жодних інших заперечень щодо правомірності нарахування пені за контрактами 14.09.2015 року №13/15-1 з «Adelis Trade LLP» (Великобританія), від 20.01.2015 року №01/15-1 з «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» (Австрія); від 21.01.2015 року №02/15-1 з «Lincoln Electric Europe S.L.» (Іспанія); від 01.12.2015 року №01/16 з «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG» (Австрія), Апелянтом зазначено не було, у зв'язку з чим, з огляду на викладені вище обставини, судова колегія погоджується з висновками Окружного адміністративного суду м. Києва про відсутність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко