Справа № 202/5327/17

Провадження № 2/202/2457/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої судді Зосименко С.Г.

при секретарі Шишлянніков О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу.

У своїй позовній заяві позивач посилалася на те, що шлюб між нею та відповідачем було зареєстровано 14.04.1964 року Новогродівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Донецької області, про що в книзі реєстрації шлюбів 14.04.1964 року зроблено відповідний актовий запис за № 68. Від шлюбу неповнолітніх дітей не має. Сімейне життя з відповідачем не склалось, сторони втратили один до одного почуття любові та поваги, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин з 1965 року. Майнового спору не має. Позивач просила суд розірвати шлюб між нею та відповідачем зареєстрований 14.04.1964 року Новогродівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Донецької області, про що в книзі реєстрації шлюбів 14.04.1964 року зроблено відповідний актовий запис за № 68.

Позивач у судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала. Також просила після розірвання шлюбу залишити їй прізвище «Підгородня».

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось і журнал судового засідання не вівся.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 13 СК України частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтями 51 Конституції України та 24 СК України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року) - кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов’язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється в наслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього кодексу.

З матеріалів справи судом встановлено, шлюб між позивачем та відповідачем було зареєстровано 14.04.1964 року Новогродівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Донецької області, про що в книзі реєстрації шлюбів 14.04.1964 року зроблено відповідний актовий запис за № 68.

Від шлюбу неповнолітніх дітей не має.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Сімейне життя позивача з відповідачем не склалось, сторони втратили один до одного почуття любові та поваги, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин з 1965 року.

Відповідно до ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Надання сторонам строку для примирення на думку суду є недоцільним, оскільки шлюбні відносини припиненні, сторони не бажають поновлювати стосунки, будь-яких заходів до примирення не приймають, між сторонами були втрачені почуття любові та поваги, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.

Майновий спір між сторонами відсутній.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачка просить залишити їй прізвище «Підгородня», на підставі ст. 113 СК України суд вважає за можливе залишити позивачці після розірвання шлюбу прізвище «Підгородня».

Відповідно до ст. 112 СК України суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені, їх сім’я розпалася остаточно та відновлена бути не може, а подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем не заявлено вимогу про стягнення з відповідача судові витрати, тому суд вважає за необхідне не стягувати з відповідача на користь позивача судові витрати.

Керуючись ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. ст. 9, 51 Конституції України, п. п. 4, 9-11, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", ст. ст. 1-3, 7, 13, 18, 21, 24, 27, 55-56, 69, 104-105, 110-115, 160 Сімейного кодексу України, ст. ст. 3, 10-11, 15, 31, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 14.04.1964 року Новогродівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Донецької області, про що в книзі реєстрації шлюбів 14.04.1964 року зроблено відповідний актовий запис за № 68 - розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище "Підгородня".

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.Г. Зосименко