ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2017р. Справа № 914/1907/17

За позовом: Приватного підприємства Євротерм-Львів, м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства Ренесанс-Стиль, с. Солонка Пустомитівського району Львівської області,

про стягнення заборгованості.

Cуддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник;

від відповідача: не зявився.

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача, який зявився в судове засідання, розяснено.

Розглядається справа за позовом приватного підприємства Євротерм-Львів до приватного підприємства Ренесанс-Стиль про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.09.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.10.2017. Розгляд справи неодноразово відкладався у звязку з неявкою представника відповідача.

Представник позивача в судове засідання 13.11.2017 зявився, збільшені позовні вимоги, які були прийняті судом 30.10.2017, підтримав.

Відповідач вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив. Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи скеровувалися відповідачу за адресами зазначеними позивачем у позовній заяві: 81131, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Солонка, вул. Івасюка, буд. 30. Поштовий конверт з ухвалою про порушення провадження, який направлявся відповідачу за вказаною адресою повернувся до суду з відміткою відділення зв'язку "За закінченням терміну зберігання".

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи, місцезнаходженням відповідача є: 81131, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Солонка, вул. Івасюка, буд. 30.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, в порядку ст. 75 ГПК Україна суд встановив таке.

Приватне підприємство Євротерм-Львів (надалі позивач, постачальник) звернулося до господарського суду з позовом до приватного підприємства Ренесанс-Стиль (надалі відповідач, покупець) про стягнення заборгованості у розмірі 123 461, 70 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що з 05.06.2014 по 09.12.2014 позивач поставив відповідачу товар на суму 332 452, 40 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи. Однак, відповідач за поставлений товар у повному обсязі не розрахувався. Станом на момент звернення з позовом до суду, у відповідача наявний борг перед позивачем у розмірі 51 391, 28 грн.

Крім суми основного боргу позивач нарахував відповідачу інфляційні збитки які, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, становлять 63 691, 83 грн та 3 % річних у розмірі 8 378, 59 грн.

Відповідач участі представника у судових засіданнях не забезпечив, відзиву, письмових обґрунтованих пояснень та доказів погашення заборгованості до суду не представив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи із таких мотивів.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 712 ЦК України та частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, в період з 05.06.2014 по 09.12.2014 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 332 452, 40 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами без застережень та скріплені їхніми печатками, а саме:

від 05.06.2014 № 506008 на суму 79 074, 00 грн;

від 05.06.2014 № 506010 на суму 31 680, 00 грн;

від 12.06.2014 № 1206025 на суму 60 075, 00 грн;

від 13.06.2014 № 1306009 на суму 8 640, 00 грн;

від 16.06.2014 № 1606001 на суму 2 480, 00 грн;

від18.06.2014 № 1806011 на суму 55 365, 00 грн;

від 18.06.2014 № 1806014 на суму 17 280, 00 грн;

від 25.06.2014 № 2506020 на суму 1 530, 00 грн;

від 09.07.2014 № 907005 на суму 43 143, 00 грн;

від 12.09.2014 № 1209001 на суму 22 155, 00 грн;

від 13.09.2014 № 1209008 на суму 792, 00 грн;

від 15.09.2014 № 1509010 на суму 720, 00 грн;

від 19.09.2014 № 1909003 на суму 651, 00 грн;

від 31.10.2014 № 3110020 на суму 2 387, 40 грн;

від 25.11.2014 № 2511005 на суму 2 160, 00 грн;

від 09.12.2014 № 912002 на суму 4 320, 00 грн.

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу Укрїни передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що ні договором ні актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний оплатити такий товар на наступний день після його прийняття.

Як вбачається із картки рахунку 361 за січень 2014 року серпень 2017 року, відповідач сплатив за поставлений товар суму в розмірі 281 061, 12 грн. Таким чином, станом на момент розгляду справи, борг відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 51 391, 28 грн.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з вимогами ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного зясування місцевим господарським судом обставин справи.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідачем не представлено жодних доказів сплати заборгованості за договором, наявність боргу належними доказами не спростовано, отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 51 391, 28 грн є обгрунтованою та підлягає до задоволення повністю.

Крім суми основного боргу позивач нарахував відповідачу інфляційні збитки, які з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог становлять 63 691, 83 грн та 3 % річних у розмірі 8 378, 59 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних встановив, що розрахунок позивача є правильним. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 63 691, 83 грн та 3 % річних у розмірі 8 378, 59 грн є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Оскільки, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір покладається на нього повністю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Ренесанс-Стиль» (81131, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Солонка, вул. Івасюка, буд. 30, код ЄДРПОУ 34571419) на користь приватного підприємства «Євротерм-Львів» (79049, м. Львів, вул. Скрипника, 27/86, код ЄДРПОУ 33532913) суму в розмірі 125 313, 63 грн, з яких:

- 51 391, 28 грн - основного боргу;

- 63 691, 83 грн - інфляційних втрат;

- 8 378, 59 грн 3 % річних;

- 1 851, 93 грн - судового збору.

3. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 14.11.2017.

Суддя Манюк П.Т.