ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2017р. Справа № 917/1072/17

За позовом ОСОБА_1 обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008

до Державного закладу "Луганський національний університет імені ОСОБА_2", 92703, Луганська область, м. Старобільськ, площа Гоголя, 1

про визнання укладеним Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4257 разом з додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії" в редакції позивача

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. ОСОБА_3 підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2", м. Полтава

2. ОСОБА_4 майном комунальної власності міста, м. Полтава

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 Державного казначейства у м. Полтаві Головного управління державного казначейства України в Полтавській області, м. Полтава

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Семчук О.С., суддя Пушко І.І., суддя Паламарчук В.В.

Представники

від позивача: ОСОБА_5 (довіреність № 29-14/13 від 03.09.2017р.);

від відповідача: не з’явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6 підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 2": не з’явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 майном комунальної власності міста: не з’явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 Державного казначейства у м. Полтаві Головного управління державного казначейства України в Полтавській області: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА _1 обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі – позивач/ ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Державного закладу "Луганський національний університет імені ОСОБА_2" (далі – відповідач/ ДЗ "Луганський національний університет ім. Т. Шевченка") про визнання укладеним Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4257 разом з додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії" в редакції позивача. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він забезпечує тепловою енергією нежитлове приміщення, яке орендує відповідач, проте останній ухиляється від укладення договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води з додатком.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.07.2017р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 21.07.2017р.

Ухвалою від 21.07.2017р. суд за клопотанням відповідача відклав розгляд справи на 30.08.2017р.

30.08.2017р. суд за клопотанням позивача виніс ухвалу про продовження строку вирішення спору на 15 днів та відкладення розгляду справи на 13.09.2017р.

13.09.2017р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 18.09.2017р.

Ухвалою від 18.09.2017р. суд: за власної ініціативи залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2" та ОСОБА_4 майном комунальної власності міста, а також в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 Державного казначейства у м. Полтаві Головного управління державного казначейства України в Полтавській області; за клопотанням позивача призначив справу до колегіального розгляду у складі трьох суддів, визначивши колегію за допомогою автоматизованої системи документообігу суду; відклав розгляд справи на 17.10.2017р.

17.10.2017р. суд за клопотанням позивача відклав розгляд справи на 07.11.2017р.

В судове засідання 07.11.2017р. представники відповідача та третіх осіб не з'явилися. Про час, дату та місце проведення судового засідання відповідач та треті особи повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач у запереченнях від 08.09.2017р. (вх. № 11304) позов заперечує, посилаючись на те, що утримання орендованого майна зобов'язаний здійснювати балансоутримувач такого майна, на те, що Державна казначейська служба України, як обслуговуючий банк відповідача, відмовиться у прийнятті на зобов'язання договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, а також на п. 3.2.5 договору оренди № 113/2 від 15.09.2016р., згідно якого орендар зобов'язаний укласти договори з балансоутримувачем на експлуатаційні витрати та постачання тепла, води, газу, електроенергії.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2" у відзиві від 10.10.2017р. (вх. № 12439) зазначає, що до її компетенції не входить закупівля комунальних послуг для нежитлового фонду м. Полтави.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 майном комунальної власності міста у листі від 13.10.2017р. (вх. № 12563) просить розглядати дану справу без участі представника управління.

Представник позивача в судовому засіданні 07.11.2017р. наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 07.11.2017р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Основним напрямком діяльності позивача є забезпечення тепловою енергією на опалення та підігрів води житлового фонду, комунально-побутових, нежитлових та інших об'єктів на території м. Полтави та Полтавської області.

Позивач, як теплогенеруюча (теплопостачальна) організація забезпечує тепловою енергією у вигляді гарячої води нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 3. Загальна опалювальна площа складає: 293,0 кв.м. Згідно договору оренди № 113/2 від 15.09.2016р. (далі - договір оренди) орендарем нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 3 (далі - нежитлове приміщення), є відповідач.

Відповідно до умов договору оренди нежитлове приміщення було передано в оренду відповідачу ОСОБА_1 міською радою, яка делегувала свої повноваження управлінню майном комунальної власності міста (орендодавець за договором).

Згідно п. 7.1. договору оренди строк дії договору встановлюється з 15.09.2016р. по 31.08.2017р.

Пунктом 3.2.5. договору сторони договору погодили, що орендар зобов'язаний в місячний термін з дня підписання розпорядження про дозвіл на укладання договору оренди укласти договір на експлуатаційні витрати з балансоутримувачем та договори на постачання тепла, води, газу та електроенергії з відповідними підприємствами.

Факт прийняття відповідачем в оренду нежитлового приміщення підтверджується актом приймання-передачі в орендне користування нежитлового приміщення від 15.09.2016р.

10.08.2017р. до договору оренди були внесені зміни та доповнення, зокрема строк дії договору було продовжено до 31.08.2018р.

З метою укладення договору на відпуск теплової енергії позивач направив на адресу місцезнаходження відповідача (92703, Луганська обл., м. Старобільськ, площа Гоголя, 1) та на адресу приміщення, що орендує відповідач (м. Полтава, вул. Соборності, 3) лист № 30.1-13/2787 від 07.11.2016р. з двома примірниками Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4257 та додатком «Розрахунок обсягу теплової енергії» з пропозицією підписати та повернути один примірник на адресу теплопостачальної організації у строк визначений чинним законодавством. Вказане підтверджується описом вкладення у цінний лист, списком згрупованих внутрішніх листів від 07.11.2016р. та фіскальними чеками пошти від 07.11.2016р. (копії вказаних документів - а.с. 10-11).

Відповідач листом № 1/2362 від 24.11.2016р. (а.с. 27) відхилив пропозицію про укладення договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4257 з додатком «Розрахунок обсягу теплової енергії», мотивуючи це тим, що він є бюджетною установою та згідно з листом Державного казначейства України від 18.04.2007р. № 4.9-06/645-4722 зобов'язаний укладати договори про відшкодування витрат на комунальні послуги з балансоутримувачем орендованого майна.

Зважаючи на відмову відповідача від укладення договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води в добровільному порядку, позивач просить суд визнати укладеним договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4257 разом з додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії" в редакції позивача, запропонованій за проектом, що направлений відповідачу листом № 30.1-13/2787 від 07.11.2016р. (редакція договору з додатком - а.с. 12-14).

Відповідач стверджує, що він не може підписати договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води у редакції позивача, оскільки вказаний договір має бути укладено між позивачем та балансоутримувачем нежитлового приміщення - КП "ЖЕО № 2", а відповідач, як орендар нежитлового приміщення, відповідно до п. 3.2.5. договору оренди повинен відшкодовувати балансоутримувачу витрати на комунальні послуги, проте договір на відшкодування витрат балансоутримувачу на комунальні послуги до відповідача не надходив. Також відповідач зазначає, що укладення ним спірного договору є неможливим, оскільки він є бюджетною установою і відповідно до листа Державного казначейства України № 4.9-06/645-4722 від 18.04.2017р. при укладенні договорів оренди нежитлових службових приміщень між установами, які знаходяться в державній і комунальній власності та ропорядниками державних коштів відповідно до наказу Фонду державного майна України "Про затвердження договорів оренди" від 23.08.2000р. № 1774 укладаються договори про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 2" у відзиві на позов зазначає наступне:

Суб'єкти підприємницької діяльності, які орендують нежитлові приміщення у житлових будинках, або яким нежитлові приміщення належать на праві власності, крім орендної плати (у першому випадку) та плати за комунальні послуги (водо-теплопостачання, водовідведення тощо) за встановленими органами місцевого самоврядування тарифами приймають участь в загальних для всього житлового будинку експлуатаційних витратах пропорційно загальній площі. (Закон України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» від 20.05.1999р. № 686-XIV).

Відповідно до Положення про умови спільної експлуатації і конструктивів та інженерних мереж приміщень в будинках, що мають кілька володарів з різними формами власності затвердженого рішенням ОСОБА_1 міської ради № 143 від 23.04.1997р. розрахунок суми на покриття експлуатаційних витрат визначається один раз на квартал по фактичним витратам КП "ЖЕО № 2" на управління, експлуатацію та поточний ремонт житлового фонду з розрахунку на 1 м² загальної нежитлової площі.

Однак, відповідач покладені на нього законом обов'язки не виконав, договір про надання послуг з КП "ЖЕО № 2" не уклав.

Крім того, відповідач не виконав і умови договору оренди укладеного між ним та управлінням майном комунальної власності міста виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, згідно якого відповідач зобов'язався в місячний термін з дня підписання розпорядження про дозвіл на укладення договору оренди укласти договір на експлуатаційні витрати з балансоутримувачем, тобто з КП "ЖЕО № 2" та договори постачання води, газу та електроенергії з відповідними підприємствами.

Тобто, на думку КП "ЖЕО № 2", саме на відповідача, як на споживача теплової енергії у нежитловому приміщені, що ним орендується, покладено обов'язок укласти з позивачем договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води .

Стосовно листа Державного казначейства України № 4.9-06/645-4722 від 18.04.2007р., на який посилається відповідач у своїх запереченнях, КП "ЖЕО № 2" зазначає, що даний документ не є нормативним і регулює відносини між балансоутримувачами та орендарями нежитлових службових приміщень. Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" втратив чинність 02.04.2008р. і тому посилання на нього є необґрунтованим. У своїй діяльності КП "ЖЕО № 2" керується Законом України "Про публічні закупівлі від 25.12.2015р. № 922-VIII щодо закупівлі товарів, робіт чи послуг. Оскільки КП "ЖЕО № 2" лише надає послуги мешканцям житлових будинків та проводить публічні закупівлі на ті види товарів та послуг, які закладені у тариф по оплаті за житлово-комунальні послуги, закупівля послуг на постачання комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, теплопостачання, електроенергія, газопостачання) нежитлового фонду м. Полтави не належить до компетенції КП "ЖЕО № 2".

Судом встановлено, що орендоване відповідачем нежитлове приміщення є комунальною власністю територіальної громади м. Полтава. Постанова КМУ від 04.10.1995р. № 786 «Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», на яку посилається відповідач у своєму запереченні, не поширюється на комунальне майно, а тому посилання на неї відповідачем є безпідставним.

Щодо посилань відповідача на лист Державного казначейства України та ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з приводу укладення договорів з балансоутримувачем комунального майна про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю, то вказаний лист не стосується предмета позову. Відповідач уклав договір оренди № 113/2 від 15.09.2016р., пунктом 3.2.5 якого встановлено, що орендар зобов'язаний в місячний термін з дня підписання розпорядження про дозвіл на укладання договору оренди укласти договір на експлуатаційні витрати з балансоутримувачем та договори на постачання тепла, води, газу та електроенергії з відповідними підприємствами. Однак, всупереч умовам договору оренди та нормам чинного законодавства, відповідач ухилився від обов'язку укладання вказаного договору з балансоутримувачем орендованого ним майна та договорів на постачання тепла, води, газу та електроенергії з відповідними підприємствами.

Оцінивши наявні докази та доводи представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 184 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено особливості укладання господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів.

Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (ч. ч. 2, 3 ст. 184 ГК України).

Укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст. 179 ГК України).

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачено ст. 181 ГК України. Зокрема, п. 4 ст. 181 ГК України встановлює, що при наявності заперечень по окремим умовам договору сторона, яка отримала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться відмітка в договорі, та у двадцятиденний строк направляє другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом із підписаним договором.

Спірний проект договору відповідачем не був підписаний та не повернений на адресу позивача.

Укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 ГК України, відповідно до якої судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Враховуючи наведене, необхідною умовою щодо спонукання в судовому порядку укласти господарський договір є, зокрема, обов'язковість для сторін укладення такого договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р., споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р., споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Таким чином, споживачем є особа, яка безпосередньо використовує теплову енергію.

В розумінні вищенаведених норм, саме відповідач є споживачем, оскільки фактично (безпосередньо) споживає теплову енергію.

Згідно ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами (ст. 25 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до ст. ст. 19, 24 Закону України "Про теплопостачання", основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії та щомісячна оплата теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Так, згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007р., користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

ОСОБА_7 комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2713/15/61-15 від 24.03.2015 визначено, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", зокрема, саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії. Враховуючи відсутність затвердженого типового договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії, такий договір укладається його сторонами з урахуванням норм зокрема, Закону України "Про теплопостачання", Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007р., з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної главою 53 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Стаття 641 ЦК України встановлює, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, відповідно до ст. 642 ЦК України, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Законами України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги" передбачена обов'язковість укладення договорів на постачання теплової енергії.

З врахуванням всіх вище вказаних обставин, суд приходить до висновку, що між сторонами по справі існують правовідносини, в силу яких вони зобов'язані укласти договір на постачання теплової енергії. Проте, враховуючи умови спірного проекту договору, зокрема, п. 29 договору, суд не вбачає можливим задовольнити позов з огляду на наступне.

Так, згідно п. 29 спірного договору: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.10.2016р. (згідно частини 3 ст. 631 Цивільного кодексу України) і діє в частині постачання Т/Е (опалення) по 31.08.2017р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде заявлено однією із сторін. Але в будь-якому випадку, договір вважається припиненим, в разі досягнення сторонами згоди та з дотриманням вимог п. 33".

Як зазначено вище, ст. 187 ГК України встановлено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Обгрунтовуючи подання позову, позивач в судовому засіданні посилався на необхідність договірного постачання теплової енергії, оскільки відповідач є споживачем та продовжує користуватися приміщенням. Однак, подаючи позов за півтора місяця до закінчення строку постачання Т/Е (п. 29 договору), позивач не врахував, що його вимога, враховуючи зазначений пункт договору та ст. 187 ГК України, не може мати очікуваних наслідків (на майбутнє).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право осіб на ефективний спосіб захисту прав, так особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Вказане підтверджує висновок суду щодо того, що винесення судом рішення про задоволення позову про визнання укладеним договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4257 разом з додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії" в редакції позивача, запропонованій за проектом, що направлений відповідачу листом № 30.1-13/2787 від 07.11.2016р. є недоцільним; вказане рішення не спричинить для сторін жодних наслідків та не стане ефективним засобом захисту порушених прав позивача.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в позові повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.11.2017р.

Головуючий суддя О.С. Семчук

Суддя І .І. Пушко

Суддя В.В. Паламарчук