2/154/319/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2017 року м. Володимир-Волинський

Володимир - Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря Столярчук Т.О.,

позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" Жука Я.І.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління державного архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Возного І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Володимир-Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_9, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Володимир-Волинська житлово-експлуатаційна контора № 1, Володимир-Волинське ПТМ «Володимир-Волинськтеплокомуненерго», Управління державного архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області, про стягнення матеріальної та моральної шкоди в результаті затоплення квартири та про усунення перешкод в користуванні майном, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 03 березня 2017 року звернулась із позовом до ОСОБА_9 про стягнення матеріальної шкоди в результаті затоплення квартири, що становить 3426, 73 гривень, 1400 гривень витрат на проведення будівельно-технічного експертного дослідження, а також про усунення перешкод в користуванні майном, належною їй на праві власності квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом демонтажу самовільно влаштованих душової кабіни, підігріву підлоги та інженерно-технічних мереж, пов'язаних з їх облаштуванням на площі квартири відповідача № 77, що знаходиться за цією ж адресою. 16 червня 2017 року позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог за якою просила суд також стягнути із відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

В позовній заяві та в судових засіданнях позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. З вини відповідача, яка проживає поверхом вище, протягом 2009-2014 років систематично затоплювалась квартира позивача. В результаті затоплень пошкоджувалися стіни, стеля в коридорі, стіни і стеля в кухні, стіни у туалеті, стіни, стеля у ванній кімнаті, стіни та стеля у залі. На переконання позивача вказані затоплення квартири відбувалися внаслідок здійснення відповідачем без будь-якого дозволу самочинного перепланування квартири та реконструкції внутрішньо - будинкових систем опалення, холодного водопостачання та водовідведення, а саме облаштування підігріву підлоги та встановлення душової кабіни у коридорі квартири.

У 2012 році позивач вже зверталась в суд із позовом до ОСОБА_9 та її дочки ОСОБА_10 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої затопленням квартири у 2009-2010 роках. Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 14 вересня 2012 року було встановлено, що затоплення відбувалися з вини відповідачів та ухвалено стягнути з них матеріальну та моральну шкоду. Після стягнення заподіяної шкоди позивач самостійно провела у квартирі ремонтні роботи, однак затоплення її квартири продовжилися у 2014 році, внаслідок чого шкода була заподіяна повторно. Як і в попередніх випадках позивачем викликалися з метою фіксації фактів затоплення працівники Володимир-Волинської житлово-експлуатаційної контори № 1, якими складалися відповідні акти. В ході фіксації фактів затоплення у березні 2014 року відповідач була відсутня у належній їй квартирі, а тому працівники ЖЕК не змогли потрапити до її квартири та встановити конкретної причини затоплення, однак за характерами пошкоджень, які були на стелі кімнат квартири позивача було встановлено, що вода поступово потрапляє саме із квартири відповідача. В подальшому відповідач відмовилась впускати у свою квартиру для встановлення причини затоплення як працівників ЖЕК, так і позивача. Оскільки відповідач в добровільному порядку відмовилась відшкодовувати заподіяні збитки, так як свою вину заперечувала, позивач змушена повторно звернутися до суду. Згідно проведеного за ініціативи позивача будівельно-технічного експертного дослідження від 12 серпня 2015 року, повна вартість ремонтно-будівельних робіт внаслідок залиття квартири позивача становить 3426,73 гривень. За фактом самовільного перепланування квартири відповідача вже притягувалось до адміністративної відповідальності за порушення вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва.

Також у своїх вимогах позивач просить суд зобов'язати відповідача демонтувати самовільно облаштовані останнім на площі своєї квартири підігрів підлоги та душову кабіну, стверджуючи, що саме вони стали причиною систематичних фактів залиття її квартири протягом 2009-2014 років, а подальше їх використання відповідачем вважає потенційною загрозою для себе, що може в будь-який момент призвести до повторення затоплення, а тому даний факт створює позивачу перешкоди у користуванні своєю квартирою.

Крім того у своїй заяві та поясненнях в судових засіданнях позивач ствердила, що спричинені ушкодження її квартири потягли за собою необхідність відновлення стану її здоров'я, оскільки нервування та плач, спричинили утворення нових хвороб, що проявляється сильними головними болями, внаслідок постійних стресів у неї відбулося запалення лицевого нерва з больовим синдромом, гангліоніт та герпетичний кон'юнктивіт лівого ока, в результаті чого атрофувався зоровий нерв і вона поступово втрачає зір. Зокрема після виявлення факту затоплення її квартири 06 березня 2014 року, 08 березня 2014 року по дорозі слідування із міста Володимир-Волинський до м. Львова, на ст. Підзамче (м. Львів) її забрала карета швидкої допомоги і фактично з цього часу по 2017 рік позивач проходила систематичне стаціонарне та амбулаторне лікування за вказаними вище діагнозами.

В судових засіданнях позивач свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_9 спочатку в судові засідання не з'являлась, про судові засідання була повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомляла. За погодженням із позивачем судом постановлено ухвалу про проведення судового розгляду без участі відповідача (заочний розгляд справи) в порядку ст.225 ЦПК України. За клопотанням позивача протягом цього часу в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, Осіїк В.М., ОСОБА_14 та ОСОБА_15

26 травня 2017 року в судове засідання з'явилась відповідач ОСОБА_9, яка залучила до справи своїх представників та судовий розгляд було розпочато спочатку в загальному порядку. Жодних клопотань про повторний допит свідків при цьому від відповідача та її представників до суду не надходило.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_9 позовні вимоги заперечила повністю, в підтвердження своїх заперечень до суду вказала, що у квартирі АДРЕСА_2 не проживає. Раніше в ній проживала разом із своєю дочкою ОСОБА_10, яка вже тривалий час постійно проживає за кордоном, а сама відповідач проживає у місті Володимир-Волинському за іншою адресою. Крім того відповідач подала лист Володимир-Волинської житлово-експлуатаційної контори № 1 від 12 квітня 2017 року, згідно якого комісією із працівників Володимир-Волинського ЖЕК №1 було проведено обстеження квартири відповідача, в результаті якого встановлено, що сантехнічне обладнання, яке встановлене в ній, станом на 12 квітня 2017 року знаходиться в технічно-справному стані, протікання води із труб водопостачання та каналізації не виявлено. Представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечення позовних вимог доповнили вказали, що подані позивачем в якості основних доказів акти обстеження її квартири від 07 березня 2014 року та від 17 липня 2014 року, які були складені працівниками Володимир-Волинської житлово-експлуатаційної контори № 1, не відповідають встановленій формі та за змістом не містять будь-якої доказової інформації щодо встановлення причини затоплення квартири позивача; висновок будівельно-технічного експертного дослідження складений у 2015 році є абсолютною копією аналогічного висновку, який складався у 2009 році, а тому інформація, викладена у ньому не може бути доказом у справі; норми ДБН, на які посилається позивач втратили чинність ще у 2005 році, натомість новоприйнятими нормами ДБН В 2.2-15-2005 від 01 січня 2006 року передбачено, що не допускається розміщення вбиральні та ванної (або душової) над житловими кімнатами і кухнями, в той же час будь-яких обмежень щодо облаштування таких над коридором не існує; оскільки у квартирі відповідача зареєстровано кілька співвласників, позивачем не було доведено, що саме з вини відповідача, а не будь-кого з інших співвласників була заподіяна шкода внаслідок затоплення, в той же час інших співвласників позивачем до даної справи в якості співвідповідачів не залучалось; обґрунтування позивача з приводу заподіяння їй моральної шкоди у формі переживань та погіршення стану здоров'я позивача є також неналежними, оскільки хвороби: гангліоніт, герпес та герпетичний кон'юнктивіт, на які посилається позивач не можуть мати причинно-наслідкового зв'язку із її переживаннями, а отже із затопленням, оскільки їх етіологія пов'язана з інфекцією та вони є вірусного походження.

За клопотанням позивача судом було залучено до справи треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Володимир-Волинська житлово-експлуатаційна контора № 1, Володимир-Волинське ПТМ «Володимир-Волинськтеплокомуненерго», Управління державного архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Володимир - Волинського підприємства теплових мереж «Володимир - Волинськтеплокомуненерго» Жук Я.І. в судовому засіданні позовні вимоги з приводу зобов'язання відповідача здійснити демонтаж системи підігріву підлоги підтримав повністю, оскільки в даному випадку відповідач самовільно здійснила втручання до системи опалення центрального теплопостачання будинку. Таке втручання відбулося із порушенням п.8 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч.3 п.30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, а також п.1.4. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року. Згідно вищеназваних нормативних документів споживачі зобов'язані дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушень законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг. Відповідач в даному випадку не вправі самовільно змінювати систему опалення. Переобладнання системи опалення шляхом втручання в неї, під'єднання інших джерел, призводить до розбалансування внутрішньо-будинкової системи опалення, яке належить до інженерної системи будинку як цілісного майнового комплексу. Будь-яке втручання в систему шляхом зміни гідравлічного опору (заміна та встановлення додаткових приладів опалення, прокладання трубопроводів під підлогою) погіршує роботу системи загалом, чим порушуються права інших мешканців, що є недопустимим за Цивільним законодавством України. Згідно договору, укладеного між відповідачем ОСОБА_9 та його підприємством, споживач зобов'язаний своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених несправностей, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Возний І.П. в судовому засіданні позовні вимоги з приводу зобов'язання відповідача здійснити демонтаж системи підігріву підлоги підтримав повністю з мотивів викладених представником Володимир-Волинського ПТМ «Володимир-Волинськтеплокомуненерго», в той же час зазначив те, що відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», технічне переоснащення згідно з державними будівельними нормами внутрішніх систем опалення, вентиляції, водопостачання, водовідведення, газопостачання (включаючи спеціальне), силових та слабкострумових систем, які забезпечують функціонування будівель і споруд; обладнання (переобладнання) будівель і споруд приладами для ведення відокремленого обліку енергоносіїв, гарячої і холодної води, внесено до п. 3 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року, № 406. Згідно зі статтею 152 Житлового кодексу Української РСР, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується. Відповідно до пункту 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 № 76, зареєстрованого в Мінюсті 25 серпня 2005 за № 927/11207, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Крім того у судовому засіданні Возний І.П. вказав та подав до суду підтверджуючі документи про те, що 21 липня 2009 року за постановою № 730 у справі про вчинення адміністративного правопорушення, що розглядалась на той час Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області, відповідача ОСОБА_9 було притягнуто до адміністративної відповідальності за самочинну без дозволу міського виконавчого комітету, без затвердженої в установленому порядку містобудівної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт, реконструкцію власної квартири № 77 (знесення перегородок, влаштування перегородок, влаштування системи опалення підлоги у ванній кімнаті) по АДРЕСА_1.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Володимир-Волинської житлово-експлуатаційної контори № 1 Осіїк В.М. спочатку з'явилась, однак не надавала пояснень з приводу позовних вимог з причин заявлення сторонами клопотань щодовитребування доказів. В подальшому до суду від даної організації надійшла заява про слухання справи без їх представника. За погодженням сторін судом постановлено ухвалу про проведення судового розгляду без участі представника Володимир-Волинської житлово-експлуатаційної контори № 1. Однак раніше Осіїк В.М. як учасник комісій, якими встановлювалися факти та причини затоплення квартири позивача у 2009 та 2014 роках, допитувалась як свідок в судовому засіданні та у своїх показаннях підтвердила такі факти систематичних затоплень квартири позивача ОСОБА_2 із квартири відповідача ОСОБА_9 , як у 2009, так і у 2014 роках. Підтвердила також факти комісійних обстежень квартир позивача та відповідача, а також встановлення причини затоплень, які були виявлені майстрами в квартирі відповідача.

Майстер дільниці Володимир-Волинського підприємства теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» ОСОБА_11 допитаний як свідок в судовому засіданні пояснив, що 11 липня 2009 року був викликаний на АДРЕСА_2 у зв'язку із затопленням квартири позивача ОСОБА_2 Причиною затоплення квартири було пошкодження саморізом металопластикової труби, яка відносилась до системи підігріву підлоги у квартирі відповідача ОСОБА_9 Пригадує, що внаслідок затоплення були пошкодженні стіни, стеля у кімнаті, кухні, ванній кімнаті позивача. Підігрів підлоги відповідачем у її квартирі встановлено самовільно.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 (інженер з охорони праці Володимир-Волинської ЖЕК №1), пояснив що причиною затоплення квартири позивача у 2009 році було пошкодження металопластикової труби у квартирі відповідача. Оскільки ОСОБА_2 звернулась із заявою щодо затоплення її квартири, тому було оглянуто її квартиру та 11 липня 2009 року складено акт обстеження, в якому зазначено пошкодження.

Слюсар - сантехнік Володимир-Волинської житлово-експлуатанційної контори № 1 ОСОБА_15, будучи допитаним в якості свідка в судовому засіданні підтвердив факти його виклику позивачем ОСОБА_2 07 березня 2014 року та 17 липня 2014 року в складі комісії до будинку АДРЕСА_1. При обстеженні квартири № 74, яка належить позивачу ОСОБА_2 було встановлення замочені стелі та стіни у кухні, туалеті та ванні. При обстеженні квартири № 77, яка належить відповідачу ОСОБА_9 у її присутності було виявлено причину затоплення, якою була пробита у багатьох місцях труба сифону у ванній кімнаті, яка мала бути замінена відповідачем. В той же час свідок підтвердив, що згідно підписаного ним акту обстеження квартири позивача від 17 липня 2014 року, цього дня комісією було встановлено, що плями від затоплення не зменшились, а натомість значно збільшилися. Разом з тим ОСОБА_15 звернув увагу суду, що не бачить причини затоплення у переплануванні квартири відповідача, а вважає причиною затоплення квартири позивача використання відповідачем в ході ремонту своєї квартири неякісних матеріалів.

Слюсар - сантехнік Володимир-Волинської житлово-експлуатанційної контори № 1 ОСОБА_14 в ході допиту як свідка в судовому засіданні підтвердив факт його виклику позивачем ОСОБА_2 07 березня 2014 року в складі комісії до будинку АДРЕСА_1. Підтвердив факт затоплення квартири позивача та зазначив, що саме він особисто виявив причину затоплення при обстеженні квартири № 77, яка належить відповідачу ОСОБА_9 Причиною затоплення була пробита в численних місцях неякісна труба сифону у ванній кімнаті. Зазначив, що в квартирі відповідача відбулось перепланування, в тому числі системи опалення шляхом самовільного підключення до неї елементів підігріву підлоги, а також систем водопостачання, шляхом перенесення душової кабіни у коридор. На думку свідка ОСОБА_14 така реконструкція може бути здійснена відповідачем лише за погодженням із ПТМ «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» та дозволом Володимир-Волинського ЖЕК № 1.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача її представників, свідків, дослідивши і оцінивши всі докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в частині відшкодування матеріальної шкоди заподіяної затопленням квартири позивача та зобов'язання відповідача щодо усунення перешкод в користуванні майном позивача в частині демонтажу самовільно встановленого обладнання підігріву підлоги в квартирі відповідача, а також часткового задоволення позову щодо відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав.

Згідно вимог ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З дослідженого судом витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1.

Свідоцтвом про право власності на житло, котре видане Володимир-Волинським виконавчим комітетом 04.12.2000 року, №356, підтверджується, що станом на 2000 рік відповідач ОСОБА_9 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1. Іншими співвласниками цієї квартири були члени її сім'ї: ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_19.

Доводи представників відповідача висловлені в судових дебатах щодо незалучення позивачем в якості співвідповідачів зазначених осіб в даному процесі суд вважає неналежними з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз вищенаведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, немає значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

За загальним правилом у відповідності до ст.1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їх вини.

В силу ст.1191 ЦК України, особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, а тому не буде суперечити закону пред'явлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої і особи, яка за неї відповідає, однакові. В даному випадку при задоволенні позовних вимог, для суду є необхідним встановити лише той факт чи дійсно особа, яка залучається до відповідальності повинна відповідати за заподіяну шкоду (є належним відповідачем). З іншої винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах. Особа, що відшкодувала шкоду, за яку передбачена відповідальність у солідарному порядку, має на підставі ст.1191 ЦК України право зворотної вимоги до кожного з солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено законом, як у випадках, коли відшкодування було присуджено з усіх боржників, так і при покладенні цього обов'язку на вимогу потерпілого на частину з них.

Правова позиція з цього приводу викладена у пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», № 6 від 27 березня 1992 року.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

На підставі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ст. 20 ЦК України), при цьому спосіб захисту визначається або законом або договором (ст. 16 ЦК України). Вибір способу захисту залежить від позивача. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В судових засіданнях відповідачем неодноразово зазначалося про те, що іншими співвласниками житла за адресою: АДРЕСА_1, є її дочка та інші родичі, які вже тривалий час постійно проживають за кордоном. Вона особисто також не проживає постійно за даною адресою, а лише періодично спостерігає за станом квартири. При цьому від відповідача та її представників в ході судового розгляду не поступало жодних клопотань щодо залучення співвідповідачами інших членів сім'ї відповідача.

Відтак суд вважає законним право позивача щодо звернення з позовом на свій розсуд лише до одного із співвласників житла з вини якого, на думку позивача, і було заподіяно шкоду внаслідок залиття квартири.

У відповідності до ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З врахуванням даної норми та рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 14 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої затопленням квартири, суд вважає доведеним, що внаслідок протиправних винних дій відповідача ОСОБА_9 та її дочки ОСОБА_10 у липні-жовтні 2009 року відбувалися неодноразові затоплення квартири позивача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1. Причиною таких затоплень було встановлено пошкодження саморізом труби підігріву підлоги самовільно встановленої відповідачами. Позивачем не ставляться у даній справі повторно позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, які вже були стягнуті судом у 2012 році.

У частині першій статті 60 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов'язків з доказування, а саме кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків наявності підстав звільнення від доказування.

Конкретні доказові презумпції передбачені нормами матеріального права.

Так особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди в такій категорії справ повинен доводити відповідач, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Із акту, складеного комісією 07 березня 2014 року, затвердженим начальником Володимир-Волинського ЖЕК №1, складеного комісією в складі: техніка дільниці Осіїк В.М. та слюсарів - сантехніків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про те, що ними було проведено розгляд звернення ОСОБА_2, проживаючої по АДРЕСА_1, по питанню затоплення сусідами із квартири № 77, вбачається, що залиття квартири відбулося із квартири відповідача. Так, при обстеженні виявлено: в кухні замочену стелю (гіпсовану) - 0,4 м^{2; в туалеті замочена стіна (гіпсована) - 0,3 м2, стеля - 0,2 м2; у ванній замочена стеля (гіпсована) - 0,3 м2; стіна (гіпсована) - 0,2 м2. Причина затоплення: власник квартири № 77 самовільно зробив реконструкцію внутрішніх будинкових систем опалення, холодного водопостачання та водовідведення.}

Заявою позивача ОСОБА_2 від 16 липня 2014 року стверджується про те, що вона зверталась до Володимир-Волинського ЖЕК №1 із скаргами про неодноразові затоплення її квартири сусідами із квартири № 77, просила провести обстеження зазначеної квартири та сприяти у демонтажі самочинної реконструкції.

Актом обстеження комісією від 17 липня 2014 року, затвердженим начальником Володимир-Волинського ЖЕК №1, складеного комісією в складі: техніка дільниці Осіїк В.М. та слюсарів - сантехніків ОСОБА_20 та ОСОБА_15 про те, що ними було проведено розгляд звернення ОСОБА_2, проживаючої по АДРЕСА_1, по питанню затоплення сусідами із квартири № 77, також підтверджується, що залиття квартири позивача відбулося із квартири відповідача. Так, при обстеженні виявлено: в кухні замочену стелю (жовті плями) - 1 м^{2, замочений короб (зроблений із гіпсокартону) - 0,4 м2; в туалеті замочена стеля (гіпсована) - 0,5 м2, стіна - 0,2 м2 + 0,5 м2, короб (із гіпсокартону) - 0,3 м2; у ванній замочена стеля (жовті плями) - 0,7 м2; короб із гіпсокартону - 0,4 м2; стіна (гіпсована) - 0,7 м2 + 0,2 м2 + 0,35 м2. Причина затоплення: власники квартири № 77 самовільно здійснили самочинну реконструкцію внутрішніх будинкових систем опалення, холодного водопостачання та водовідведення.}

Факт затоплення квартири позивача також підтверджується висновком будівельно-технічного експертного дослідження № 15 від 18 серпня 2015 року, проведеного експертом ТОВ «Володимир Таір-Експерт», згідно якого встановлені сліди протікання рідини на стелі та стінах кухні, туалету та ванної кімнати квартири позивача. Зіставляючи місця розташування на стінах, стелях існуючих на час проведення обстеження (характер яких вказує на те, що вони виникли внаслідок зовнішніх дій і факторів), враховуючи вище зазначені акти комісійного обстеження, експертом зроблено висновок, що такі пошкодження утворилися внаслідок залиття рідиною через огороджуючі конструкції приміщень квартири. Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень внаслідок залиття приміщень пошкоджень квартири АДРЕСА_1, складає 3427 гривень. До експертного дослідження долучені фотокартки на яких зображено наслідки затоплення. Зміст висновку та фотокартки додані до нього відрізняються від подібного висновку, який складався експертом у 2009 році, тому суд також вважає доводи представника відповідача щодо їх ідентичності та ідеальної тотожності невірними.

Зважаючи на посилання відповідача на те, що у її житлі протягом березня - липня 2014 року ніхто не проживав, а тому фактично вода у її квартирі не споживалась, за клопотанням сторін в Управлінні водопровідно-каналізаційного господарства Володимир-Волинського виконкому міської ради було витребувано відомість нарахувань-оплат по водозабезпеченню за особовим рахунком НОМЕР_1, по квартирі АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_9, якою все ж таки підтвердились факти споживання у вказані періоди останньою води.

У підтвердження своєї невинуватості відповідачем до суду подано лист Володимир-Волинської житлово-експлуатаційної контори № 1 від 12 квітня 2017 року, згідно якого комісією із працівників Володимир-Волинського ЖЕК №1 було проведено обстеження квартири відповідача, в результаті якого встановлено, що сантехнічне обладнання, яке встановлене в ній, станом на 12 квітня 2017 року знаходиться в технічно-справному стані, протікання води із труб водопостачання та каналізації не виявлено.

Оцінюючи в сукупності подані в судових засіданнях сторонами письмові докази, із врахуванням показань свідків слюсарів-сантехніків ОСОБА_15 та ОСОБА_14, в силу ч.1 ст.61 ЦПК України та ст.1166 ЦК України, суд вважає той факт, що сантехнічне обладнання у квартирі відповідача перебуває у справному стані станом на 12 квітня 2017 року, не спростовує її вини у залитті квартири позивача у 2014 році, натомість із врахуванням згаданих норм, прийшов до висновку про доведеність вини відповідача у заподіянні матеріальної шкоди позивачу внаслідок залиття її квартири.

Відповідно до ст.179 Житлового Кодексу УРСР, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду ЖБК, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.18 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, власники квартир зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримувати правил пожежної безпеки. При появі несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємства по обслуговуванню житла.

Виходячи із змісту зазначених норм закону, відповідач ОСОБА_9 несе відповідальність за шкоду, завдану позивачу ОСОБА_2 внаслідок затоплення її квартири, оскільки не довела, що шкода завдана не з її вини.

В той же час, як зазначалося раніше положеннями ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

При цьому, основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є складовою правової системи України, відповідно до якого закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.6 ст.41 Конституції України, використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до 2 ст. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічні вимоги і правила експлуатації будинку.

Частиною 1 ст. 151 ЖК УРСР передбачено, що громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру) зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Згідно ст. 152 ЖК УРСР, яка існувала на момент виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем, переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадилась з дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів. В редакції 2015 року дану норму було змінено, а тому станом на теперішній час, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.

Однак умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень визначено Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими Наказом Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, відповідно до яких переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів та лоджій власниками квартир, наймачами й орендарями може проводитися лише з метою поліпшення благоустрою квартири за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

Відповідно до п.п. 1.4.2 - 1.4.4 згаданих Правил, переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.

Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що власник квартири має право робити зміни в квартирі, а також у нежилих у житлових будинках приміщеннях, тобто перепланування та переобладнання за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав, обмеження інтересів власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічні, пожежні вимоги і правила експлуатації будинку.

Крім того, відповідно до положень пункту 1.4.6. Правил, якщо власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок провести це приміщення до попереднього стану.

Згідно ст.189 ЖК УРСР, особи, винні у порушенні правил користування приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходових клітин, ліфтів, під'їздів, прибудинкової території несуть кримінальну, адміністративну та іншу відповідальність згідно чинного законодавства України.

Статтею 190 ЖК УРСР визначено, що громадяни, які заподіяли шкоду жилим приміщенням, інженерному обладнанню, зобов'язані відшкодувати заподіяну шкоду (привести у попередній стан).

Як вбачається із поданих сторонами письмових документів, а саме:

1.повідомлення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради № 380 від 10 серпня 2009 року,

2.повідомлення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області № 1060 від 27 липня 2009 року,

3.повідомлення підприємства теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» № 721 від 05 серпня 2009 року,

4.повідомлення Управління містобудування і архітектури виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області № 50 від 08 червня 2017 року,

5.повідомлення Володимир-Волинської філії КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» на виконання ухвали суду щодо витребування інвентарної справи щодо квартири відповідача,

6.представлених Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області листом № 1003-11.16/2956-17 від 18 вересня 2017 року: протоколом про адміністративне правопорушення від 20 липня 2009 року, актом перевірки відповідності розміщення об'єктів, виконання будівельних робіт, виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій законодавству, державним стандартам, нормам і правилам, архітектурним вимогам, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням по вул. Ковельська, 12/77, м. Володимир-Волинського Волинської області від 20 липня 2009 року, а також постанови інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 730 від 21 липня 2009 року,-

суд прийшов до висновку про те, що саме відповідач ОСОБА_9, яка є співвласником квартири АДРЕСА_2, а не будь-хто з інших співвласників, в період із 2000 по 2009 роки самовільно здійснила перепланування та переобладнання своєї квартири шляхом знесення перегородок колишньої ванної кімнати та влаштування нових перегородок, збільшивши при цьому ванну кімнату за рахунок коридору у своїй квартирі, обладнала систему опалення підлоги, втрутившись при цьому у центральну систему опалення будинку, а також обладнала душову кабіну в приміщенні нової ванної кімнати на місці, де раніше знаходився коридор. При цьому як станом на той час і по день ухвалення даного рішення, відповідач ОСОБА_9 за дозволом на реконструкцію своєї квартири до виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради не зверталась, технічний паспорт щодо перепланованої квартири Володимир-Волинською філією КП «Волинське обласне БТІ» їй не видавався, жодного погодження та дозволу із підприємством теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» відповідачем отримано не було.

Тобто на момент виниклих правовідносин, усі перепланування та переобладнання своєї квартири ОСОБА_9 провела незаконно. У зв'язку з цим ОСОБА_9 у 2009 році було Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Однак у зв'язку із змінами в законодавстві, з 2015 року (ст.152 ЖК УРСР, а також інших підзаконних нормативних актах) було дозволено фактично у вільному порядку виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, з єдиним застереженням - вони не повинні передбачати втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування.

Як вбачається із порівняння поданого відповідачем технічного паспорта своєї квартири станом на 2000 рік, а також позивачем технічного паспорта своєї квартири із схематично зображеними змінами квартири відповідача (які не заперечувала відповідач та її представники), у своїй квартирі ОСОБА_9 при знесенні та облаштуванні нових перегородок (стін), а також обладнанні душової кабіни, не втручалась в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування.

Норми ДБН 2.08.01-89, згідно яких до 01 січня 2006 року не допускалося розміщення туалету чи ванної (душової) над жилими кімнатами та кухнею або приміщеннями, що є суміжними з ними, на які посилалась позивач у своїй заяві втратили свою чинність. Натомість внесеними змінами Державним комітетом України з будівництва та архітектури у ДБН В 2.2-15-2005 (п.2.28), не допускається розміщення вбиральні та ванної (або душової) над житловими кімнатами і кухнями.

Жодних заборон встановлення душової кабіни над коридором на сьогоднішній день законодавство не передбачає.

Позивач звернулась до суду із позовом у 2017 році, тобто в той час, коли описані вище перепланування та переобладнання дозволені Законом, а норми на які вона посилається у своїй позовній заяві на сьогоднішній день втратили чинність.

З цих підстав позовні вимоги щодо демонтажу самовільно влаштованої душової кабіни відповідача не можуть бути задоволеними.

Однак, у відповідності п.8 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч.3 п.30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі зобов'язані дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.

Власник квартири не має права самовільно змінювати систему опалення та здійснювати від'єднання від мереж централізованого опалення.

Відповідно до п.8 постанови КМУ № 1198 від 03 жовтня 2007 року «Про затвердження Правил користування тепловою енергією» встановлено, що для приєднання споживача до системи теплопостачання, реконструкції або розширення системи теплоспоживання чи збільшення обсягів споживання теплової енергії на діючих об'єктах споживач повинен подати заявку теплопостачальній організації про видачу технічних умов.

Пункт 3 зазначених Правил передбачає, що самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання це є - будь-яка зміна проектного рішення теплопостачання об'єкта, виконана споживачем або будь-якою іншою організацією без погодження з теплопостачальною організацією. Відповідно до п.11 цих Правил, самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання - забороняється.

Переобладнання системи опалення призводить до розбалансування внутрішньо-будинкової системи опалення, яке належить до інженерної системи будинку як цілісного майнового комплексу. Будь-яке втручання в систему шляхом зміни гідравлічного опору (заміна та встановлення додаткових приладів опалення, зменшення діаметру трубопроводів, не встановлення перемичок біля приладів опалення на транзитних трубопроводах, встановлення металопластикових труб, прокладання трубопроводів під підлогою) погіршує роботу системи загалом, чим порушуються права інших мешканців, що є недопустимим за Цивільним кодексом України.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», теплопостачальне підприємство має право вимагати від споживачів усунення порушень в сфері житлово - комунальних послуг.

В той же час, як пояснила позивач, самовільно влаштована відповідачем система підігріву підлоги неодноразово була причиною затоплень її квартири, містить у собі близько 30 літрів води і по даний час, а тому постійно несе потенційну загрозу повторного затоплення її квартири. В той же час представник Володимир-Волинського підприємства теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» Жук Я.І. у своїх поясненнях зазначив, що така система підігріву підлоги призводить до розгерметизування системи централізованого опалення, змінює гідравлічний тиск та опір в системі та шкодить безпосередньо іншим мешканцям багатоквартирного будинку, що є порушенням їхніх прав, норм благоустрою та цивільного законодавства, а тому повинна бути демонтованою.

З цих підстав суд погоджується із доводами позивача та представника третьої особи щодо необхідності задоволення позовних вимог в частині можливості та необхідності зобов'язання відповідача щодо демонтажу самовільно влаштованої нею системи підігріву підлоги, яке є поєднаним із втручанням у центральну систему опалення будинку.

Разом з тим, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка, зокрема, полягає у душевних страждання, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі, гідності фізичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує, що внаслідок неодноразового затоплення відповідачем квартири позивача, їй завдано душевні страждання, які проявилися у втраті нормальних життєвих зв'язків, що вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, був порушений звичайний спосіб життя позивача, пошкоджено її майно, глибину душевних страждань позивача, при цьому, бере до уваги ступінь вини відповідача у завданій моральній шкоді позивачу, а також те, що майнова шкода відповідачами добровільно не відшкодувалась протягом 3 років, вимоги розумності та справедливості.

В той же час суд бере до уваги, що за рішенням Володимир-Волинського міського суду від 14 вересня 2012 року з відповідача на користь позивача вже стягувалася моральна шкода за переживання спричинені попередніми випадками затоплення її квартири.

Також при визначенні розміру заподіяної моральної шкоди суд приймає доводи представника відповідача щодо інфекційної етіології хвороб, настанням яких через душевні переживання внаслідок затоплення квартири, обґрунтовує моральну шкоду позивач. В той же час суд не відкидає самого факту таких моральних переживань, які продовжувалися вже понад три роки, і є також пов'язаними із необхідністю позивача відновлювати та захищати свої порушені права та інтереси в судовому порядку протягом тривалого часу, а тому суд приходить до висновку, що позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 гривень слід задовольнити частково, стягнувши 1000 гривень. На думку суду ця сума є співмірною та справедливою із розміром заподіяної моральної шкоди.

Підійшовши до вирішення питання щодо судових витрат, які слід стягнути з відповідача на користь позивача в порядку ст.88 ЦПК України, суд одночасно вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача і понесені нею витрати на проведення будівельно-технічного експертного дослідження № 15 від 18 серпня 2015 року в розмірі 1400 гривень, які позивач підтвердила копією квитанції до прибуткового касового ордера від 12 серпня 2015 року.

Таким чином, керуючись ч.6 ст.41 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 11, 16, 20, 60-61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст.23, 316, 319, 321, 383, 391, 1166, 1191, ст.ст.151-152, 179, 189, 190 ЖК УРСР, ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03 жовтня 2007 року , Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими Наказом Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, ДБН В 2.2-15-2005, затверджені наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури, № 80 від 18 травня 2005 року,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_9, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Володимир-Волинська житлово-експлуатаційна контора № 1, Володимир-Волинське ПТМ «Володимир-Волинськтеплокомуненерго», Управління державного архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області, про стягнення матеріальної та моральної шкоди в результаті затоплення квартири та про усунення перешкод в користуванні майном - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_9 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 її квартирою АДРЕСА_1, шляхом демонтажу самовільно влаштованої системи підігріву підлоги та її елементів у квартирі АДРЕСА_2.

Стягнути на користь ОСОБА_2 із ОСОБА_9 матеріальну шкоду внаслідок залиття квартири у розмірі 3426, 73 грн., моральну шкоду у розмірі 1000 грн. та витрати за виконання розрахунку кошторису у розмірі 1400 грн., а всього - 5826,73 грн.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1920,00 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 08 листопада 2017 року.

Головуючий (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер