П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 жовтня 2017 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого

Прокопенка О.Б.,

суддів:

Берднік І.С., Волкова О.Ф., Вус С.М., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., Кривенди О.В., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Пошви Б.М., Сімоненко В.М., Школярова В.Ф.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

позивача - Тимочка М.М.,

Харківської митниці ДФС - Борисової Т.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод «Полімерконтейнер» (далі - Товариство) до Східної регіональної митниці (далі - Митниця) та Відділення державного казначейства у м. Харкові про визнання недійсним акта ненормативного характеру та стягнення надмірно сплачених сум ввізного мита й податку на додану вартість (далі - ПДВ),

в с т а н о в и в:

У 2003 році Товариство подало до господарського суду Харківської області позов до Митниці та Відділення державного казначейства у м. Харкові про визнання недійсними рішень про визначення коду товару від 6 березня 2003 року № КТ-133-03 та 11 червня 2003 року № КТ-428-03, прийнятих Митницею (відділ тарифів та митної вартості), про присвоєння товару - тканині поліпропіленовій рукавній з поліпропіленових стрічок - коду Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) 5407.20.1100, вважаючи, що цей товар має класифікуватися за кодом УКТ ЗЕД 5407.20.1900, та про стягнення зайво сплачених 42 133 грн 85 коп. ввізного мита та 8426 грн 77 коп. ПДВ.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25 липня 2003 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2003 року, позов задоволено.

9 жовтня 2003 року Харківський апеляційний господарський суд також постановив окрему ухвалу щодо порушення посадовими особами Митниці статті 124 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), статті 11 Закону України «Про судоустрій України», які виразились у зневажанні судових рішень, якими вже неодноразово було встановлено, що спірний товар має класифікуватись за кодом УКТ ЗЕД 5407.20.1900, про що і зазначав позивач.

Вищий господарський суд України постановою від 30 грудня 2003 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2003 року, окрему ухвалу цього ж суду від 9 жовтня 2003 року та рішення господарського суду Харківської області від 25 липня 2003 року скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суди всіх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог і задовольнили позов.

Товариство подало заяву про перегляд Верховним Судом України судового рішення з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом, у якій просило постанову Вищого господарського суду України від 30 грудня 2003 року в частині скасування окремої ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2003 року скасувати та постановити нову окрему ухвалу.

Обґрунтовуючи наявність зазначеної підстави для перегляду судового рішення, Товариство послалося на рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 24 листопада 2016 року у справі «ТОВ «Полімерконтейнер» проти України» (заява № 23620/05) (далі - Рішення), ухвалене за його заявою, поданою 22 червня 2005 року на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені у заяві та письмових поясненнях до неї доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підставою перегляду судових рішень є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Суд Рішенням від 24 листопада 2016 року встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з огляду на те, що органи митної служби неодноразово присвоювали неправильний код імпортованому в Україну заявником товару, що призводило до значного збільшення ставки ввізного мита, незважаючи на наявність низки судових рішень щодо правильності визначеного Товариством коду товару. Відтак Суд зазначив, що мало місце втручання у мирне володіння Товариством майном.

Рішення не містить суджень та/чи висновків про існування порушень конвенційних прав заявника під час розгляду судом справи за його позовом, усунення (відновлення) яких потребує втручання в рішення, постановлені національними судами. Натомість Суд констатував неодноразове підтвердження національними судами незаконного втручання у мирне володіння Товариством майном внаслідок свавільних дій органів митної служби стосовно неприсвоєння належного коду імпортованому підприємством-заявником товару.

Таким чином, Рішенням не встановлено порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні судом цієї справи, а тому його ухвалення Судом не можна вважати передумовою для перегляду прийнятого у ній рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 237 КАС.

Тому в задоволенні заяви Товариства в частині перегляду й скасування постанови Вищого господарського суду України від 30 грудня 2003 року у зв'язку з установленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом відповідно до частини першої статті 244 КАС слід відмовити.

Водночас заява Товариства в частині вимог щодо постановлення у справі окремої ухвали з огляду на встановлені у ході розгляду справи національними судами та Судом обставини відповідно до статті 166 КАС підлягає задоволенню.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 166, 237, 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод «Полімерконтейнер» задовольнити частково: у перегляді та скасуванні постанови Вищого господарського суду України від 30 грудня 2003 року відмовити, постановити у справі окрему ухвалу.

Головуючий

О.Б. Прокопенко

Судді: І.С. Берднік

О.Ф. Волков

С.М. Вус

М.І. Гриців

В.І. Гуменюк

А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок

Г.В. Канигіна

Є.І. Ковтюк

М.Є. Короткевич

О.В. Кривенда

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Б.М. Пошва

В.М. Сімоненко

В.Ф. Школяров