БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.04.2013

Єдиний унікальний номер № 497/1050/13-к

Провадження № 1-кс/497/75/13

УХВАЛА

ІЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2013 р.Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - слідчого судді Кравцовї А.В.,

при секретарі судового засідання Суйчимезовій Х.В.,

за участю: прокурора Булгара В.П.,

заявника ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність працівників Болградського РВ ГУМВС України в Одеській області та зобов`язання виконати певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25.04.2013р. до суду надійшла скарга ОСОБА_1, в якій він просить поновити йому строк оскарження відповіді начальника Болградської міліції ОСОБА_3 від 17.04.2013р. за №52-13501 на його, ОСОБА_1, заяву, подану ним 02.04.2013р. в якій він просив зобов`язати працівників міліції допитати його, ОСОБА_1 в якості заявника; допитати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 як свідків; відкрити кримінальне провадження щодо судді Раца В.А., його секретаря ВеліковоїО.Г., ОСОБА_10 і ОСОБА_11

У судовому зсіданні заявник та його представник уточнили свої вимоги, пояснивши, що бажають відкриття кримінального провадження за вищевказаною заявою про порушення кримінальної справи щодо судді Болградського районного суду Раци В.А. та секретаря судового засідання Велікової Є.Г., стверджуючи, що 17.05.2012р. вироком Болградського районного суду Одеської області під головуванням судді Раци В.А. був постановлений виправдовувальний вирок за скаргою ОСОБА_1 в порядку приватного обвинувачення, проте на думку заявника судом був допущений підлог у протоколі судового засідання, що привело до неправильного вироку. Крім того, заявник та його представник пояснили, що вказаний вирок був перевірений в порядку апеляційного оскаржування і ухвалою апеляційного суду Одеської області оставлений без змін, і у відкритті провадження по касаційній скарзі на вказаний вирок вищим спеціалізованим судом відмовлено, ствернджуючи, що. оскільки протокол судового засідання містив неправильні та неповні відомості, суд апеляційної інстанції не міг надати повної оцінки вказаному вироку. Саме тому заявник та його представник вважають, що в діях судді та секретаря є ознаки кримінальних дій і саме у зв`язку з цим ОСОБА_1 просить про відкриття кримінального провадження.

В даному судовому засіданні заявник та його представник просять по суті визнати неправомірними дії (бездіяльність) працівників правоохоронного органу по невнесенню до Єдиного Державного реєстру кримінальних проваджень в порядку діючого КПК України вищевказаної заяви ОСОБА_1, та зобов`язати допитати недопитаних судом свідків.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги ОСОБА_1, вважаючи її необґрунтованою.

Вислухавши у судовому засіданні заявника ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які просили задовольнити скаргу, прокурора, що заперечував проти задоволення скарги, суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги ОСОБА_1, яка не підлягає задоволенню за наступних обставин.

Згідно ч.1,4ст.304 Кримінального процесуального кодексу України, в порядку якого подана дана скарга, скарги на дії чи бездіяльність працівників правоохоронних органів можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, та слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження по скарзі, якщо вона подана на дії, що не підлягають оскарженню. З тексту скарги вбачається, що заявник оскаржує дії працівників міліції по невнесенню відомостей до Єдиного реєстру кримінальних проваджень, що згідно с.303 КПК України оскарженню підлягає. Також, з огляду на те, що відповідь була отримана поштою, суд вважає, що заявник пропустив строк з поважної причини і скарга підлягає розгляду судом.

Проте суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги скарги про визнання неправомірною бездіяльність працівників Болградського РВ ГУМВС України в Одеській області по розгляду вищевказаної скарги заявника ОСОБА_1, оскільки, хоча вона була розглянута, і формально, на підставі ст.214 КПК України, відомості щодо заявлених фактів скоєння правопорушення підлягали внесенню прокурором протягом 24 годин до Єдиного реєстру досудових розслідувань, проте такий результат розгляду заяви суперечив би вимогам законодавства України.

Так, відповідно до постанови пленуму ВСУ №8 від 13.06.2007р. «Про незалежність судової влади», прямо зазначається, що «Судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, а вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією та законами України. Гарантії незалежності і недоторканності суддів як носіїв судової влади та самостійності судів як судових органів визначено Конституцією та законами України, зокрема Законами України від 7 лютого 2002 року N3018-III "Про судоустрій України" та від 15 грудня 1992 року N2862-XII «Про статус суддів". Такими гарантіями, зокрема, є: здійснення правосуддя виключно судами; особливий порядок призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; здійснення правосуддя відповідно до встановленої законом процедури; таємниця прийняття судового рішення і заборона її розголошення; обов'язковість судового рішення; недопустимість втручання у здійснення правосуддя, впливу на суд або суддів у будь-який спосіб, неповаги до суду та

встановлення відповідальності за такі діяння; особливий порядок фінансування та організаційного забезпечення судів, а також визначені законом засоби забезпечення особистої безпеки суддів, функціонування органів суддівського самоврядування. Незалежність судової влади, її рівність із законодавчою та виконавчою владою є невід'ємними ознаками правової держави, в якій кожен має право на судовий захист своїх прав і свобод. Незалежність судів встановлена в Україні як конституційний принцип організації та функціонування судів з метою забезпечення права осіб на такий захист. Разом з тим, мають місце спроби втручання в організацію діяльності судів, вирішення конкретних судових справ, перешкоджання здійсненню судами правосуддя на визначених законом засадах, тиск на суддів шляхом погроз, шантажу та іншого протиправного впливу, в тому числі у формі прийняття незаконних нормативно-правових актів та правових актів індивідуальної дії, неправомірного використання суб'єктами влади наданих їм повноважень, а також незаконного наділення деяких державних органів відповідними повноваженнями, що посилює залежність від них судів та суддів, зокрема при розгляді судами справ, формуванні суддівського корпусу, призначенні суддів на адміністративні посади, вирішенні питань про відповідальність суддів. Грубо порушується визначений законом порядок притягнення суддів до відповідальності в частині встановлення її підстав, строків притягнення до неї, забезпечення суддям, стосовно яких вирішується питання про відповідальність, можливості вжити передбачених законом заходів щодо свого захисту. У діяльності суб'єктів, до компетенції яких належить вирішення питань про відповідальність суддів, у деяких випадках вбачається упереджений підхід та намагання вчинити розправу над суддями за їх професійну діяльність. Негативні явища набули значного поширення і становлять загрозу утвердженню в державі принципу верховенства права, здійсненню правосуддя на засадах, визначених Конституцією та законами України. Держава зобов'язана гарантувати, забезпечувати та оберігати незалежність судової влади. З метою забезпечення однакового та правильного застосування судами законодавства, що встановлює гарантії незалежності судової влади, Пленум Верховного Суду України постановляє дати судам такі роз'яснення: професійні судді (далі - судді) та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції та законів України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції. При здійсненні правосуддя судді повинні утверджувати гарантовану Конституцією та законами України незалежність та самостійність судів, підвищувати авторитет судової влади, забезпечувати обов'язковість судових рішень, належного правового реагування на факти тиску на них, втручання в судову діяльність та інші протиправні посягання на правосуддя. ОСОБА_7 наявності підстав вважати, що відбувається посягання на незалежність судді щодо неупередженого вирішення судових справ, він повинен вжити заходів для припинення такого посягання та притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності. Виходячи з того, що незалежність суддів є основною передумовою їх об'єктивності та неупередженості, суддя при здійсненні правосуддя підкоряється лише закону і нікому не підзвітний. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону. Незалежність суддів при розгляді конкретних судових справ має забезпечуватись і в самому суді. У зв'язку з цим неприпустимими є: непроцесуальний вплив на суддю з боку інших суддів, у тому числі тих, що обіймають адміністративні посади в судах; встановлення контролю за здійсненням судочинства суддею, виклик його до вищестоящих судів та вимагання звітів чи пояснень про розгляд конкретних справ; положення частини другої статті 126 Конституції України про те, що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків; заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади

судді. Суддя не зобов'язаний давати будь-які пояснення щодо розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні, а також надавати 5їх будь-кому для ознайомлення, крім випадків і порядку, передбачених законом. Також це стосується звернення народного депутата України з вимогою чи пропозицією до судів, голів судів або безпосередньо до суддів з питань здійснення правосуддя у конкретній справі є неприпустимим і не підлягає розгляду. Залежно від характеру і змісту таких запитів та звернень їх слід розцінювати як втручання в судову діяльність. Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення. Голови судів та інші судді, які обіймають адміністративні посади в судах, органи суддівського самоврядування, кваліфікаційні комісії, Вища рада юстиції, органи та посадові особи законодавчої та виконавчої влади не мають повноважень перевіряти правовий зміст судових рішень. У випадку якщо такі дії спричинили притягнення судді до відповідальності, суд, який розглядає скаргу потерпілого судді, одночасно з її задоволенням повинен ініціювати питання про притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності за втручання у діяльність суду. Втручанням у діяльність судових органів слід розуміти як вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової

інформації до вирішення справи у зв'язку з її розглядом, тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на

якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання. Оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом. Оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається. Прийняття до розгляду будь-якими особами чи органами, крім відповідного апеляційного або касаційного суду, заяв, у яких оскаржуються судові рішення, їх розгляд, витребування від судів інформації про судові справи у зв'язку з такими заявами, направлення заяв судам, вимоги до суддів про встановлення контролю за розглядом справи судом чи суддею є порушенням незалежності та самостійності суду. Важливими гарантіями незалежності суддів є забезпечення їх особистої безпеки та їх державний захист відповідальності. Крім того, недоторканність судді полягає в тому, що його не може бути без згоди Верховної ОСОБА_7 України затримано чи заарештовано».

Таким чином, з огляду на те, що оскарження дій судді передбачається особливим порядком, а оцінка судового рішення судді відбувається судом вищої інстанції, вимога заявника про внесення до ЄДРДР його заяви щодо судді Раци В.А. є таким, що не ґрунтується на законі, оскільки відповідними органом, уповноваженим на це, не визнані дії судді такими, що є протиправними, а рішення – вирок Болградського районного суду Одеської області щодо ОСОБА_12 і ОСОБА_13 від 17.05.2012р. не визнаний апеляційним судом протиправним і набрав законної сили; а в касаційному порядку не оскаржувався.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заява ОСОБА_1І задоволенню не підлягає в повному обсязі, оскільки в його наполяганні на відкритті кримінального провадження щодо судді за відсутністю висновку вищестоящого суду про неправомірність рішення, постановленого ним, слід розцінювати як втручання в судову діяльність судді, вплив на суддю у такий спосіб, а також упередженість щодо його дій і намагання вчинити розправу над суддею за його професійну діяльність.

Що стосується вимоги заяви про зобов’язання правоохоронних органів рішенням суду допитати свідків, то, згідно ч.3 ст.214 КПК України, здійснення досудового розслідування, якими і є такі дії, не допускається до моменту внесення відомостей до ЄДРДР.

Тому дії працівників Болградського РВ ГУМВС України в Одеській області по розгляду заяви ОСОБА_1 не можна визнати незаконними.

Керуючись ст.ст. 214, 306, 307, 369-372, 376 КПК України, Законом України «Про судоустрій України статус суддів», ст.126 Конституції України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність працівників Болградського РВ ГУМВС України в Одеській області та зобов`язання виконати певні дії, - залишити без задоволення.

Ухвала не підлягає оскарженню згідно з ч.3ст.307 КПК України.

Суддя: