-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Барвінківський районний суд Харківської області
м. Барвінково, вул. Богдана Хмельницького, 6, 64701, (05757) 4-23-58
Справа № 2-а-728/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2010 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Коптєва Ю.А.,
розглянувши в порядку скороченого провадження в залі суду м. Барвінкового адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнання дій неправомірними та зобов'язання перерахунку та виплати державної соціальної допомоги як особі, яка має статус дитина війни,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Барвінківського районного суду Харківської області, в якому просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 09.07.2007 року, визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії як особі, яка має статус «дитина війни», з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати, починаючи з 09 липня 2007 року до внесення змін до чинного законодавства України.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідач всупереч чинному законодавству не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.
Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначив, що пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме: текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08 року втратила чинність нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Для врегулювання ситуації 28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», п. 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня 2008 року - 48,10 грн., з 1 липня 2008 року - 48,20 грн. та з 1 жовтня 2008 року - 49,80 грн. Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства. Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок здійснення таких виплатособам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. Також ст. 7 даного закону передбачалося, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюватиметься за рахунок коштів Державного бюджету України, а Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», відповідно до якого бюджет Пенсійного фонду України формується з чітко визначених джерел і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України.
При цьому відповідач зазначає про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.
Відповідач посилається також на пропуск позивачем встановленого ст. 99 КАС України строку позовної давності.
Ухвалою суду від 05 листопада 2010 року адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 05 квітня 2010 року залишено без розгляду.
Справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивачем предявлено вимогу, передбачену пунктом 3 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, а позовні вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб.
Вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 народилася 30 липня 1937 року.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення позивача № 112733, виданого 30.11.1994 року з проставленим в ньому штампом «Дитина війни».
Відповідач не заперечує того факту, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи зазначений статус позивача, суд відмічає, що його соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», цій категорії громадян пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: „ Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Барвінківському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» дію ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, територіальні органи Пенсійного фонду України у 2010 році повинні були діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України«Про соціальний захист дітей війни».
З січня 2008 року по жовтень 2010 року включно позивачу частково нараховувалося та виплачувалося зазначене підвищення, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Барвінківському району Харківської області від 01.11.2010 року № 8982/02-02.
Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірі: з 01 квітня 2010 року 706 гривень, з 01 липня 709 грн. Таким чином, розмір спірної щомісячної доплати до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинен був розраховуватися, виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму.
Отже, нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни здійснювалось відповідачем в розмірі нижчому, ніж передбачено діючим законодавством.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч. 3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, безпідставним є посилання на відсутність коштів для забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30 % доплати до пенсії.
Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобовязань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобовязань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС, принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу повязана з іншим принципом відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобовязань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Враховуючи, що держава взяла на себе обовязок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обовязку на центральний орган виконавчої влади Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.
Крім того, відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обовязку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про незаконність дій управління Пенсійного фонду України у Барвінківському районі у Харківській області щодо нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі нижчому, ніж це передбачено діючим законодавством, і вважає за необхідне для поновлення порушеного права позивача зобовязати відповідача провести нарахування державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 06 квітня 2010 року по 05 листопада 2010 року, тобто по день винесення постанови.
Позовні вимоги про зобовязання відповідача проводити відповідні нарахування та виплати доплати до пенсії, як особі, яка має статус «дитина війни», в подальшому, задоволенню не підлягають, оскільки згідно статті 104 КАС України компетенція суду поширюється тільки на захист порушених прав, свобод та інтересів відповідних осіб і суд не може вирішувати питання на майбутнє, тобто здійснювати захист права, яке ще не порушено.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 102, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 06 квітня 2010 року по 05 листопада 2010 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 06 квітня 2010 року по 05 листопада 2010 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративному суду через Барвінківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Барвінківського районного суду Ю.А. Коптєв
скопійовано
-
скопійовано
-
