ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2017

Справа №910/12127/17

За позовом Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна»

до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

про стягнення 3 579 534, 03 грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: Лиштва Ю.В.;

від відповідача: Дідківський О.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 3 579 534, 03 грн., з якої: 3 452 968, 77 грн. - основного боргу, 60 155, 68 грн. - пені, 52 068, 88 грн. - інфляційних втрат та 14 340, 70 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 888311-122 про взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі оператора з телекомунікаційної мережею ВАТ «Укртелеком» від 25.12.2009 в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.08.2017 за участю представників сторін.

07.08.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому відповідач просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 року у справі № 910/20211/16.

10.08.2017 представник позивача через відділ автоматизованого документообігу суду надав документи на виконання вимог ухвали суду від 26.07.2017.

У судовому засіданні 10.08.2017 суд відклав розгляд клопотання про зупинення провадження у справі на наступне судове засідання, а також оголосив перерву до 07.09.2017.

22.08.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що рішенням НКРЗІ від 30.08.2016 № 456 зменшено розрахункові такси за послуги пропуску трафіку до телекомунікаційних мереж операторів телекомунікацій з істотною ринковою перевагою на ринках послуг пропуску трафіку. Відповідно до якого, ставка за термінацію міжміського телефонного трафіку на телекомунікаційних мережах операторів телекомунікацій ІРП на ринку послуг термінації трафіку на мережах рухомого (мобільного) зв'язку становить 0, 15 грн. за хв. без ПДВ, тож як зазначає відповідач, останній сплачував платежі за договором відповідно до рішення НКРЗІ від 30.08.2016 № 456.

06.09.2017 представник позивача через відділ автоматизованого документообігу суду подав заперечення проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в яких позивач зазначає, що предметом спору у справі № 910/20211/16 було врегулювання розбіжностей під час внесення змін до договору № 888311-122 від 25.12.2009, в той час як предметом у даній справі є неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за надані послуги.

У судовому засіданні 07.09.2017 оголошено перерву до 21.09.2017.

18.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.

Також, 18.09.2017 представник позивача подав додаткові пояснення щодо механізму формування рахунків.

19.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав додаткові пояснення по справі, в яких відповідач зазначив, що Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» застосовувало ставку в 0,15 коп./хв. для розрахунків за надані послуги пропуску трафіка до послуг за кодом « 800».

21.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому у зв'язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім у даному судовому засіданні, просив суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 10.10.2017, за участю представників сторін.

У судовому засіданні 10.10.2017 представник відповідача просив суд не розглядати подане 07.08.2017 клопотання про зупинення провадження у справі.

Також, у судовому засіданні 10.10.2017 оголошено перерву до 26.10.2017.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав заперечення на відзив відповідача, в яких зазначив, що укладений між сторонами договір про взаємоз'єднання не містить підстав для зміни вартості послуги « 800» поза волею однієї із сторін.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 26.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.12.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (далі - Укртелеком) та Закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» (далі - оператор) укладено договір № 888311-122 про взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі оператора з телекомунікаційною мережею ВАТ «Укртелеком», предметом якого є технічні, організаційні та економічні умови взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж оператора з телекомунікаційною мережею Укртелекому у точках взаємоз'єднання мереж, організованих для пропуску трафіку, а також порядок та умови розрахунків.

Технічні та організаційні умови, а також вартість робіт та порядок розрахунків при виконанні робіт із взаємоз'єднання мереж викладені сторонами в угоді про виконання робіт із взаємоз'єднання, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору).

Перелік послуг, які можуть надаватися сторонами після встановлення взаємоз'єднання, розрахункові такси та порядок розрахунків за надання сторонами телекомунікаційних послуг наведено в Угоді про надання телекомунікаційних послуг, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати робіт та послуг сторона-боржник повинна сплатити пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день затримки платежу, включаючи день оплати.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2010 року. Умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2009. У разі коли жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії договору не заявить про своє бажання надалі продовжувати відносини, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на таких самих умовах. У такому разі, сторони застосовують розрахункові такси, визначені відповідними угодами та додатками до цього договору, що діяли в останній квартал року, що передує продовженню дії договору на наступний календарний рік (п.п. 8.1. та 8.2. договору).

25.12.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (далі - Укртелеком) та Закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» (далі - оператор) укладена угода про надання телекомунікаційних мереж до договору № 888311-122 від 25.12.2009, предметом якої є організаційні та економічні умови надання телекомунікаційних мереж за договором.

Відповідно п. 1.2.1. угоди, Укртелеком надає оператору наступні телекомунікаційні послуги, зокрема, місцеве завершення з'єднання від фіксованої телекомунікаційної мережі оператора на фіксованій телекомунікаційній мережі Укртелеком, у т.ч. на фіксованих телекомунікаційних мережах інших операторів ТМЗК України транзитом через мережу Укртелеком; доступ до послуг за кодами « 900», « 800», « 703»; початок з'єднання на фіксованій телекомунікаційній мережі та телекомунікаційній мережі рухомого (мобільного) зв'язку оператора при наданні Укртелекомом доступу до послуг за кодами « 703», « 800» та « 900»; завершення з'єднань від телекомунікаційних мереж рухомого (мобільного) зв'язку Укртелекому та інших операторів рухомого (мобільного ) зв'язку на фіксованій телекомунікаційній мережі оператора.

Згідно підпунктів 2.2.5., 2.2.6. пункту 2.2. угоди, укртелеком зобов'язаний підписувати та надсилати оператору один примірник акта здавання-приймання наданих послуг протягом 5 робочих днів з дати отримання від оператора двох примірників цього акту, підписаних з боку оператора. Проводити розрахунки з оператором за телекомунікаційні послуги, визначені у п. 1.2.2., за розрахунковими таксами, зазначеними у відповідних додатках до договору.

Пунктом 3.4. угоди встановлено, що розрахункові такси за використання телекомунікаційної мережі оператора при наданні послуг доступу за кодом « 800» та розмір частки тарифних доходів за використання телекомунікаційної мережі оператора при наданні послуг доступу за кодами «900», « 703», визначені у додатку № 17 до договору.

За умовами п. 3.11. угоди, оплата сторонами рахунків проводиться не пізніше останнього числа місяця, що настає після звітного. Рахунки за отримані послуги сплачуються шляхом простого банківського переказу на поточні рахунки сторін. Також, розрахунки між сторонами за цим договором можуть проводитися шляхом зарахування зустрічних однорідних фінансових вимог. Для здійснення такої форми розрахунків сторони підписують протокол проведення розрахунків, в якому відображають вартість послуг, наданих за звітний місяць, та суму перевищення, що належить до сплати стороною, визначеною боржником, в повному обсязі до останнього числа місяця, що настає за звітним. Неузгодження сторонами протоколу проведення розрахунків або ухилення будь-якою із сторін від його підписання не звільняє сторони від оплати рахунків іншої сторони. Форму протоколу проведення розрахунків наведено в додатку № 23 до договору.

Додатком № 17 до договору № 888311-122 від 25.12.2009 сторони погодили розрахункові такси за використання телекомунікаційних мереж оператора та Укртелекому при наданні послуг пропуску трафіка до послуг за кодом « 800» та розмір частки тарифних доходів за використання телекомунікаційної мережі оператора при наданні послуг пропуску трафіка до послуг доступу за кодом « 900» , зокрема за використання телекомунікаційної мережі оператора при наданні послуг пропуску трафіку за кодом глобальної послуги « 800» (крім коду 800-30 та номеру 800-509-001) - розрахункова такса (грн. за хв., без врахування ПДВ) 0,36 (на користь оператора).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору № 888311-122 про взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі оператора з телекомунікаційною мережею ВАТ «Укртелеком» від 25.12.2009, позивачем були надані телекомунікаційні послуги за період з березня по травень 2017 на загальну суму 19 191 652, 70 грн., на підтвердження чого позивач надав акти прийому-здачі виконаних робіт від 31.03.2017 на суму 6 349 901, 35 грн., від 30.04.2017 на суму 6 416 969, 06 грн., від 31.05.2017 на суму 6 424 782, 29 грн.; рахунок за послуги зв'язку № 03-17-UKRT-V-UA від 31.03.2017, деталізацію до рахунку № 03-17-UKRT-V-UA; рахунок за послуги зв'язку № 04-17-UKRT-V-UA від 30.04.2017, деталізацію до рахунку № 04-17-UKRT-V-UA; рахунок за послуги зв'язку № 05-17-UKRT-V-UA від 31.05.2017, деталізацію по рахунку № 05-17-UKRT-V-UA.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за надані послуги розрахувався частково у загальному розмірі 15 738 683, 93 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії у матеріалах справи), зокрема в порушення умов договору не підписав акти прийому-здачі виконаних робіт від 31.03.2017, від 30.04.2017 та від 31.05.2017 (докази направлення даних актів на адресу відповідача наявні у матеріалах справи), вмотивовану відмову від їх підписання не надав, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість на загальну суму 3 452 968, 77 грн., з якої: 1 175 882, 15 грн.- борг за березень 2017, 1 123 018, 85 грн. - борг за квітень 2017 та 1 154 067, 77 грн. - борг за травень 2015.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями № МД-17-7460 від 30.05.2017, № МД-17-8288 від 16.06.2017 та № МД-17-9420 від 13.07.2017, в яких просив відповідача не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати отримання претензій погасити заборгованість за березень 2017 у розмірі 1 175 882, 15 грн., за квітень 2017 у сумі 1 123 018, 85 грн. та за травень 2017 у розмірі 1 154 067, 77 грн., що підтверджується адресними листами від 31.05.2017 № 91629853, від 19.06.2017 № 91629748, від 14.07.2017 № 91521262.

Відповідач на вищезазначені претензії відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих телекомунікаційних послуг, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 3 452 968, 77 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 60 155, 68 грн. - пені за періоди з 01.05.2017 по 20.07.2017, з 01.06.2017 по 20.07.2017, з 01.07.2017 по 20.07.2017, 52 068, 88 грн. - інфляційних втрат за періоди з 01.05.2017 по 30.06.2017, з 01.06.2017 по 30.06.2017 та 14 340, 70 грн. - 3 % річних за періоди з 01.05.2017 по 20.07.2017, з 01.06.2017 по 20.07.2017, з 01.07.2017 по 20.07.2017.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 888311-122 про взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі оператора з телекомунікаційною мережею ВАТ «Укртелеком» від 25.12.2009, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про телекомунікації" взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж - це встановлення фізичного та/або логічного з'єднання між різними телекомунікаційними мережами з метою забезпечення можливості споживачам безпосередньо або опосередковано обмінюватись інформацією; послуга пропуску трафіка - телекомунікаційна послуга щодо здійснення термінації та/або транзиту трафіка, що надається оператором телекомунікацій іншим операторам; пропуск трафіка - проходження трафіка між елементами однієї або різних телекомунікаційних мереж; розрахункова такса - сума, що визначає розмір оплати за доступ до технічних та технологічних ресурсів мереж операторів телекомунікацій (здійснення доступу) для пропуску одиниці трафіка і застосовується для операторів, які є суб'єктами господарської діяльності на території України; розрахункова такса за послугу пропуску трафіка - розмір плати за термінацію або транзит одиниці трафіка між телекомунікаційними мережами операторів; термінація трафіка - встановлення, підтримка фізичного та/або логічного з'єднання, пропуск трафіка між телекомунікаційною мережею, з якої надходить виклик або ініціюється з'єднання, та кінцевим обладнанням, до якого спрямовується виклик або ініціюється з'єднання; трафік - сукупність інформаційних сигналів, що передаються за допомогою технічних засобів операторів, провайдерів телекомунікацій за визначений інтервал часу, включаючи інформаційні дані споживача та/або службову інформацію.

Як встановлено п. 7, п. 12, п. 19 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про телекомунікації», НКРЗІ здійснює відповідно до закону тарифне регулювання у сфері телекомунікацій та встановлює порядок взаєморозрахунків між операторами телекомунікацій; приймає в межах своєї компетенції рішення, які є обов'язковими для виконання суб'єктами ринку телекомунікацій; забезпечує досудове вирішення спорів між суб'єктами ринку телекомунікацій щодо взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж, у тому числі щодо послуг пропуску трафіка, надання послуг національного роумінгу, перенесення абонентських номерів та використання персональних номерів.

Відповідно до п. 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 № 295, глобальна телекомунікаційна послуга - послуга телефонного зв'язку, до якої всі абоненти телефонної мережі загального користування мають вільний доступ і яка надається за кодами послуг 700, 800, 900 тощо

Відповідно до п.п. 57, 58 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 № 295, тарифи на послуги, що згідно із Законом України "Про телекомунікації" підлягають державному регулюванню, застосовуються операторами, провайдерами відповідно до встановлених НКРЗІ граничних або фіксованих тарифів. Тарифи на послуги встановлюються операторами, провайдерами самостійно, крім тих, що згідно із Законом України "Про телекомунікації" підлягають державному регулюванню.

Статтею 66 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті.

Державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів підлягають: 1) тарифи на загальнодоступні послуги; 2) тарифи на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, з істотною ринковою перевагою на ринках певних телекомунікаційних послуг; 3) розрахункові такси за послуги пропуску трафіка до телекомунікаційних мереж операторів телекомунікацій з істотною ринковою перевагою на ринках певних телекомунікаційних послуг; 4) тарифи на надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку операторів телекомунікацій.

Згідно ч. 1 ст. 68 Закону України "Про телекомунікації", розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом вище, 25.12.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (далі - Укртелеком) та Закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» (далі - оператор) укладено договір № 888311-122 про взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі оператора з телекомунікаційною мережею ВАТ «Укртелеком», предметом якого є технічні, організаційні та економічні умови взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж оператора з телекомунікаційною мережею Укртелекому у точках взаємоз'єднання мереж, організованих для пропуску трафіку, а також порядок та умови розрахунків.

Судом також встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги, проте відповідач оплати наданих позивачем послуг у повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав, в порушення умов п. 2.2.5. договору, надіслані акти не підписав, вмотивовану відмову від їх підписання не надав.

Отже, не підписання відповідачем актів прийому-здачі виконаних робіт у вказаний термін, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем своїх зобов'язань, послуги/роботи вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими замовником без зауважень.

Разом з тим, як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 04.08.2015 № 409 затверджено нові розміри розрахункових такс за послуги пропуску трафіку до телекомунікаційних мереж операторів телекомунікації з ІРП зменшивши розмір такс з 0,36 грн. за хв. без ПДВ до 0,23 грн. за хв без ПДВ.

Крім того, відповідач зазначив, що позивач фактично погодився із застосуванням ставки 0, 23 грн. (без ПДВ) з 01.07.2016, що встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі № 910/20211/16.

При цьому, як стверджує відповідач в подальшому рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 30.08.2016 № 456, було зменшено розрахункові такси за послуги пропуску трафіку до телекомунікаційної мережі операторів телекомунікацій з істотною перевагою на ринках послуг пропуску трафіку до 0,15 грн. за хв. без ПДВ, відповідно до якого відповідачем і здійснено розрахунки за надані позивачем телекомунікаційні послуги.

Проте, суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі № 910/20211/16 у задоволенні первісного позову Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» відмовлено у повному обсязі. Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» задоволено у повному обсязі. Врегулювано розбіжності між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» та Приватним акціонерним товариством «МТС Україна», що виникли при внесенні змін та доповнень до Договору № 888311-122 від 25.12.2009 «Про взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі оператора з телекомунікаційною мережею ВАТ «Укртелеком», укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» та Приватним акціонерним товариством «МТС Україна», затвердивши умови додаткової угоди № 24 до договору № 888311-122 від 25.12.2009 «Про взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі оператора з телекомунікаційною мережею ВАТ «Укртелеком» в редакції ПАТ «Укртелеком» у редакції викладеній у резолютивній частині рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі № 910/20211/16, зокрема встановлено наступні розрахункові такси (грн. за хв. без урахування ПДВ): 1. Початок з'єднань в телекомунікаційній мережі Оператора за телекомунікаційні послуги, надані за кодом «50» глобальної телекомунікаційної послуги « 800» (крім номеру 800-509-001) 0, 23 (на користь Оператора); 2. Початок з'єднань в телекомунікаційній мережі Оператора за телекомунікаційні послуги, надані за іншими кодами глобальної телекомунікаційної послуги « 800» (крім коду "50" та номеру 800-509-001) 0,20 (на користь Оператора); 3. Початок з'єднань в телекомунікаційній мережі Оператора за телекомунікаційні послуги, надані за кодом « 40» глобальної телекомунікаційної послуги « 800» (крім номеру 800-407-333) 0,23 (на користь Укртелекому)Розмір частки від нарахованих доходів; 4. Використання телекомунікаційної мережі Оператора при наданні телекомунікаційних послуг за кодом "900"15% від нарахованих доходів (на користь Оператора).

Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі № 910/20211/16 скасовано в частині задоволення зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Укртелеком". Прийнято нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" про врегулювання розбіжностей, що виникли при внесенні змін до договору. В решті рішення залишено без змін.

Київський апеляційний господарський суд у постанові від 05.10.2017 відзначив, що ані Закон України «Про телекомунікації», ані Правила взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж загального користування, затверджені рішенням НКРЗ від 08.12.2005 року за № 155, не передбачають підстав для внесення змін до договору про взаємоз'єднання щодо послуг та їх вартості (такс), які не підлягають державному регулюванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про телекомунікації» та пункту 8.9 Порядку взаєморозрахунків між операторами телекомунікацій, затвердженого рішенням НКРЗ від 09.07.2009 №1586, розрахункові такси за послуги, які надаються в точці взаємоз'єднання при наданні послуг фіксованого міжміського телефонного зв'язку не підлягають державному регулюванню і встановлюються операторами телекомунікацій самостійно.

Згідно з пунктом 10.5 Порядку № 1586, розрахункові такси за послуги, які надаються в точці взаємоз'єднання при наданні послуг рухомого (мобільного) зв'язку також не підлягають державному регулюванню, встановлюються операторами телекомунікацій самостійно.

При цьому, тарифи на телекомунікаційні послуги, до яких відносяться розрахункові такси за послуги початку з'єднання, повинні формуватись з урахуванням принципів тарифного регулювання, визначених у статті 67 Закону, зокрема, базування розрахунків тарифів на собівартості цих послуг, недопущення встановлення демпінгових або дискримінаційних цін з боку окремих операторів, провайдерів телекомунікацій, необхідності уникнення перехресного субсидування одних телекомунікаційних послуг за рахунок інших.

Розрахункова такса за послугу початку з'єднання в телекомунікаційній мережі у разі надання глобальної телекомунікаційної послуги 800 «Виклик за рахунок абонента, якого викликають» повинна складатись з собівартості, яка включає витрати на обслуговування дзвінка в межах власної телекомунікаційної мережі та прибутку.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд у постанові від 05.10.2017 відзначив, що розрахункові такси за послугу початку з'єднань в телекомунікаційних мережах за кодами глобальної телекомунікаційної послуги « 800» не підлягають державному регулюванню і встановлюються операторами самостійно, усі учасники цього судового процесу погоджуються з таким твердженням.

Відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання

Як зазначалося вище, при укладенні Договору про взаємоз'єднання сторони погодили п. 8.6 та п. 5.3. Угоди про надання телекомунікаційних послуг, за якими зміни до договору вносяться лише шляхом укладання додаткової угоди до договору, що цілком відповідає діючому законодавству.

Зміни до договору, які внесені оскаржуваним рішенням суду, стосуються зміни ціни телекомунікаційних послуг, а саме послуги використання телекомунікаційних мереж ПАТ «Укртелеком» та ПрАТ «ВФ Україна» при наданні послуг пропуску трафіка за кодами « 40» та « 50» глобальної послуги « 800», що є істотною умовою правочину та не може змінюватись в односторонньому порядку.

Тобто, зміна ціни договору в односторонньому порядку, при відсутності на це згоди іншої сторони договору не допускається (аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 27.12.2010 року у справі № 5020-3/245-11/149- 2/110).

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Положеннями абз. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

При цьому, Київським апеляційним господарським судом у постанові від 05.10.2017 встановлено, що між сторонами діє договір № 888311-122 від 25.12.2009 року на виконання вимог Закону України "Про телекомунікації" (щодо обов'язкової наявності відповідного договору).

Тобто, спірні правовідносини сторін були врегульовані ще з 25.12.2009 року, коли був укладений Договір про взаємоз'єднання з усіма додатками та доповненнями, в т.ч. Додатком № 17, а тому була відсутня необхідність їх врегулювання як з 01.07.2016 року, так і станом на сьогодні.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначив, що договір про взаємоз'єдання починаючи з 2017 року був пролонгований сторонами на новий термін до кінця 2017 року із зафіксованими у ньому цінами (вартістю, тарифами) на послуги, в тому числі за надання глобальної телекомунікаційної послуги « 800» з тарифом 0,36 грн за хв. без ПДВ.

Зокрема, Київським апеляційним господарським судом було зазначено, що посилання відповідача на те, що позивач не заперечує у застосуванні ставки 0,23 грн за хв. без ПДВ, не відповідає дійсності

Крім того, в письмових та в усних поясненнях у судових засіданнях повноважні представники позивача неодноразово заперечували проти застосування запропонованої відповідачем розрахункової такси за 1 хвилину трафіка в розмірі 0,23 (без ПДВ), зазначаючи, що сам відповідач при формуванні рахунків за послуги «використання мережі при доступі до 0-800» застосовував розрахункову таксу 0, 36 грн., що вбачається з наявних у матеріалах справи актів здавання-приймання наданих послуг від 31.03.2017, від 30.04.2017 та від 31.05.2017.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд відзначає, що розрахункові такси за послуги, які надаються в точці взаємоз'єднання при наданні послуг рухомого (мобільного) зв'язку не підлягають державному регулюванню, встановлюються операторами телекомунікацій самостійно, тобто враховуючи те, що в укладеному договорі та додаткових угодах до нього сторони погодили надання глобальної телекомунікаційної послуги « 800» з тарифом 0, 36 грн за хв. без ПДВ, відповідачем неправомірно зменшено власні зобов'язання та здійснено розрахунки за надані телекомуніккаційні послуги у березні, квітні та травні 2017 із застосуванням тарифу 0, 15 грн. за хв. без ПДВ.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п. 3.11. угоди до договору, оплата сторонами рахунків проводиться не пізніше останнього числа місяця, що настає після звітного. Рахунки за отримані послуги сплачуються шляхом простого банківського переказу на поточні рахунки сторін. Також, розрахунки між сторонами за цим договором можуть проводитися шляхом зарахування зустрічних однорідних фінансових вимог. Для здійснення такої форми розрахунків сторони підписують протокол проведення розрахунків, в якому відображають вартість послуг, наданих за звітний місяць, та суму перевищення, що належить до сплати стороною, визначеною боржником, в повному обсязі до останнього числа місяця, що настає за звітним. Неузгодження сторонами протоколу проведення розрахунків або ухилення будь-якою із сторін від його підписання не звільняє сторони від оплати рахунків іншої сторони. Форму протоколу проведення розрахунків наведено в додатку № 23 до договору.

Таким чином, враховуючи приписи п. 3.11. договору, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату вартості наданих телекомунікаційних послуг не пізніше останнього числа місяця, що настає після звітного, тобто за надані послуги у березні 2017 відповідач зобов'язаний був розрахуватися до 30.04.2017, тож починаючи з 01.05.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання за березень 2017, за надані послуги у квітні 2017 відповідач зобов'язаний був розрахуватися до 31.05.2017, починаючи з 01.06.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання за квітень 2017, за надані послуги у травні 2017 відповідач зобов'язаний був розрахуватися до 30.06.2017, тож починаючи з 01.07.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання за травень 2017.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати у повному обсязі наданих телекомунікаційних послуг та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 888311-122 про взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі оператора з телекомунікаційною мережею ВАТ «Укртелеком» від 25.12.2009 та положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 452 968, 77 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 60 155, 68 грн. - пені за періоди з 01.05.2017 по 20.07.2017, з 01.06.2017 по 20.07.2017, з 01.07.2017 по 20.07.2017, 52 068, 88 грн. - інфляційних втрат за періоди з 01.05.2017 по 30.06.2017, з 01.06.2017 по 30.06.2017 та 14 340, 70 грн. - 3 % річних за періоди з 01.05.2017 по 20.07.2017, з 01.06.2017 по 20.07.2017, з 01.07.2017 по 20.07.2017.

Відповідно до п. 3.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати робіт та послуг сторона-боржник повинна сплатити пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день затримки платежу, включаючи день оплати.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань", сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року).

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 888311-122 про взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі оператора з телекомунікаційною мережею ВАТ «Укртелеком» від 25.12.2009, в силу положень ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 60 155, 68 грн. - пені за період з 01.05.2017 по 20.07.2017 яка нарахована на суму боргу 1 175 882, 15 грн., за період з 01.06.2017 по 20.07.2017 нарахована на суму боргу 1 123 018, 85 грн., за період з 01.07.2017 по 20.07.2017 нарахована на суму боргу 1 154 067, 77 грн., 52 068, 88 грн. - інфляційних втрат за період з 01.05.2017 по 30.06.2017 нарахована на суму боргу 1 175 882, 15 грн., за період з 01.06.2017 по 30.06.2017 нарахована на суму боргу 1 123 018, 85 грн. та 14 340, 70 грн. - 3 % річних за період з 01.05.2017 по 20.07.2017 нарахована на суму боргу 1 175 882, 15 грн., за період з 01.06.2017 по 20.07.2017 нарахована на суму боргу 1 123 018, 85 грн., за період з 01.07.2017 по 20.07.2017 нарахована на суму боргу 1 154 067, 77 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, ідентифікаційний код - 21560766) на користь Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, ідентифікаційний код - 14333937) 3 452 968 (три мільйони чотириста п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 77 коп. - заборгованості, 60 155 (шістдесят тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 68 коп. - пені, 14 340 (чотирнадцять тисяч триста сорок) грн. 70 коп. - 3% річних, 52 068 (п'ятдесят дві тисячі шістдесят вісім) грн. 88 коп. - інфляційних втрат та 53 693 (п'ятдесят три тисячі шістсот дев'яносто три) грн. 02 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 30.10.2017.

Суддя Щербаков С.О.