ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2017 р. Справа № 918/629/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу

за позовом Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Рівненська філія ПАТ

"Укртелеком"

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації

про стягнення заборгованості в сумі 334 831, 12 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: не з'явився;

Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

В судовому засіданні 10 жовтня 2017 року оголошувалася перерва до 24 жовтня 2017 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (надалі-ПАТ "Укртелеком", Позивач) звернулось в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації (надалі-Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 334 831, 12 грн.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що в період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року Позивач надав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам Дубровицького району Рівненської області на загальну суму 334 831, 12 грн., вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету. Однак, Відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, вартість послуг не відшкодував.

До канцелярії суду 23.10.17 р. позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за телекомунікаційні послуги в сумі 322 661, 79 грн.

В судових засіданнях 10.10.17 р. та 24.10.17 р. представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив позов задоволити.

До канцелярії суду 02.10.2017 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому заявлені вимоги Позивача вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

20 листопада 2015 року та у липні 2016 року на території Дубровицького району утворені Миляцька та Висоцька об’єднані територіальні громади.

Відносини, що виникають у процесі добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об’єднаних територіальних громад регулюються Законом України «Про добровільне об’єднання громадян» № 157-УІІІ від 05.02.2015 року.

Відповідно до ч. 10 ст. 8 ЗУ «Про добровільне об’єднання громадян» бюджет об’єднаної територіальної громади розробляється з урахуванням особливостей підготовки місцевих бюджетів, визначених бюджетним законодавством.

Особливості формування бюджетів об’єднаних територіальних громад, визначені ч. 2 ст. 67 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої:

Бюджети об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до 15 жовтня року, що передує плановому, формуються відповідно до цього Кодексу на плановий бюджетний період з урахуванням таких особливостей: 1) доходи цих бюджетів визначаються відповідно до статей 64 та 69- цього Кодексу; 2) видатки та кредитування цих бюджетів визначаються відповідно до статей 89 і 91 цього Кодексу; 3) відносини між цими бюджетами та державним бюджетом визначаються відповідно до статей 97, 99, 100, 102, 103-², 103-⁴ і 108 цього Кодексу; 4) місцеві запозичення здійснюються відповідно до статей 16 і 74 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 3 підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на: пільги окремим категоріям громадян, в тому числі пільги за надані послуги зв’язку.

З огляду на вищезазначене, а також відповідно до ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування», п. 20-4 ч.І ст. 91 Бюджетного кодексу України, об’єднані територіальні громади повинні приймати соціальні програми, що передбачають соціальні пільги для громадян, які проживають на їх територіях, в тому числі з послуг зв’язку, і передбачити відповідні видатки при формуванні власних бюджетів.

Частиною 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України встановлено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів)

Відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом Формування територій громад.

Відповідно до принципу самостійності бюджетної системи, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, районний бюджет та бюджети Миляцької та Висоцької об’єднаних територіальних громад є самостійними, а отже не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного.

Відтак, відповідач вважає, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавчо не було врегулювано питання фінансування таких програм, шляхом надання субвенцій об’єднаним територіальним громадам, хоча по суті відносини мали місце між такими громадами та позивачем.

Даний факт також підтверджується прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України № 426 від 21.06.2017 року, якою внесені зміни в п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256, якими обов’язок головного розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення покладено на об’єднані територіальні громади.

Підсумовуючи, відповідач вважає, що він не наділений повноваженнями витрачати кошти районного бюджету, які спрямовуються для виплат виключно по районних програмах для відшкодування за надані послуги мешканцям об'єднаних громад, які мають власні цільові програми з затвердженими кошторисами видатків на такі цілі.

На думку відповідача, розрахунки за формою "2 пільга ПАТ «Укртелеком»"необхідно формувати окремо по Дубровицькому району та по Миляцькій об’єднаній територіальній громаді з грудня 2015 року і по Висоцькій об’єднаній територіальній громаді з серпня 2016 року.

У зв’язку з цим Позивачем неправильно розрахована сума позовних вимог та сума судових витрат, вважає що сума позовних вимог має становити 43 430, 98 грн.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що за 2015 рік заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 53 430, 98 грн., відповідно до листа Державної казначейської служби України у Дубровицькому районі Рівненської області від 20.09.2017 року № 02-41/467, де така заборгованість зареєстрована.

20.09.2017 року Відповідачем частково сплачена заборгованість за 2015 рік у сумі 10 000, 00 грн. (платіжне доручення та виписка по рахунках додається) і на сьогоднішній день остання становить 43 430, 98 грн.

Відповідач такої суми заборгованості не заперечує та в цій частині вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Однак, що стосується заборгованості Відповідача перед Позивачем за 2016 рік, без врахування суми коштів, що має бути стягнута з об’єднаних територіальних громад, то зазначає наступне:

Відповідно до п. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України, є головним розпорядником коштів нижчого рівня, тобто працює в межах коштів, які надходять з Державного бюджету за бюджетними призначеннями, передбаченими Законом України «Про Державний бюджет України».

При прийнятті ЗУ «Про державний бюджет України на 2016 рік» видатки на пільги з послуг зв'язку у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам не передбачені, і до місцевого бюджету не надходили кошти з держановго бюджету на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям населення. Договір про надання послуг електрозв’язку громадянам пільгових категорій у 2016 році не укладався та актів звіряння між сторонами в 2016 році підписано не було, а отже ніякої кредиторської заборгованості не існує.

Також відповідач наголошує, що в результаті перевірки розрахунків за 2016 рік ПАТ «Укртелеком» повідомлено про суму зайво нарахованих пільг померлим громадянам пільгової категорії та громадянам, що вибули за межі району в розмірі 2 169, 33 грн., що не було враховано позивачем при поданні даної позовної заяви.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, давши належну юридичну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

У період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. ПАТ "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам Дубровицького району Рівненської області, які підпадають під дію Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до п. 3 статті 63 Закон України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету", встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р., головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг є ОСОБА_1 соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації.

Таким чином, відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Пунктами 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

За приписами ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Загальні засади фінансування витрат пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:

- у ст. 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у ч. 6 ст. 6 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст. 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст. 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік.. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ;

- у ст. 52 Закону України "Про прокуратуру" вказано, що пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Статтями 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України (в редакції на момент надання послуг) визначено, що видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (надалі Порядок).

Пунктом 3 Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

При цьому, господарський суд зазначає, що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів є ОСОБА_1 соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" № 256 від 04.03.2002 р. визначено, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконуються обов'язки, щодо надання пільговим категоріям Дубровицького району Рівненської області телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

На виконання вимог Законів України позивачем надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р., зокрема споживачі отримували рахунки для оплати з тарифами за мінусом суми, на яку споживач мав, встановлену законом пільгу. Різниця між вартістю тарифу та рахунком пільговим: відображалась у Розрахунках видатків на відшкодування витрат, пов’язаних із наданням пільг за формою № 2-пільга, яка встановлена наказом Мінпраці № 535 від 04.10.2007 р. для надання підприємствами-надавачами послуг інформації щодо наданих пільг до управлінь праці та соціального захисту населення.

Станом на 01.01.2017 р. сума понесених позивачем витрат щодо надання телекомунікаційних послуг із пільгами, які підлягають компенсації, становить 334 831, 12 грн., в тому числі 79 575, 60 грн. за 2015р. громадянам Дубровицького району Рівненської області.

Суми витрат за листопад і грудень 2015 р. та за кожен місяць 2016 року наведені в обігово-сальдовій відомості (додаток № 1 до позову) та Розрахунках видатків на відшкодування витрат, пов’язаних із наданням пільг (додаток № 2 до позову). В даних розрахунках відповідач ідентифікований за кодом 3658, що відповідає телефонному коду 03658 Дубровицького району Рівненської області без першого нуля, як центру адміністративної одиниці Дубровицького району Рівненської області.

Відповідачу надавались розрахунки витрат для проведення звірок та оплати. Вказані розрахунки направлялись також у форматі DBF-файлів електронною поштою. Даний формат введений наказом Мінпраці № 535 від 04.10.2007 р. з метою забезпечення надання підприємствами-надавачами послуг на електронних носіях інформації щодо наданих пільг окремим категоріям громадян та автоматизованої перевірки інформації, наданої підприємствами.

Відтак, за період з січня 2015 року по грудень 2016 року з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка міститься в матеріалах справи, сума понесених позивачем витрат на надання пільг громадянам Дубровицького району Рівненської області та які не відшкодовані відповідачем становить 322 661, 79 грн.

Згідно пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 "Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" відповідач, як уповноважений орган, щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги,...; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає акт звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

Відповідно до частини шостої статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень та підлягають відшкодуванню.

Пунктом 2.2. Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 309 від 02.03.2012, розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов’язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов’язань за формою та документи, що підтверджують факт взяття бюджетного зобов’язання. Згідно частини З пункту 7 Порядку № 256 органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби. Відповідно до частини 1 та 2 пункту 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управлінням Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів у п’ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками послуг.

Однак, відповідач оплату витрат позивача, пов’язаних із наданням пільг не здійснив, відтак, сума понесених позивачем витрат на наданням пільг у Дубровицькому районі Рівненської області за період з січня 2015 року по грудень 2016 року становить 322 661, 79 грн.

Посилання відповідача на п. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України, де останній є головним розпорядником коштів нижчого рівня, тобто працює в межах коштів, які надходять з Державного бюджету за бюджетними призначеннями, передбаченими Законом України «Про Державний бюджет України» та не передбачення видатків на пільги з послуг зв"язку у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам при прийнятті ЗУ «Про державний бюджет України на 2016 рік» і як внаслідок чого ненадходження до місцевого бюджету коштів з держаного бюджету на відшкодування вартості послуг зв"язку, наданих пільговим категоріям населення, суд вважає необгрунтованими та такими що не відповідають вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011, від 22.03.2017 у справі №905/2358/16.

За таких обставин, ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України ( в редакції на момент надання послуг), зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що «...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Посилання Відповідача на те, що на території Дубровицького району створені Миляцька та Висоцька об’єднані територіальних громади, і що саме вони є головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення не береться судом до уваги, так як всупереч ст. 32 ГПК України, відповідно до якої доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, Відповідачем не надано суду належних доказів щодо створення на території Дубровицького району Миляцької та Висоцької об’єднаних територіальних громад, а відтак і не доведено того, що саме останні є головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення .

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази і п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначено одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарськими судами, в межах своїх повноважень, повинні бути створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснення всіх необхідних дій щодо їх витребування.

Проте, Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження своїх заперечень.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до ОСОБА_1 соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації про стягнення в сумі 322 661, 79 грн. є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації (34100, Рівненська обл., Дубровицький р-н, м. Дубровиця, вул. Воробинська, 14-А, код ЄДРПОУ 03195352) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, вул. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (33028, м. Рівне, вул. Міцкевича, буд. 2, код ЄДРПОУ 01187526) 322 661 (триста двадцять дві тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 79 коп. заборгованості, та 4 839 (чотири тисячі вісімсот тридцять дев'ять) грн. 93 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 30.10.2017 року.

Суддя Марач В.В.