open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року

Львів

№ 876/9772/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Большакової О.О., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2017 року позивач – ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до відповідача – Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, у якій просила визнати відмову у перерахунку пенсії неправомірною та зобов’язати провести перерахунок пенсії відповідно Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 02.12.2015.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що пенсійним органом, покликаючись на неналежне оформлення та не підтвердження первинними документами довідки про заробітну плату, неправомірно відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки надані позивачем документи, а саме довідка про заробітну плату для обчислення пенсії, акт «Про результати перевірки достовірності подання довідки про заробіток для обчислення пенсії», накази про прийняття та звільнення з займаної посади у кооперативі «Прогрес» є достатньою підставою для перерахунку пенсії.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 серпня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що Акт перевірки від 24.02.2016 № 239 довідки про заробіток для призначення пенсії ОСОБА_1 №1 від 28.12.2015 по кооперативу «Прогрес» був відкликаний спеціалістом відділу контрольно - перевірочної роботи із відділу з призначення, перерахунку і виплати пенсій, дані зазначені у довідці викликають сумніви щодо її достовірності, на печатці, якою завірена довідка про розмір заробітної плати позивача відсутній код ЄДРПОУ, звірити розмір заробітної плати зазначений у довідці з записами особових рахунків на підставі яких видавалася довідка, також не можливо, оскільки вони відсутні, неможливо встановити достовірність записів в книзі нарахувань заробітної плати, оскільки записи у книгах датовані ще періодом Радянського Союзу і відсутня будь яка доступна суду для співставлення сум звітність компетентним органам щодо виплаченої працівникам кооперативу заробітної плати за означений період від кооперативу «Прогрес».

Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, представник позивача ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що відсутність коду ЄДРПОУ на печатці кооперативу «Прогрес», якою завірена довідка про розмір заробітної плати, не є виною позивача. Обов’язок вірного розрахунку розміру пенсії покладено на відповідача. Пенсійним органом не надано доказів зловживання з боку позивача або подання страхувальником недостовірних даних.

Водночас зазначає, що судом не взято до уваги, що свідком ОСОБА_3 було підтверджено факт роботи ОСОБА_1 в кооперативі та розмір заробітної плати, надано оригінали книг нарахування заробітної плати ОСОБА_1 Крім того, згідно постанови про закриття кримінального провадження за заявою Тернопільського ОУПФУ Тернопільської області щодо підроблення довідки про доходи ОСОБА_1, яка стала підставою для нарахування пенсії, не встановлено факту внесення недостовірних відомостей в довідку про доходи.

В судове засідання сторони не з’явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 23.12.2015 ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі із заявою про призначення пенсії по інвалідності, до якої долучено копію Наказу №1 від 02.01.1986 року «Про зарахування на роботу за сумісництвом», копію Наказу №2 від 25.02.1991 року «Про розгляд заяви», копію трудової книжки серії БТ-І № 4389003.

Відомості про прийняття та звільнення ОСОБА_1 в трудовій книжці не зазначені, оскільки Інструкцією про порядок ведення трудових книжок в п.1.1 прямо передбачено, що на осіб які працюють за сумісництвом трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи, крім того п.12.4. передбачає, що запис відомостей за сумісництвом проводиться за бажанням працівника.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що з 02.12.2015 ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

На звернення позивача про перерахунок пенсії із врахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої кооперативом «Прогрес» №1 від 28.12.2015 за період 1986-1990 роки (довідка видана на підставі особових рахунків за 1986-1990 роки), Управлінням Пенсійного фонду України в місті Тернополі листом від 23.03.2016 №4830 відмовлено в перерахунку пенсії, мотивуючи відмову відсутністю підстав для перерахунку пенсії, оскільки надана довідка про заробітну плату оформлена не належним чином і не підтверджена первинними документами.

Позивач, вважаючи відмову пенсійного органу у проведенні перерахунку пенсії із врахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої кооперативом «Прогрес», неправомірною, звернулась до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ч.1 ст.58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в редакції чинній на час звернення позивача про призначення пенсії, (далі – Порядок №22-1) відповідно до п.2.1 якого до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637; довідка про заробітну плату особи за період страхового стажу до 01.07.2000, а починаючи з 01.07.2000 індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку.

Пунктом 2.10 Порядку №22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Відповідно до п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам’ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відтак, саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для призначення пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В п. 1 ст. 69 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до п. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно з п. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ст.76 КАС України пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.

Водночас відповідно до п.2 ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Так, відповідно до висновку акту «Про результати перевірки достовірності подання довідки про заробіток для обчислення пенсії» №239 від 24.02.2016 перевіркою довідки про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1 №1 від 28.12.2015 розбіжностей не виявлено. При перевірці використані книги нарахування заробітної плати.

Крім того, Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області звернулось до слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з листом щодо виявлення ознак можливого підроблення документів, що дають право на призначення пенсій зі сторони колишніх працівників Кооперативу «Прогрес» (а.с.43-47).

Згідно висновку, наданого т.в.о начальника Тернопільського ВП ГУ Національної поліції в Тернопільській області майора поліції ОСОБА_4 від 30 липня 2016 року «Про результати розгляду звернення першого заступника управління ПФУ Тернопільської області ОСОБА_5Я», проведеною перевіркою працівниками підрозділу управління захисту економіки в Тернопільській області ДЗЕ Національної поліції об’єктивних даних, які свідчать про ознаки кримінального правопорушення не виявлено (а.с.68-69).

Згідно з положеннями статей 24 та 25 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 №1540-VI, чинного на час роботи позивача в Кооперативі “Прогрес”, кооперативні організації є юридичними особами та діють на підставі статуту (положення).

Відповідно до ст.26 Цивільного кодексу Української РСР, правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Згідно з положеннями ст.11 Закону СРСР “Про кооперацію” від 26.05.1988 №8998-11, чинний на час роботи позивача в Кооперативі “Прогрес”, кооператив організується за бажанням громадян виключно на добровільних засадах. Створення кооперативу не обумовлюється якимось спеціальним дозволом радянських, господарських та інших органів. Кооператив вважається створеним з моменту реєстрації статуту, який є основним документом, що регулює його діяльність. Статут приймається загальними зборами громадян, які бажають заснувати кооператив. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою від трьох чоловік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.1993 №538 (втратила чинність з 01.01.1996) затверджено Положення про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України відповідно до якого державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України (надалі - Державний реєстр) - це автоматизований банк даних для забезпечення єдиного державного обліку всіх господарюючих суб'єктів, на які поширюється Закон України “Про державну статистику” і що є юридичними або фізичними особами (підприємцями) і підлягають відповідно до чинного законодавства державній реєстрації.

Згідно з п.5 вказаного Положення державний реєстр складається з інформаційного фонду, до якого входять, зокрема, ідентифікаційний код господарюючого суб'єкта, який є єдиним для всього інформаційного простору України.

При цьому, зобов'язано всі господарюючі суб'єкти, на які поширюється закон України “Про державну статистику”, до 1 жовтня 1993 року подати відповідному органу статистики (Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя) заповнену реєстраційну картку для включення даних про них до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України.

В подальшому, з метою забезпечення єдиного державного обліку підприємств та організацій усіх форм власності 22.01.1996 Постановою Кабінету Міністрів України №118 (чинна станом на час розгляду справи) затверджено Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, який введено в дію з 1 січня 1996 року (далі – Положення №118), згідно з яким Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України - це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про підприємства та організації всіх форм власності, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо).

Відповідно до п.3 Положення №118 до Державного реєстру включаються дані про юридичні особи, а також їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території України і провадять свою діяльність на підставі законодавства України.

Згідно з п.15 Положення №118 у разі включення суб'єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому встановлюється ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування.

Пунктом 16 Положення №118 встановлено, що використання ідентифікаційного коду з Державного реєстру є обов'язковим для всіх видів звітних та облікових документів, які використовуються за межами суб'єктів господарської діяльності. Звітні та облікові документи, в яких відсутній ідентифікаційний код з Державного реєстру, вважаються недійсними, їх використання тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118 Міністерству статистики доручено забезпечити формування бази даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на основі Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України із збереженням присвоєних суб'єктам господарської діяльності ідентифікаційних кодів.

Водночас, з 1 січня 2004 року набрав чинності Господарський кодекс України відповідно до ч.7 ст.58 якого встановлювалось, що на печатках і штампах суб'єкта господарювання повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким цього суб'єкта включено до державного реєстру суб'єктів господарювання, або ідентифікаційний код громадянина-підприємця.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців як автоматизованої системи збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи врегульовані Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15.05.2003 №755-IV, який набрав чинності з 1 липня 2004 року.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” (в редакції від 15.05.2003) (далі – Закон №755- IV) дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток.

Відповідно до п.3 “Прикінцевих положень” Закону №755-IV закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що на час діяльності кооперативу “Прогрес” та на час роботи позивача в ньому законодавцем не ставились вимоги щодо реєстрації кооперативу як юридичної особи при його створенні (правоздатність юридичної особи виникала з моменту затвердження її статуту або положення, створення кооперативу не обумовлюється якимось спеціальним дозволом) та щодо обов’язкового зазначення ідентифікаційного коду на печатці кооперативу. При цьому створений з 1993 року Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України, а в подальшому Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України мали на меті забезпечення єдиного державного обліку всіх господарюючих суб'єктів, забезпечення єдиних принципів ідентифікації суб'єктів господарської діяльності, накопичення статистичної інформації. Вимога щодо обов’язкового зазначення на печатках і штампах суб'єкта господарювання відомості про код ЄДРПОУ законодавцем встановлена з 2004 року.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що дані до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вносились на основі Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України із збереженням присвоєних суб'єктам господарської діяльності ідентифікаційних кодів.

До матеріалів справи долучено витяг з “ІКІС ПФУ: Відомості з реєстру страхувальників. Картка страхувальника” (ІКІС - інтегрована комплексна інформаційна система Пенсійного фонду України призначена для комплексної автоматизації як головних технологічних процесів Пенсійного фонду України (збирання, акумуляція та витрати пенсійних коштів, призначення та виплати пенсій, облік страхувальників, застрахованих осіб та пенсіонерів), так і інших технологічних процесів, що пов’язані з вказаними основними (забезпечення обслуговування відвідувачів, документообіг та контроль виконання, бухгалтерський облік, кадрове забезпечення, інформування громадян, аналіз та прогнозування, комплексний захист інформації тощо), згідно з яким кооператив “Прогрес” з кодом ЄДРПОУ страхувальника 14034159 знято з обліку в МДЗУ 15.03.2015 (а.с.104).

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відсутність коду ЄДРПОУ на печатці кооперативу та не включення такого до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців не може бути підставою для вилучення спірного періоду зі стажу, який дає право на призначення та нарахування пенсії, оскільки обов’язковість таких вимог на момент створення та діяльності кооперативу “Прогрес” законодавцем не встановлювалась. При цьому, довідка про заробітну плату №1 від 28.12.2015 не є ані обліковим, ані звітним документом.

Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснив, що він працював директором кооперативу “Прогрес” в 1989-1995, та підтвердив, факт роботи позивача на посаді рахівника-пакувальника етикеток за сумісництвом у даному кооперативі та отримання заробітної плати в розмірах, що відображені у Книгах нарахувань заробітної плати.

В свою чергу, згідно ст.25 Закону СРСР “Про кооперацію” від 26.05.1988 кооператив може залучати для роботи за трудовим договором громадян, які не є членами кооперативу, з оплатою їх праці за погодженням сторін. На осіб, які працюють кооперативах у вільний від основної роботи час, обмеження, передбачені законодавством про сумісництво, не поширюються. За громадянами, які працюють в кооперативі, зберігаються пенсія, стипендія за місцем навчання і заробітна плата за місцем основної роботи в повному розмірі. Члени кооперативу, які своєю працею беруть участь у його діяльності, підлягають соціальному страхуванню і соціальному забезпеченню нарівні з робітниками і службовцями. Час роботи в кооперативі включається в трудовий стаж. Кооператив для реалізації прав, що надаються членам кооперативу по соціальному страхуванню і соціальному забезпеченню, вносить у державний фонд соціального страхування відрахування від своїх доходів у порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.

Відповідно до частин 2 та 3 ст.34 Закону України “Про кооперацію” від 10.07.2003 №1087-IV для здійснення мети і статутних завдань кооперативна організація може залучати до роботи за трудовим договором осіб, які не є її членами. У разі залучення осіб на визначений строк чи на час виконання певної роботи за згодою сторін між кооперативною організацією та найманим працівником може укладатися договір у формі контракту. Кооперативна організація самостійно визначає форми і систему оплати праці своїх членів і найманих працівників з урахуванням вимог, встановлених законодавством.

Відтак, сама по собі відсутність записів у трудовій книжці чи відсутність індивідуальних відомостей про застраховану особу (сплату страхових внесків в ПФУ) не може бути достатнім та належним доказом підтвердження відсутності трудових відносин як позивача так і інших працівників з кооперативом “Прогрес”.

Отже, працюючи в кооперативі по сумісництві час роботи в такому підлягав включенню в трудовий стаж, а кооператив вносив за позивача у державний фонд соціального страхування відрахування від своїх доходів у порядку і розмірах, встановлених діючим на той час законодавством.

Крім того, Постановою старшого слідчого слідчого СВ ТВП ГУНП в Тернопільській області від 31 березня 2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016210010003080 від 06.09.2016, закрито у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, щодо працівників кооперативу “Прогрес” (а.с.128-130).

Таким чином, твердження пенсійного органу про подання страхувальником недостовірних даних не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб»єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способами, визначеними законодавством, є підставою для прийняття рішення про відмову в позові.

З огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними.

Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про протиправність відмови пенсійного органу у перерахунку призначеної пенсії ОСОБА_1

Слід зазначити, що з самого визначення поняття пенсії слідує, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Відповідно до абз. 1 п.2 ч.1 цієї статті пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності

Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки з акта огляду МСЕК до довідки серії АВ №0614080 позивачу 02.12.2015 встановлена ІІІ група інвалідності загального захворювання (а.с.137)

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з дня встановлення позивачу інвалідності – з 02.12.2015.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Норми частини 6 статті 94 КАС України передбачають, що якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи справу на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 207 цього Кодексу у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, про розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 N 3674-VI.

Згідно із ч. 1 ст. 4 цього Закону в редакції, чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 вказаного Закону визначено ставки судового збору, відповідно до якої за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами сплачується 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Даною нормою (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду з адміністративним позовом) також визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2016 рік" мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2016 року становить 1 378 грн.

Звідси ставка, що підлягала до сплати при поданні позовної заяви, становить 551, 20 грн (1 378, 00 * 0, 4 = 551, 20 грн).

Таким чином, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання до адміністративного суду апеляційної скарги, становить 606, 32 грн (551, 20 грн : 100 * 110 = 606, 32 грн).

Як вбачається із матеріалів справи, документально підтвердженими судовими витратами ОСОБА_1 відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» є витрати, пов’язані із сплатою судового збору, в розмірі 1157,52 грн (а.с. 1,155).

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задовольнити, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 серпня 2017 року у справі № 607/4451/16-а – скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки №1 від 28.12.2015 про заробітну плату за період роботи по сумісництву з 1986 року по 1990 року в Кооперативі «Прогрес».

Зобов’язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з 02 грудня 2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1157 (одна тисяча сто п’ятдесят сім) гривень 52 коп. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя

ОСОБА_6

судді

ОСОБА_7

ОСОБА_8

Постанова складена в повному обсязі 27.10.2017.

Джерело: ЄДРСР 69857511
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку