РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2017 року 15 год. 20 хв.

Рівне

Справа № 2а-4942/09/1770

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Єрмошкіної Л.І.; представника позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 13 лютого 2017 року); відповідача – ОСОБА_2; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується – позивач) до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (далі іменується – відповідач) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 875597 грн. 62 коп., в тому числі по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 232770 грн. 40 коп., по податку на додану вартість в розмірі 642492 грн. 00 коп., по фінансових санкціях за здійснення операцій без придбання торгового патенту в розмірі 335 грн. 22 коп.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.08.2009 позов задоволено повністю: стягнуто з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 232770,40 грн., по податку на додану вартість розмірі 642492,00 грн., по сплаті фінансових санкцій в розмірі 335,22 грн.

Відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 апеляційна скарга фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 залишена без задоволення, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 03.08.2009 – без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2016 касаційна скарга фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 задоволена, постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 03.08.2009 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Гломба Ю.О. від 26.01.2016 справу призначено до нового судового розгляду.

Ухвалою від 22.05.2017 справа прийнята до провадження суддею Недашківською К.М. та призначена до судового розгляду.

Відповідно до статті 55 КАС України, суд допустив заміну відповідача – Державну податкову інспекцію у м. Рівне на її правонаступника – Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, що не тягне за собою наслідку розгляду справи спочатку.

Згідно з протокольною ухвалою суду від 19.10.2017 допущено заміну відповідача – фізичну особу – підприємця ОСОБА_2 на – громадянина ОСОБА_3 у зв’язку з встановленням факту припинення підприємницької діяльності відповідача.

У судовому засіданні 20.10.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Заявлені позовні вимоги фіскальний орган обґрунтовує тим, що при реалізації владної управлінської функції суб’єктом владних повноважень відносно фізичної особи-підприємця винесені податкові повідомлення-рішення, якими покладено обов’язок здійснити платіж на користь бюджету. Дані рішення є діючими, проте фізичною особою-підприємцем не виконані. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просить суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач – ОСОБА_2 заперечив проти позову, вказав, що підприємницьку діяльність не здійснював, всі документи про взяття на облік його як підприємця сфальсифіковані. ОСОБА_2 того, відповідач наголосив, що відповідно до вимог законодавства у разі припинення підприємницької діяльності, податковий обов’язок припиняється. Тому, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20.10.2017 проголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з’ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак з 24.01.1995 набув правового статусу суб’єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 №755-IV; перебував на обліку у Державній податковійінспекції у м. Рівне (статті 63, 65 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується – ПК України).

29 квітня 2015 року підприємницька діяльність ОСОБА_2 припинена.

Згідно даних обліку позивача за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом по сплаті: податку на додану вартість у сумі 642492,00 грн., податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності у сумі 232770,40 грн. та фінансових санкціях за здійснення операцій без придбання відповідного торгового патенту в сумі 335,22 грн.

Податковий борг по податку на додану вартість виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 13.05.2009 № НОМЕР_1; по податку з доходів фізичних осіб – на підставі податкового повідомлення-рішення від 13.05.2009 № НОМЕР_2, які прийняті за результатами проведеної позапланової документальної перевірки, внаслідок якої складений акт від 29.04.2009 № 25/35/НОМЕР_3 (т. І а.с.9-16).

Щодо вказаного податкового боргу, то суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача суми податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 231404 грн. 30 коп., та суми податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 642492 грн. 00 коп., з огляду на наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовувалися до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення, на момент виникнення спірних правовідносин, був Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі іменується – Закон №2181-ІІІ).

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-ІІІ, якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. (підпункт 5.2.1 пункт 5.2 статті 5 Закону №2181-ІІІ).

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. (підпункт 5.2.2 пункт 5.2 статті 5 Закону №2181-ІІІ).

Згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону №2181-ІІІ процедура адміністративного оскарження закінчується:

останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181-ІІІ регламентує, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону №2181-ІІІ).

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення № 0001351742/0 та №0001341742/0 від 13.05.2009 отримані відповідачем 14.05.2009 (а.с.15-16 т. І).

Оскільки відповідач не оскаржував податкові повідомлення-рішення, то сума податкової заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 232770 грн. 40 коп. та по податку на додану вартість в розмірі 642492 грн. є узгодженою і підлягає сплаті.

Статтею 67 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених законом.

У зв’язку з несплатою платником податків суми податкового/грошового зобов’язання у строки, визначені статтею 5 Закону №2181-ІІІ, зазначене зобов’язання набуло статусу податкового боргу.

Позивачем вживались заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку (стаття 6 Закону №2181-ІІІ).

Контролюючим органом були виставлені перша та друга податкові вимоги від 07.05.2003 та від 25.06.2003, які на момент подання адміністративного позову відповідачем не задоволені. У встановленому порядку податкові вимоги не оскаржувалися та не є відкликаними.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.08.2009 позов задоволено повністю: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 232770,40 грн., по податку на додану вартість розмірі 642492,00 грн., по сплаті фінансових санкцій за в розмірі 335,22 грн.

Відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишена без задоволення, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 03.08.2009 – без змін.

Таким чином, постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 03.08.2009 набрала законної сили 26.04.2012.

25.07.2012 стягувачу – Державній податковій інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби виданий виконавчий лист. 04.02.2014 відкрито виконавче провадження та виконавчий лист звернутий до примусового виконання.

Так, відповідно до постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції від 25.09.2012 за виконавчим листом Рівненського окружного адміністративного суду від 25.07.2012 №2а-4942/09/1770 було звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_2, який працював у ПАТ «Рівненський науково-дослідний інститут технологій і машинобудування» (а.с.86-87 т. ІІ).

Згідно з постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції від 08.02.2014 при примусовому виконанні виконавчого листа було звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_2, який працював в ПАТ «Рівненська фабрика нетканих матеріалів» (а.с.94 т. ІІ).

Таким чином, за період перебування на примусовому виконанні виконавчого листа № 2а-4942/09/1770 від 25.07.2012 Рівненським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області стягнуто з ОСОБА_2 1744 грн. 47 коп., в тому числі 1366 грн. 10 коп. перераховано на користь стягувача (на погашення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб, код платежу 11010200).

Даний факт підтверджений листом Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 25.09.2017 №59765 (а.с.81 т. ІІІ).

Отже, заборгованість відповідача на момент розгляду справи з врахуванням примусового стягнення податкового боргу становить: 231404 грн. 30 коп. – податок з доходів фізичних осіб, 642492 грн. 00 коп. - податок на додану вартість.

Таким чином, позовні вимоги фіскального органу щодо стягнення з ОСОБА_2 суми податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 231404 грн. 30 коп., та суми податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 642492 грн. 00 коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимим доказами та підлягають до задоволення. В задоволенні позовних вимог про стягнення 1366 грн. 00 коп. податку з доходів фізичних осіб – слід відмовити.

Заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по сплаті фінансових санкцій за здійснення операцій без придбання відповідного торгового патенту в сумі 335 грн. 22 коп. виникла на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000291742/0 від 24.01.2003. Дане податкове повідомлення-рішення прийняте внаслідок проведеної перевірки, результати якої викладені в Акті документальної перевірки № 50 від 14.01.2003.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» № 98/96-ВР від 23.03.1996 (чинний на момент спірних правовідносин), об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Абзацом 4 частини 1 статті 8 Закону № 98/96-ВР встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Частиною третьою статті 8 Закону № 98/96-ВР регламентовано, що штрафи, передбачені цією статтею, підлягають сплаті порушником у п'ятиденний термін відповідно до законодавства.

Отож, 14.01.2003 перевіркою ДПІ у м. Рівне встановлений факт здійснення відповідачем оптової торгівлі продуктами харчування за готівкові кошти без придбання відповідного торгового патенту, внаслідок чого до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 2000 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0000291742/0 від 24.01.2003 року.

У зв'язку з несплатою даного боргу в повному розмірі, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 335грн. 22 коп. фінансових санкцій.

Однак, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по фінансових санкціях за здійснення операцій без придбання торгового патенту в розмірі 335 грн. 22 коп. до задоволення не підлягають з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону №2181-ІІІ (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000291742/0, відповідно до якого до відповідача застосовані фінансові санкції за здійснення операцій без придбання відповідного торгового патенту, було прийнято 24.01.2003. З позовом про стягнення даної суми заборгованості в розмірі 335 грн. 22 коп. фіскальний орган звернувся до суду 26.06.2009, тобто з пропущенням граничного строку стягнення податкового боргу, встановленого статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Тому, в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 фінансових санкцій за здійснення операцій без придбання торгового патенту в розмірі 335 грн. 22 коп. слід відмовити.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме стягненню з ОСОБА_2 підлягає сума податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 231404 грн. 30 коп., та сума податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 642492 грн. 00 коп.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Заперечення відповідача суд оцінює критично з огляду на наступне.

Судом встановлено, що підприємницька діяльність ОСОБА_2 припинена 29.04.2015, номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем №26080060004000459, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.158-159 т. ІІ).

Згідно з статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 №755-ІV, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Водночас згідно із частиною 1 статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Таким чином, у випадку припинення підприємницької діяльності - фізичної особи зобов'язання не припиняються, а залишаються за підприємцем як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати (не являється померлою). ОСОБА_2, не зважаючи на реєстрацію припинення його підприємницької діяльності, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, які виникли до припинення підприємницької діяльності.

ОСОБА_2 того, суд вважає необґрунтованими та непідтвердженими посилання відповідача на те, що він нібито підприємницькою діяльністю не займався, а документи контролюючого органу – сфальсифіковані. В свою чергу, такі посилання спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: довідкою про взяття на облік платника податків (а.с.117 т. І), повідомленням про реєстрацію платника страхових внесків (а.с.118 т. І), облікової справою ОСОБА_2 (а.с.24-43 т. ІІІ), реєстраційною справою №2_608_000459_13 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (а.с.45-59 т. ІІІ), вироком Рівненського міського суду від 20.11.2009, відповідно до якого ОСОБА_2 визнано винним у злочинах, скоєнних під час здійснення підприємницької діяльності, за частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 212 (ухилення від сплати податків), частиною 2 статті 358 (підроблення документів) Кримінального кодексу України (а.с.119-123 т. І).

Враховуючи вимоги частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 4, 7 – 12, 14, 86, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області суму податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 231404 грн. 30 коп., та суму податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 642492 грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська