Справа № 186/509/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2017 р. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кривошеї С. С.,

при секретарі Кравченко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Першотравенську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції п'ятої роти третього батальйону УПП у місті Дніпро лейтенанта поліції Слободяна Ігоря Олександровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся до суду з адміністративною позовною заявою до інспектора патрульної поліції п'ятої роти третього батальйону УПП у місті Дніпро лейтенанта поліції Слободяна Ігоря Олександровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якому просить суд визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції п'ятої роти третього батальйону УПП у місті Дніпро лейтенанта поліції Слободяна Ігоря Олександровича, щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, та скасувати постанову серії ЕАА № 089282 від 25 квітня 2017 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 255 грн. і закрити провадження в справі про адміністративне провадження в зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що 25 квітня 2017 року інспектором патрульної поліції 5-ї роти 3-го батальйону лейтенантом поліції Слободяном І.О. було винесено постанову серії ЕАА №089282 про притягнення його до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. Відповідно до змісту постанови, він здійснив зупинку, стоянку транспортного засобу SPORTAGE д/н НОМЕР_1 по вул.Курчатова, 10-Б, м.Дніпро, під естакадою, чим порушив п.15.9.в ПДР.

Вважає, що вказана постанова про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, незаконна та така, що підлягає скасуванню судом з наступних підстав.

На його прохання надати будь які докази, начебто вчиненого адміністративного правопорушення, відповідач повідомив, що докази відсутні, а порушення правил дорожнього руху він бачив сам.

При цьому, відповідачем не було надано жодного доказу, що передбачені ст.251 КУпАП України, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність, чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окрім того, він надав пояснення відповідачу, що зупинився на одну хвилину, так як у автомобілі скінчився бензин і йому, щоб продовжити рух, необхідно було переключитися на подачу газу. Однак відповідачем пояснення було проігноровано.

Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи.

Таким чином, інспектор патрульної поліції Слободян І.О. фактично розгляд адміністративної справи не проводив, а після висловлювання звинувачень, почав складати постанову про застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 гривень. Оскаржувану постанову він не підписував.

Таким чином, відповідач, керуючись виключно власними припущеннями, а не доказами встановленими Законом, прийняв незаконне рішення у формі постанови про накладення адміністративного стягнення.

Сама постанова складена незаконно в порушення вимог ст. 283 КУпАП України.

Так, відповідно до вимог ч.3 ст.283 КУпАП України постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Адже в даному випадку, при фактичній наявності у відповідача технічного засобу, для здійснення фото або відеозапису, відеозапис порушення нібито ним Правил дорожнього руху не зроблений, що підтверджується відсутністю яких-небудь відомостей про наявність такого відеозапису в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, рішення про застосування до особи юридичної відповідальності не може ґрунтуватися на припущеннях посадової особи, не підтверджених належними технічними та документальними засобами доказування.

Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах відповідно до статті 7 КАСУ є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень,

Відповідно до статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 71 КАС України встановлено презумпцію вини відповідача - суб'єкта, владних повноважень, якщо він не доведе суду іншого.

Статтею 14-1 КУпАП України передбачено, що фіксація адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху має вестися засобами фото, -кіно, - або відеозйомки, які працюють в автоматичному режимі.

Між тим, відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статей 245, 280 КУпАП України, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, зідеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Подія та склад адміністративного правопорушення мають бути достовірно встановлені та доведені відповідною посадовою особою на підставі належних засобів доказування, передбачених Законом.

Статтею 70 КАСУ встановлено загальнообов'язкові вимоги про належність та достовірність доказів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідач своїми діями грубо порушив статтю 19 Конституції та імперативні вимоги спеціальних відомчих нормативних актів, які передбачають умови та містять регулятивні норми, лише за наявності яких до водіїв може бути застосована адміністративна відповідальність.

Таким чином, вважає, що відсутні докази про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП України.

Окрім того, під час розгляду адміністративної справи відповідачем було порушено його права, що передбачені Конституцією України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст.258 КУпАП України - протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Згідно до ч.4 ст. 258 КУпАП України у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Статтею 283 КУпАП України передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст.276 КУпАП України - справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Разом з тим, словосполучення «на місці вчинення правопорушення» та «за місцем за його вчинення» - не є тотожними та мають різне цільове спрямування. Так, відповідно до Рішення Конституційного суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 - «Аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України».

Частина 3 ст.258 КУпАП України передбачає, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто - на місці зупинки транспортного засобу. Проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи.

Частина 4 ст.258 КУпАП України вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст.283 КУпАП України, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

Разом з тим, ст.276 КУпАП України вказує, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, тобто - за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. В даному випадку за адресою: 49000, м. Дніпро, вул.Троїцька площа, б.2-а, де розташоване Управління патрульної поліції м. Дніпро. Проте, інспектор Слободян І.О. положень закону не дотримався та розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу.

Незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, відповідач суттєво порушив його права, оскільки з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП України щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності , такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу про адміністративні правопорушення України визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо особі буде надано достатній проміжок часу для підготовки до розгляду справи, пошуку адвоката, ознайомлення з матеріалами справи, тощо.

Незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, інспектор Слободян І.О. не надав йому можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП у повному обсязі. Крім того, він проігнорував вимоги ч.2 ст.33 КУпАП. Розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливив виконання вимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

Відповідно до ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст.279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього, оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Разом з тим, після висловлення звинувачень, інспектор Слободян І.О. за 2 хвилини розпечатав постанову про адміністративне правопорушення, в якій містилася вже й квитанція на сплату штрафу. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, не роз'яснено про право мати захисника, перекладача, адже він не в повній мірі розуміє українську мову та є інвалідом II групи.

Своїми діями, відповідач грубо порушив вимоги ст.ст.278,279 КУпАП України.

Таким чином, позивачем були встановлені такі порушення:

1.Відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобілю, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справі.

2.Відповідач позбавив його можливості скористатися у повному обсязі правами передбаченими ст.268 КУпАП України.

3.Відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме: проігнорував порядок, встановлений ст.ст.278,279 КУпАП України.

Відповідно до ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті і вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно зі статтею 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, направив суду заперечення відповідно до яких, у провадженні Першотравенського міського суду Дніпропетровської області знаходиться справа № 186/509/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 5 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в м Дніпрі Департаменту патрульної поліції Слободяна Ігоря Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Вважає, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Під час патрулювання відповідачем був помічений автомобіль марки КІА SPORTAGE, номерний знак НОМЕР_1, який здійснив зупинку, стоянку під естакадою, чим порушив вимоги п.15.9 (в) Правил дорожнього руху (затверджених постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року) а саме, зупинив автомобіль під естакадою в м. Дніпрі, на вулиці Курчатова, біля будинку №10-Б,

Згідно п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правим, а також бути взаємо ввічливими. Будь-які відхилення від положень Правил можуть призвести до дорожньо-транспортної пригоди, тобто завдати шкоду майну, нанести шкоду здоров'ю людей і навіть до людських жертв.

Згідно п. 14 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Будь-яка розбіжність із положеннями Правил, відхилення від їх вимог може порушити встановлений порядок дорожнього руху і створити загрозу для його безпеки.

Згідно п. 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод.

Згідно п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Керуючись Правилами дорожнього руху, зупинка (тим паче стоянка) забороняється на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях. Оскільки зазначені у пункті місця, мають обмежену пропускну здатність, а також недостатню оглядовість, даним пунктом Правил дорожнього руху заборонена зупинка на таких спорудах з метою запобігання ймовірності виникнення дорожньо-транспортних пригод.

Кожний повинен додержуватись Правил дорожнього руху та має право розраховувати на те, що й інші учасники чітко виконують Правила. Дія учасників дорожнього руху не повинна створювати перешкоду для руху інших учасників. За кермом знаходився ОСОБА_1, який і передав документи для перевірки інспектору патрульної поліції.

Стаття 10 КАС визначає рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь яких фактичних даних, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Згідно ч.2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно п.2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395 від 07.11.2015 року, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення визначені у статті 222 КУпАП.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідачем було встановлено наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме порушення зупинки, стоянки, вчинюване позивачем, за що передбачено відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За результатами розгляду адміністративної справи та з метою припинення вказаного правопорушення, а також забезпечення дотримання вимог Правил до позивача було застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 255 грн., шляхом винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА № 089282 від 25.04.2017 року, відповідно до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Що стосується винесення постанови та розгляду справи поліцейським на місці вчинення правопорушення, то треба зазначити наступне. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року по справі № 203/2730/16-а були роз'яснені аспекти щодо законності розглядання поліцейським справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу.

Відтак дійсно, Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини дано офіційне тлумачення положенню частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення». Конституційний Суд України зазначив, що в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Проте, з 08 серпня 2015 року (тобто після ухвалення Конституційним Судом України вказаного вище Рішення) набрав чинності Закон України № 596-VІІІ від 14.07.2015 року, яким внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цими змінами законодавець наділив органи Національної поліції правом розглядати справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв (стаття 222 КУпАП). Справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, розглядаються за місцем оброблення та обліку таких правопорушень (стаття 276 КУпАП). Наведеним вище Законом України № 596-VІІІ від 14.07.2015 року внесені зміни і до статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якій визначені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Так, законодавець звільнив Національну поліцію від складання протоколу у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до її компетенції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. При цьому, уповноважені органи (посадові особи) отримали право на місці вчинення правопорушення виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Слід також зазначити, що Законом № 596-VПІ від 14.07.2015 року законодавець позбавив осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху права на складання протоколу, віднісши їх розгляд до скороченого провадження.

З вищенаведеного випливає висновок, що працівники органів і підрозділів Національної поліції з 08 серпня 2015 року наділені Законом № 596-VIII від 14.07.2015 року правом розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, у тому числі, на місці вчинення правопорушення. Зазначений Закон не визнаний неконституційним, а відтак, є обов'язковим до виконання, як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили.

Відповідач при винесенні оскаржуваної постанови, керувався Правилами дорожнього руху, КУпАП, в постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне, а тому діяв в межах правового кола і не порушував норм процесуального права.

Інспектором патрульної поліції Слободяном Ігорем Олександровичем винесено постанову згідно ст.258 КУпАП. Стаття 33 КУпАП, встановлює загальні правила накладення стягнення про адміністративні правопорушення крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Відповідачем встановлена особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, шо пом'якшують і обтяжують. Жодних переконливих підстав своєї невинуватості позивачем не надано, та слід зазначити, що всі його позовні вимоги зводяться до висвітлення порушень норм процесуального права з боку відповідача. У позові позивач не спростовує факт зупинки під естакадою, що ще раз підтверджує наявність у нього адміністративного правопорушення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, це не звільняє позивача від обов'язку у відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України доведення тих обставин, на які він посилається в своєму позові.

Будь-яких обставин, встановлених ст.ст. 17-19 КУпАП, які б виключали адміністративну відповідальність, позивачем не наведено та відповідних доказів не надано.

По суті, позивач спотворює дійсні обставини справи з метою ухилитися від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, а тому його вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевказане, Постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

В постанові чітко описані правопорушення, які були скоєні позивачем.

Позивачу ОСОБА_1 були роз'яснені положення ст. 307, 308, а також права, передбачені ст. 268 КУпАП, право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі ст. 287 -289 КУпАП.

Під час винесення постанови на місці вчинення правопорушення ніяких клопотань від позивача не надходило.

Позивачем було допущено грубе порушення Правил, а саме здійснення зупинки, стоянки під естакадою. В постанові чітко описані правопорушення, які були скоєні позивачем.

Просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, оглянувши відеозапис, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 квітня 2017 року інспектором патрульної поліції 5-ї роти 3-го батальйону лейтенантом поліції Слободяном Ігорем Олександровичем було винесено постанову ЕАА №089282 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 255,00 грн.

Відповідно до даної постанови, водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом КIA Sportage, номерний знак НОМЕР_1, у місті Дніпро, вул.Курчатова, буд.10-Б, здійснив зупинку, стоянку 25 квітня 2017 року о 13 годині 04 хвилини, під естакадою.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.

Частиною 1 ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Правилами дорожнього руху, що затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, п. 15.9 (в) чітко визначено, що зупинка забороняється на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях.

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху, що затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 естакада - інженерна споруда для руху транспортних засобів та (або) пішоходів, підняття однієї дороги над іншою у місці їх перетину, а також для створення дороги на певній висоті, яка не має з'їздів на іншу дорогу.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Факт вчинення позивачем ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, знайшов підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до письмових пояснень позивача ОСОБА_1, він 25 квітня 2017 року о 13 годині 18 хвилин керуючи автомобілем НОМЕР_2, з технічних причин зупинився під мостом по вулиці Курчатова, буд.10, оскільки автомобіль не заводився на протязі двох хвилин, в цей час під'їхали працівники поліції та склали протокол за порушення зупинки. З ним знаходився пасажир, який підтверджує, що вони стояли не більше двох хвилин по технічним причинам. Вину не визнає.

Щодо доводів позивача про те, що він вимушено здійснив зупинку транспортного засобу під естакадою, оскільки у нього закінчився бензин, і йому потрібно було переключитись на газ, для продовження руху, суд зазначає наступне.

Відповідно до технічного паспорту на транспортний засіб, який знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_1 є власником автомобіля НОМЕР_3, 2016 року випуску. Згідно до технічної інформації зазначеної на сайті виробника http://www.kia.com, вищезазначений автомобіль є інжекторним. Інжекторний двигун запускається лише на бензині, прогрівається до робочої температури і після цього переключається (автоматично або вручну) на живлення газом, тобто після того як закінчився в авто бензин, його неможливо зрушити з місця.

Крім того, відповідно до відеозапису з нагрудної камери патрульного поліції № DSJX304650_0044650 від 25 квітня 2017 року, час запису 13 год. 19 хв. ОСОБА_1 пише пояснення по суті правопорушення, в той же час працівник поліції прохає його зазначити в поясненнях з яких підстав він при зупинці не увімкнув аварійну сигналізацію, в той же час ОСОБА_1 даної обставини не заперечує.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивач не заперечує факт зупинки транспортного засобу під естакадою, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 у позові вказує неправдиві пояснення, що є формою захисту та бажанням останнього уникнути покарання.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (в редакції на момент виникнення спірних відносин) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 22 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі,: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За загальним правилом ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Разом з тим, ч.3 ст.254 КУпАП встановлено, що протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.

Згідно вказаної норми ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.

Відповідно до ст. 283 КУпАП , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення, Закону України «Про Національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Наказом МВС України від 07.11.2015 р. № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за № 1408/27853, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Вказана Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п.1 р. 1 Інструкції № 1395).

Згідно п.4 р. 1 Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128,129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

У відповідності до п.1 розділу III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (п.2 р. III Інструкції №1395), що відповідає положенням ст.276 КУпАП, за правилами частини 1 якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до п.1 р. IV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Наведені норми в їх сукупності свідчать про наявність у відповідача як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених ч.1 ст.122 КУпАП.

Також, доводи позивача з посиланням на те, що поліцейським незаконно розглянуто справу про адміністративне правопорушення і винесено оскаржувану постанову на місці вчинення правопорушення, є безпідставними, виходячи з наступного.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху.

У висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України (далі - НКР) щодо застосування положень ст. 258 КУпАП під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП, зазначено, що випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноваженими на те особами на місці вчинення правопорушення визначені статтею 258 КУпАП, в інших випадках справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем вчинення правопорушення, відповідно до статті 276 КУпАП.

При цьому, варто звернути увагу на те, що словосполучення «на місці вчинення правопорушення», яке містяться у статті 258 КУпАП та словосполучення «за місцем вчинення правопорушення», вжитого у статті 276 КУпАП мають різний правовий зміст.

Зазначену проблему аналізував Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 р. № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

У згаданому Висновку НКР дійшла висновку: під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП, положення статті 258 КУпАП не застосовуються; винесення постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 КУпАП, уповноваженими на те особами одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним.

Такий висновок НКР ґрунтувався на тому, що положення ст. 258 КУпАП не розповсюджувалися на ст. 122 КУпАП.

Окрім того, проаналізувавши п. 2.3 наведеного вище рішення Конституційного Суду України, суд приходить висновку, що Конституційний Суд, говорячи про порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП, мав на увазі виключно випадки застосування скороченого провадження у справах, на які не розповсюджуються вимоги ст. 258 КУпАП.

Однак, вже після прийняття Конституційним Судом зазначеного рішення, норми КУпАП та, зокрема, ст. 258 зазнали змін, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджено вимоги ч.4 ст.258 - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місті вчинення правопорушення.

Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (ст. 122 і ст. 126 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.

Щодо доводів позивача з приводу не забезпечення йому правової допомоги, суд зазначає, наступне.

У відповідності до приписів ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Отже, ст. 268 КУпАП передбачає, що особа може скористатись правом залучення адвоката або іншого фахівця в галузі права для надання правової допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Як вбачається з відеозапису, позивач своїм правом залучення фахівця в галузі права в якості захисника не скористався.

Крім того, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях подія та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки у відповідність до статті 284 КУпАП вирішення питання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення належить до компетенції органу, що приймав рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а отже закриття судом провадження по справі про адміністративне правопорушення буде свідчити про те, що суд фактично перебирає на себе повноваження органу, уповноваженого на це, що є недопустимим.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.247,283,284, п.3 ч.1 ст.293 КУпАП, ст. 159,160,163 КАС України, - суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції п'ятої роти третього батальйону УПП у місті Дніпро лейтенанта поліції Слободяна Ігоря Олександровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СУДДЯ: /С.С.Кривошея/