Справа № 333/5577/17

Провадження № 2-а/333/311/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Герасименко С.Г. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправним та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом до суду, в якому прохав визнати протиправними дії Шевченківського обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжящодо відмови в розрахунку йому пенсії за віком з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобовязати Шевченківське обєднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжяперерахувати йому пенсію за віком з 24.07.2017 року відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016 рр.), виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебував на обліку ГУПФУ в Запорізькій області відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Після призначення пенсії позивач продовжував працювати.З 08.01.2010 року позивач набув право на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» і 24.07.2017 року звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком. Проте, відповідачем було фактично переведено позивача з пенсії,призначеної у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». При цьому, при нарахуванні пенсії за віком було взято показник середньої заробітної плати в галузях економіки за 2007 рік. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки він не звертався до відповідача із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший в межах одного закону, а вперше просив призначити пенсію за іншим законом. Позивач просить розглянути справу в скороченому провадженні, без виклику сторін.

Відповідно до ст.183-2 КАС України суд розглянув справу у скороченому провадженні.

Представник відповідача надав письмові заперечення, у яких управління проти задоволення зазначеного адміністративного позову заперечує в повному обсязі, зазначаючи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Шевченківському обєднаному УПФУ в м. Запоріжжя та отримує пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». До зазначеної дати позивач перебував на обліку в ГУПФУ в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач звернувся до УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя із заявою про проведення перерахунку пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2014, 2015, 2016 роки. Листом управління ОСОБА_1 було повідомлено, що на сьогоднішній день відповідно до діючого законодавства відсутні підстави для перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, оскільки при переведенні з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на пенсію за віком згідно із Законом № 1058 слід застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу), що враховувався для обчислення пенсії, відповідно до Закону № 1058 в році, в якому заявник звернувся за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Вивчивши позовні вимоги позивача, письмові заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУПФУ в Запорізькій області та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Після призначення пенсії позивач продовжував працювати.

Після досягнення пенсійного віку, 24.07.2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2014, 2015 та 2016 роки.

На сьогоднішній день ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком, яку йому було призначено відповідності до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При нарахуванні позивачу пенсії за віком відповідачем було взято показник середньої заробітної плати в галузях економіки за 2007 рік.

Листом від 01.09.2017 року за № 331/З-1 відповідач повідомив позивачапро те, що його взято на облік як пенсіонера за віком. Для розрахунку пенсії за віком було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в році, в якому заявник звернувся за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати в галузях економіки за 2007 рік під час нарахування пенсії.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Відповідно до ст. 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

У ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ передбачено, що за рахунок коштів органу Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Тому, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Проте, встановлені судом обставини справи свідчать про те, що позивачу в Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він звернувся вперше. Крім того, після призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Тобто, в цьому випадку має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону, а тому у відповідача були відсутні підстави для застосування до спірних відносин положень ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного суду України від 09.06.2015 року у справі № 21-550а14 та від 31.03.2015 у справі № 21-612а14.

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій при здійсненні призначення пенсії за віком позивачу відповідачем не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перерахунок пенсії призначається з дня звернення за пенсії з усіма необхідними документами з урахуванням дати звернення до, чи після 15 числа місяця.

З огляду на зміст та обсяг заявлених вимог, які стосуються зобов'язання відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії, то такий перерахунок має бути здійснений з 24.07.2017 року, оскільки позивач подав заяву про перерахунок в цей день.

Керуючись ст. ст. 2, 69-71, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправним та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Шевченківського обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжящодо відмови в розрахунку ОСОБА_1пенсії за віком з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобовязати Шевченківське обєднанане управління Пенсійного фонду України в м. Запоріжжя перерахувати ОСОБА_1пенсію за віком з 24.07.2017 року відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016 рр.) та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Комунарського районного

суду м. Запоріжжя С.Г. Герасименко