open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 жовтня 2017 року

справа № 214/2976/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради

на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 серпня 2017 року

у справі №214/2976/17

за позовом ОСОБА_1

до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради

про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся у Саксаганський районний суд м. кривого Рогу з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу передбачену статтею 3 Закону України «Про державну соціальну допомогу, які не мають права на пенсію, та інвалідам» з 01 серпня 2014 року до 20 березня 2017 року.

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 серпня 2017 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 народився 15 листопада 1987 року (а.с. 8).

Відповідно до копії довідки управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради №2449 від 27 лютого 2012 року, позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує допомогу як особа, яка не має права на пенсію та інвалід І групи, допомогу призначена на період з 22 грудня 2012 року до 31 грудня 2013 року (а.с. 12).

Згідно з копією довідки серії 10 ААВ №391027 від 25 грудня 2013 до акту огляду Ленінською МСЕК м. Луганськ Міністерства охорони здоров'я України, комісією проведений повторний огляд позивача, встановлена інвалідність І групи на строк до 01 січня 2016 року, датою чергового переогляду визначено 02 грудня 2015 року (а.с.14).

Наступний черговий огляд позивача проведений Ленінською МСЕК м. Луганська із підтвердженням І групи інвалідності строком до 01 січня 2018 року, про що видано довідку від 12 січня 2016 року (а.с. 16).

04 січня 2017 року ОСОБА_1 взятий на облік внутрішньо переміщеної особи управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради (а.с.10).

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради за призначенням щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення терористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та допомоги особам, які не мають права на пенсію та інвалідам з поданням довідки Ленінської МСЕК м. Луганська від 12 січня 2016 року.

Згідно з розпорядженням від 13 лютого 2017 року, в призначенні виплати допомоги особам, які не мають права на пенсію та інвалідам відповідач відмовив обґрунтовуючи тим, що подана довідка МСЕК не є офіційним документом (а.с. 63).

Щомісячну адресну допомогу призначено на період з 05 січня 2017 року по 04 липня 2017 року.

Згідно з довідкою до акта огляду, Саксаганською МСЕК м. Кривий Ріг проведений повторний огляд позивача та підтверджена інвалідність І групи з 20 березня 2017 року до 10 березня 2020 року (а.с. 17).

У квітні 2017 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради за призначенням щомісячної адресної допомоги та допомоги особам, які не мають права на пенсію та інвалідам.

Відповідачем призначена позивачу з 20 березня 2017 року допомога особам, які не мають права на пенсію та інвалідам та проведений перерахунок розміру щомісячної адресної допомоги.

Також, відповідач зазначив, що відсутні правові підстави для призначення та виплати допомоги з серпня 2014 року, оскільки згідно з поданою довідкою МСЕК інвалідність підтверджена з 20 березня 2017 року (а.с. 6).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача.

Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» визначає правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, а також надання державної соціальної допомоги на догляд.

За змістом статті 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» державна соціальна допомога особам з інвалідністю призначаються з дня звернення за допомогою. Якщо звернення за допомогою відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності, допомога призначається з дня визнання осіб особами з інвалідністю органами медико-соціальної експертизи. Державна соціальна допомога призначається особам з інвалідністю - на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

Статтею 4 цього Закону передбачено, що призначення і виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд затверджений постановою Кабінету Міністрів України №261 від 02 квітня 2005 року (далі - Порядок№261 в редакції чинній на час виникнення спірних відносин).

Пунктом 9 Порядку №261 передбачено, що соціальна допомога призначається управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі державних адміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад.

Постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08 червня 2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджений Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №365 в редакції чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з пунктами 5, 6 Порядку №365, для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви про призначення (відновлення) соціальних виплат надсилає запит про отримання електронної справи отримувача соціальної виплати до державного підприємства "Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України".

За умовами пунктів 10-12 Порядку №365 структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї та отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати.

Питання щодо призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам можуть також розглядатися комісіями.

Комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого подання.

За результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

Відповідно до пункту 15 Порядку№365 орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та здійснює повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період відповідно до законодавства.

З урахуванням викладеного, рішення про призначення (відновлення) чи відмову у в призначенні (відновленні) приймає той структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, де внутрішньо переміщена особа перебуває на обліку; при вирішенні питання про призначення (відновлення) чи відмови у в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати зобов'язаний розглянути період з часу припинення виплати допомоги, що спростовує доводи управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про неналежність відповідача у справі.

Згідно з пунктом 32 Порядку №261 в усіх випадках суми соціальної допомоги і допомоги на догляд, що були призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за 12 місяців починаючи з місяця, що настає за місяцем звернення за її одержанням.

Суми соціальної допомоги і допомоги на догляд, не одержані своєчасно з вини органу, що її призначає або виплачує, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата допомоги за минулий час здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму або рівня забезпечення прожиткового мінімуму у випадках, передбачених законом, затвердженого на момент її виплати, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини допомоги у зв'язку з порушенням строків її виплати здійснюється згідно із законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції на підставі копії електронної справи ОСОБА_1 як одержувача соціальної допомоги, у період з 22 грудня 2011 року до 27 липня 2014 року позивачу проводились нарахування за кодом виплати «Державна соціальна допомога інвалідам І групи», остання виплата відбулася 27 липня 2014 року; призначення допомоги заблоковано 01 січня 2016 року по закінченню строку та у зв'язку з відсутністю підтвердження інвалідності, попередньо встановленої до 31 грудня 2015 року (а.с. 67-69).

Отже, доводи відповідача про отримання позивачем допомоги у період з 01 серпня 2014 року до 31 грудня 2015 року спростовуються матеріалами справи.

Припинення виплати соціальної допомоги не залежало від волевиявлення та поведінки позивача.

Враховуючи, що згідно з копією довідки серії 10 ААВ №391027 від 25 грудня 2013 до акту огляду Ленінською МСЕК м. Луганськ Міністерства охорони здоров'я України, інвалідність І групи встановлена позивачу на строк до 01 січня 2016 року, позивач з часу припинення виплати допомоги - 01 серпня 2014 року до 31 грудня 2015 року допомогу не отримував, відповідач безпідставно, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та протиправно відмовив позивачу у поновленні виплати державної соціальної допомоги за цей період.

В цій частині позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив відсутність пропуску строку звернення до суду, обставини справи, надав їм належну оцінку та застосував норми матеріального права.

Разом з цим, вирішуючи позовні вимоги за період з 01 січня 2016 року до 20 березня 2017 року судом першої інстанції не враховано наступне.

Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації встановлена Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної еспертизи» №1317 від 03 грудня 2009 року (далі - Положення).

Згідно з пунктом 4 Положення, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Враховуючи наведене, повноваженнями встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання наділені медико-соціальні експертні комісії.

Також, пунктом 4 Положення передбачено, що утворення, реорганізація та ліквідація Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських, міських, міжрайонних, районних медико-соціальних експертних комісій та призначення і звільнення їх керівників визначається Положенням про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ та Положенням про Кримський республіканський, обласний, Київський та Севастопольський міський центр (бюро) медико-соціальної експертизи, які затверджуються МОЗ.

За змістом пункту 24 Положення, комісія видає особі, яку визнано інвалідом довідку.

При зверненні до відповідача у січні та квітні 2017 року, позивач не подавав довідку до акта огляду медико-соціальної експертною комісією, що виданий закладом Міністерства охорони здоров'я України, а лише документ, виданий організацією, розташованою у населеному пункті, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, отже закладом, який не наділений повноваженнями встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до пункту 1.15 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я №561 від 05 вересня 2011 року, якщо строк переогляду особи пропущено з поважних причин, інвалідність поновлюється МСЕК з дня її зупинення, але не більше ніж за три роки.

Отже, позивач не позбавлений права порушити перед медико-соціальної експертною комісією питання про поновлення інвалідності за певний період.

Враховуючи викладене та відсутність документів, що підтверджують наявність у позивача інвалідності І групи за період з 01 січня 2016 року до 20 березня 2017 року, відповідач при прийнятті рішення про відмову у відновленні соціальної допомоги за цей період діяв правомірно.

З огляду на викладене та фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог за період з 01 січня 2016 року до 20 березня 2017 року та відсутність підстав для їх задоволення.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного розгляду та вирішення справи в частині позовних вимог за період з 01 січня 2016 року до 20 березня 2017 року, що є підставою для скасування постанови суду в цій частині з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, та залишення в іншій частині постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 202, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради - задовольнити частково.

Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 серпня 2017 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог за період з 01 січня 2016 року до 20 березня 2017 року.

Відмовити у задоволенні позовних вимог за період з 01 січня 2016 року до 20 березня 2017 року.

В іншій частині постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 серпня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим

Джерело: ЄДРСР 69709227
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку