П О С Т А Н О В А

Іменем України

11.10.2017 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Масендич В.В.

при секретарі Левецькому М.І.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії АР №668808 від 12 липня 2017 року,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА _1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначає про те, що постановою серії АР №668808 від 12 липня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення працівником Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції на нього накладеного штраф за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 12 липня 2017 року на автодорозі Київ – Чоп (М-06) 494 км в напрямку до Буська, ОСОБА_1, після вмикання покажчика лівого повороту, розпочав здійснювати маневр повороту ліворуч, при цьому переконавшись, що маневр безпечний та не створює перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. Однак, при частковому перетині смуги зустрічного руху ОСОБА_1, водій ОСОБА_2, який керував автомобілем AUDI А6 AVANT д.н.з. 213 BPS, рухаючись в попутному напрямку, грубо порушив правила дорожнього руху, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки та, здійснюючи обгін на перехресті, допустивши зіткнення з автомобілем позивача.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає про те, що по даному факту лейтенантом поліції

ОСОБА _3 складено постанову серії АР №668808 від 12 липня 2017 року про накладення на нього стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме: за порушення п.8.5.1 ПДР України та ч.1. ст. 122 КУпАП, якого він не вчиняв.

Позивач вважає, що постанова є необґрунтованою, безпідставною і підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого

ч .1 ст. 122 КУпАП, у зв’язку із тим, що працівниками Управління патрульної поліції у

м. Львові Департаменту патрульної поліції не було опитано наявних на місці події свідків, не складено протоколу про адміністративне правопорушення у відповідності до рішення Конституційного суду України від 26 травня 2015 року у справі №5/2015, а також те, що правопорушення не було зафіксоване технічними засобами на підставі ч.1 ст. 14-1 КУпАП, та ряд інших порушень, які були допущені при складанні адміністративних матеріалів. На підставі вищевикладеного просить скасувати постанову серії АР №668808 від 12 липня 2017 року.

ОСОБА _1 у судовому засіданні позов підтримав, надав аналогічні пояснення, які викладені в позовній заяві, та додатково наголосив на тому, що дорожньої розмітки 1.1 «вузька суцільна лінія» не перетинав. Просить позов задоволити, постанову серії АР №668808 від 12 липня 2017 року – скасувати.

Представник відповідача будучи належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, в судове засідання не з’явився, проте, надав заперечення проти адміністративного позову, в якому зазначає, що 12 липня 2017 року на автодорозі Київ-Чоп (М-06), 494 км +

200 м, о 14:30 год. інспектором Дідухом Р.І. було виявлено порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1, який керуючи транспортним засобом SKODA OKTAVIA д.н.з. НОМЕР_1, перетнув дорожню розмітку 1.1 «вузька суцільна лінія», чим порушив ч.1. ст. 122 КУпАП. Додатково наголосив про те, що працівники патрульної поліції у відповідності до ч.2, 4 ст.258 КУпАП, та, керуючись Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі та Кодексом України про адміністративні правопорушення, не складають протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а виносять постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення. Також, звернув увагу про те, що ОСОБА_1 в своїй позовній заяві сам зазначає, що частково перетнув дорожню розмітку 1.1., тим самим визнає факт правопорушення.

Представник відповідача зазначає що, постанова серії АР №668808 винесена відповідно до ст.ст. 222, 283, 284 КУпАП, є законною, обґрунтованою та справедливою. Просить відмовити повінстю у задоволенні позовних вимог позивача та розглядати справу без його участі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та з’ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.

Адміністративний позов про скасування постанови серії АР №68808 від 12 липня 2017 року розглядається у порядку адміністративного судочинства, як це передбачено відповідно до вимог ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено, що постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Судом встанови, що постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1. ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп. ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 12 липня 2017 року на автодорозі Київ-Чоп (М-06), 494 км + 200 м, о 14:30 год., керуючи транспортним засобом SKODA OKTAVIA д.н.з. НОМЕР_1, перетнув дорожню розмітку 1.1 «вузька суцільна лінія», чим порушив п.8.5.1 ПДР України та ч.1. ст. 122 КУпАП.

Дорожня розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) – поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в’їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг не віднесених за умови руху до автомагістралей.

Лінії 1.1., 1.3 перетинати забороняється.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Рішення Європейського Суду з прав людини зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 КАС України, вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справи.

У справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ відзначив, що, як правило, національні суди, зокрема суд першої інстанції, повинні оцінити подані їм докази.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 2 ст. 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до п. 1 ст. 76 КАС України пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.

Суд не бере до уваги додані позивачем до матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення серії БР №118317 відносно ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП, та схему місця ДТП, оскільки оцінку таким буде надано Стрийським міськрайонним судом Львівської області у справі №456/2346/17.

Крім того суд підтримує думку представника відповідача про те, що у відповідності до ч.2, 4 ст.258 КУпАП, та, керуючись Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі та Кодексом України про адміністративні правопорушення, не складають протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а виносять постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Суд не бере до уваги рішення Конституційного суду України від 26 травня 2015 року у справі №5/2015, з тих підстав, що згідно п.2.3 мотивувальної частини вищевказаного рішення Конституційного Суду України перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.2015 № 596-VIII, який набув чинності 07.11.2015р. було внесено зміни до згаданого переліку, а саме змінено ч. 2, 4, 5 статті 258 КУпАП, відповідно до яких порушення в сфері безпеки дорожнього руху віднесено до категорії справ розгляд яких відбувається на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Тобто, як вбачається з змін внесених до КУпАП від 14.07.2015 року та які набрали чинність 07.11.2015 року, та які не могли бути враховані в рішенні Конституційного суду України №5-рп/2015 від 26.05.2015, уповноваженими органами та посадовим особам прямо передбачена можливість складати постанови на місці вчинення правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху.

Суд також наголошує на тому, що Вищий адміністративний суд України у справах №К/800/36352/16, №К/800/2272/17; К/800/6135; К/800/35928/16 висловив свою позицію щодо недоцільності складання протоколу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Суд додатково наголошує про те, що посилання позивача на ч.1 ст. 14-1 КУпАП, не має відношення до даної, оскільки правопорушення відбулося у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Проте суд зазначає, що представником відповідача не було надано до суду жодного належного чи допустимого доказу, який би підтверджував перетин позивачем дорожньої розмітки 1.1 «вузька суцільна лінія». Посилання представника відповідача на те, що у своїй позовній заяві ОСОБА_5 визнав факт правопорушення не заслуговує на увагу, оскільки, позивач неодноразово в судовому засіданні заперечував порушення правил дорожнього руху, а протилежного представником відповідача не доведено.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

В рекомендації №R(91)1 ОСОБА_6 Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

На основі вищевикладеного, керуючись ст. 245, 251, 256 КУпАП, ст.11,69,70,71,159,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у

м . Львові Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задоволити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР №668808 від 12 липня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 122 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 255 грн., - скасувати.

Постанову може бути оскаржено сторонами в апеляційну порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Франківський районний суд м. Львова шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя : Масендич В.В.