УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" жовтня 2017 р. Справа № 906/821/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 - доручення №29/09-2017 від 29.09.2017.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Житомирській області

до Дочірнього підприємства "Ружин-молоко"

про стягнення 15294,53 грн

Державна екологічна інспекція у Житомирській області звернулася до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування на суму 15294,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 21.12.2016, протокол про адміністративне правопорушення №000782 від 21.12.2016, претензію №6-2/4 від 04.01.2017 (на суму 15294,53 грн), розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування).

Ухвалою від 18.09.2017 господарський суд розстрочив позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі (а.с. 1).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.37). На адресу суду надіслав заяву щодо припинення провадження по справі №2825/11-16 від 03.10.2017 у зв'язку повідомленням відповідачем про фактичне відшкодування шкоди в повному обсязі.

Представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №529 від 09.10.2017. Зокрема, вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки після отримання претензії №6-2/4 від 04.01.2017 від позивача, відповідачем було сплачено 15294,53 грн. відшкодування збитків, що підтвердила поданим платіжним дорученням №3298 від 17.01.2017.

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, позивач у справі був належним чином повідомлений судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення його представника не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Державною екологічною інспекцією у Житомирській області (позивач) згідно направлення №507 від 19.12.2016 (а.с. 8) у період з 21.12.2016 по 30.12.2016 проведено планову перевірку Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" (відповідач) на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства, про що складено відповідний акт (а.с. 9-16).

За результатами даної перевірки позивач встановив, що у період 09.04.2016-12.05.2016 відповідачем здійснювався забір води з підземного горизонту за відсутності дозволу на спеціальне використання, у зв'язку з чим останньому нараховано до стягнення 15294,53грн відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування за відсутності дозволу на спеціальне водокористування за період 09.04.2016-12.05.2016, про що свідчить відповідний розрахунок (а.с.23).

Крім того, було притягнуто до адміністративної відповідальності директора ДП "Ружин-молоко" ОСОБА_2 за ст. 48 КУпАП, а також ст.110 Водного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн (а.с. 17-18). Штраф сплачено у добровільному порядку ОСОБА_2 04.01.2017 (а.с. 19 на звороті).

За розрахунком, проведеним Державною екологічною інспекцією в Житомирській області за результатами перевірки від 21.12.2016, відповідно до п. 7.1 "Методики розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.20009 за №389, розмір збитків заподіяних державі ДП "Ружин-молоко" внаслідок забору води з підземного горизонту за відсутності дозволу на спеціальне використання, становить 15294,53грн (а.с. 23).

Позивачем відповідачу 04.01.2017 направлялася претензія №6-2/4 від 04.01.2017 з відповідним розрахунком на суму 15294,53грн про відшкодування в місячний термін завданих навколишньому природному середовищу збитків (а.с.22-23), які отримані останнім 10.01.2017, про що свідчить відповідна відмітка на звороті даного розрахунку (а.с. 23 на звороті).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками судового процесу докази на підтвердження своїх вимог та заперечень за правилами ст.ст.4-7, 33 та 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд дійшов висновку про відмову в позові за безпідставністю матеріально-правових вимог.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст.ст.13,14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістом ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення.

Згідно положень Водного кодексу України дозвіл на спеціальне водокористування - це документ, який засвідчує право певного суб'єкта господарювання на користування водними ресурсами (у тому числі і тих, що відносяться до корисних).

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до ст.50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Процедура погодження та видачі юридичним і фізичним особам дозволів на спеціальне водокористування визначається Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №321 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.3 ч.1 ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Так, у матеріалах справи знаходиться довідка відповідача від 27.12.2016, що ДП "Ружин-молоко" в період з 09.04.2016 по 12.05.2016 було забрано та використано з підземного горизонту 4242,0 м3 води, адресовану позивачу (а.с. 19).

Проте, як суд зазначав вище, за результатами планової перевірки ДП "Ружин-молоко" на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства у період з 21.12.2016 по 30.12.2016, під час якої виявлено ряд порушень чинного законодавства, 21.12.2016 складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с. 9-16).

Разом з тим, в процесі розгляду справи відповідачем було надано суду надано платіжне доручення №3298 від 17.01.2017, згідно якого вбачається, що відповідачем сплачено на рахунок позивача 15294,53грн відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування за відсутності дозволу на спеціальне водокористування за період 09.04.2016-12.05.2016 (а.с. 45).

Тобто, відповідач виконав припис Державної екологічної інспекції в Житомирській області в місячний термін з дня отримання претензії №6-2/4 від 04.01.2017 та відшкодував 15294,53грн завданих навколишньому природному середовищу збитків у добровільному порядку.

Таким чином, встановлені судом факти, а також наведене законодавство дають суду підстави лише для єдиного висновку - позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З приводу розподілу судових витрат за розгляд даної справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою від 18.09.2017 господарський суд розстрочив позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі (а.с. 1).

Пунктами 3.3, 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 роз'яснено, що якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення. У разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Оскільки, судом було розстрочено Державній екологічній інспекції у Житомирській області сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у даній справі, проте, станом на час прийняття рішення сплата судового збору позивачем не здійснена, а за результатами розгляду справи у позові відмовлено, то судові витрати підлягають стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Держаний бюджет України на 2017 рік" станом на 01.01.2017 встановлено прожитковий мінімуму для працездатних осіб у розмірі з 1 січня - 1600грн.

Позивачем заявлено вимогу майнового характеру - стягнення з відповідача 15294,53 грн, за яку має бути сплачений судовий збір у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто - 1600,00грн.

Проте, позивачем не надано доказів сплати судового збору в установленому розмірі.

Враховуючи те, що у позові відмовлено, судовий збір за розгляд даної справи, відповідно до ст.49 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Житомирській області (10014, м.Житомир, вул. Леха Качинського, буд. 12-А, ідентифікаційний код 38035679) в дохід Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) - 1600,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.10.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2 - позивачу (рек. з повід.).