Первомайський міськрайонний суд Харківської області

18 м. Первомайський Первомайський район Харківська область Україна 64107

Справа № 632/921/17

провадження № 2/632/510/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"12" жовтня 2017 р. м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі:

судді - Кочнєва О.В.,

за участю секретаря Бойченко С.В.,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Первомайський Харківської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» через свого представника за довіреністю звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором без номеру від 11.01.2013 року у розмірі 41417,65 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 1249,86 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 33519,33 грн., заборгованості за пенею та комісією за користування кредитом у розмірі 4200,00 грн., а також штрафів у розмірі 2448,46 грн., з яких 500,00 грн. фіксована частина та 1948,46 грн. процентна складова штрафу. Також просив стягнути з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1600,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 11.01.2013 року відповідач став клієнтом позивача, отримавши кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписанням договору відповідач відповідно до п. 2.1.1.2.4 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», затверджених наказом позивача № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між сторонами по справі договір, що підтверджується підписом ОСОБА_1 у своїй заяві. Позивач вважає, що за своєю правовою природою вказаний договір між сторонами є договором приєднання відповідача до послуг, які надаються позивачем. ПАТ КБ «Приватбанк» кредит відповідачу надав у розмірі, встановленому договором. Відповідач свої обовязки по договору належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла вищевказана заборгованість, яку позивач бажає стягнути згідно з поданою позовною заявою.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с.57), причини неявки суду не повідомив. Надав суду разом із позовною заявою заяву від 01.08.2017 року зі своєю довіреністю, відповідно до якої надав згоду на заочний розгляд справи та слухання справи без присутності представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с.40).

Відповідач з позовними вимогами не погодився у повному обсязі, спочатку подавши до суду заяву, в якій вказував, що він не укладав з позивачем кредитний договір, оскільки у договорі відсутній його підпис, а підписана ним заява-анкета не є підставою вважати, що договір між сторонами був укладений. При цьому посилався на ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (а.с.47), а згодом 11.10.2017 року подав через канцелярію суду заяву, в якій просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду (а.с.58). У судовому засіданні відповідач підтримав свої вимоги, виходячи із вказаних підстав.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 20.09.2017 року (а.с.54) представник позивача надав суду розрахунок заборгованості за кредитом відповідача, зміни, які вносилися в умови та правила надання банківських послуг у позивача, виписку по рахунку відповідача та довідку про строк дії картки відповідача (а.с.60-77).

Вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи сторін по суті позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11.01.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір без номеру, відповідно до якого ОСОБА_1, ідентифікувавшись та ознайомившись з «Умовами та правилами надання банківських послуг» позивача, підписавши анкету-заяву про приєднання до вказаних Умов та правил, отримав у позивача картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», відповідно до тарифів якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 1400 грн. на картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що він вказаний кредит не отримував, оскільки як вбачається з виписки з карткового рахунку відповідача по картці №5211537447893160, ОСОБА_1 отримав та використав на власні потреби у період з 18.01.2013 року до 22.01.2013 року кредитні кошти позивача у розмірі 1399,37 грн., при цьому поповнивши картку один єдиний раз 31.01.2013 року на суму 200,00 грн.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача, що оскільки він не підписував саме договір з представником позивача, то будь-які договірні відносини між сторонами відсутні. Докази примушування або тиску з боку відповідача на позивача для підписання вказаної заяви-анкети суду надані не були. У вказаній анкеті відповідач погодився, що саме заява-анкета разом з умовами та правилами банківських послуг та тарифами банку складають між сторонами договір банківського обслуговування. В іншому сторони користуються свободою договору, передбаченою ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, тобто позивач сам виявив бажання користуватися послугами відповідача на умовах, яких визначив відповідач у зазначених ним умовах та правилах надання банківських послуг.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Кредитний договір складається із анкети-заяви позичальникавідповідача по справі (а.с.7), а також витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» позивача (а.с.9-32) та тарифами банку, копія яких або витяг з яких до матеріалів справи представником позивача не долучені, а є лише посилання на адресу таких тарифів в мережі інтернет. З «Умовами та правилами надання банківських послуг» та тарифами банку позичальник відповідно до взятих на себе обов`язків повинен був ознайомитися самостійно через мережу інтернет, що підтверджує його підпис у анкеті-заяві від 11.01.2013 року.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил позичальник зобовязується погашати заборгованість за отриманим кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідач умови кредитного договору виконував не належним чином, внаслідок чого станом на 30.06.2017 року допустив заборгованість перед позивачем у сумі 41417,65 грн., яка складається з:

- 1249,86 грн. заборгованості за кредитом;

- 33519,33 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 4200,00 грн. заборгованості за комісією та пенею;

- 500,00 грн. штраф (фіксована частина);

- 1948,46 грн. штраф (процентна складова).

Розрахунок штрафів проведено відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та Правил, які відповідач прийняв, отримавши кошти від позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти за його використання.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо в зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом.

Відповідно до наданого суду розрахунку (а.с.5-6) заборгованість за кредитом у розмірі 1249,86 грн. виникла в останній формі 30.04.2014 року. Проценти за користування кредитним коштами та пеня виникли ще раніше у 2013 році. Відповідач заявив про застосування до зазначених сум (кредит, проценти за межами трирічного строку та пеня за межами річного строку) строків позовної давності. З вказаними запереченнями відповідача суд погоджується, оскільки вони ґрунтуються на законі, а позивач жодних доказів, що між сторонами існує більший, ніж встановлено законом, строк давності за кредитним договором не надав. Вимоги позивача щодо повернення кредиту у розмірі 1249,86 грн. виникли ще 30.04.2014 року разом із відповідними вимогами щодо нарахованих процентів та пені, однак відповідач вказані кошти у відповідному розмірі не повернув, а тому позивач знав про порушення зобовязання саме в цей час, однак до суду звернувся лише 01.08.2017 року, тобто з пропуском строку звернення до суду за вказаними вимогами. Вказана позиція суду відповідає правовій позиції, вкладеній у постанові Верховного суду України від 19.03.2014 року по справі №6-14цс14, яку суд вважає за необхідне застосувати відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України.

При цьому суд відхиляє заперечення відповідача щодо застосування строків давності на усю нараховану йому суму, оскільки строком давності в даній категорії справ є не останній платіж, який відповідач провів 31.01.2013 року, а строк дії картки, який закінчився 31.08.2016 року, тому позивач звернувся до суду в межах трирічного строку давності саме за датою дії картки. Зазначена відповідачем правова позиція Верховного суду України по справі №6-116цс13 від 06.11.2013 року не має прямого відношення до предмету розгляду в даній справі, оскільки стосувалася картки, яка була видана у 2007 році, тобто зі вже зі спливом трирічного строку по закінчення строку дії виданої відповідачу картки, тому її суд до уваги не приймає.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з п.2 ч.1 ст.258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Тому за межами строків давності (станом на 01.08.2014 року) знаходиться заборгованість за кредитом у розмірі 1249,86 грн., 790,29 грн. - процентів за користування кредитом та пеня у розмірі 3100,00 грн. (відлік 01.08.2016 року), що підтверджується розрахунком заборгованості. Інші заявлені позивачем суми за вирахуванням вказаних та штрафів подані у межах строку давності, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Вимоги позивача щодо стягнення штрафів суд також відхиляє, оскільки відповідно до матеріалів справи, штраф (фіксована частина та процентна складова) і пеня нараховані за одні і ті ж порушення, а тому вимоги про стягнення з боржника одночасно штрафу (фіксована частина та процентна складова) та пені є подвійною цивільно-правовою відповідальністю.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач щоденно нараховує відповідачу пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, у зв'язку з тим, що порушенням позичальником будь-якого грошового зобов'язання на строк понад 30 днів, що змушує позивача звернутись до суду з позовом, а тому за порушення умов укладеного кредитного договору підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку пеня, яка зазначена в позові як заборгованість за пенею та комісією.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року №6-2003цс15, яку суд вважає за необхідне застосувати відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України. За таких обставин, правові підстави до стягнення штрафу у вигляді 500,00 грн. (фіксована частина) та 1948,46 грн. (процентна складова) відсутні.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими частково у розмірі 33829,04 грн., з яких 32729,04 грн. проценти за користування кредитом за період з 01.08.2014 до 30.06.2017 року (33519,33-790,29), 1100,00 грн. пеня за період з 01.08.2016 року до 30.06.2017 року (4200,00 3100,00). В іншій частині вони подані поза межами строків давності (до суду позивач звернувся 01.08.2017 року) та з порушенням вимог діючого законодавства.

Відповідно до положень ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею та документально підтверджені витрати відповідно до задоволеної чи відхиленої частини позовних вимог, в даному випадку у розмірі частини судового збору, який був сплачений позивачем при зверненні до суду. При зверненні до суду позивач заявив вимоги на суму 41417,65 грн., суд задовольнив вимоги частково на суму 33829,04 грн., що складає 82% від заявлених позовних вимог. Таким чином, на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1312,00 грн. (82% від 1600,00 грн.)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, ч.1 ст. 88, ст.ст. 209, 212-215, 218, ч.1 ст.360-7 ЦПК України, ст.ст. 204, 257, 258, 526, 530, 549, 610, 634, 1054 ЦК України, ст. 61 Конституції України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 4 мікрорайонАДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість по кредитному договору без номеру від 11 січня 2013 року станом на 30 червня 2017 року у розмірі 33829,04 грн. (тридцять три тисячі вісімсот двадцять дев`ять грн. 04 коп.), яка складається з заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 32729,04 грн. за період з 01.08.2014 до 30.06.2017 року та 1100,00 грн. нарахованої пені за період з 01.08.2016 року до 30.06.2017 року.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 4 мікрорайонАДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д) частину судових витрат, а саме частину сплаченої позивачем суми судового збору при зверненні до суду у розмірі 1312,00 грн. (одна тисяча триста дванадцять грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Первомайський міськрайонний суд Харківської області шляхом подання у десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які приймали участь у справі, однак не були присутніми під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу на протязі десяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Суддя: ОСОБА_2