ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2010 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Марченко О.М.,

при секретарі Тимощук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Московської районної в м. Харкові ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова про зобов’язання в перерахунку та виплаті належних соціальних виплат, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому зазначив, що він згідно з рішенням МСЕК, при інвалідності 2-ї групи, віднесений до 1-ї категорії учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. За цих обставин він має право на отримання різних пільг, компенсацій і допомоги, як постраждалий в наслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Фактично на даний час щорічна допомога на оздоровлення виплачена йому у сумі 120грн. Таким чином він вважає, що його право порушено, просить позов задовольнити та зобов’язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Московського району м. Харкова забезпечити перерахунок виплат, відповідачем по справі належних позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2006-2009 роки включно відповідно до встановлених законом розмірів мінімальної заробітної плати на день фактичного виконання виплати, а саме - заборгованість по належним соціальним виплатам, за 2006-2009 роки.

Також позивач просить суд визнати діяльність відповідача ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Московському районі незаконною та зобов'язати провести з 01.01.2006р. перерахунок та виплату позивачу державної пенсії в мінімальному об'ємі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчого визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, зобов'язати відповідача після здійснення відповідного перерахунку та виплати належних позивачу пенсійних виплат у необхідних розмірах призначити до виплати позивачу у законодавче встановлених розмірах державну пенсію в мінімальному об'ємі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії, виходячи виключно з законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком.

Свій позов він обґрунтував тим, що відповідач всупереч діючому законодавству здійснює виплату основної та додаткової пенсії в розмірах, які не відповідають вимогам Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Він також звертався до відповідача з заявами про перерахунок пенсії, але відповідач відмовив йому в перерахунку.

В судовому засідання позивач позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Московської районної в місті Харкові ради в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала та пояснила, що відповідно ст. 62 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” зазначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Ст. 63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” закріплює норму, якою встановлюється, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Виконання цього Закону залежить від фінансових ресурсів доходної частини Державного бюджету України. Згідно з бюджетними призначеннями, і враховуючи вимоги статті 95 Конституції України та Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій, доплат і допоміг, зокрема, у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, (із змінами внесеними постановою від 12.07.2005 р. № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, якою розмір доплати було збільшено). Розміри компенсацій на оздоровлення визначені Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.05 р. В підпункт 11 пункту 28 розділу 2 „Внесення змін до деяких законодавчих актів України ” Закону України „Про державний Бюджет України на 2008 рік ” текст ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” викладено в такій редакції: „Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. ”

Визнання Рішенням Конституційного суду України від 09.07.07 № 6-рп/2007 норм Закону України „Про Державний Бюджет України на 2007 рік" та від 22.05.08 року № 10-рп норм Закону України „Про державний Бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів", якими призупинялися норми Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати неконституційними, не надає законодавчого права для застосування показника мінімальної заробітної плати, визначеного відповідно до статті 3 Закону України „Про оплату праці" у розмірах відповідно до статті 76 Закону України „Про Державний Бюджет України на 2007 рік", та статті 73 Закону України „Про Державний Бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів розрахунковою величиною для визначення розмірів компенсацій і допомоги, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На підставі статті 99 КАСУ позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умов якщо цьому наполягає одна із сторін (стаття 100 КАСУ).

У зв'язку з тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, ОСОБА_2 соціального захисту населення та праці Московської районної в місті Харкові ради наполягає на застосуванні судом зазначеної норми при вирішенні спору. Враховуючи вищевикладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Представник відповідача - Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації в судове засідання не з’явився, але надіслав до суду письмові заперечення в якому зазначив, що центр підпорядковується головному управлінню праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації. Головним розпорядником коштів нижчого рівня є Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації. Районні управління праці та соціального захисту населення здійснюють призначення та встановлюють суми належних соціальних виплат відповідно до діючого законодавства. В Харківської області існує дві системи виплат соціальних допоміг та компенсацій: централізована та децентралізована. Але і обох системах функції призначення належать виключно районним управлінням праці та соціального захисту населення, до компетенції яких входить визначення статусу та права. Також зазначили, що Центр не має право вносити зміни до будь-яких нормативно-правових актів або самостійно визначати розміри соціальних виплат. В зв’язку з чим просить суд в позові ОСОБА_1 до Центру відмовити, оскільки центр не може бути належним відповідачем по справі.

Представник відповідач ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова в судове засідання не з’явився, надав суду письмове заперечення проти позову, в якому заперечував в повному обсязі та зазначив, що позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Пенсію обчислено із заробітку, одержаного в зоні відчуження в 1987 році у розмірі відшкодування фактичних збитків. Також відповідач зазначив, що рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008р. були визнані такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, відповідно до ч. 7 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Також згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008р. №654 Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» з 1 липня 2008р. встановлено доплату окремим категоріям з тим, щоб їх пенсії (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат, встановлених законодавством, тобто основний розмір пенсії), зокрема розмір пенсії учасників ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986-1987роках, інвалідів 2 групи досяг 1090грн. Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530 встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону Укреши «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується інвалідам 2 групи у розмірі 20% прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність. Також Відповідач звертає увагу, що відповідно до пункту ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з даним Законом.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані суду докази вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має першу категорію, що підтверджується копією посвідчення від 27 квітня 2006 року, виданого Харківською обласною державною адміністрацією, тобто є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має першу категорію, що підтверджується копією вкладки до посвідчення. ОСОБА_1 присвоєно другу групу інвалідності безстроково з 17.04.2006р., що підтверджується копією довідки МСЕК серія ХАР-04 № 013695 від 17.04.2006 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.91 р., в редакції закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам І та II групи - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам III групи - чотири мінімальні заробітні плати.

Згідно з пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-У на 2007 рік дія ч. 4 ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», гарантії їх соціального захисту» в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії була зупинена.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, ЗО, 39,41, 43, 44,45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.2007 пункт 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було визнано такими, що не відповідає Конституції України (є не конституційними).

Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення п.п. 13, 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V втратили чинність 09 липня 2007 року.

Згідно довідки Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2006 рік позивач отримав у розмірі 120 грн., за 2007 рік суму у розмірі 120 грн., за 2008 рік суму у розмірі 120грн., за 2009 рік суму у розмірі 120грн.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9 КАС України, дії відповідача на момент виплати не можуть бути визнані неправомірними, оскільки він здійснював виплату на підставі діючого бюджетного закону та не мав повноважень застосовувати зупинені норми Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як зазначено вище, 09.07.2007 рішенням Конституційного суду України визнано неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі щодо зупинення норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які визначають розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком та допомоги на оздоровлення у кратному розмірі до мінімальної заробітної плати.

Згідно заяви № 38 від 04.10.2007р., в зв’язку з прийняттям Конституційним судом України рішення № 6-рп/2007р. від 09 липня 2007року, щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.29, п.13,30 ст. 71 ЗУ «про державний бюджет України на 2007рік» ветеранська громадська організація «Ветерани війни – інваліди Чорнобиля» просить перерахувати і виплачувати в Харківської області компенсації і допоміг у законодавчо встановлених розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати та мінімальної п6нсії за віком, як дорослим так і дітям, згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно відповіді № 6022 від 16.10.2007р. Харківський обласний центр по нарахування та здійсненню соціальних виплат доводить, що компенсації виплати на оздоровлення ліквідатором ЧАЕС нараховуються та виплачуються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005року в затверджених розмірах, а саме інвалідам 1-ї та 2-ї групи 120грн. Також зазначили, що змінювати розмір тих чи інших виплат Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не уповноважений.

Таким чином, з 09.07.07 р. у разі звернення осіб про виплату їм щорічної разової грошової допомоги та щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, встановлених нормами Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», органи соціального захисту населення не мають підстав відмовляти у здійсненні таких виплат, посилаючись на виплату допомоги у розмірах, встановлених бюджетним законом на 2007 рік, оскільки з моменту прийняття рішення Конституційним судом України норми цього закону втратили чинність та зобов'язані діяти на підставі Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюючи виплати у розмірах, встановлених саме цим Законом.

Отже суд, вважає, що оскільки з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності положення п. 30, 13 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік ”, ця норма Закону втратила чинність, а тому на момент звернення організації Ветерани війни – інваліда Чорнобиля, із заявою до відповідача про перерахунок щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік була чинна стаття 48 „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином суд, прийшов до висновку, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.91, в редакції закону від 09.07.2007 р., як особа, яка мала II групу інвалідності на день виконання виплат (11.08.2008 року), у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991, в редакції закону від 09.07.2007, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Як зазначено вище, позивачу у 2008-2009 році була виплачена одноразова допомога на оздоровлення у в розмірі 120,00 грн. за кожен рік.

На підставі вищевикладеного, суд задовольняє позов в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок і виплату належних позивачу соціальних виплат за 2008-2009 роки відповідно до закону «Про соціальний статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Разом з тим суд відмовляє позивачу у задоволенні позову в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок і виплату належних позивачу соціальних виплат за 2006р. – 2007р. відповідно до Закону України «Про соціальний статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», на підставі наступного.

Згідно зі ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановленого інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, попущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесених до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді державної пенсії; додаткову пенсію за шкоду, завдану з здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які з постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, І одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990р.р. у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно з ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії І призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, завдану здоров'ю, у розмірах інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Положення даних норм співпадає з приписом п. 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого Постановою КМУ від 30.10.1997р. №523.

Згідно з ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гаранти»

За змістом абзацу третього ст. 1 цього Закону державні соціальні гарантії - встановлені законом мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів картування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України.

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку стверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет на відповідний рік.

Суд приходить до висновку, що визначений статтею. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, е центам стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги.

Тощо, суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої провадяться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених по Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008р., №530 від 28.05.2008р., які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Також суд не бере до уваги посилання Відповідача на ч. 7 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-УІ прожитковий мінімум становить з 1 січня - 470 грн., з І квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн. для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі квітня та з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Відповідно до Закону України «Про державний України на 2009 рік» розмір мінімального розміру за віком з 01.10.2009 року по 31.10.2009 року складає 498 грн., з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року 573 грн., з 01.01.2010 року складає 695 гривень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність дій відповідача щодо не виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії в розмірах, які не відповідають Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та діючому законодавству.

На підставі вищевикладеного, суд задовольняє позов в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок і виплату належних позивачу недоотриманих сум державної пенсії в розмірі не менш 8 мінімальних пенсій за віком та перерахунок та виплату недоотриманих сум додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як постраждалому в наслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із розміру 75% мінімальної пенсії за віком за 2006-2010 роки відповідно до закону «Про соціальний статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 75, 92 Конституції України, 48-50, 54, 67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.91 р. в редакції закону від 09.07.07 р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-У, ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07, ст.ст. 94, 99, 100, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними бездіяльність відповідачів ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Московської районної в м. Харкові ради, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова у відмові провести перерахунок і виплату належних ОСОБА_1 соціальних виплат за 2006-2010 роки відповідно до Закону України “Про соціальний статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Московському районі м. Харкова провести перерахунок та виплату недоплаченої державної пенсії по інвалідності у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії по інвалідності ОСОБА_1 у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, згідно зі ст. 50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2006р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р., виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Московської районної в місті Харкові ради призначити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2008-2009 роки у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації забезпечити виплату ОСОБА_1 недотриманих сум соціальних виплат за 2008-2009 роки відповідно до Закону України “Про соціальний статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 29.03.2010 року.

Суддя О.М. Марченко