НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1178/17

№ 2/183/1484/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Райводоканал» Новомосковського району, треті особи: Новомосковська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Новомосковське об’єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про зобов’язання сплатити страхові внески до Пенсійного фонду України та стягнення моральної шкоди,

встановив:

позивач звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просить:

зобов’язати Комунальне підприємство «Райводоканал» Новомосковського району, ідентифікаційний код юридичної особи 35323645, місцезнаходження: 51221, Дніпропетровська обл., Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Степова, буд.1 сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України у розмірі 19 413,70 грн. на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1;

стягнути з Комунального підприємства «Райводоканал» Новомосковського району, ідентифікаційний код юридичної особи 35323645, місцезнаходження: 51221, Дніпропетровська обл., Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Степова, буд.1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.;

стягнути з відповідача судовий збір, сплачений при зверненні з позовом та витрати, пов`язані з отриманням правової допомоги в розмірі 15000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що в період з 15 січня 2010 року по 21 жовтня 2016 року вона працювала в Комунальному підприємстві «Райводоканал» Новомосковського району на посаді оператора аеротенок КОС. Під час виконання своїх трудових обов’язків на КП «Райводоканал» Новомосковського району у період з липня 2015 року по жовтень 2016 року включно до дня звільнення, позивач постійно порушував порядок виплат заробітної плати, заробітна плата виплачувалася із затримкою, не проводив утримання обов’язкових платежів, зокрема єдиних страхових внесків до пенсійного фонду та фіскальної служби, у зв’язку з чим позивач була змушена звільнитися із займаної посади. Крім цього, вважає, що тривалим невиконанням (2 роки), своїх зобов’язань по сплаті страхових внесків, відповідач грубо порушує та обмежує пенсійні права позивача, а саме: фактично такі протиправні дії відповідача призвели на даний час до припинення обліку строку безперервного трудового стажу позивача, що в подальшому безпосередньо матиме вплив на розмір майбутньої пенсії. Вказує, що внаслідок таких дій відповідача, позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що остання на даний час змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя та захисту і відстоювання своїх порушених прав і інтересів, а саме: звертатися за правовою допомогою до фахівця в галузі права, зі скаргами до інспекції праці, фіскальної служби, пенсійного фонду, з позовом до суду, в результаті чого постійно переживає нервові страждання, знаходиться у стані стресу у зв'язку з вимушеною втратою роботи та джерела до існування.

У судовому засіданні позивач та її представники позов підтримали та просили задовольнити, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав повністю, посилаючись на те, що позовні вимоги є незаконними та не підлягають задоволенню. Вказує, що КП «Райводоканал» Новомосковського району постійно проводить відрахування коштів по єдиному соціальному внеску, але складне економічне становище підприємства перешкоджає своєчасному перерахуванню коштів. Причиною заборгованості та несвоєчасності сплати у встановлений термін виступають ряд причин, незалежних від підприємства а саме: затвердженні тарифи на водопостачання та водовідведення не відповідають реальним затратам КП «Райводоканал», несвоєчасність оплати за вказані послуги населенням та іншими організаціями ще більш поглиблює негативний фінансовий стан підприємства. З метою здійснення заходів спрямованих на наповнення бюджету та дотримання Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» КП «Райводоканал» Новомосковського району сплатило за серпень-грудень 2015 року суму 851 523,35 грн. та за січень-жовтень у 2016 році на суму 589 010,10 грн. Отже, з огляду на вищезазначені обставини щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України у розмірі 27 023,09 грн. предмет спору відсутній. Позивачем не надано жодного розрахунку розміру з яких міркувань позивач виходила визначаючи його, не надано жодного доказу підтверджуючого факт завдання моральної шкоди. Позивач звільнилася за власним бажанням 21 жовтня 2016 року, підтвердженням виступає наказ № 71 к, а в позовній заяві зазначено, що причиною звільнення є вимушена втрата роботи внаслідок затримки перерахування страхового внеску до пенсійної фонду та фіскальної служби. Позивач здійснила добровільне волевиявлення та направила заяву про звільнення її за власним бажанням з перерахуванням заробітної плати за 2015-2016 рік з усіма виплатами які належать працівникові та погашенням заборгованості до Пенсійного фонду. В матеріалах цивільної справи відсутні розрахункові документи (чеки, касові чеки, квитанції) чи інші документи, які б свідчили про витрачання коштів на придбання в період лікування лікарських препаратів зазначених в довідках лікаря, що є єдиними належними та допустимими доказами, які можуть свідчити про понесення позивачами витрат на лікування та придбання ліків, оскільки розрахунковий документ свідчить про укладання договору роздрібної купівлі-продажу товару, яким є лікарські засоби. Проте, довідки лікаря не свідчать про придбання та витрачання коштів позивачем на придбання лікарських засобів для лікування, і не можуть бути належними та допустимими доказами для відшкодування шкоди як витрат понесених Позивачем на придбання лікарських препаратів.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що в період з 15 січня 2010 року до 23 червня 2010 року позивач працювала на посаді сторожа очисних споруд в цеху водовідведення КП «Перещепиневодоканал». З 23 червня 2010 року до 21 вересня 2015 року позивач працювала на посаді оператора аеротенк 2-го розряду КП «Перещепиневодоканал», яке перейменоване на КП «Райводоканал» Новомосковського району. З 21 вересня 2015 року по 21 жовтня 2016 року позивач працювала сторожем каналізаційних очисних споруд КП «Райводоканал» Новомосковського району.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих органом ПФУ ОСОБА_5 вбачається, що в період з липня 2015 року по жовтень 2016 року, при нарахуванні заробітку для призначення пенсії за застраховану особу, страхові внески станом на 23 лютого 2017 року страховиком не сплачено /т.1 а.с.213/.

Протягом серпня 2015 року по 28 квітня 2017 року відповідачем перераховано до ГУ ДКСУ Дніпропетровської області ЄСВ, заборгованість зі сплати ЄСВ /т.1 а.с.48-104, 126/.

У відповідності до змісту виконавчого листа, виданого 21 березня 2016 року у справі № 804/8524/15, вбачається присудження до стягнення з КП «Райводоканал» Новомосковського району заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску (надалі - ЄСВ) за період з червня 2013 року по квітень 2015 року в розмірі 1115673,01грн. на користь бюджету /т.1 а.с.127/.

Відносно КП «Райводоканал» Новомосковського району Новомосковською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області направлено вимоги зі сплати ЄСВ, штрафів: від 04 грудня 2015 року № 45/4 за період з 01 листопада 2015 року по 01 грудня 2015 року на суму 65607,88 грн., від 03 березня 2016 року № 45/5 за період з 01 грудня 2015 року по 01 березня 2016 року на суму 215661,51 грн., від 04 липня 2016 року № 45 станом на 01 липня 2016 року на суму 1100901,28 грн. /т.1 а.с.129, 130, 131/.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття ст. 15 ЦПК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом за захистом позивач посилається на невизнання Пенсійним фондом її права на пенсію та фактичну відмову в призначенні пенсії.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правовідносини, пов`язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 ЦК України.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Статтею 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування містить визначення поняття загальнообов'язкового державного соціального страхування як системи прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Пенсійне страхування є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, відповідно до ст. 4 Основ.

Принципом загальнообов`язкового державного соціального страхування, в силу ст. 5 Основ, є, серед інших, державна гарантія реалізації застрахованими громадянами своїх прав.

Відповідно до ст. ст. 6, 20 Основ страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов`язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами коштів яких є внески роботодавців і застрахованих осіб.

Статтею 29 Основ передбачена відповідальність страховиків за невиконання або неналежне виконання умов страхування, згідно з якою вони несуть відповідальність відповідно до законодавства за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання матеріального забезпечення та соціальних послуг, встановлених законодавством.

Преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що цей закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 7 Закону визначено принципи загальнообов`язкового пенсійного страхування, якими, зокрема, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; диференціація розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу); державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Вказані закони визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади, правову основу, економічні механізми і організаційну структуру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону суб'єктами солідарної системи є: застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, - члени їхніх сімей та інші особи; страхувальники; Пенсійний фонд; уповноважений банк; підприємства, установи, організації (далі - організації), що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Таким чином, пенсійне страхування є обов`язковим особистим страхуванням.

Так, відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтями 14, 15 Закону передбачено, що страхувальниками та платниками страхових внесків до солідарної системи за застрахованих осіб є роботодавці.

Ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Підстави, порядок та строки перерахунку пенсій відносяться до компетенції Пенсійного фонду України і передбачені ст.ст. 42-45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Платники, ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, а також об`єкти оподаткування визначені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Порядок нарахування та сплати страхових внесків визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, пунктами 8, 9 та 10 врегульований порядок стягнення заборгованості зі страхувальників, фінансові санкції та порядок нарахування та погашення пені.

За п.3 ч.1 ст.16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Однак, за п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємців та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється у разі якщо особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону, втратила визначений цим Законом статус застрахованої особи (ч.1 ст.13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (чч.4, 10 ст.20 Закону).

Таким чином, законодавством не передбачено такого способу захисту як зобов'язання роботодавця, на якого законом покладено обов'язок утримання обов'язкових платежів, в судовому порядку за позовом застрахованого працівника, який не працює на підприємстві сплатити раніше нараховані, однак не сплачені у встановлений строк належні страхові платежі до органів Пенсійного фонду, тобто з матеріалів позову фактично вбачається спір між позивачем та Пенсійним фондом з приводу неможливості реалізувати право на призначення та розмір пенсії, який повинен вирішуватися у порядку, передбаченому КАС України; правовідносини, які виникли між Пенсійним фондом та підприємством, яке заборгувало страхові внески за застрахованих осіб, які підлягають обов`язковому страхуванню, у результаті чого утворилася недоїмка, мають зовсім іншу правову природу і законом передбачений інший порядок вирішення таких спорів між цими особами.

Зазначений висновок ґрунтується на комплексному аналізі норм ст.ст. 980 ЦК України, положень Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача сплатити страхові внески слід відмовити.

Водночас, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди частково.

Так, відповідачем фактично визнано несвоєчасну, в порушення вимог законодавства, сплату загальнообов`язкових страхових платежів за застрахованих осіб в тому числі і позивача. При цьому, означене впливає на права та обов`язки позивача у справі, оскільки внаслідок таких дій відповідача позивач позбавлена можливості в загальному порядку, без застосування судового врегулювання спору, реалізувати своє право на соціальне забезпечення, встановлене законодавством.

За ч.1ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з пошкодженням її майна, відшкодовується в тому числі грішми. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Посилання позивача на наявність скрутного матеріального становища, як на причину несплати страхових внесків суд не приймає до уваги, оскільки страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків п.12 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Оскільки вина відповідача в порушенні права позивача підтверджена, суд вважає наявними підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача, як особи, винної у спричиненні душевних страждань, завданих позивачу у зв'язку з обмеженням її права на отримання соціальних виплат.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача суд виходить з того, що внаслідок порушення прав позивачу спричинено дискомфорт у вигляді неможливості реалізувати майнові права, клопоти, пов`язані з відновленням прав, погіршення психологічного стану, пов`язаного з відновленням порушених прав, внаслідок чого вважає за необхідне, враховуючи засади розумності та справедливості стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 2000,00 грн., яка на думку суду буде достатньою для відшкодування завданої моральної шкоди, вважаючи заявлену позивачем до відшкодування суму в розмірі 10000,00 грн. завищеною та частково не обґрунтованою.

Також, з огляду на положення ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача полягають стягненню витрати, пов`язані із сплатою судового збору в розмірі 640,00 грн. враховуючи задоволення судом вимог в частині стягнення моральної шкоди та 15000,00 грн. на правову допомогу, враховуючи надані позивачем та її представниками договір про правову допомогу, акт виконаних робіт, підписаний позивачем та представником позивача, наявність доказів на підтвердження освіти представника, участь представників в судових засіданнях протягом 1 год. 57 хв., час, витрачений представниками на ознайомлення з матеріалами справи, підготовку до позову, вартість години участі представника в роботі, пов`язаній з наданням правової допомоги, визначену сторонами, граничний розмір компенсації витрат, пов`язаний з наданням правової допомоги в цивільних справах, встановлений законодавством.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 207, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

вирішив:

позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Райводоканал» Новомосковського району, треті особи: Новомосковська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Новомосковське об’єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про зобов’язання сплатити страхові внески до Пенсійного фонду України та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Райводоканал» Новомосковського району на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

В решті позову – відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Райводоканал» Новомосковського району на користь ОСОБА_1 15640 (п`ятнадцять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено 13 жовтня 2017 року.

Суддя Д.О. Парфьонов