Справа № 466/3785/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2017 року

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Ковальчука О.І.

при секретарі - Ваврин М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Яворівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання недійсним договору,-

у с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у Шевченківський районний суд м. Львова з позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, надалі - Яворівська РДА, в якому просив визнати недійсним укладений між ними Договір від 14.09.2005, посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Чопиком Ю.С. за реєстровим №4417, надалі - Договір №4417.

В обґрунтування підстав свого позову зазначив, що ФО-П ОСОБА_2 на підставі Договору №4417 користується земельною ділянкою, зайнятій ставком для риборозведення (кадастровий номер НОМЕР_1), загальною площею 4,0 га, розташованій на території Бірківської сільської Ради Яворівського району Львівської області.

28.07.2016 позивачем здійснювався вилов риби у ставку, розташованому на вказаній земельній ділянці, однак відповідач викликав наряд поліції, мотивуючи, що позивач не має права це робити.

Водночас, Договір №4417 підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки в порушення вимог абзацу десятого частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року №1211-IV, надалі - Закон про оренду землі, у Договорі не визначена сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

У подальшому позивач заявою від 28.08.2017 року доповнив підстави свого позову новою обставиною та просить суд визнати недійсним Договір №4417 на підставі частини 1 статті 203 ЦК України, оскільки в порушення вимог ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», в редакції Закону від 17 червня 2004 року №1808-IV, при визначенні розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності не була проведена її нормативна грошова оцінка, хоча проведення такої є обов'язковим і тому в Договорі №4417 в порушення вимог частини першої статті 15, статті 21 Закону України «Про оренду землі» відсутній розмір.

ФО-П ОСОБА_2, діючи через свого представника ОСОБА_4, подав письмові заперечення від 19.07.2017 проти позову та заперечення від 20.09.2017 на заяву від 28.08.2017 про зміну підстав позову. У задоволенні позову просить суд відмовити.

Вказує, що незважаючи на те, що Договором №4417 не визначена сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідно до актів цивільного законодавства, - частини 1 статті 11 Закону про оренду землі, це питання є врегульованим. Тобто ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе саме Яворівська РДА, як орендодавець за Договором №4417, оскільки інше не передбачено вказаним договором.

Окрім цього відповідач звертає увагу суду на те, що позивач в розрізі статті 3 ЦПК України не вказує у своїй заяві на захист якого права він звернувся до суду та яким чином порушуються права позивача у зв'язку з не визначенням в Договорі №4417 сторони, яка несе ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини, і, як наслідок, в порушення вимог пункту 6 частини 2 статті 119 ЦПК України не зазначив у своїй позовній заяві доказів, які б підтверджували відповідні обставини.

Щодо не проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності при визначенні розміру орендної плати за неї, то відповідач вказує, що покликання позивача у своєму позові на невідповідність спірного Договору вимогам статті 15 Закону України «Про оренду землі» є надуманим, оскільки абзацом четвертим частини 1 статті 15 вказаного Закону, в редакції Закону від 25.03.2005 №2505-IV, істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. В свою чергу у п. 4.1. Договору №4417 вказано, що орендна плата за користування спірною земельною ділянкою становить 500,00 грн. без ПДВ в рік. Отже, при укладенні між Яворівською РДА та ФО-П ОСОБА_2 Договору №4417 були повністю дотримані вимоги в частині змісту договору, які визначені абзацом четвертим частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції Закону від 25.03.2005 №2505-IV, як істотної умови договору оренди землі, щодо зазначення розміру орендної плати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримала позовні вимоги в редакції заяви від 28.08.2017, покликаючись на викладені у цій заяві та позові мотиви, просила позов задовольнити.

Представник відповідача ФО-П ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях від 19.07.2017 року проти позову та запереченнях від 20.09.2017 року на заяву від 28.08.2017 року про зміну підстав позову. Просив відмовити у задоволенні позову.

Яворівська РДА, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судового засідання в черговий раз явки свого представника в судове засідання не забезпечила.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставні та не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав та мотивів.

Частиною першою статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до роз'яснень п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

В судовому засіданні встановлено, що ФО-П ОСОБА_2 на підставі Договору №4417, укладеного ним з Яворівською РДА користується земельною ділянкою, зайнятою ставком для риборозведення (кадастровий номер НОМЕР_1), загальною площею 4,0 га, розташованою на території Бірківської сільської Ради Яворівського району Львівської області.

28.07.2016р. позивачем здійснювався вилов риби у ставку, розташованому на земельній ділянці, яка перебуває в оренді ФО-П ОСОБА_2 на підставі Договору №4417, однак ФО-П ОСОБА_2 викликав наряд поліції, мотивуючи, що позивач не маю права це робити.

При визначенні розміру орендної плати за земельну ділянку, яка є предметом Договору №4417, не була проведена її нормативна грошова оцінка, що підтверджується пунктом 2.3. цього Договору.

Відповідно до частини 6 статті 93 Земельного кодексу України, в редакції Закону від 14.12.2004р. №2229-IV, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, в редакції Закону від 14.12.2004р. №2229-IV, тобто в редакції, чинній станом на дату укладення Договору №4417, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Із змісту преамбули розпорядження голови Яворівської РДА №261 від 11.05.2005р. «Про передачу в оренду земельної ділянки ставу для риборозведення приватному підприємцю ОСОБА_2», надалі - Розпорядження від 11.05.2005р., вбачається, що підставою для його прийняття, щодо вирішення питання про передачу в оренду ФО-П ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, стала Технічна документація на земельну ділянку водного фонду.

Відтак при чинності Розпорядження від 11.05.2005р., на підставі якого і було укладено між Яворівською РДА та ФО-П ОСОБА_2 Договір від 14.09.2005р., вимога позивача про визнання недійсним Договору №4417 є передчасною.

Суд погоджується з доводами ОСОБА_4, що покликання позивача у своєму позові на невідповідність спірного Договору вимогам статті 15 Закону України «Про оренду землі» є надуманим, оскільки абзацом четвертим частини 1 статті 15 вказаного Закону, в редакції Закону від 25.03.2005р. №2505-IV, істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

В свою чергу у п. 4.1. Договору №4417 вказано, що орендна плата за користування спірною земельною ділянкою становить 500,00 грн. без ПДВ в рік.

Отже, при укладенні між Яворівською РДА та ФО-П ОСОБА_2 Договору №4417 були повністю дотримані вимоги в частині змісту договору, які визначені абзацом четвертим частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції Закону від 25.03.2005р. №2505-IV, як істотної умови договору оренди землі, щодо зазначення розміру орендної плати.

У відповідності до частини 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції Закону від 25.03.2005р. №2505-IV, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Таким чином, оскільки зміст Договору №4417 містить в собі всі істотні умови, які визначені частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції Закону від 25.03.2005р. №2505-IV, зокрема абзацом четвертим, щодо зазначення розміру орендної плати, то в силу приписів частини 2 статті 15 вказаного Закону відсутні підстави для визнання недійсним Договору №4417.

Покликання позивача про необхідність визнання судом недійсним Договору №4417 з підстав невідповідності його вимогам статті 13 Закону України «Про оцінку земель», не можна вважати законним також з огляду на наступне.

Дійсно, абзацом третім частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель», в редакції Закону від 17.06.2004р. №1808-IV, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, вказаною матеріальною нормою процедуру визначення розміру орендної плати, а не зміст договору оренди землі.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В свою чергу імперативними приписами частини 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, в ситуації, коли позивач у своєму позові фактично стверджує, що при укладенні між Яворівською РДА та ФО-П ОСОБА_2 Договору №4417 не була проведена нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки для визначення розміру орендної плати за користування нею, то з цього вбачається, що має місце порушення процедури визначення розміру орендної плати, а не невідповідність змісту Договору №4417 вимогам абзацу третього частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель», в редакції Закону від 17.06.2004 №1808-IV, а відтак в силу приписів частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України відсутні підстави для визнання недійсним вказаного правочину.

Суд погоджується з твердженнями представника відповідача ОСОБА_4 про те, що оскільки ФО-П ОСОБА_2, укладаючи Договір №4417 з державою, в особі Яворівської РДА, як місцевого органу виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади, на підставі Розпорядження від 11.05.2005р., прийнятого цим же державним органом, сподівався на легітимність добросовісних дій державного органу та не порушував жодних положень законодавства, то він не може нести відповідальності та негативних юридичних наслідків від допущеної цим державним органом помилки щодо процедури визначення розміру орендної плати.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Водночас, позивач не вказує у своїй заяві на захист якого права він звернувся до суду та яким чином порушуються права позивача у зв'язку з недотриманням процедури визначення розміру орендної плати при укладенні Договору №4417, а також не подав доказів, які б підтверджували відповідні обставини.

Окрім цього із узагальненого змісту частин 1, 2 ст. 632 ЦК України, ст. 93 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», частину 1 ст. 2, ст. 11 Закону України «Про плату за землю», а також постанова Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 №1724 «Деякі питання оренди земель», вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а відтак невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою визнання його недійсним з урахуванням того, що Державою встановлена можливість та порядок визначення земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Щодо не визначення у Договорі №4417 сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, то відповідно до актів цивільного законодавства, - частини 1 статті 11 Закону про оренду землі, це питання є врегульованим. Тобто ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе саме Яворівська РДА, як орендодавець за Договором №4417, оскільки інше не передбачено вказаним договором.

Більше того, позивач не зазначив у своїй позовній заяві обставин, які вказували б про порушення його прав, свобод, чи законних інтересів не визначенням у Договорі №4417 сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, та не надав суду жодних доказів для підтвердження таких обставин.

Враховуючи вищенаведене, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшли своє підтвердження як обставини, які вказують на порушення ФО-П ОСОБА_2 саме інтересів позивача, так і обставини, наведені позивачем як підстави свого позову, відтак, на думку суду, слід відмовити у задоволенні позову.

Згідно із ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 215, 632 ЦК України, ст. 93 Земельного кодексу України, -

в и р і ш и в:

у задоволені позову ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Яворівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки укладеного 14.09.2005 року між Яворівської районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя

О. І. Ковальчук