open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
6 Справа № 465/4642/15-а
Моніторити
Ухвала суду /13.08.2021/ Франківський районний суд м.Львова Ухвала суду /12.10.2020/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /16.09.2020/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /31.07.2020/ Франківський районний суд м.Львова Постанова /23.06.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /22.06.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /02.08.2019/ Франківський районний суд м.Львова Ухвала суду /16.04.2018/ Франківський районний суд м.Львова Ухвала суду /26.10.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /05.10.2017/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.10.2017/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /13.07.2017/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /13.07.2017/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /13.07.2017/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /10.07.2017/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /10.07.2017/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /10.07.2017/ Львівський апеляційний адміністративний суд Постанова /19.05.2017/ Франківський районний суд м.Львова Ухвала суду /19.05.2017/ Франківський районний суд м.Львова Постанова /19.05.2017/ Франківський районний суд м.Львова Ухвала суду /18.07.2016/ Франківський районний суд м.Львова Ухвала суду /01.12.2015/ Франківський районний суд м.Львова Ухвала суду /08.10.2015/ Франківський районний суд м.Львова Ухвала суду /13.07.2015/ Франківський районний суд м.Львова
emblem
Справа № 465/4642/15-а
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /13.08.2021/ Франківський районний суд м.Львова Ухвала суду /12.10.2020/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /16.09.2020/ Восьмий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /31.07.2020/ Франківський районний суд м.Львова Постанова /23.06.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /22.06.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /02.08.2019/ Франківський районний суд м.Львова Ухвала суду /16.04.2018/ Франківський районний суд м.Львова Ухвала суду /26.10.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /05.10.2017/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.10.2017/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /13.07.2017/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /13.07.2017/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /13.07.2017/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /10.07.2017/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /10.07.2017/ Львівський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /10.07.2017/ Львівський апеляційний адміністративний суд Постанова /19.05.2017/ Франківський районний суд м.Львова Ухвала суду /19.05.2017/ Франківський районний суд м.Львова Постанова /19.05.2017/ Франківський районний суд м.Львова Ухвала суду /18.07.2016/ Франківський районний суд м.Львова Ухвала суду /01.12.2015/ Франківський районний суд м.Львова Ухвала суду /08.10.2015/ Франківський районний суд м.Львова Ухвала суду /13.07.2015/ Франківський районний суд м.Львова

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року

Львів

№ 876/7659/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_1, Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова на постанову Франківського районного суду міста Львова від 19 травня 2017 року у за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА _1 10.07.2017 звернувся в суд з адміністративним позовом до Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог від 09.11.2016 та 25.04.2017 просив визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова щодо невиплати йому доплати до пенсії, як реабілітованому громадянину України у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати відповідача щомісячно виплачувати йому до пенсії з 30 травня 2013 року підвищення, як реабілітованому громадянину України, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - з 30 травня 2013 року 447 грн. на місяць з 01 грудня 2013 року – 474,50 грн на місяць, а з 01 грудня 2015 року -537 грн на місяць; постановити рішення про встановлення факту, яким визнати ОСОБА_1 особою, потерпілою від політичних репресій, необґрунтовано підданою покаранню і такою, що реабілітована на підставі ст.. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій» та постановити рішення суду, яким прирівняти його до осіб, які потерпіли від політичних репресій і необгрунтовано піддані покаранню, що передбачено ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та визнати його право на отримання статусу, передбаченого ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 19 травня 2017 року закрито провадження в частині позовних вимог про визнання ОСОБА_1 особою, потерпілою від політичних репресій, необґрунтовано підданою покаранню і такою, що реабілітована на підставі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» відповідно до уточнення позовних вимог від 09.11.2016 та від 25.04.2016.

Постановою Франківського районного суду міста Львова від 19 травня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов’язано Залізничне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова здійснити перерахунок і проводити виплату - підвищення до пенсії позивачу ОСОБА_1 як члену сім’ї реабілітованого громадянина у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щомісячно, починаючи з 01.07.2015 та без обмеження строку. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1, Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Львова оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким зобов'язати Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова здійснити перерахунок і проводити виплату підвищення до пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щомісячно, починаючи 01.07.2015 та без обмеження строку.

Апелянт вказує, що факт того, що він і його батьки незаконно були піддані репресіям і незаслужено відбували покарання у Сибірських концтаборах Радянського союзу доведено відповідними довідками наявними в матеріалах справи. Вважає відмову відповідача неправомірною та такою, що суперечить чинному законодавству.

В апеляційній скарзі Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Львова просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі в частині позовних вимог щодо встановлення права на отримання статусу, передбаченого ч. 1 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» закрити, а в задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач перебуває на обліку в управлінні як одержувач пенсії згідно Закону України «Про державну службу», а підвищення до пенсії як члену сім’ї реабілітованого громадянина передбачене п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п. 6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, встановлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом, з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, таке підвищення встановлюється лише тим особам, що отримуюють пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а Законом України «Про державну службу» підвищення до пенсії не передбачене.

При апеляційному розгляді позивач підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги Пенсійного фонду та заперечив вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1.

Заслухавши суддю - доповідача, позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 видано посвідчення Серії ІІ №114637, відповідно до якого позивач має пільги і компенсації відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

25.06.2015 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова з заявою про призначення йому підвищення до пенсії, як реабілітованому громадянину України від політичних репресій на підставі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до листа управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова від 02 липня 2015 року № 102-3/8 позивачу відмовлено у такому перерахунку пенсії.

Відповідно до свідоцтва про народження, ОСОБА_1 народився 15 березня 1950 року та його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Згідно довідки № 13/7461-90 від 28 січня 1992 року, виданої Прокуратурою Львівської області громадянка ОСОБА_5, а після шлюбу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженка с. Улично, Дрогобицького району, засуджена 13 вересня 1946 року вироком Дрогобицького обласного суду за ч. 1 ст. 54-10 КК УРСР до 7 років позбавлення волі в ВТТ, заарештована 15 лютого 1946 року та звільнена 15 лютого 1953 року.

На підставі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» ОСОБА_4 реабілітовано з поверненням конфіскованого майна, або його вартості.

Відповідно до листа № 1-1298 від 18 травня 1992 року президією Закарпатського обласного суду від 06 лютого 1992 року ОСОБА_3 засудженого за ч. 2 ст. 54-10 КК УРСР, реабілітовано на підставі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Згідно довідки № 01КР-вих-50 від 30 січня 2013 року, виданої Комісією з питань поновлення прав реабілітованих та соціального захисту жертв політичних репресій Львівської обласної ради, ОСОБА_1 визначено таким, що зазнав необгрунтованих політичних репресій, примусово засланий у 1950 році в сталінські табори разом з матір'ю та на підставі ст. 3 Закону України від 17 квітня 1991 року № 962-ХІІ «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні ОСОБА_1 - реабілітований.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач є сином громадян, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має право на підвищення до пенсії у розмірі - 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає правильно встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Статтею 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» встановлено, що реабілітованими є, зокрема, особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Крім того, реабілітованими визнаються також громадян, засуджені за: антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року «Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року «Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР»; поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу України; порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров'ю громадян чи статевою розпустою.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами. Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими комітетами відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначені пенсії підвищуються: громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані - на 50%, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25% мінімальної пенсії за віком.

З матеріалів справи видно і не спростовано сторонами, що позивач згідно довідки №01КР-вих-50 від 30 січня 2013 року, виданої Комісією з питань поновлення прав реабілітованих та соціального захисту жертв політичних репресій Львівської обласної ради визнано таким, що зазнав необгрунтованих політичних репресій - примусово засланий у 1950 році в сталінські табори разом з матір'ю.

Факт репресії встановлено рішенням Львівської обласної комісії з питань поновлення прав реабілітованих та соціального захисту жертв політичних репресій від 25.01.2013.

На підставі ст. 3 Закону України від 17 квітня 1991 року № 962-ХІІ «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні ОСОБА_1 – реабілітований.

В матеріалах справи відсутні інші документи щоб стверджували про реабілітацію позивача на підставі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», відтак він має статус особи, що реабілітована за ст. 3 Закону України від 17 квітня 1991 року № 962-ХІІ «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»

Таким чином, встановлено, що позивач є членом сім’ї реабілітованих, а відтак має право на підвищення до пенсії у розмірі - 25 процентів мінімальної пенсії за віком, тому позовні вимоги в цій частині задоволено обґрунтовано.

Посилання ОСОБА_1 на застосування аналогії закону, зокрема, ст. 4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», яка відносить дітей, що народилися в місцях примусового тримання їх батьків до жертв нацистських переслідувань, не заслуговує на увагу так, як згідно п. 7 ст. 9 КАС України, на які посилається апелянт, таке можливе лише у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини.

В даному випадку є Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», який регулює спірні відносини і який суд зобов’язаний застосовувати.

За таких обставини, доводи апеляційних скарг є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова залишити без задоволення, а постанову Франківського районного суду міста Львова від 19 травня 2017 року у справі №465/4642/15-а – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя

ОСОБА_6

судді

ОСОБА_7

ОСОБА_8

Повний текст судового рішення виготовлено 10.10.2017

Джерело: ЄДРСР 69465598
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку