ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 жовтня 2017 року

справа № 201/8996/17(2-а/201/289/2017)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2

на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2017 року у справі № 201/8996/17 (2-а/201/289/2017)

за позовом ОСОБА_2

до Департаменту соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпрі ради

третя особа Управління праці та соціального захисту населення Соборної районної у м.Дніпрі ради

про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _2 (далі по тексту – Позивачі) звернувся до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпрі ради (далі по тексту – Відповідач), третя особа Управління праці та соціального захисту населення Соборної районної у м.Дніпрі ради в якому просив:

визнати неправомірним та скасувати рішення Відповідача від 10 березня 2017 року про відмову у зарахуванні позивача на державне утримання до геріатричного пансіонату;

зобов’язати Відповідача надати путівку до будинку-інтернату на постійне проживання за станом здоров’я та за сімейними обставинами.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2017 року відкрито скорочене провадження по справі № 201/8996/17 (2-а/201/289/2017).

В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначав, що є інвалідом ІІ групи, має ряд захворювань, кожне з яких вимагає окремого лікування принаймні два рази на рік. При цьому Позивач є людиною похилого віку та пенсіонером і не може самостійно себе утримувати та обслуговувати. З дітей на користь Позивача за рішенням суду стягуються аліменти. При цьому жодної допомоги від рідних ОСОБА_2 не отримує, внаслідок чого він проживає у жахливих умовах, не має чистої білизни, ліжка тощо.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2017 року у справі № 201/8996/17 (2-а/201/289/2017) у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпрі ради про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – відмовлено (суддя – Ходаківський М.П.).

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що у Позивача є двоє повнолітніх працездатних дітей, які можуть надавати батьку допомогу та з яких на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на його утримання, при цьому Позивач має певні заощадження, від яких має сталий дохід (депозитні вклади), а також земельний пай, від якого також отримує дохід, крім того щомісячно отримує пенсію та має право на пільги (25%), а тому у відповідності до приписів чинного законодавства відсутні підстави для зарахування його на державне утримання до геріатричного пансіонату.

Представник Позивача – ОСОБА_1, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2017 року у справі № 201/8996/17 (2-а/201/289/2017) та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що рідні Позивача з об’єктивних причин не можуть утримувати Позивача та навіть не сплачують аліментів, які були призначені судом. Наголошено на тому, що Позивач втратив здатність до самообслуговування за станом здоров’я, при цьому актом № 450 від 27.01.2017 року було встановлено відсутність нормальних умов для проживання.

Відповідач - Департамент соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпрі ради, подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що Типовим положенням про будинки-інтернати (пансіонати) для громадян похилого віку, інвалідів та дітей передбачено певні умови та порядок приймання на державне утримання, при цьому Позивач має працездатних родичів, зобов’язаних його утримувати за законом, а тому він не підпадає під категорію осі, які можуть бути поміщені до геріатричного пансіонату.

Від Відповідача по справі на адресу суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких останній просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване – залишити без змін. Крім того просив суд розглянути справу за відсутності їх представника.

Відповідач по справі, який був належним чином сповіщений про місце, дату та час розгляду справи свого представника до судового засідання не направив. Про причини його не явки – суд не сповістив.

За таких обставин, з урахуванням думки представника Позивача, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2017 року у справі № 201/8996/17 (2-а/201/289/2017) та прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні, заслухавши представників Позивача та Відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2 з 1996 року є інвалідом ІІ групи.

Згідно довідки № 5960/07/37 від 12 серпня 2015 року, виданої Управлінням пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська ОСОБА_2, середньомісячний розмір пенсії останнього становить 1631,03 грн.

Згідно довідки № 602 від 12 травня 2015 року, виданої Управлінням правці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради ОСОБА_2, останній має право на пільги (25%) як дитина війна.

З документів наданих ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається, що на протязі 2013-2015 років між даною банківською установою та ОСОБА_2 було укладено п'ять договорів банківського вкладу, два з яких на даний час є відкритими на суму у розмірі 25 000,00 грн. кожний, тобто вкладник ОСОБА_2 має певні заощадження та на них щомісячно нараховуються відсотки.

Також, ОСОБА_2 на праві власності належить земельний пай в розмірі 5,470 га, який здається ним в оренду за що позивач отримав дохід за один рік (2015) станом на листопад 2015 року у розмірі 5185,30 грн.» (а.с. 24-25).

Апеляційним судом Дніпропетровської області у рішенні від 25 квітня 2016 року при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення аліментів, було встановлено такі факти: «…позивач та відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мешкають в квартирі № 82, розташованої в будинку № 6 по пров. Добровольців у м. Дніпропетровську, яка належить їм на праві приватної часткової власності: ОСОБА_2 – 2/4 частини квартири, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – по 1/4 частини.

З наданої Позивачем медичної документації вбачається, що останній має захворювання очей та перебуває на «Д» обліку у уролога (а.с. 14-17).

Рішенням колегії Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 32 від 24 червня 2016 року було відмовлено у зарахуванні ОСОБА_2 на державне утримання до геріатричного пансіонату та рекомендовано управлінню праці та соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпропетровську ради розглянути питання надання ОСОБА_2 соціальних послуг територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) відповідно до вимог чинного законодавства України за місцем його реєстрації (а.с. 10).

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї № 450 від 27 січня 2017 року ОСОБА_2 мешкає в окремій кімнаті двокімнатної квартири, в якій також проживають син та колишня дружина. Кімната знаходиться у жахливому стані, в кімнаті наявне будівельне сміття, підлога розібрана, в кімнаті відчувається запах сечі (а.с. 13).

Повторно розглянувши питання щодо зарахування ОСОБА_2 на державне утримання до геріатричного пансіонату, Департаментом соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації повторно прийнято рішення про відмову у зарахуванні ОСОБА_2 до геріатричного пансіонату. При цьому рекомендовано рідним Позивача розглянути питання щодо направлення ОСОБА_2 до геріатричного пансіонату за умови стовідсоткового відшкодування закладу витрат на його утримання (а.с. 12).

Вважаючи протиправною Відповідача щодо зарахування до геріатричного пансіонату, Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив скасувати відповідне рішення та зобов’язати Відповідача надати путівку до будинку-інтернату на постійне проживання за станом здоров’я та за сімейними обставинами.

Надаючи правову оцінку діям суб’єкта владних повноважень, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними. З дітей, які ухиляються від виконання цих обов'язків, на підставі судового рішення утримуються аліменти у розмірі, передбаченому на аліментні виплати батьків дітям. У випадках, коли батьки похилого віку знаходяться на державному утриманні в будинках-інтернатах, пансіонатах або в інших установах, аліментні виплати на їх догляд сплачуються цим установам.

Згідно з п. 3.4 Типового Положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни і праці, затвердженого наказом Міністерства праці та соціального захисту населення № 549 від 29 грудня 2001 року, як виняток до будинку-інтернату можуть прийматися особи похилого віку та інваліди, які мають працездатних дітей або родичів, зобов'язаних відповідно до чинного законодавства їх утримувати, якщо вони з об'єктивних причин не можуть цього робити. У такому разі щодо кожного окремого випадку, на підставі підтверджувальних документів, приймається рішення колегії відповідно Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних держадміністрацій, Головного управління соціального захисту населення Київської міської держадміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації.

Пунктом 3.5 указаного Положення передбачено, що за наявності вільних місць до будинку-інтернату можуть прийматися особи, які мають працездатних дітей або родичів, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані їх утримувати, за умови стовідсоткового відшкодування будинку-інтернату витрат на їх утримання. Особам, які мають згідно з чинним законодавством України пільги і влаштовуються до будинку-інтернату на платній основі, розмір суми сплати за їх утримання розраховується з урахуванням наявних пільг. Для бажаючих громадян та інвалідів за наявності вільних приміщень у будинку-інтернаті можуть утворюватись відокремлені від основного контингенту підопічних платні відділення, які працюють на основі госпрозрахунку.

Так, з матеріалів справи вбачається та не спростовано Позивачем, що останній отримує від своїх працездатних дітей аліменти, має заощадження у банку та земельний пай, з яких отримує певний дохід, у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому Відповідачем Позивачу було роз’яснено про можливість рідним ОСОБА_2 направити його до пансіонату за умови стовідсоткового відшкодування витрат на його утримання у відповідності до умов чинного законодавства, разом з тим, Позивачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів звернення до рідних з відповідною пропозицією та отримання такої відмови.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2017 року у справі № 201/8996/17 (2-а/201/289/2017) у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2017 року у справі № 201/8996/17 (2-а/201/289/2017) - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 05 жовтня 2017 р.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова