Провадження № 2/361/1131/17

09.10.2017

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 жовтня 2017 року Броварський міськрайонний суд Київської області

в складі: головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Корніюк К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Садівничого об’єднання «Трудовик», третя особа ОСОБА_2, про визнання дій протиправними, визнання наказу незаконним,

встановив :

Позивач просить визнати дії голови ради СО «Трудовик» ОСОБА_2 протиправними, а наказ № 39/14 від 12.07.2014р. про призначення її на посаду коменданта незаконним, як такий , що порушує її конституційне право на працю, і не відповідає вимогам ст. 26 КЗпП України. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачка пояснила, що подавала заяву про прийняття її на роботу заступником голови –комендантом, і не подавала заяви про прийняття на роботу комендантом з випробувальним терміном, а наказом голови ради СО «Трудовик» ОСОБА_2 від 12.07.2014р. № 39/14 вона була призначена на посаду коменданта СО «Трудовик» з терміном випробування два місяці, хоча вона не давала згоди на призначення на дану посаду. Випробувальний термін встановлено без погодження з нею, а наказ по формі та змісту не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, з даним наказом вона не була ознайомлена, дізналась про наказ і його зміст лише в судовому засіданні при розгляді справи про поновлення на роботі, тому раніше його не оскаржувала. Вважає, що в даному наказі змінено умови трудового договору, зокрема, що прийнята не на постійній основі, а з випробуванням.

Відповідач і третя особа позов не визнали, їх представник подала письмові заперечення, в яких і в судовому засіданні пояснила, що оскаржуваний наказ вважає законним, не вбачає порушень прав позивача даним наказом; що відповідач мав право прийняти на роботу з випробувальним терміном, тому це не є порушенням трудових прав позивачки. З приводу видання даного наказу представник відповідача пояснила, що позивачка була прийнята на роботу за Розпорядженням №04 від 28.05.2014р. – на посаду заступника голови – коменданта (без випробувального терміну). Але оскільки за штатним розкладом не передбачено посаду заступника голови- коменданта або заступника голови, але передбачено посаду коменданта. То дане розпорядження №04 від 28.05.2014р. було скасоване наказом №38 від 12.07.2014р.; і наступним наказом №39 від 12.07.2014р. позивачка була прийнята на роботу на посаду коменданта з випробувальним терміном. На даній посаді позивачка працювала і була звільнена з займаної посади наказом №56/14 від 27.07.2014р. Не погодившись зі звільненням, позивачка зверталась до суду з позовом про поновлення і скасування наказів, в тому числі наказу про звільнення і наказу про прийняття на роботу №39 від 12.07.2014р. Рішенням Броварського міськрайонного суду від 29.01.2015р. у позові їй було відмовлено, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 6.04.2015р. рішення залишено без змін. Даними судовими рішеннями встановлено, що позивачка була ознайомлена з даним наказом про прийняття її на роботу, що вона давала згоду на випробувальний термін, що вона фактично приступила до роботи на підставі даного наказу у вказаній посаді, і що даний наказ є законним як і наказ про її звільнення. Крім того, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, визначений ст.233 КЗпП України в три місяці з дня , коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини і дійшов таких висновків:

28 травня 2014 року ОСОБА_1 подала заяву на ім.,я голови СО Трудовик про прийняття її на роботу в СО «Трудовик» на посаду заступника голови СО «Трудовик» - коменданта з 29.05.2014р., до заяви додано копію паспорту, ідентифікаційного номеру.

Наказом СО «Трудовик» за підписом голови ради СО «Трудовик» ОСОБА_3 №39/14 від 12.07.2014р. ОСОБА_1 призначено на посаду коменданта СО Трудовик» з посадовим окладом згідно штатного розпису з випробувальним терміном 2 місяці.

На наказі є припис, що цей наказ наданий на ознайомлення ОСОБА_1 в присутності трьох членів ради, і наявні їх прізвища та підписи.

Наказом № 56 /14 від 27.07.2014р. ОСОБА_1 була звільнена з посади коменданта з 28.07.2014р. в зв’язку з не оформленням трудових відносин з СО «Трудовик» в установленому порядку (не надання трудової книжки, документів про освіту, заяви про призначення на посаду коменданта) та не проходженням випробувального терміну, ст.28 КЗпП. На наказі є припис, що з наказом ознайомлена у присутності трьох осіб, їх підписи і прізвища.

Згідно довідки за підписом голови ради СО Трудовик і головного бухгалтера від 11.03.2017р, ОСОБА_1 працювала в СО Трудовик з 28.05.2014р. по 28.07.2014р. на посаді комендант, отримувала зарплату .

В журналі реєстрації наказів СО «Трудовик» за 2014-2017 р.р. містяться записи про реєстрацію: наказу № 04/14 від 28.05 про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника голови – коменданта; наказу № 39/14 від 12.07 про призначення ОСОБА_1 на посаду коменданта з випробувальним терміном 2 місяці; наказу № 05/14 від 19.07 про надання доручення коменданту ОСОБА_1; наказу № 46/14 від 19.07 про винесення ОСОБА_1 попередження; наказу № 5о/14 від 24.07. про винесення коменданту ОСОБА_1 попередження; наказу № 56/14 від 27.07 про звільнення ОСОБА_1 з посади коменданта.

Рішенням Броварського міськрайонного суду від 29.01.2015р. у позові ОСОБА_1 до СО «Трудовик» про поновлення на роботі, скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. Зі змісту даного рішення видно, що позовними вимогами були вимоги: про визнання незаконним та скасування Розпорядження №02/14 від 28.05.2014р. (про доповнення назви посади комендант); про визнання частково незаконним та скасування Розпорядження №04/14 від 28.05.2014р. (в частині призначення на посаду заступника голови); про визнання незаконним та скасування наказу від 12.07.2014р. №38/14 (про визнання Розпорядження №04/14 від 28.05.2014р. недійсним); про визнання незаконним та скасування наказу від 12.07.2014р. №39/14 (про призначення на посаду коменданта); зобов’язання поновити на посаді коменданта та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Зі змісту рішення видно, що судом встановлені такі обставини: 28.05.2014р. було видано наказ №04/14 , згідно якого позивачка була прийнята на посаду заступника голови – коменданта з 29.05.2014р. Також 28.05.2014р. було видано розпорядження №04/14 , згідно якого у зв’язку з відсутністю в штатному розписі посади заступник голови, покладено обов’язки заступника голови на посаду коменданта, доповнено назву посади комендант словами заступник голови. Встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на посаду заступника голови для того, щоб вона могла за відсутності голови проводити прийом громадян і виконувати певні обов’язки голови.; встановлено, що у штатному розписі СО Трудовик на 2014 рік відсутня така посада, як заступник голови, тобто позивачку було прийнято на неіснуючу посаду. Встановлено, що розпорядження про доповнення назви посади комендант головою прийнято одноособово, що не відповідає Статуту; і що на засіданні членів ради було вказано на необ7грунтованість розпоряджень від 28.05.2014р.; що дані розпорядження обгрунтовано були скасовані наказом від 12.07.2014р. Встановлено законність наказу від 12.07.2014р. № 39\14 про призначення позивачки на посаду коменданта з випробувальним терміном, що обумовлювалось тим, що за час роботи на посаді заступника голови позивачка зарекомендувала себе некомпетентним працівником; що прийняття на роботу позивачки з випробувальним терміном відповідає вимогам ст.26 та ст.27 КЗпП України. Встановлено, що позивачка з наказом про прийняття на роботу була ознайомлена у присутності членів правління. Встановлено, позивачка приступила до роботи коменданта і у членських книжках особисто вказувала свою посаду комендант; що в журналі наказів є записи про видачу наказу від 19.07.2014р. і від 24.07.2014р. про попередження коменданта )позивача) за неналежне виконання посадових обов’язків. У рішенні суд зазначив, що позивачка була ознайомлена з наказом про прийняття на роботу, фактично приступила до виконання своїх обов’язків, відмови від встановлення випробувального терміну , що було б підставою для відмови у прийнятті на роботу, не подавала, вказаний наказ не оскаржувала, тому суд дійшов висновку про те, що 12 липня 2014 року між сторонами укладено трудову угоду з випробувальним терміном у два місяці.

Ухвалою Апеляційного суду Київської обл. від 6.04.2015р. рішення залишено без змін, і апеляційний суд погодився зі встановленими судом першої інстанції обставинами, в тому числі і в тій частині, що стосується оскаржуваного наказу від 12.07.2014р. (про прийняття на роботу з випробувальним терміном), і що позивачка з даним наказом була ознайомлена своєчасно, та приступила до робот и саме за вказаною посадою і на підставі цього наказу, а у подальшому була звільнена з законних підстав.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду від 24.11.2016р. (у справі, що розглядається) було закрито провадження за позовом ОСОБА_1 до СО «Трудовик» про визнання вказаного наказу (від 12.07.2014р.) недійсним, з підстав наявності судового рішення, наведеного вище, яким вирішено по суті спір між тими ж сторонами , про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11.01.2017р. дану ухвалу (про закриття провадження) було скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції для розгляду. Скасовуючи ухвалу про закриття провадження, апеляційний суд виходив з того, що новий позов позивачка пред’явила з нових підстав: що оспорюваний наказ суперечить вимогам ст.26 КЗпП, без згоди на це позивача; і що зазначені підстави не були предметом розгляду у тій цивільній справі, в якій прийнято рішення, що набрало законної сили.

Згідно ст.21 КЗпП України - Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст.24 КЗпП Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим у випадках, вичерпно перелічених у ст.24 КЗпП. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

За правилами ч.1 ст. 26 КЗпП при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців (ч.1 ст. 27 КЗпП).

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст.61 ЦПК України - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проаналізувавши докази у їх сукупності, враховуючи факти, які вже встановлені судовим рішенням у цивільній справі між тими самим сторонами, суд дійшов таких висновків:

Оскаржуваний позивачкою наказ дійсно був виданий , і не є сфальсифікованим, як на те посилається позивачка. Про це свідчать і обставини, встановлені судовим рішенням, і крім того на дійсне видання такого наказу (і не «заднім числом») вказує наявність запису про нього в журналі видання наказів, де є відомості про такий наказ і його зміст, і даний запис зроблено в хронології з іншими записами, без будь-яких ознак його дописування чи вписування у подальшому або зміни чи виправлення змісту даного запису.

Позивачка з даним наказом була ознайомлена, про що свідчать обставини, вже встановлені судовим рішенням, і крім того на це вказує те, що позивачка приступила до роботи комендантом і виконувала певні дії в межах своєї посади (як встановлено рішенням суду, і чого вона не заперечує. Суд також вважає встановленим, що позивачка надала згоду на випробування, оскільки приступила до роботи у вказаній посаді саме на таких умовах, зазначених у наказі про прийняття на роботу, і що вона надала згоду на прийняття її саме на таку посаду і в тому числі з випробувальним терміном.

Аналізуючи даний наказ - він не суперечить вимогам трудового законодавства, зокрема вимогам ст.21, ст.24, ст.26 та ст.27 КЗпП України, на що посилається позивачка. Інших порушень, які б безумовно тягли за собою визнання даного наказу недійсним, (в межах заявлених позовних вимог) також не встановлено.

Посилання позивачки на те, що вона в дійсності була прийнята на роботу в травні 2014р і на іншу посаду, спростовані висновками суду у рішенні, що набрало законної сили; крім того встановленими судом при розгляді даної справи обставинами. Видання наказу замість скасованого з метою усунення допущених порушень при виданні попереднього наказу не є порушенням вимог закону, і не є порушенням трудових прав позивачки.

Таким чином, підстав для скасування наказу, оскаржуваного позивачкою, і для визнання неправомірними дій голови СО при виданні такого наказу, - суд не встановив. Тому позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення працівника до суду у трудових спорах. Згідно ст.233 - п рацівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ст.234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Позов до суду подано в серпні 2015року, тобто з явним і тривалим пропуском цього строку. Позивачем не доведено поважних причин його пропуску, тим більше, що судом встановлено (у наведеному вище судовому рішенні), що з даним наказом (від 12.07.2014р. ) позивачка була ознайомлена своєчасно і про ознайомлення з ним свідчить її подальша робота саме у даній посаді коменданта, звільнення і звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, де вона вказаний наказ оскаржувала. Причина пропуску строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови у позові.

Разом з тим, суд вважає доцільними , розглянувши позов по суті, відмовити позивачу у позові по суті позовних вимог, як у необґрунтованому.

Керуючись ст.21, 24, 26, 27, 233 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 60, 61 , ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1 до Садівничого об’єднання «Трудовик», третя особа ОСОБА_2, про визнання протиправними дій голови Садівничого об,єднання, про визнання незаконним наказу №39/14 від 12.07.2014р. про призначення ОСОБА_1 на посаду коменданта, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Т.В. Селезньова