Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2017 року 12:59Справа № 808/1769/17 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Печерикіної А.О. та:
позивача: ОСОБА_1
представників
відповідача:Радової С.О.
третьої особи:Радової С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній служби України
третя особа Державна фіскальна служба України
про визнання незаконним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі позивач або ОСОБА_2 ) до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній служби України (далі відповідач або Комісія), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна фіскальна служба України (далі третя особа), в якому позивач просить суд (відповідно до уточнених позовних вимог):
-визнати незаконним та скасувати рішення Комісії про відмову у наданні ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій, оформлене листом від 28 квітня 2017 року №5940/с/99-99-04-04-01-14;
- зобов`язати Комісію повторно розглянути надані позивачем документи та прийняти рішення про надання ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 01.08.2015 по 09.11.2015 ОСОБА_2 був відряджений до зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей для безпосередньої участі в її проведенні. Так, в порушення вимог Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20.08.2014 № 413, та Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2016 № 957, відповідачем відмовлено позивачу в наданні статусу учасника бойових дій. У позивача є всі документи, які слугують підставою для надання йому статусу учасника бойових дій, що визначений абз. 1 п. 4 Порядку. Позивач зазначає, що відповідно до чинного законодавства встановлений вичерпний перелік підстав, за якими особі може бути відмовлено Комісією у наданні статусу. В якості підстави для відмови, відповідачем зазначено, що ОСОБА_2 відряджався до головних управлінь ДФС у Донецькій та/Луганській областях, як слідчий ДФС, а Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових дій визнаються особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС України. Оскільки, зазначена підстава відмови чинним законодавством не передбачена, тому рішення відповідача про відмову йому в наданні такого статусу є протиправним. У зв`язку з цим, просить скасувати рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення про надання йому такого статусу.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача та третьої особи проти заявлених позовних вимог заперечила, з підстав визначених у письмових запереченнях (вх. №24895 від 13.09.2017), зокрема зазначила, що ОСОБА_2 до Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м. Київ, м. Краматорськ, м.Слов`янськ) ДФС не відряджався, а отже службу в підрозділі оперативного забезпечення зон проведення АТО не проходив. Так, прийняте рішення Комісії про відмову у наданні ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій є правомірним, оскільки пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» закріплено, що статус учасника бойових дій може бути наданий, виключно особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС України. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 13.09.2017 на підставі ст. 160 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача та третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 перебуває на службі в органах податкової міліції, на даний час займає посаду старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Запорізькій області та має спеціальне звання майора податкової міліції.
Наказом ДФС України «Про продовження відрядження працівників податкової міліції» від 28.07.2015 № 2268-о позивач був відряджений до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області на період з 29.07.2015 по 03.08.2015 (підстава: службова записка Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України, рапорти працівників), з метою реалізації Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 № 415ог (а.с.15).
Наказами ДФС України «Про продовження відрядження працівників податкової міліції» від 26.08.2015 № 2681-о, від 28.09.2015 № 3040-о, від 27.10.2015 № 3462-о було продовжено відрядження позивача до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області на періоди: з 27.08.2015 по 08.09.2015, з 28.09.2015 по 12.10.2015 та з 27.10.2015 по 09.11.2015, відповідно (підстава: службова записка Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України) (а.с.17-22).
Зі змісту витягів із наказів Першого заступника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) № 327 від 23.11.2015 та № 27 від 27.01.2017, а також керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України «Про залучення до проведення антитерористичної операції та засобів суб`єктів боротьби з тероризмом» від 29.12.2015 № 0207, судом встановлено, що у періоди з 01.08.2015 по 29.08.2015, з 30.08.2015 по 09.11.2015, з 30.08.2015 по 09.11.2015 ОСОБА_2 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань (а.с.23-25).
На підставі зазначених наказів представники ДФС, зокрема і позивач, залучались до виконання службових (бойових) завдань в районі проведення АТО, реалізації порядку переміщення товарів та осіб через лінію розмежування (абз. 2 листа Штабу АТО на території Луганської та Донецької областей Антитерористичного центру при СБУ від 13.04.2017 № 2859).
Крім того, у листі Штабу АТО на території Луганської та Донецької областей Антитерористичного центру при СБУ від 13.04.2017 №2859 зазначено, що вказані працівники вважались відрядженими в район проведення АТО з підпорядкуванням керівнику АТО на території Донецької та Луганської областей, з метою захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та брали безпосередню участь в АТО, а також виконували бойові (службові) завдання.
Довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №357/99-99-21-10-01-18д від 10.02.2017, виданою начальником Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м.Київ, м.Краматорськ, м.Слов`янськ) Державної фіскальної служби України, підтверджено, що в період з 01.08.2015 по 09.11.2015 ОСОБА_2 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Згідно з приміткою, вказана довідка є підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій (а.с.26).
14.10.2015 ОСОБА_2 нагороджено відзнакою Всеукраїнської громадської організації «Спілка ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга» №137 «За захист економічних інтересів України в зоні проведення АТО» (а.с.27).
Також, ОСОБА_2 нагороджено нагрудним знаком Всеукраїнської громадської організації «Спілка ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга» №938 «Честь та Гідність» (а.с.28).
17.02.2017 позивач звернувся до Комісії (вх. ДФС № 1090) із заявою та відповідними матеріалами про надання йому статусу учасника бойових дій.
Листом «Про надання інформації» від 28.04.2017 №5940/с/99-99-04-04-01-14, відповідач повідомив позивача, що Комісією прийнято рішення відмовити в наданні статусу учасника бойових дій працівникам (в т.ч. колишніх) слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС, які відряджались до головних управлінь ДФС у Донецькій та/чи Луганській областях, у зв`язку з чим позивачу повернуто направлені до Комісії заяву та матеріали. В обґрунтування прийнятого рішення відповідач зазначив про те, що надання статусу учасника бойових дій іншим працівникам ДФС окрім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення АТО без внесення змін до чинного законодавства не вбачається можливим.
Вважаючи вищевказану відмову незаконною та такою, що порушує законні права та інтереси, ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551).
Відповідно до статті 4 Закону № 3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно зі статтею 5 Закону № 3551, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пунктом 19 частини першої статті 6 Закону №3551 передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі-Порядок №413).
Пунктом 2 Порядку №413 визначено, що статус учасника бойових дій надається, зокрема військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
Згідно з пунктом 4 Порядку №413, підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення:
витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення;
для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів;
для осіб, які отримали поранення, контузії, каліцтва (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, матеріали спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв;
для осіб, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку, - документи про залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, передбачені абзацами другим - четвертим цього пункту, або нотаріально завірені свідчення не менше ніж двох свідків із числа осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які разом із такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій або інваліда війни, у разі підтвердження суб`єктами боротьби з тероризмом факту взаємодії зазначених осіб (особисто або під час перебування у складі добровольчих формувань) із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами;
для осіб, які проходять службу (працюють) у військових частинах (органах, підрозділах), установах та організаціях або на підприємствах, які постійно дислокуються чи розташовані безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення.
Відповідно до пункту 5 Порядку №413, рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається:
- комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін`юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі.
- міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.
Рішення щодо утворення комісії та положення про неї затверджується відповідним міністерством, центральним органом виконавчої влади та іншим державним органом, зазначеним в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 року № 16 «Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413, наказом Міністерства фінансів України №957 від 14 листопада 2016 року затверджено Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2016 року №1553/29683 (далі - Положення №957).
Відповідно до пункту 1 вказаного Положення Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України (далі - Комісія) утворюється відповідно до пункту 5 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 Положення № 957, Комісія має право відмовляти в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності для надання відповідного статусу підстав.
У свою чергу, вичерпний перелік підстав для відмови в наданні статусу учасника бойових дій встановлений пунктом 7 Положення № 957:
-відсутність документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення;
-надання недостовірних даних про особу;
-виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення;
-наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.
При цьому, суд зауважує, що зазначені підстави є вичерпними та не підлягають широкому тлумаченню, оскільки будь-яких інших підстав для відмови приписами Положення № 957 не передбачено.
Як вбачається з матеріалів справи, з 01.08.2015 по 09.11.2015 ОСОБА_2 , на підставі наказів Державної фіскальної служби України відряджався до зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей та брав безпосередню участь в проведенні та виконанні завдань, що покладені на підрозділи ДФС, брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Зазначене відповідачем не заперечувалось.
При цьому, судом також встановлено, що позивач був залучений до підрозділу оперативної групи ДФС України при штабі АТО для виконання спеціальних (бойових) завдань.
Таким чином, суд вважає, що оскільки позивач відповідає вимогам статті 5 Закону №3551 та брав участь в антитерористичній операції у підрозділах оперативної групи Державної фіскальної служби України при штабі антитерористичної операції для виконання спеціальних (бойових) завдань, тому він належить до категорії осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Доказів зворотнього до матеріалів справи відповідач не надав та судом під час розгляду справи не встановлено.
Крім того, підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій є довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №357/99-99-21-10-01-18д від 10.02.2017. При цьому, суд зауважує, що доказів незаконності та/або скасування цієї довідки відповідач суду також не надав.
Враховуючи викладене, доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 не відноситься до осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення АТО є безпідставними.
Відтак, посилання Державної фіскальної служби України на пункт 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII як на підставу для відмови у наданні ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій є необґрунтованим.
Водночас, суд звертає увагу на те, що вказана відповідачем підстава для відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій (неналежність до осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС) не передбачена Положенням №957.
Зі змісту рішення Комісії про відмову у наданні ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій, оформлене листом від 28.04.2017 №5940/с/99-99-04-04-01-14 вбачається, що жодної з перелічених (в пункті 7 Положення № 957) підстав в цьому рішенні Комісією не вказано.
Зазначене свідчить про незаконність оскаржуваного рішення.
Поряд з цим, безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на лист Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції від 21.04.2017 №1730/02/05.1-17 як на підставу прийняття рішення про відмову позивачу у наданні статусу учасника бойових дій, оскільки вказаний лист не є нормативно-правовим актом, що створює обов`язкові правові наслідки у відповідній сфері суспільних відносин, а носить лише інформаційний, рекомендаційний та необов`язковий характер. Про це, до того ж, зазначено у самому листі від 21.04.2017 №1730/02/05.1-17.
Таким, чином, судом встановлено, що законних підстав для відмови позивачу у наданні статусу учасника бойових дій відповідач не мав, а тому прийняте рішення, яке оформлене листом від 28.04.2017 №5940/с/99-99-04-04-01-14 є протиправним, а відтак заявлені позивачем вимоги про визнання незаконним та скасування рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Також, на переконання суду, такими, що підлягають задоволенню є і позовні вимоги про зобов`язання повторно розглянути надані позивачем документи та прийняти рішення про надання йому статусу учасника бойових дій, оскільки такі фактично є похідними від попередніх.
При цьому, задовольняючи позов в указаній частині, суд також виходить з наступного.
Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України визначено один із найважливіших принципів адміністративного судочинства - принцип верховенства права, відповідно до якого згідно частини першої указаної статті людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Указаний принцип є конституційним (стаття 8 Конституції України) й означає пріоритет прав та свобод людини, справедливість і гуманізм у діяльності адміністративних органів.
Тому, вирішуючи адміністративні справи, суд має перш за все виходити із того, що людина, її права та свободи є найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права повинен втілюватись через діяльність судової влади.
Відповідно до завдання, яке сформульовано у частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, саме адміністративне судочинство спрямовано на захист прав, свобод, інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади та їх посадових і службових осіб.
Статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначені повноваження суду при вирішенні справи.
Відповідно до частини другої цієї статті у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.
Необхідно зазначити, що суди повинні відновлювати порушене право особи шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
В ході судового розгляду справи встановлено та не спростовано відповідачем те, що позивачем було подано до Комісії усі встановлені законом документи, що дають підстави для прийняття рішення про надання особі статусу учасника бойових дій.
Оскільки інших підстав для відмови ОСОБА_2 у наданні статусу учасника бойових дій, ніж тих, про які зазначено в оскаржуваному рішенні, Комісією не було встановлено, то суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача в цьому випадку буде зобов`язання Комісію повторно розглянути надані позивачем матеріали щодо визнання учасником бойових дій та прийняти рішення про надання йому статусу учасника бойових дій.
При цьому, приходячи до переконання про задоволення позовних вимог саме в такий спосіб, суд виходить з того, що тільки такий спосіб захисту прав позивача буде гарантувати відновлення його порушених прав. Крім того, слід зазначити, що в даному випадку суд жодним чином не втручається в дискреційні повноваження та не підміняє собою її повноваження.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1.Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України про відмову у наданні ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій, оформлене листом від 28 квітня 2017 року №5940/с/99-99-04-04-01-14.
3.Зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно розглянути надані ОСОБА_2 матеріали щодо визнання учасником бойових дій та прийняти рішення про надання ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
СуддяЮ.П. Бойченко
