open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Справа № 146/714/17

РІШЕННЯ

Іменем України

"29" вересня 2017 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого: Пилипчука О.В.

з участю секретаря Бойко Т.Є.,

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Томашпіль справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області про встановлення заповітів нікчемними,-

В С Т А Н О В И В:

29 травня 2017 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із даною позовною заявою, в якій просить встановити нікчемність заповітів, вчинених 10 серпня 2007 року від імені ОСОБА_6 відносно спадкоємців ОСОБА_4 і ОСОБА_5, посвідчених секретарем Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

Позов обґрунтовано наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Вапнярка померла мати позивача ОСОБА_6.

Після смерті матері відкрилася спадщина на все її майно, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1, присадибну земельну ділянку площею 0,25 га, земельну ділянку площею 1,7251 га, розташовану на території Липівської сільської ради, відповідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

Позивач зазначає, що спадкоємцем майна матері за законом залишилася вона і спадкоємці її покійного брата ОСОБА_7-його дружина ОСОБА_4 і син ОСОБА_5

Відповідно до ст..ст. 1217, 1269 ЦК України, позивач звернулася до Томашпільської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері, однак при підготовці документів стало відомо, що до нотаріальної контори також подали заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітами від 10 серпня 2007 року і Томашпільським державним нотаріусом було відкрито провадження спадкової справи за номером 217/2016.

ОСОБА_3 зазначає, що дійсно 10 серпня 2007 року до неї додому в смт Вапнярку, де вона проживала із своєю матір'ю ОСОБА_6 Приїхала ОСОБА_4 із представником Липівської сільської ради для складання заповіту на спадкове майно матері. ОСОБА_4 сказала, що оформляє заповіт на себе на будинок матері по АДРЕСА_1, а заповіт на земельну ділянку складається на позивача. Мати позивача на той час мати вади зору, практично не бачила, тому позивач, тримаючи руку матері, вчинила підписи у заповітах. Тексти заповітів їй не прочитувалися і записи в заповітах про те, що заповіт прочитаний особисто вголос, матір'ю не виконувався, так як вона не могла цього зробити через вади зору.

Окрім того, заповіти складалися по місцю проживання спадкодавця в смт Вапнярка.

Позивач вважає оспорювані заповіти нікчемними, оскільки заповіти було складено і посвідчено секретарем Липівської сільської ради з порушенням вимог щодо його форми й посвідчення, нотаріальні дії вчинялися поза приміщенням органу місцевого самоврядування, дані заповіти посвідчувалися в смт Вапнярці, де є нотаріус, посвідчення заповіту відбувалося без свідків, що є порушенням, оскільки заповідач через фізичні вади не могла сама прочитати заповіт.

15 червня 2017 року секретар Липівської сільської ради ОСОБА_8. подала до суду заперечення на позовну заяву, в якій просить в задоволенні позову про визнання заповіту нікчемним відмовити, пояснюючи наступне.

10 серпня 2007 року в сільську раду звернулася ОСОБА_4 з тим, що її свекруха ОСОБА_6, яка проживає без реєстрації в смт Вапнярці, бажає вчинити два заповіти-на житловий будинок, земельну ділянку, майновий пай. При цьому вона повідомила, що свекруха похилого віку, їй 87 років, хворіє, їй важко пересуватися, потрібно здійснити заповіти на дому.

Оскільки ОСОБА_6 була зареєстрована на території Липівської сільської ради, ОСОБА_8 поїхала вчиняти заповіти в смт Вапнярку, а саме в будинок дочки заповідача ОСОБА_3, перед тим заготовивши друкованим текстом заповіти.

ОСОБА_8 провела бесіду з гр.. ОСОБА_6, яка на той час була при здоровому розумі, ясній пам'яті, зір у неї не був втрачений, вона була в окулярах. ОСОБА_8 з'ясувала у ОСОБА_6, що остання бажає вчинити один заповіт щодо будинку на невістку ОСОБА_4, інший заповіт щодо земельної частки (паю) та майнового паю на онука ОСОБА_5 Також ОСОБА_6 виявила бажання, щоб її дочка ОСОБА_3, невістка ОСОБА_4 були присутні при вчиненні заповітів.

В присутності заповідача, дочки та невістки ОСОБА_8 заповнила в двох екземплярах спочатку заповіт на житловий будинок на ОСОБА_4, після цього віддала для прочитання ОСОБА_6 Після того, як ОСОБА_6 прочитала, здійснила написання тексту власноручно і підписала його, секретар ще раз зачитала вголос заповіт і потім його посвідчила, після чого один екземпляр заповіту віддала ОСОБА_6, яка віддала своїй дочці, щоб та його перечитала.

Потім ОСОБА_8 заповнила два екземпляри заповіту на земельну частку (пай) і майновий пай, при заповненні яких тримала в руках державні акти на земельну частку (пай) і майновий пай. За згодою заповідача при цьому були присутні дочка ОСОБА_3 та невістка ОСОБА_4 Також після заповнення заповіту секретар віддала його для прочитання ОСОБА_6, яка його прочитала, здійснила написання тексту власноручно і підписала його. Потім ОСОБА_8 ще раз зачитала вголос заповіт і потім посвідчила його. Один екземпляр заповіту секретар віддала ОСОБА_6, яка віддала його своїй дочці, щоб та перечитала його.

Секретар Липівської сільської ради вказує, що при вчиненні обох заповітів волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі. При цьому була присутня ОСОБА_3 (позивач у справі), яка обидва заповіти перечитувала на прохання матері і не заперечувала в їх вчиненні. Також при бесіді з ОСОБА_6 їй було повідомлено, що заповіт вчиняється на випадок смерті заповідача і в будь-який час вона може його відмінити чи скасувати. Заповідач на протязі восьми років могла в будь-який час скасувати дані заповіти і вчинити нові, якщо б на те була її воля.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 18 вересня 2017 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області про встановлення заповітів нікчемними закрито в частині визнання заповіту нікчемним щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1.

22 вересня 2017 року позивач ОСОБА_3 подала до суду заяву про збільшення і уточнення позовних вимог, в якій просить встановити нікчемність заповіту, вчиненого 10 серпня 2007 року від імені ОСОБА_6, на користь ОСОБА_5, посвідченого секретарем Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, зареєстрованим в реєстрі за № 81; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом (серія та номер 799 від 7 червня 2017 року), видане Державним нотаріусом Іськовою Н.М. та скасувати державну реєстрацію права власності об'єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1267883905239).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 -ОСОБА_1 збільшені та уточнені позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позові, попросив збільшений та уточнений позов задовольнити.

В попередніх судових засіданнях позивач ОСОБА_3 пояснювала, що її мати ОСОБА_6 хворіла, тому вона забрала її проживати до себе з с.Липівки в смт Вапнярку. Пам'ятає, як до них приїжджала невістка матері-відповідач ОСОБА_4, яка просила матір підписати якість документи. Вважає, що то і були складені заповіти, які їм ніхто не зачитував.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, їхній представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, представник позивачів надіслав до суду заяву, згідно якої справу просить розглянути у їхню відсутність, позов з урахуванням збільшення позовних вимог визнають.

В попередніх судових засіданнях відповідач ОСОБА_4 пояснювала, що скласти заповіти-була воля саме ОСОБА_6, яка їх підписувала власноручно. Позивач ОСОБА_10 була відома про таку волю заповідача і не заперечувала, натомість, сама телефонувала ОСОБА_4 і говорила, що ОСОБА_6 бажає скласти заповіти. Всі знали, що ОСОБА_6 бажає скласти заповіти, якими будинок заповісти ОСОБА_4, а земельну ділянку ОСОБА_5

Представник Липівської сільської ради в судове засідання не з'явився, сільський голова Липівської сільської ради надіслав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у їхній відсутності, позовні вимоги не визнають.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6-це бабка її чоловіка. Свідок часто їздила до неї та позивача у смт Вапнярку, допомагала по домогосподарству. ОСОБА_6 була зрячою людиною, ходила без окулярів, читала газети без окулярів.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6-це бабка її чоловіка ОСОБА_5

В 2007 році подзвонила ОСОБА_3 і повідомила, що бабка хоче зробити заповіти на ОСОБА_5, та запитувала, як це зробити, оскільки і вона сама, і сестра не проти. Свідок запитала у сільській раді, як це робиться, і там повідомили, що вони таке роблять, а саме оформляють заповіти. Свідок з батьком, представником сільської ради поїхали у смт Вапнярку, де і були складені заповіти. Бабка повністю усвідомлювала значення своїх дій, все розуміла, була зрячою. Пай бабка хотіла залишити ОСОБА_5, а будинок ОСОБА_4, так як остання там уже проживала.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона знала ОСОБА_6 Останні роки свого життя ОСОБА_6 проживала в смт Вапнярці у своєї доньки. Останній раз свідок бачила ОСОБА_6 чотири роки назад у смт Вапнярці. Свідок була у неї, вона свідка впізнала і вони спілкувалися.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6 вона знала, оскільки проживали по сусідству. Потім її дочка забрала її проживати до себе в смт Вапнярку. Останній раз свідок бачила ОСОБА_6 в 2007 році на похороні її сина, де остання розповідала, що хоче залишити будинок внуку ОСОБА_5. За землю і заповіти свідку не відомо нічого.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.158 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення сторін у справі та їх представників, свідків, які з'явилися в судове засідання, розглянувши заяви учасників процесу, які не з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність ї достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Згідно ст.1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.11 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цивільно-процесуального Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 121 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає у рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у їх прийнятті.

Відповідно до ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані із порушенням порядку, встановленого законом.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи ( ст. 64 ч. 1 ЦПК України ).

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статей 3, 4, 15 ЦПК України особа має конституційне право на судовий захист своїх цивільних прав і може звернутися із позовом про захист порушеного, оспореного або невизнаного права у спосіб, передбачений ЦК України.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст.. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судом встановлено, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Вапнярка Томашпільського району Вінницької області померла ОСОБА_6 (а.с.6).

Згідно довідки Липівської сільської ради № 793 від 18 серпня 2016 року, після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, залишилося спадкове майно, що складається із житлового будинку з надвірними спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1. Спадкоємцем за заповітом залишилася невістка ОСОБА_4, за законом-дочка ОСОБА_3 (а.с.8).

Згідно довідки Липівської сільської ради № 612 від 14 червня 2016 року, після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, залишилося спадкове майно, що складається із земельної частки (паю), посвідченої Державним актом серії НОМЕР_1, виданого Томашпільською районною державною адміністрацією 28 лютого 2003 року . Спадкоємцем за заповітом залишив ОСОБА_5, за законом-дочка ОСОБА_3 (а.с.9).

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_3, її батьками записано ОСОБА_15 та ОСОБА_6 (а.с.5).

Відповідно до довідки в.о.Вапнярського селищного голови від 16 травня 2017 року № 508, ОСОБА_6 в період з 2000 року по 2016 рік проживала спільно з дочкою ОСОБА_3 в її житловому будинку по АДРЕСА_2, яка її доглядала (а.с.

Відповідно до довідки Липівського сільського голови № 374 від 14 червня 2017 року, ОСОБА_6 на час складання заповітів була зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с.

10 серпня 2007 року ОСОБА_6 земельну ділянку розміром 1,7251 га, що розташована на території Липівської сільської ради та належить їй на підставі Державного акту серії НОМЕР_1, майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, який належить їй на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай серії НОМЕР_2, заповіла своєму внуку ОСОБА_5. Заповіт складено о 11-30 годині та підписано заповідачем у двох примірниках. В даному заповіті міститься напис рукописним текстом «Текст заповіту прочитано мною, ОСОБА_6, особисто, вголос, його зміст та умови відповідають дійсним моїм намірам» та стоїть підпис «ОСОБА_6». (а.с.10).

Також в заповіті зазначено, що заповіт складено 10 серпня 2007 року в с.Липівка Томашпільського району Вінницької області, цей заповіт посвідчений секретарем Липівської сільської ради. Заповіт підписано гр..ОСОБА_6 в присутності секретаря Липівської сільської ради, особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено; зареєстровано за № 81. Заповіт вчинено на дому через хворобу гр..ОСОБА_6. Заповіт підписано секретарем Липівської сільської ради ОСОБА_8

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 7 червня 2017 року вбачається, що ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину, серія та номер : 799, виданий 7 червня 2017 року, видавник: Державний нотаріус Іськова Н.М.; об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка, площа: 1,7251 га; розмір частки 5/6 (а.с.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину неможе суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ч.1, ч.3 ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання; заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування;

Частиною 2 ст.1248 ЦК України встановлено, що нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу);

Згідно ч. 2, ч. 4, ч. 5, ч. 6 ст.1253 ЦК України у випадках, встановлених, зокрема, абзацом третім частини другої статті 1248 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов»язковою; свідками не можуть бути, зокрема, нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому; у тексті заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Заповіт із вадами волі, тобто складений особою, волевиявлення якої не відповідало її дійсним намірам (внаслідок помилки, обману, насильства), може бути визнаний недійсним за позовом заінтересованої особи у відповідності до ст.ст. 229, 230, 231 ЦК України.

Заповіт може бути визнаний недійсним як повністю, так і частково. При цьому недійсність окремих частин заповіту не тягне недійсності його в цілому.

Відповідно до п.17 постанови пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року N 7 Про судову практику у справах про спадкування, право на пред'явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року N 1023-XII «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону від 1

грудня 2005 року N 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Згідно п.5 даної Постанови, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає

розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Згідно п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 419 « Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених {Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1854 від 12.12.2002, № 940 від 06.07.2006, № 161 від 05.03.2009, № 868 від 19.09.2012, № 1144 від 05.12.2012, № 46 від 30.01.2013, посвідчувати заповіти і довіреності, що прирівнюються до нотаріально посвідчених (далі - заповіти і довіреності), відповідно до статей 245 і 1252 Цивільного кодексу України та статті 40 Закону України "Про нотаріат", мають право такі посадові, службові особи, серед інших, уповноважені посадові особи органів місцевого самоврядування - довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами.

Згідно п.15 даної Постанови, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Посадова, службова особа посвідчує заповіти дієздатних фізичних осіб у присутності свідків.

Не допускається вчинення заповіту через представника.

Згідно п.16 даної Постанови, заповіт складається однією фізичною особою (крім заповіту, що складається подружжям).

Заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складення, дати та місця народження заповідача і підписується заповідачем власноручно.

Заповідач може написати заповіт власноручно або надрукувати за допомогою технічних засобів.

Посадова, службова особа може на прохання заповідача записати заповіт з його слів власноручно або надрукувати за допомогою технічних засобів. У такому разі заповіт вголос зачитується заповідачем, який робить запис перед своїм підписом.

Якщо заповідач внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності та у присутності запрошених ним двох свідків заповіт може підписати інша фізична особа згідно з пунктом 7 цього Порядку.

Згідно п.17 даної Постанови, т екст заповіту складається так, щоб розпорядження заповідача не викликало непорозумінь чи сумнівів під час оформлення спадщини.

Згідно п.18 даної Постанови, присутність не менш як двох свідків є обов'язковою умовою при посвідченні заповітів.

Свідком може бути фізична особа, що має повну цивільну дієздатність.

Свідком не може бути: інша посадова, службова особа; спадкоємець за заповітом; член сім'ї та близький родич спадкоємця за заповітом; фізична особа, що не може прочитати або підписати заповіт внаслідок фізичної вади або хвороби.

У заповіті зазначаються прізвище, ім'я та по батькові свідка, дата його народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого встановлено особу свідка.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Відповідно ч.2 ст. 1248 ЦК України, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Відповідно ч.2 ст. 1252 ЦК України, заповіти осіб, зазначених у частинах першій - шостій цієї статті, посвідчуються при свідках.

Стаття 1253 ЦК України визначає посвідчення заповіту при свідках. Так, на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Згідно п. 1.1 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1298/20036, перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37 Закону України «Про нотаріат».

Стаття 37 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії:

1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

2) посвідчують заповіти (крім секретних);

3) видають дублікати посвідчених ними документів;

4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;

5) засвідчують справжність підпису на документах;

6) видають свідоцтва про право на спадщину;

7) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.

Статтею 41 даного Закону встановлено, що нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 70 - 73, 85, 93 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Відповідно ст.. 43 - не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Відповідно до ст.. 44 - під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою.

Відповідно до ст. 56 - нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Посвідчення заповіту через представника, а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається.

Згідно п.1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Згідно п.2.1 даного Порядку, нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

Згідно п.2.3 даного Порядку, при вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України «Про нотаріат».

У разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування.

Згідно п.2.4 даного Порядку, при посвідченні заповітів та засвідченні справжності підпису на документах перевіряється справжність підписів осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії.

Правилами вчинення окремих видів нотаріальних дій, визначених у розділі ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, встановлено, що при посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування.

Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II цього Порядку.

Згідно ст.. 1255 ЦК України, нотаріус, інша посадова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Згідно п.7 Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 419 (у редакції постанови КМУ від 6 липня 2006 року № 940) «Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, заповіти і довіреності підписуються заповідачем або довірителем у присутності посадової, службової особи.

У разі коли фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати заповіт чи довіреність, за її дорученням в її присутності та в присутності посадової, службової особи такий документ може підписати інша фізична особа. Про причини, з яких особа, від імені якої посвідчується заповіт чи довіреність, не підписала документ, зазначається у посвідчувальному написі.

Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не може бути присутньою під час підписання заповіту, а також підписувати його за заповідача.

Відповідно до статей 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд серед інших вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин,яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Розглядаючи спір, надані сторонами докази, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, судом встановлено, підтверджено сторонами у справі, матеріалами справи, визнано відповідачами, що при складанні та посвідченні заповіту, вчиненого 10 серпня 2007 року в с.Липівка Томашпільського району Вінницької області від імені ОСОБА_6, на користь ОСОБА_5, посвідченого секретарем Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, зареєстрованим в реєстрі за № 81 були допущені грубі порушення чинного законодавства, зокрема, у заповіті не вказано місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси та причин щодо складання заповіту поза приміщенням органу місцевого самоврядування. Крім того, як визнано секретарем Липівської сільської ради ОСОБА_8, заповіт був вчинено у смт Вапнярка Томашпільського району Вінницької області за останнім місцем проживання заповідача ОСОБА_6, тобто, у населеному пункті, де є нотаріус, а не у с.Липівка Томашпільського району Вінницької області, як це зазначено у заповіті, що також є грубим порушенням вимог щодо форми, посвідчення та вчинення нотаріальної дії органом місцевого самоврядування-секретарем Липівської сільської ради. Окрім того, секретарем Липівської сільської ради ОСОБА_8 не надано суду доказів того, що вона є уповноваженою особою вчиняти нотаріальні дії.

Таким чином, при складанні та посвідченні заповіту були допущені порушення процедури, форми, порядку, місця та способу його посвідчення, відтак такий заповіт є нікчемним.

Оскільки вимоги позивача є законними та достатньо вмотивованими і ґрунтуються на наявних у справі доказах, суду доведено, що при складанні заповіту були допущені порушення норми Закону, які передбачають складання та підписання заповіту, відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано позовні вимоги ОСОБА_3, аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, збільшені та уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.. 215 ЦПК України, у резолютивній частині рішення суду повинно бути вирішено питання про розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно квитанції № 13, позивачем ОСОБА_3 1 квітня 2017 року було оплачено позовну заяву судовим збором в розмірі 640-00 гривень (а.с.1); згідно квитанції № 9, позивачем ОСОБА_3 22 вересня 2017 року було оплачено заяву про збільшення і уточнення позовних вимог судовим збором в розмірі 640-00 гривень (а.с.71).

Враховуючи вимоги ст.. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку понесені позивачем судові витрати, що складаються із сплати судового збору в розмірі 12840-00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 1, 3, 10-11, 13-15, 27, 57, 60, 88, 208, 209, 213-215,218 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 229-231, 1257 ЦК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Збільшені та уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області про встановлення заповітів нікчемними задовольнити.

Встановити нікчемність заповіту, вчиненого 10 серпня 2007 року від імені ОСОБА_6, на користь ОСОБА_5, посвідченого секретарем Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, зареєстрованим в реєстрі за № 81, яким ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_5 земельну ділянку розміром 1,7251 га, що розташована на території Липівської сільської ради, відповідно Державного акту серії НОМЕР_1, майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, відповідно сертифікату серії НОМЕР_2.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом (серія та номер 799 від 7 червня 2017 року), видане Державним нотаріусом Іськовою Н.М.

Скасувати державну реєстрацію права власності об'єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1267883905239).

Стягнути з Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1280-00 (одну тисячу двісті вісімдесят гривень 00 копійок), що складаються із сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 2 жовтня 2017 року.

Суддя:

О. В. Пилипчук

Джерело: ЄДРСР 69340955
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку