-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
№2-315/10 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 липня 2010 року Шевченківський районний суд Харківської області в складі:
судді Стеганцова С.М.
при секретарі Реуцькій Н.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Шевченкове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій,-
встановив:
Зел енська К.І. звернулася до суду, з вищезазначеним позовом до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області по невиконанню з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захис^дітей війни», яка призвела до порушення її прав на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії за вказаний період та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок її пенсії з підвищенням на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати, судові витрати компенсувати в передбаченому законом порядку.
В обгрунтування позову позивач зазначив, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Проте, починаючи з 2007 року вказана допомога їй не виплачувалась. Відповідач всупереч рішень Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в тому числі й щодо зупинення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідної соціальної допомоги в належних розмірах.
В судове засідання позивач не з'явилася, надавши письмову заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності. Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, надав письмове заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити і справу розглянути у його відсутності.
В обгрунтування своїх доводів зазначив, що державна соціальна допомога як дитині війни за 2007 рік позивачу не нараховувалася, в 2008 році нараховано та виплачено 579,30 грн., а в 2009 році - 597,60 грн. Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 деякі положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). На думку відповідача,виплата та нарахування щомісячної державної допомоги відноситься до функції Управління праці та соціального захисту населення, оскільки п.9 Положення «Про пенсійний фонд» передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Виплати, про які просить позивач, не передбачені бюджетом УПФУ на зазначений час, виплата цих грошей призведе до перерозподілу грошових коштів УПФУ та порушенню законних прав інших пенсіонерів. Відповідач також зазначив щодо незастосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. Вказав, що з метою врегулювання виплати державної соціальної допомоги та інших неврегульованих питань Кабінет Міністрів України прийняв постанову „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" № 530 від 28 травня 2008 року, якою передбачено щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищення повинно проводитися у таких розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн., з 1 жовтня - 49,80 грн. Крім того, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим2
Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 15 цього ж Кодексу передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «Дитина війни», перебуває на обліку в управлінні "Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області та отримує пенсію за віком (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 11.02.2008 р.)
Враховуючи зазначений статус, позивач відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ", має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме, підвищення до пенсії в розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень відповідача встановлено, що позивачу за період 2007-2009 років зазначені виплати в повному обсязі не здійснювались, у 2007 році кошти не виплачувалися взагалі, за 2008 рік виплачено 579,30 грн., за 2009 рік - 597,60 грн., посилаючись на п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», п.2 ч.41 ст.85 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про вне^ння змін до деяких законодавчих актів України», Положення „Про Пенсійний фонд України" та постанову КМУ № 530 від 28 травня 2009 року.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. т
Рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 деякі положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що стосуються невиплат в розмірі передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам зі статусом «дитина війни», визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Пунктом 5 зазначеного рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані не конституційними. Рішення Конституційного суду України є обов»язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, відповідач повинен був нарахувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності пункту 12 ст. 71 Закону України.„Про державний бюджет України на 2007 рік" та пункту 41 розділу II Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ці норми втратили чинність та не підлягали застосуванню. Отже, відповідач з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", дія якої призупинена не була, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати. Тоді як, нарахувань та виплат за 2007 - 2009 роки на користь позивача, як особі зі статусом „Дитина війни", відповідачем в повному обсязі не здійснено.
Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статтею 28 Закону Укра'їни «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. З статті 28 зазначеного Закону, з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтею6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд вважає за необхідне застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача - є управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі.
Тому суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов»язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мают*статус «Дитина війни».
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі, за місцем проживання останнього. *
Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов»язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч. 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «Дитина війни», серед яких їм надано право на отримання ЗО відсотків доплати до пенсії.
Суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не сприймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу ЗО відсотків доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної,, дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.
Відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі ЗО відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Тому суд вважає, що необхідно визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області по не виконанню з 9 липня по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за вказаний період, з урахуванням проведених виплат у 2008-2009 роках .
Посилання відповідача на наявність підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом є безпідставними.
Оскільки справа розглядається в порядку цивільного судочинства, відповідно до ст. 257 ЦКУкраїни загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і позивач звернувся до суду саме в межах даного строку. Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України, врахувавши, що згідно п.34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93, органи Пенсійного Фонду звільнені від сплати державного мита, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає частковому стягненню на його користь з Державного бюджету України, а сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи необхідно також частково стягнути з відповідача, оскільки справа розглядається в порядку немайнового характеру.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 46, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 6. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008, ст.ст. 28, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Положенням «Про Пенсійний фонд України», затверд>і?ним Указом Президента України від 01.03.2001 року за № 121/2001, ст. ст. 10,11, 15, 212,214-215 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області по не виконанню з 9 липня по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 9 липня по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням проведених виплат у 2008-2009 роках.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.
Рішення може'бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: С.М.Стеганцов
скопійовано
-
скопійовано
-
