ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________________________________________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"04" жовтня 2017 р. Справа № 817/981/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Іваненко Т.В.

Франовської К.С.,

за участю секретаря судового засідання Нероди І.В.,

представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" липня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, ,

ВСТАНОВИВ:

Вчервні 2017 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області №116 о/с від 29.05.2017 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" майора поліції ОСОБА_3, заступника начальника Березнівського відділення поліції Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області; просив поновити його на посаді заступника начальника Березнівського відділення поліції Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області; стягнути з відповідача на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.07.2017 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області №116 о/с від 29.05.2017 в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в Національній поліції відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію".

Поновлено ОСОБА_3 на службі в органах Національної поліції на посаді заступника начальника Березнівського відділення поліції Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з 30.05.2017.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.05.2017 по 17.07.2017 на суму 12225 (дванадцять тисяч двісті двадцять п'ять) грн. 99 коп.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Головне управління Національної поліції в Рівненській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував пункт 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991, в частині дотримання тримісячного строку при звільненні, оскільки вказаний Порядок не розповсюджується на порядок проходження служби працівниками Національної поліції. Закон України "Про Національну поліцію" не передбачає право особи відкликання рапорту про звільнення за власним бажанням та не визначає строк такого звільнення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами встановлено, що відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області №58 о/с з 22.03.2017 ОСОБА_3 проходив службу в поліції на посаді заступника начальника Березнівського відділення поліції Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, мав спеціальне звання - майор поліції (а.с. 8, 31-36).

27 квітня 2017 року позивачем подано рапорт про звільнення за власним бажання зі служби в Національній поліції України без зазначення дати звільнення та дати складання рапорту.

26.05.2017 начальником Березнівського відділення поліції Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області капітаном поліції ОСОБА_4 було винесено резолюцію по суті рапорту.

З 27.04.2017 року по 06.06.2017 року ОСОБА_3 перебував на лікарняному, що підтверджується копією Епікризу та копіями лікарняних довідок №10 від 10.05.2017 р., № 236 від 06.06.2017 р.

29.05.2016 року наказом начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області №116 о/с звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» майора поліції ОСОБА_3, заступника начальника Березнівського відділення поліції Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області.

30.05.2017 року ОСОБА_5, було особисто подано рапорти до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про відкликання попереднього рапорту про звільнення, про надання чергової відпустки за 2017 рік та про надання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017 рік, що підтверджується особистим підписом посадової особи Головного управління Національної поліції в Рівненській області Розгон від 30.05.2017.

Вказані рапорти були зареєстровані в Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до розписки від 14.06.2017 ОСОБА_3 отримав трудову книжку, військовий квиток та був ознайомлений з наказом про звільнення (а.с. 40).

Задовольняючи позов суд першої інстанції посилався на те, що дії відповідача суперечать вимогам пункту 68 Положення №114 та ст. 38 КЗпП України, оскільки за змістом вказаних нормативно-правових актів до закінчення встановленого у законодавстві строку позивач мав право відкликати поданий рапорт.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком виходячи з такого.

Так, преамбулою Закону України «Про Національну поліцію» (далі по тексту Закон) передбачено, що цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно статті 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

Згідно положень п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.

Відповідно до ч. 2 наведеної статті днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Згідно ч. 3 ст. 77 Закону день звільнення вважається останнім днем служби.

Крім того, ч. 1 ст. 3 Закону передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 4 розділу XI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно п.10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114, яке є чинним на час спірних правовідносин, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Підпунктом "ж" п. 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно п. 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

На відміну від загального правила про обов'язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обов'язок, передбачений п. 68 Положення, обумовлений особливим правовим положенням позивача, як працівника поліції, що стосується, наприклад, виконання ним обов'язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.

У межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення сторони вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк.

Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Верховним Судом України у справах №21-99а12, №21-122а12, №21-236а11 (постанови Верховного Суду України від 9 квітня 2012 р., від 29 травня 2012 р., від 5 грудня 2011 р.) висловлено наступні правові позиції: за змістом п. 68 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою КМУ від 29 липня 1991 р. №114, звільнення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби, на підставі підпункту «ж» п. 64 зазначеного Положення, до спливу тримісячного строку від дня попередження нею про своє бажання звільнитися, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк, є безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, прийняття уповноваженим органом наказу про звільнення працівника поліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку, якщо таке прохання не міститься у рапорті про звільнення, є протиправним.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав рапорт про звільнення 27.04.2017, в якому не було зазначено з якої дати він просить звільнити його за власним бажанням.

29.05.2017 наказом начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області №116 о/с позивача звільнено, що суперечить приписам пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, оскільки за його змістом, до закінчення тримісячного строку попередження особа має право відкликати поданий рапорт, що й було зроблено позивачем 30.05.2017.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача не відповідає вимогам пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, оскільки за його змістом, до закінчення трьохмісячного строку попередження згадані особи мають право відкликати поданий рапорт, при цьому з матеріалів справи вбачається, що між сторонами не було досягнуто домовленості про більш короткий строк для звільнення, через наявність бажання у позивача продовжити проходження служби в поліції, що підтверджується матеріалами справи .

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що на позивача, як поліцейського не розповсюджується дія Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114, зокрема п. 68, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч.4 розділу Х1 Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-У111 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

В даному випадку відповідачем не надано належних доказів правомірності наказу №16 о/с від 29.05.2017.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" липня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Т.В. Іваненко

К.С. Франовська

Повний текст cудового рішення виготовлено "04" жовтня 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,34600

3- відповідачу/відповідачам: Головне управління Національної поліції в Рівненській області вул.М.Хвильового,2,м.Рівне,33028

- ,