ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2017 р.Справа № 914/3099/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-суддіМалех І.Б.

суддівГриців В.М.

Давид Л.Л.

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (правонаступник Військової частини НОМЕР_2 ), вих.№1310 від 07.06.2017р.

на рішення господарського суду Львівської області від 06.02.2017р., суддя Манюк П.Т.

у справі № 914/3099/16

за позовом: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів

до відповідача: Військової частини НОМЕР_2 , м. Золочів, Львівська область

про відшкодування збитків

за участю представників:

від позивача Клострейх О.В. представник (довіреність вих.№09-5 від 03.01.2017р.)

від відповідача (скаржника) Гніденко І.М. представник (довіреність б/н від 12.07.2017р.)

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 06.02.2017р. в справі №914/3099/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області збитки в розмірі 2 475, 75 грн., на спеціальний рахунок Золочівської міської ради, в рахунок відшкодування збитків заподіяних державі, внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у Львівській області за балансовим рахунком 3311 Кошти які підлягають розподілу між Державним і місцевим бюджетами Плану розрахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій, зарахувавши 50 % стягнутої суми в розмірі 1 237, 88 грн. до спеціального фонду місцевого бюджету Золочівської міської ради (р/р 33116331700192, банк УК у Золочівському районі Львівської області, ЄДРПОУ 37904735, МФО 825014, код платежу 24062100); 20 % стягнутої суми в розмірі 495, 15 грн, до спеціального Фонду обласного бюджету Львівської області; 30 % стягнутої суми 742, 72 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України.

В апеляційній скарзі, відповідач просить рішення господарського суду Львівської області від 06.02.2017р. в справі №914/3099/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. При цьому останній вказує, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, зазначає, що факт засмічення земельної ділянки підтверджується актами перевірок, протоколами про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами, що підтверджують факт забруднення чи засмічення земель в їх сукупності. Відтак, на думку відповідача, наявність акту перевірки не є достатнім доказом.

Відзивів на дану апеляційну скаргу не надходило.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення господарського суду Львівської області від 06.02.2017р. по справі № 914/3099/16 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період, зокрема, ліс та інша рослинність

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля. Згідно із ч.1 ст.164 Земельного кодексу України, охорона земель включає, зокрема, захист земель від забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів.

Відповідно до ст. 35 Закону України Про охорону земель, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення,

засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Згідно зі статтею 46 вказаного Закону, при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються: виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними; максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об`єктів поводження з відходами; зняття родючого шару ґрунту, його складування, збереження та використання при рекультивації земель, покращенні малопродуктивних земель і благоустрої населених пунктів; запобігання негативному впливу об`єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій; рекультивація земельних ділянок після ліквідації об`єктів поводження з відходами. Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов`язана з накопиченням відходів, зобов`язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок (стаття 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

Згідно з статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, між іншим, мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Згідно з ст. 35 Закону України Про охорону земель, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані в тому числі дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" псування земель - це порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених за затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару грунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Державною екологічною інспекцією у Львівській області, на підставі наказу від 04.09.2013 р. № 588, протягом 04.09.-13.09.2013 року було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства військовою частиною А 1022, яка розташована за адресою: 80700, Львівська обл., м. Золочів, вул. Січових Стрільців, 36.

За результатами вищезгаданої перевірки державним інспектором Комарницьким І.А. було складено акт № 1816/06/1435, що підписаний командиром військової частини НОМЕР_2 майором Целуйко В. С. без жодних зауважень.

Інспекційною перевіркою встановлено, що відповідачем здійснено засмічення земельної ділянки автомобільними шинами. Розміри засмічення становлять: 3 м на 5 м., товщину шару відходів якими відбулось засмічення земель складає 0.32 м. Відповідно, об`єм відходів, якими відбулось засмічення становить 4.8 м.куб.

Розмір завданих збитків, які зумовлені забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства розрахований позивачем відповідно до Методики, затвердженої наказом Мінприроди від 27.10 1997 р. № 171 (в редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007 р. № 149) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 05.05.1998 р. за №285/2725 і становить 2 475, 75 грн.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено відповідальність за порушення земельного законодавства. Так, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 56 Закону України Про охорону земель юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника (аналогічне викладено у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009р. у справі №25/207). Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду. Із врахуванням вимог статей 1166 та 1172 ЦК України, в спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача в заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що в діях його працівників відсутня вина в заподіянні шкоди. (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014р. у справі №906/249/14).

Щодо твердження апелянта про відсутність належних доказів, то відповідно до п. 3.3 Методики, затвердженої наказом Мінприроди від 27.10 1997 р. № 171 (в редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007 р. № 149) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 05.05.1998 р. за №285/2725 саме акт перевірки, є одним з тих доказів, що встановлюють факт забруднення (засмічення).

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (правонаступник Військової частини НОМЕР_2 ), вих.№1310 від 07.06.2017р. залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Львівської області від 06.02.2017р. в справі №914/3099/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 02.10.2017 р.

Головуючий -суддяМалех І. Б.

СуддяГриців В.М.

СуддяДавид Л.Л.