ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 р. Справа № 816/619/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2017р. по справі № 816/619/17

за позовом ОСОБА_1

до Кременчуцької ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області , Управління Державної казначейської служби у м.Кременчуці Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" № /10157 (без дати), а також стягнення з місцевого бюджету м. Кременчука 25000 грн. помилково сплаченого транспортного податку з фізичних осіб.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2017р. позовні вимоги задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС в Полтавській області форми "Ф" № /10157 (без дати) визнано протиправним та скасовано. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС в Полтавській області частину витрат зі сплати судового збору у сумі 640 грн.

Відповідач, не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2017р. в частині задоволення позовних вимог скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що у розумінні п.267.4 та пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України належний позивачеві автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком, позивач - платником транспортного податку, а відтак, відповідачем цілком правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги , вважає постанову суду першої інстанції правомірною , а доводи апеляційної скарги необґрунтованими , просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги , постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за позивачем з 17.04.2014 року зареєстровано право власності на транспортний засіб - TOYOTA HIGHLANDER, 2014 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 см3 (а.с. 14).

Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області сформовано та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" № /10157 (без дати), яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем "Транспортний податок з фізичних осіб 18011000" за 2015 рік у розмірі 25 000 грн (а. с. 13).

31 серпня 2015 року позивачем сплачена сума транспортного податку, визначена відповідним податковим повідомленням-рішенням в розмірі 25 000 грн, що підтверджується копією квитанції № 6441/з4 від 31.08.2015 року (а.с. 15).

14 квітня 2017 року позивач звернувся до Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області з заявою про повернення безпідставно сплаченого транспортного податку (а.с. 19).

Листом від 21.04.2017 року № 5712/Р/1603-13 Кременчуцька ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області повідомила позивача, що податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" № /10157 (без дати) є узгодженим, а визначені грошові зобов`язання по транспортному податку в сумі 25 000 грн є правомірними.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення LV сесії Кременчуцької міської ради 6 скликання від 30 січня 2015 року Про затвердження "Положення про механізм справляння та порядок сплати транспортного податку в м. Кременчуці", яким встановлений розмір транспортного податку у 2015 році, офіційно оприлюднене Кременчуцькою міською радою в газеті "Вісник Кременчука" від 05.02.2015 за № 6, то обов'язок сплати виникає не раніше, ніж з наступного бюджетного року, тобто з 2016 року.

Відмовляючи в іншій частині позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того , що повернення помилково сплаченого транспортного податку повинно відбуватися відповідно до процедури, визначеної законодавством, тому вимоги позивача про стягнення з місцевого бюджету м. Кременчука 25000 грн помилково сплаченого транспортного податку з фізичних осіб є передчасними.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, згідно з яким статтею 267 Податкового кодексу України запроваджено транспортний податок.

Згідно з приписами ст. 265 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п.267.1. ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п. 267.2 ст.267 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

При цьому, згідно з пп.14.1.251 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України транспортні засоби, що використовувалися, - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Таким чином, об'єктами оподаткування у 2015 році у розумінні ст. 267 Податкового кодексу України є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.

За приписами п.п. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Посилання позивача та суду першої інстанції на пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України, як на підставу для скасування податкового повідомлення-рішення є безпідставним, оскільки відповідно до п.12.3.5. п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України, яка є спеціальною нормою для спірних відносин, у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів.

Отже, беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в Податковому кодексі України визначена чітка ставка, строки та порядок сплати транспортного податку і не поставлено в залежність обов'язковість сплати податку від дати прийняття місцевим органом самоврядування рішення про визначення ставки податку та строків сплати.

Неприйняття такого рішення у строк до 01.01.2015 року у розумінні Податкового кодексу України не є підставою для звільнення від сплати транспортного податку за 2015 рік.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу позивачеві належить легковий автомобіль марки TOYOTA HIGHLANDER, 2014 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 см3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії, зареєстрований 17.04.2014 року.

Вказаний автомобіль підпадає під критерії, визначені пунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, а відтак, є об'єктом оподаткування транспортним податком, у зв'язку з чим позивач по справі як власник даного автомобіля повинен був сплачувати транспортний податок.

Підпунктом 267.5.1 п.267.5 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. 267.6.1, пп.267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

На виконання вищезазначених норм закону відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, про те, що ІV сесії Кременчуцької міської ради 6 скликання від 30 січня 2015 року Про затвердження "Положення про механізм справляння та порядок сплати транспортного податку в м. Кременчуці", яким встановлений розмір транспортного податку у 2015 році, офіційно оприлюднене Кременчуцькою міською радою в газеті "Вісник Кременчука" від 05.02.2015 за № 6, то обов'язок сплати виникає не раніше, ніж з наступного бюджетного року, тобто з 2016 року.

Так, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що підпунктом 10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України визначено, що до місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого, відповідно до пп. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України входить транспортний податок.

Згідно з п.10.2 ст.10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Колегія суддів звертає увагу на те , що вказаний Закон № 71-VIII не був визнаний неконституційним та набрав чинності з 01.01.2015 року.

На виконання вимог п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VIII рішення позачергової 48 сесії шостого скликання Лубенської міської ради Полтавської області "Про встановлення ставки транспортного податку" прийняте 14.01.2015р.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).

Згідно з п.п. 267.5.1. п.267.5 ст.267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16.04.2013 р. по справі №21-94а13, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Водночас підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників, починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Тому, законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. незалежно від дати придбання автомобіля.

Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року, а не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015 р. Вказане свідчить про безпідставність доводів позивача про зворотну дію в часі норм Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що автомобіль позивача вперше зареєстрований 2014році, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років, з урахуванням того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, колегія суддів приходить до висновку, що у 2015 році належний позивачеві легковий автомобіль є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 Податкового кодексу України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Ф" № 10157 (без дати) діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, тому відсутні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відсутність в оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні технічної помилки - не вказана дата його прийняття не впливає на встановлення наявності у позивача легкового автомобілю, який є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 Податкового кодексу України та не свідчить про прийняття неправильного рішення відповідачем, тому , на думку суду не може бути підставою для скасування податкового повідомлення -рішення.

У відповідності до п.п.1, 4 ч.1 ст.202 КАС України неповне з'ясування обставин у справі, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Наведене не враховано судом першої інстанції , тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог відповідно положень ст. 202 КАС України з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволені позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2017р. по справі № 816/619/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнанння протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС в Полтавській області форми "Ф" № /10157 (без дати) .

В цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2017р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст постанови виготовлений 02.10.2017 р.