Головуючий у 1 інстанції - Кір'якова Н.П.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року справа №263/2998/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Блохіна А.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2017 року у справі № 263/2998/17 за позовом ОСОБА_3 до Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Департаменту патрульної поліції Коренський Сергій Анатолійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просила скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Департаменту патрульної поліції Коренського Сергія Анатолійовича від 21.02.2017 року серії АР №851395, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн, за скоєння правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що нею не порушувалися правила дорожнього руху України. До того ж, відповідачем не надано позивачу жодних доказів здійснення правопорушення.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що не вчиняла правопорушення. В постанові, складеної відповідачем, немає вказівок на докази здійснення позивачем порушення правил дорожнього руху.

Зазначає, що законодавством України не передбачено застосування працівниками поліції для виявлення та фіксації порушень ПДР України даних з цифрової відеокамери співробітника поліції, через що зазначені дані не можуть виступати належним доказом при притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідачем порушений порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме позивача не було ознайомлено з його правами, а також при розгляді справи не було залучено свідків.

До того ж, постанова відповідача не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки в ній не вказаний технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис здійснення позивачем правопорушення.

Також відповідач незаконно розглянув справу на місті зупинки транспортного засобу.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

21 лютого 2017 року ОСОБА_3, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, серії АР №851395 від 21.02.2017 року, керуючи транспортним засобом марки KIA SPORTAGE, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, не виконала вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», а саме, у м. Маріуполі по пр. Миру в районі будинку 58, проїхала не зупинившись на вимогу вказаного даного дорожнього знаку, чим порушила п. 33 Правил дорожнього руху України та скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Зазначеною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.

На підставі ст. 14 ЗУ "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За приписами п. 1.3., 1.4 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до п. 33 «Дорожні знаки» Правил дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено».

Дорожній знак 2.2 віднесений до знаків пріоритету, який встановлює черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, до матеріалів справи долучено відеодиск DVD-R, який містить відеозапис, на якому позивач визнала факт здійснення правопорушення та пояснила, що вона дійсно проїхала дорожній знак без зупинки, оскільки перебувала у шоковому стані після розмови з подругою, яка повідомила, що її мати виявилася онкохворою.

Крім того, із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що інспектором було роз'яснено позивачу підстави розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення, оскільки розгляд даних справ про адміністративні правопорушення, які зафіксовані не в автоматичному режимі, віднесено до компетенції Національної поліції України.

Посилання апелянта, що відповідачем було порушено її процесуальні права також спростовується відеозаписом, з якого вбачається, що інспектором було роз'яснено позивачу усі її права.

З відеозапису також встановлено, що інспектором пред'явлено позивачу відеозапис для огляду, роз'яснено суть правопорушення, в чому воно полягає та які норми Правил дорожнього руху були порушені.

Стосовно посилання апелянта, що вона не бачила дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», оскільки його там не було, спростовується матеріалами справи, а саме листом №380 ДП МВСУ України «Донбас-Інформ-Ресурси» від 29.08.2017 року, в якому зазначено, що дорожні знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» по вул. Університетскій біля будівлі ТОВ «Азовінтекс» перед виїздом на кільце біля Драматичного театру встановлено ще 20.01.2015 року згідно припису ДАЇ №1 від 12.01.2015 року та згідно ДСТУ 410-2014 р. «Знаки дорожні».

Робіт по заміні або відновленню зазначеного дорожнього знаку станом на 21.02.2017 року (день здійснення позивачем правопорушення) не проводилось.

Стоовно посилання апелянта, що справа неправомірно розглянута відповідачем на місці вчинення адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно із п. 2. Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

За приписами п. 5 Розділу ІІІ даної Інструкції поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема питання чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини дано офіційне тлумачення положенню частини першої статті 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення». Конституційний Суд України зазначив, що в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

З 08.08.2015 року, тобто після ухвалення Конституційним Судом України вказаного вище рішення, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» № 596-VІІІ від 14.07.2015, яким внесені зміни до КУпАП. Цими змінами законодавець наділив органи Національної поліції правом розглядати справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв (стаття 222 КУпАП). Справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, розглядаються за місцем оброблення та обліку таких правопорушень (стаття 276 КУпАП).

Наведеним вище Законом внесені зміни і до статті 258 КУпАП, в якій визначені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Так, законодавець звільнив Національну поліцію від складання протоколу у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до її компетенції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. При цьому, уповноважені органи (посадові особи) отримали право на місці вчинення правопорушення виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Даним Законом законодавець позбавив осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху права на складання протоколу, віднісши їх розгляд до скороченого провадження.

Таким чином, працівники органів і підрозділів Національної поліції з 08.08.2015 року наділені правом розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, у тому числі, на місці вчинення правопорушення.

Стосовно посилання апелянта, що відеозапис із нагрудної камери інспектора поліції не може бути доказом правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 19.2. п.19 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2009 № 111, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2009 за № 576/16592, яким затверджена Інструкція з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, працівники підрозділів ДПС, яким видані технічні засоби та прилади, персонально відповідають за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні у разі якщо вони підлягають сертифікації відповідно до чинного законодавства та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну.

Пунктом 7.6. даної Інструкції передбачено право працівників підрозділів ДПС використовувати технічні засоби та технічні прилади для виявлення та фіксації порушень ПДР. Отримані фактичні дані направляти за належністю чи використовувати при складанні адміністративних матеріалів.

Підпунктом 19.1. п. 19 Інструкції визначено порядок застосування спеціальних технічних засобів та приладів.

Так, технічні засоби для визначення швидкості руху, фіксації порушень ПДР, складові частини системи відеофіксації транспортних засобів з розпізнаванням номерних знаків, прилади для виявлення підробок у документах застосовуються згідно з інструкціями про порядок їх використання.

Згідно із п.п. 27.8. п. 27 Інструкції під час несення служби працівник підрозділу ДПС відповідно до норм чинного законодавства може застосовувати необхідні технічні засоби та технічні прилади для виявлення відповідного правопорушення.

Пунктом 27.9. п. 27 Інструкції передбачено, що з метою запобігання конфліктним ситуаціям, об'єктивного розгляду справ, а також як допоміжний засіб для попередження протиправних дій та розкриття правопорушень допускається використання фото-, кінозйомки, відеозапису та звукозаписувальної техніки, а під час оформлення матеріалів ДТП воно є обов'язковим.

Таким чином, технічними засобами і приладами є ті засоби і прилади, які використовуються для фіксації порушень ПДР, і які повинні обов'язково проходити сертифікацію відповідно до чинного законодавства, метрологічну повірку або мають свідоцтво про таку повірку (якщо це вимірювальна техніка), передаватися для користування безпосередньо на маршруті патрулювання із здійсненням контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну.

Разом з тим, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII передбачено застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

З наведеної норми випливає, що нагрудна відеокамера поліцейського є частиною його форменого одягу, є засобом лише фото- і кінозйомки, відеозапису, і не є технічним засобом або приладом у розумінні норм вищевказаної Інструкції, а тому не підлягає сертифікації, метрологічній повірці, переданню іншому поліцейському.

Отже, відеозапис може бути використаний судом у якості доказу, який підтверджує факт фіксації правопорушення.

В силу ст.ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Винесення постанови, тим саме притягнення до відповідальності на підставі двох суперечливих доказах (протокол та пояснення особи), є необ'єктивним розглядом справи та відтак незаконним.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Відповідно до вимог процесуального закону, докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, компетентними органами та в установленому порядку, а належними - якщо вони підтверджують факт даного адміністративного проступку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів, які доводять вчинення позивачем правопорушення, крім того з відеозапису встановлено факт визнання позивачем здійснення зазначеного правопорушення, а отже інспектор поліції правомірно склав оскаржувану постанову та застосував до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за порушення за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП, а відтак правові підстави для визнання незаконною та скасування постанови відсутні.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2017 року у справі № 263/2998/17 - залишити без задоволення.

Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2017 року у справі № 263/2998/17 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Суддя-доповідач І.Д. Компанієць

Судді А.А. Блохін

І.А. Васильєва