Справа № 548/244/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Іващенка Ю. А.

при секретарях Карпенко Т.П., Мирна Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі матері ОСОБА_3, ОСОБА_5 в особі матері ОСОБА_6 до Державної казначейської служби України, Головного управління державної казначейської служби України в Полтавській області, треті особи : Хорольський районний відділ ДВС ГТУЮ у Полтавській області, ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі матері ОСОБА_3, ОСОБА_5 в особі матері ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління державної казначейської служби України в Полтавській області, треті особи : Хорольський районний відділ ДВС ГТУЮ у Полтавській області, ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.

В позові вказали, що вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 03.04.2013 року ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та засуджений до 4 років 10 місяців позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08.08.2013 року вирок Хорольського районного суду в частині визнання особи винною та призначення покарання залишено без змін.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 29 квітня 2014 року з особи яка скоїла злочин ОСОБА_7 на їх користь стягнуто відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 17.06.2014 року до засудженого ОСОБА_7 застосовано амністію та він був звільнений від подальшого відбування покарання. Однак, матеріальну та моральну шкоду засуджений ОСОБА_7 потерпілим не відшкодував.

На підставі виконавчого листа райсуду та інших документів ВДВС Хорольського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження, в якому подальшому неодноразово виносились постанови про його зупинення та закриття.

По факту умисного невиконання ОСОБА_7 рішення районного суду, вони неодноразово зверталися до правоохоронних органів, однак отримували відповіді про те, що в діях державних виконавців немає порушень Закону України «Про виконавче провадження».

29.09.2016 року згідно постанови старшого державного виконавця Хорольського районного ВДВС виконавчі документи були повернуті їм, як стягувачам. Наразі вважають, що підстав для оскарження цієї постанови немає так як боржник ОСОБА_7 є неплатоспроможним.

Залишок боргу станом на 01.02.2017 року становить: на користь ОСОБА_1 47200 грн., на користь ОСОБА_2 47200 грн., на користь ОСОБА_3 70150 грн. та на користь ОСОБА_6 36200 грн.

Позивачі стверджують, що відповідно до положень ЦК України обов'язок держави відшкодувати шкоду, завдану внаслідок злочину виникає у випадках, якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, або смертю внаслідок злочину. Такий різновид шкоди відшкодовується потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 ЦК України, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин або якщо вона є неплатоспроможною.

Таким чином, позивачі прохають суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України відшкодування на користь ОСОБА_1 47200 грн.; ОСОБА_2 47200 грн.; ОСОБА_3 70150 грн. на користь малолітнього ОСОБА_4 та ОСОБА_6 36200 грн. на користь неповнолітнього ОСОБА_5

Ухвалою Хорольського районного суду від 27.03.2017 року справу передано на розгляд до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12.04.2017 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору було залучено ОСОБА_7

В судовому засідання позивач ОСОБА_2 позов підтримала та прохала його задовольнити.

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, надавши суду письмові заяви з проханням розгляд справи проводити без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1, який також є представником позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, а також представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, прохають їх задовольнити, позовні вимоги обгрунтовували обставинами, викладеними у позовній заяві.

Представник відповідачів - Державної казначейської служби України та Головного управління державної казначейської служби України в Полтавській області Ропавка А.В. проти задоволення позову заперечувала, мотивуючи тим, що стаття 1207 ЦК України має відсильний характер та може бути застосована при прийнятті спеціального Закону. Такого Закону наразі немає. Державна казначейська служба України згідно ст. 1207 ЦК України кошти не відшкодовує. Неможливість боржником виконання рішення суду на даний час не є підставою вважати, що в майбутньому він не зможе відшкодувати ці кошти. Вважає, що Державна казначейська служба України взагалі не може бути відповідачем у даній справі.

Представник третьої особи Хорольського районного відділу ДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_10 при вирішенні спору покладалася на розсуд суду, пояснила, що по виконавчих листах, про стягнення з ОСОБА_7 на користь позивачів коштів неодноразово відкривались виконавчі провадження. Під час їх виконання було здійснено всі заходи щодо встановлення майна боржника, але такого виявлено не було. Лише встановлено, що боржник отримує мізерну допомогу. Також боржника обмежено в праві виїзду за межі України. Крім того, направлялось подання щодо притягнення боржника ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, однак слідчим було прийнято рішення про закриття кримінального провадження і це рішення після його оскарження залишено без змін. Вважає, що державною виконавчою службою вчинено всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій щодо стягнення боргу.

Третя особа ОСОБА_7 пояснив, що на даний час він має на утриманні двох малолітніх дітей та надає допомогу по догляду за інвалідом І групи, коштів для погашення боргу в повному обсязі наразі немає. На даний час не працює, йому допомагають батьки і бабуся. Кошти, які вже частково відшкодовані в рахунок погашення боргу допомагав сплатити батько.

Представник третьої особи ОСОБА_7 - ОСОБА_11 вважав, що у даному випадку підстав для застосування ст. 1207 ЦК України не має.

З'ясувавши обставини справи на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

На підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі, судом встановлено, що вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 03.04.2013 року ОСОБА_7 було визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та засуджений до 4 років 10 місяців позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08.08.2013 року вирок Хорольського районного суду від 03.04.2013 року скасовано в частині вирішення цивільних позовів, в решті вирок залишено без змін (а.с.29-31).

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 29 квітня 2014 року на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_7 було стягнуто 5844 грн. 37 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 47450 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди,; на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_7 стягнуто 47450 грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_7 стягнуто 37450 грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 в особі матері ОСОБА_3 з ОСОБА_7 стягнуто 37450 грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_5 в особі матері ОСОБА_6 стягнуто 37450 грн. моральної шкоди. (а.с.8-17).

На підставі судового рішення були видані виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_12 на користь позивачів вищевказаних сум відшкодування (а.с.65-68).

В подальшому на підставі вказаних виконавчих листів відділом ДВС Хорольського РУЮ були відкриті виконавчі провадження, які постановою старшого державного виконавця Сальнік О.В. від 02.07.2015 року об'єднані у зведене виконавче провадження №47938064 (а.с.57-60, 69).

29.09.2016 року вищевказаним державним виконавцем були винесені чотири постанови про повернення стягувачам - позивачам по справі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 виконавчих листів. При цьому державним виконавцем було встановлено, що ліквідного майна, належного боржнику на яке можна було звернути стягнення з метою реалізації та погашення боргу не виявлено. Здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно нерухомість на ім'я ОСОБА_12 не зареєстровано. Згідно повідомлення відділу Держгеокадастру у Хорольському районі земельні ділянки на ім'я боржника також не зареєстровано. За повідомленням ТСЦ МВС у Полтавській області та державної інспекції сільського господарства у Полтавській області транспортні засоби та сільськогосподарська техніка за боржником не зареєстровані. Згідно відповідей ДПСУ та ПФУ інформація щодо отримання боржником доходів, пенсії чи наявності відкритих рахунків у податковій службі та пенсійному фонді відсутня, боржник як безробітний в Хорольському центрі зайнятості не зареєстрований, на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Хорольської РДА не перебуває та ніяких видів допомог не отримує.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області №548/321/14-ц від 17.12.2014 року ОСОБА_7 обмежено у праві виїзду за межі України (а.с.61-64).

Відповідно до довідки Хорольського районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області залишок боргу станом на 07.06.2017 року на користь ОСОБА_1 становить 47200 грн., на користь ОСОБА_2 становить 47200 грн., на користь ОСОБА_6 становить 35700 грн. та на користь ОСОБА_3 становить 63150 грн. Крім того надано 2 квитанції №ТS209985 від 04.05.2017 року на суму 4000 грн. та № ТS205418 від 20.03.2017 року на суму 2000 грн., сплачені на рахунок ОСОБА_3 але які не враховані по виконавчому провадженню у зв'язку з відсутністю на квитанціях платника коштів (а.с.140).

Постановою слідчого Хорольського РВ від 28.10.2015 року кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12014170330000630 від 25.11.2014 року за ч. 1 ст. 382 КК України закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_7 (а.с. 35-37).

Ухвалою слідчого судді Хорольського районного суду від 11.11.2015 року відмовлено в задоволенні скарги ВДВС Хорольського РУЮ на постанову слідчого Хорольського РВ від 28.10.2015 року пор закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12014170330000630 від 25.11.2014 року за ч.1 ст. 382 КК України. (а.с. 18-23).

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 25.11.2015 року ухвалу слідчого судді Хорольського районного суду від 11.11.2015 року залишено без змін. (а.с. 24-28).

Відповідно до ст. 1207 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, встановлюються законом. Проте на даний час такого закону в Україні не прийнято.

Крім того, за змістом вказаної норми закону відповідальність за шкоду, заподіяну злочином, може бути покладена на державу лише за умови не встановлення особи, що вчинила злочин, або її неплатоспроможності.

Термін «неплатоспроможність» в українському законодавстві застосовується до: а) суб'єктів підприємницької діяльності (ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначає неплатоспроможність як неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності); б) учасників платіжної системи (відповідно до п. 1.20 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неплатоспроможністю є нездатність учасника платіжної системи в строк, встановлений договором або визначений законодавством України, в повному обсязі виконати свої зобов'язання щодо переказу коштів. При цьому поняття учасник платіжної системи надається п. 1.43 цього Закону).

Отже поняття неплатоспроможність відносно фізичної особи, яка не є підприємцем або учасником платіжної системи, законодавство не містить.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, ОСОБА_1 повторно мають право звернутися до відділу ДВС із виконавчими документами про виконання рішення суду щодо стягнення моральної шкоди, у строк, визначений ЗУ «Про виконавче провадження» та вказаний у постановах державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві, тобто можливість виконання виконавчого документу в примусовому порядку у відділі ДВС стягувачами не втрачена, боржник у виконавчому провадженні не визнаний неплатоспроможним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» , виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Окрім того виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, хоча боржник на теперішній час і не працює та не має майна, на яке можливо звернути стягнення, однак ним було частково сплачено в рахунок погашення боргу на користь позивачів грошові кошти, зокрема останній платіж було здійснено 07.06.2017 року, тож в подальшому можливість його працевлаштування і відшкодування завданої шкоди в повному обсязі не втрачена.

Викладене грунтується також і на правових висновках, які містяться в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6-12001св15 від 25.06.2015 року, №6-34271ск15 від 18.11.2015 року, №6-13591св12 від 12.09.2012 року та №6-52775св13 від 12.03.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що вимоги позивачів задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 88, 213-215, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі матері ОСОБА_3, ОСОБА_5 в особі матері ОСОБА_6 до Державної казначейської служби України, Головного управління державної казначейської служби України в Полтавській області, треті особи : Хорольський районний відділ ДВС ГТУЮ у Полтавській області, ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду Іващенко Ю. А.