-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-371/10
12 лютого 2010 року м. Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя в складі головуючого судді Чебанова О.О., при секретарі Петрухіної Т.Л., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя про зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати його право на державне соціальну допомогу, встановлену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, її отримання та виплату з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, визнати неправомірними дії відповідача у зв’язку з невиплатою такої допомоги, зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Маріуполі Донецької області нарахувати та виплатити йому недоотриману з вини відповідача соціальну допомогу за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року в сумі 3891,90 грн.
Позивач у судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача, будучи повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи до суду не з’явився, надавши заперечення проти позову та просив справу розглянути за його відсутності.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задовольню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (надалі по тексту - Закон) від 18 листопада 2004 року, який встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальне захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення ( 2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно з наданими документами позивачу станом на 2 вересня 1945 року було менше 18 років.
За ст. 6 Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті та статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”
Законом України „Про внесення змін до Закону України „про державний бюджет України на 2006 рік”” від 19 січня 2006 року, який набрав чинності 3 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” було виключено, статтю 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” було викладено в наступній редакції: „Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6,- у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету” При цьому. Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.
З огляду на те, що положення статті 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, суд дійшов висновку, дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу, як дитині війни, за 2006 рік підвищення до пенсій в розмірі 30 %; мінімальної пенсії за віком, є правомірними, а тому відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Пунктом 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (справа соціальні гарантії громадян) був визнаний таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним ) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положен7ь статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність , при цьому зміни.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу І 1 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року. У вказаному рішенні Конституційним Судом України було зазначено, що положення Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення доля судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тому, суд визнає, виходячи з рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
Тому у зазначений період неправомірність дій відповідача є очевидною, а порушене право позивача на отримання підвищення до пенсії в цей період підлягає поновленню.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за часовим критерієм - з дня прийняття Конституційним Судом України рішень про неконституційність положень деяких законів, якими зупинялось дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а позивач має право на отримання підвищення до пенсії, встановленого статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в 2007 році: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та у 2008 році - з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
Одночасно суд зазначає, що позивач в своєму позові просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок у відповідній сумі. Проте в даному випадку суд не має можливості вирішити таку позовну вимогу, оскільки в даному випадку судом фактично буде самостійно здійснено перерахунок розміру пенсії, що стане підміною функцій Фонду, що неприпустимо відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Також суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України „Про соціальний захист дітей війни” для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України , за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держав відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Згідно з ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-1V, визначено, що суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Тому суд приходить до висновку що право на звернення до адміністративного суду за поновленням порушеного права на доплату до пенсії не може бути обмежено річним строком, як це передбачено ч.2 ст.99 КАС України та на вказані правовідносини не поширюється цей строк.
Прийшовши до висновку щодо часткового задоволення позову, та враховуючи, що відповідач - орган управління ПФУ за статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” звільнений від сплати державного мита, суд не стягує з відповідача відшкодування судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10, 11, 70, 122,161-163 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя щодо не вчинення дій стосовно перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 p., а також з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 p., з урахуванням фактично виплачених сум, згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити її виплату.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Приморський районний суд м. Маріуполя суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя:
скопійовано
-
скопійовано
-
