open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 361/3298/17

Провадження № 2/361/2161/17

25.09.2017

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 вересня 2017 року Броварський міськрайонний суд Київської області

у складі: головуючого - судді Селезньової Т.В.,

при секретарях Чуксіну В.В., Корніюк К.А.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварської центральної районної лікарні про звільнення та стягнення середнього заробітку,

встановив:

Позивач просить зобов`язати відповідача звільнити її з роботи за ст.38 КЗпП України за власним бажанням, видати їй трудову книжку та сплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та затримки у видачі трудової книжки. Позовні вимоги вмотивовані тим, що 6.04.2017р. вона подала заяву керівнику про її звільнення за ст.38 КЗпП , у зв`язку з виїздом на проживання за місцем проживання та служби чоловіка, але відповідач її не звільнив ні через два тижні після подання заяви, ні до даного часу, не видає їй наказ про звільнення, не видає трудову книжку. Вважає, що відповідач, відмовляючи їй у звільненні, діє протиправно, порушує гарантоване їй Конституцією України право на вибір виду і місця роботи, на вільну працю, фактично примушує її працювати, що суперечить нормам міжнародного права щодо неприпустимості примусової праці; вважає, що з нею був укладений безстроковий трудовий договір, але і у разі укладення строкового договору як стверджує відповідач і про що вона не знала - у неї були і є поважні причини та підстави для звільнення, передбачені в ст.39 КЗпП. Також просила врахувати, що вона зверталась до департаменту охорони здоров`я за направленням якого була працевлаштована у відповідача, і Департаментом ОЗ було видано наказ, яким було зобов`язано головного лікаря ЦРЛ звільнити її, тобто була надана згода на звільнення без відпрацювання трьох років за направленням на роботу після закінчення університету, тому вважає, що відповідач не мав ніяких підстав не звільняти її. Через не звільнення і не видачу їй трудової книжки вона не може влаштуватись на роботу за місцем проживання, тому просила стягнути їй середній заробіток за весь час до видачі трудової книжки.

Відповідач позов не визнав, пославшись на те, що позивачка була прийнята на роботу лікарем-інтерном за направленням ДОЗ після закінчення університету, після закінчення інтернатури була переведена на посаду лікаря психіатра строком на три роки, враховуючи її обов`язок відпрацювати три роки, тому підстав для її звільнення достроково- до закінчення трьох років - нема; крім того, вважає, оскільки з позивачкою укладено строковий договір, то вона не може бути звільнена за ст.38 КЗпП, а підстав для звільнення її за ст.39 КЗпП в даному випадку нема, вказані нею причини (заміжжя і переїзд на проживання до чоловіка в інше місто) не є поважними причинами, оскільки їй у місті Бровари надано гуртожиток, тобто житлом вона забезпечена. Крім того відповідач просив врахувати, що позивачці виплачувалась зарплата протягом строку інтернатури, їй приділялось багато часу на підготовку її як кваліфікованого спеціаліста, лікарня розраховувала на неї, на даний час в лікарні відсутній лікар даної спеціалізації, тому є нагальна потреба у тому, щоб позивачка відпрацювала три роки. З приводу наказу ДОЗ про звільнення позивачки відповідач пояснив, що даний наказ в офіційному порядку не надходив на виконання до ІРЛ, до того ж, він не є обов`язковим для головного лікаря, оскільки саме головний лікар є тою посадовою особою, яка наліплена правом приймати на роботу і звільняти з роботи найманих працівників, і не залежний у своїх рішеннях з цього приводу від ДОЗ. З приводу виплати зарплати позивачці, від подач позовні вимоги також не визнав, пославшись на те, що в період з дня подання заяви про звільнення і до даного часу позивачка не відпрацювала жодного дня, тобто має прогули, і дані прогули не є вимушеними, тому не підлягають оплаті.

Вислухавши сторони, дослідивши докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд встановив такі обставини і дійшов таких висновків:

Згідно направлення на роботу №12 за підписом Керівника Міністерства та Директора Департаменту кадрового менеджменту, освіти та науки МОЗУ від 26.03.2015р. ОСОБА_1 , яка закінчила Львівський НМУ ім.. Д.Галицького у червні 2015року за спеціальністю лікувальна справа, направляється в розпорядження ДОЗ Київської ОДА ЦРЛ для роботи на посаді лікаря - нарколога з місячним окладом згідно штатного розкладу, забезпеченням житлом згідно з законодавством; дата прибуття 1.08.2015р.

Згідно типової угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 1.09.2008р. №4, такий договір був укладений між Львівським національним медичним університетом ім.. Д.Галицького МОЗ України та студентом Бідник Н.І., спеціальність лікувальна справа. За даним договором, зокрема студент зобов`язався прибути після закінчення ВПЗ на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років.

Згідно наказу ДОЗ Київської ОДА №162-н від 29.07.2015р. про зарахування в інтернатуру, п.1.1. на посади лікарів-інтернів випускників 2015року з 3.08.2015р. для проходження інтернатури на базі закладів ОЗ, з оплатою праці за рахунок установи, до якої інтерн зарахований. Згідно додатку до наказу під порядковим номером 199 зазначена випускниця ОСОБА_1 , яка направляється для проходження інтернатури в Броварську ЦРЛ.

Згідно заяви на ім,я головного лікаря Броварської ЦРЛ від 3.08.2015р. ОСОБА_1 просила прийняти на посаду лікаря-інтерна по спеціальності психіатрія по бюджету з 03.08.2015р.

Згідно наказу № 344-к від 3.08.2015р. головного лікаря Броварської ЦРЛ, про прийняття на роботу, - ОСОБА_1 прийнято на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю психіатрія на базі Обласного психіатрично - наркологічного медичного об,єднання (психіатрія), з 03.08.2015р. за рахунок Броварської ЦРЛ. Керівник інтернатури Присяжнюк, підстава: заява ОСОБА_1 , Н-ДОЗ №162-н від 29.07.2015р., направлення на роботу №12 від 26.03.2015р. Згідно Переліку спеціальностей та строків навчання в інтернатурі, - строк інтернатури 1,5 років.

Згідно заяви від 1.02.2017р. до головного лікаря Броварської ЦРЛ Бідник Н.І. просила перевести її лікарем- психіатром з 1.02.2017р. у зв`язку з закінченням інтернатури та за направленням на роботу в Броварську ЦРЛ.

Згідно наказу №31-к від 01.02.2017р. головного лікаря Броварської ЦРЛ, про переводи, п.3, - ОСОБА_1 лікаря-інтерна по психіатрії у зв`язку з закінченням інтернатури переведено на посаду лікаря - психіатра консультативно - діагностичного центру з 01.02.2017р. терміном на три роки. Підстава заява працівника.

З трудової книжки ОСОБА_1 видно, що в ній є запис від 3.08.2015р. про прийняття в Броварську ЦРЛ на посаду лікаря інтерна по спеціальності психіатрія; підстава: наказ від 23.08.2015р. №344; і запис від 1.02.2017р. про переведення у зв`язку з закінченням інтернатури на посаду лікаря психіатра консультативно- діагностичного центру, наказ № 31-к від 1.02.2017р.

Встановлено, що у лютому-березні 2017р. позивачка зверталась до головного лікаря Броварської ЦРЛ з заявами звільнити її за власним бажанням, у чому їй було відмовлено, зокрема:

у письмовій відповіді головного лікаря Броварської ЦРЛ Багнюка В.В. від 20.02.2017р. на заяву ОСОБА_1 від 17.02.2017р. , повторно у письмовій відповіді головного лікаря Броварської ЦРЛ Багнюка В.В. від 2.03.2017р. на заяву ОСОБА_1 від 27.02.2017р. , повторно у відповіді на заяву позивачки від 10.03.2017р. повідомлялось, що у зв`язку з необхідністю молодого спеціаліста відпрацювати за направленням три роки , та у зв`язку з неукомплектованістю штату лікарні лікарями- психіатрами ЦРЛ заперечує проти звільнення позивачки за власним бажанням до закінчення трирічного терміну роботи за направленням;

у письмовій відповіді від 4.04.2017р. на заяву позивачки від 13.03.2017р., отриману лікарнею. 27.03.2017р., - також повідомлялось, що у зв`язку з неукомплектованістю штату лікарні лікарями- психіатрами ЦРЛ заперечує проти звільнення позивачки за власним бажанням до закінчення трирічного терміну роботи за направленням; в листі роз`яснювалось, що у зв`язку з укладенням між позивачкою і університетом Угоди №4 від 1.09.2008р. позивачці слід ставити до відома про розірвання вищезгаданої угоди в односторонньому порядку університет , а не лікарню.

06.04.2017р. ОСОБА_1 подала головному лікарю Броварської ЦРЛ заяву, в якій просила відповідно до наказу ДОЗ КОДА №39-н від 5.04.2017р. звільнити її з посади лікаря- психіатра.

В листі за підписом Директора Департаменту управління персоналом та кадрової політики МОЗ України від 3.04.2017р., адресованому на ім,я ДОЗ Львівської ОДА, ДОЗ Київської ОДА, Львівського НМУ ім.. Галицького, названому «про зміну місця призначення», адресатів повідомлено, що за результатами розгляду звернень ДОЗ Львівської та Київської ОДА стосовно зміни місця призначення ОСОБА_1 , враховуючи клопотання ДОЗ Львівської і Київської ОДА, Департамент управління персоналом погоджує ОСОБА_1 зміну місця призначення на роботу з посади лікаря нарколога Броварської ЦРЛ Київської області на посаду лікаря-психіатра КЗ ЛОР «Львівська обласна психіатрична лікарня».

Наказом №39-н від 5.04.2017р. директора Департаменту охорони здоров,я Київської ОДА відповідно до листа МОЗ України від 3.04.2017р. «про зміну місця призначення» , враховуючи зміну місця призначення на роботу у Львівську область, наказано головному лікарю Броварської ЦРЛ ОСОБА_2 звільнити з посади лікаря - психіатра випускницю 2015 року Львівського НМУ ім.. Д.Галицького ОСОБА_1 , підстава: лист МОЗУ, заява ОСОБА_1 .

В листі ДОЗ КОДА від 7.06.2017р. позивачці було повідомлено, що її звернення щодо звільнення з посади лікаря психіатра Броварської ЦРЛ розглянуто, відповідно до погодження МОЗ від 3.04.2017р. наказом ДОЗ КОДА від 5.04.2017р. №39-н головному лікарю Броварської ЦРЛ доручено звільнити її ; враховуючи її сімейні обставини та погодження МОЗУ, ДОЗ не вбачає перешкод для звільнення Бідник з посади лікаря-психіатра Броварської ЦРЛ.

Згідно свідоцтва про шлюб - ОСОБА_1 26.01.2017р. уклала шлюб з ОСОБА_3 .

Згідно довідки ТВО начштабу в\ч НОМЕР_1 від 1.03.2017р. №50 старший солдат за контрактом ОСОБА_3 перебуває на військовій службі в в\ч НОМЕР_1 . Довідка видана для пред`явлення в Департамент охорони здоров,я. Згідно довідки ТВО в\ч польова пошта НОМЕР_2 - від 7.06.2017р. №5320 старший солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у даній військовій частині. Згідно контракту про проходження військової служби від 1.06.2017р. такий контракт укладений між старшим солдатом водієм кулеметного взводу механізованого батальйону ОСОБА_3 (чоловік позивачки) і військовою частиною, польова пошта НОМЕР_2 м. Львів,, п.3- строк контракту три роки.

Згідно Статуту Броварської ЦРЛ п.6.8- головний лікар видає накази, у відповідності з трудовим законодавством наймає та звільняє працівників , укладає з ними трудові договори та угоди, виносить заохочення та накладає стягнення на персонал у передбаченому законом порядку.

З індивідуальних відомостей ПФУ, форма ОК-7, про застраховану особу ОСОБА_1 видно, що її місце роботи Броварська ЦРЛ, є відомості про заробітну плату з вересня 2015р. по березень 2017р. включно, з квітня 2017р. відомості про заробітну плату відсутні.

З Табелю обліку використаного робочого часу за квітень 2017 року видно, що в ньому в графі порядковий номер 54 ОСОБА_1 є відомості про відпрацьований час по 6 годин 3,4,5,6-го квітня, за решту днів у квітні 2017 року відсутні будь-які відомості. В тому числі не зазначено відпустка, лікарняний, прогули, тощо. Як пояснив представник відповідача, табель обліку робочого часу за квітень 2017р. закритий разом з опрацюванням нарахування заробітної плати за квітень 2017р, тобто однозначно не пізніше 30.04.2017р.

Згідно ст.3 КЗпП України - законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ст. 4 КЗпП - законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно ст.9 КЗпП - умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Згідно ст.23 КЗпП - трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно ст.32 КЗпП - переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється зап.6 ст.36 КЗпП.

Згідно ст.36 КЗпП - підставами припинення трудового договору, зокрема, є: п.1) угода сторін; п.2) закінчення строку (пп.2і3 ст.23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; п.4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст.40,ст.41) або на вимогу профспілкового органу (ст. 45); п.5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію.

Статтею 38 КЗпП передбачено право працівника на розірвання трудового договору за його ініціативою. Згідно ч.1 ст.38 - працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Згідно ч.2 ст.38 - якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника.

Згідно ст.39 КЗпП - строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника, зокрема, у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП.

Згідно ч..5 ст.235 КЗпП у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст. 238 КЗпП при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Згідно роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України в постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів», п.12 - в ідповідно до ст.39 КЗпП працівник вправі вимагати розірвання строкового трудового договору при наявності для цього поважних причин (ч.1 ст.38 КЗпП). Спори про дострокове розірвання такого трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів (статті 224, 231, п.1 ст.232 КЗпП); п. 32. - оскільки згідно зі ст.235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

З системного аналізу наведених вище норм трудового законодавства, слід дійти висновку, що невід`ємним правом працівника, в тому числі молодого фахівця, є право звільнитись з роботи, в тому числі за власною ініціативою. Умови і порядок звільнення, а також підстави звільнення, передбачені в КЗпП України, зокрема, врегульовані ст.ст.36,38 КЗпП. Працівник має право звільнитись за власним бажанням, попередивши роботодавця про звільнення за два тижні. Дана норма закону не встановлює наявності згоди роботодавця на звільнення працівника за власним бажанням, а лише зобов`язує працівника попередити роботодавця про своє звільнення за два тижні. Працівник може бути незвільненим у разі подання ним заяви про звільнення у єдиному випадку коли по закінченню двотижневого строку він продовжує працювати і не наполягає на звільненні, - у такому разі роботодавець не має права звільнити працівника. За своїм правовим змістом заява працівника про звільнення його за власним бажанням є не пропозицією працівника розірвати трудовий договір, а є завчасним повідомленням про розірвання (припинення) трудового договору. Закон не передбачає можливості (права) роботодавця відмовити працівнику у звільненні його за власним бажанням і зобов`язати продовжити роботу. Виходячи з положень ст.38 КЗпП , роботодавцю у цьому сенсі надано лише право і можливість прийняти рішення щодо звільнення працівника через два тижні після попередження працівником або раніше - у строки, про які просить працівник - при наявності для того поважних причин, які зазначені у статті 38 КЗпП, причому перелік таких причин не є вичерпним.

Відповідач посилається на те, що позивачка допустила прогули, не вийшовши на роботу після написання вказаної заяви і у подальшому. Разом з тим, суд враховує, що відповідач не звільнив позивачку за прогули (що могло б бути у разі продовження трудового договору і невиходу працівника на роботу без поважних причин).

Відповідач як на підставу у відмові звільнити позивачку посилається на «Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», зокрема п.2 та п.6 Порядку, згідно якого випускник ВНЗ, який працевлаштований на підставі направлення на роботу, зобов`язаний відпрацювати у замовника не менше трьох років.

Згідно «Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», затвердженому Постановою КМУ №992 від 22.08.1996р., в редакції від 20.04.2016р., (далі Порядок) п. 4: Керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з додатком N 1; п.6: згідно з угодою випускник зобов`язаний … відпрацювати у замовника не менше трьох років; п.9: Розірвання випускником угоди, передбаченої пунктом 4 цього Порядку, допускається з поважних причин (дані причини перелічені у даному пункті Порядку); п. 14: У разі звільнення випускника (молодого фахівця) з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, або у разі звільнення за власним бажанням протягом трьох років - випускник зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати; п.16: Спори, що виникають у разі порушень угоди, розглядаються в судовому порядку.

Разом з тим, КЗпП і інші закони, що регулюють трудові правовідносини, не передбачають дану обставину у якості перешкоди для звільнення працівника за власним бажанням, і не передбачають можливості чи права роботодавця відмовити у звільненні з даних підстав.

Правовідносини між випускником навчального закладу, замовником навчання і студентом врегульовані укладеним між студентом і навчальним закладом договором (угодою), і відповідач не є стороною у цьому договорі, тому не може посилатись на недотримання випускником ВНЗ умов даної угоди при вирішенні питання з приводу його звільнення. До того ж, закон «Про освіту» і «Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів…» допускає (не забороняє) можливість звільнення молодого фахівця протягом трьох років відпрацювання за направленням за власним бажанням , а передбачає лише певні наслідки для молодого фахівця, і такі наслідки не стосуються трудових правовідносин між позивачкою і відповідачем, який не є учасником даних договірних правовідносин. До того ж, Наказом №39-н від 5.04.2017р. директора ДОЗ Київської ОДА відповідно до листа МОЗ України було змінено місце призначення для молодого фахівця на роботу у Львівську область, про що даним наказом повідомлялось головному лікарю Броварської ЦРЛ про звільнення позивачки. Тобто питання з приводу зміни направлення для відпрацювання трьох років після інтернатури було вирішено на відповідному рівні і органом, до повноважень якого входить вирішення даних питань, з урахуванням наведеної вище угоди між студентом і ВНЗ. З іншого боку відповідач не є тою особою, до компетенції якої віднесено вирішення даних питань. Відповідач посилається на те, що наказ ДОЗ не є обов`язковим для головного лікаря, який є посадовою особою, наділеною правом самостійного вирішення питань з приводу прийняття на роботу та звільнення з роботи. Не оспорюючи даних повноважень головного лікаря як керівника установи - роботодавця, суд виходить з того, що даний наказ був додатковим свідченням того, що є підстави для звільнення позивачки, як молодого фахівця і працівника за направленням.

Відповідач посилається на те, що у даному випадку з позивачкою 1.02.2017р. був укладений строковий договір - на три роки, у відповідності з направленням на роботу. Оскільки позивачка в межах даної справи не оспорює даного наказу від 1.02.2017р. ( про переведення на роботу на посаду лікаря-психіатра на три роки), то суд не аналізує даний наказ на відповідність його вимогам закону щодо укладення трудового договору, що було б виходом за межі розглядуваної справи і заявлених позовних вимог. Разом з тим, оскільки в даній справі аналізу піддається трудовий договір і підстави для його розірвання, то суд враховує вимоги , передбачені ст. 23, 32 та ст.39 КЗпП, щодо строкового трудового договору і підстав для його розірвання.

В даному випадку були наявні підстави для розірвання трудового договору з ініціативи працівника, передбачені у статті 39 КЗпП України і у ч.1 ст.38 КЗпП. Виходячи з вимог ст.39 КЗпП, що регулює розірвання строкового трудового договору, (оскільки даний наказ позивачем не оспорений), то в даній нормі закону передбачені підстави для дострокового розірвання трудового договору. Дана норма закону є відсильною до ст.38 КЗпП. Зокрема, в наказі ДОЗ від 5.04.2017р. зазначена і підтверджена така поважна причина, яка давала підстави для розірвання трудового строкового договору: зміна направлення на роботу у іншу місцевість (Львівська обласна лікарня). Таке рішення відповідного державного органу, уповноваженого на вирішення таких питань, ґрунтувалось на поважній причині - переїзд за місцем проходження служби чоловіка позивачки, що також підтверджено поданими доказами і мало би враховуватись відповідачем.

Відповідач, отримавши від позивачки заяву (попередження) про звільнення її за власним бажанням, мав право звільнити на прохання працівника (при наявності причин, зазначених у статті 38 КЗпП) раніше встановленого законом двотижневого строку, або у будь- якому випадку був зобов`язаний звільнити працівника по закінченню вказаного двотижневого строку. Невидання керівником наказу про звільнення (фактично відмова видати наказ) по закінченню двотижневого строку, враховуючи, що працівник не продовжив роботу і наполягав на його звільненні, - є протиправним і таким, що не відповідає вимогам закону, а також таким, що не означає продовження дії трудового договору і не означає наявності у працівника обов`язку вийти на роботу. По закінченню двотижневого строку з дня подання заяви про звільнення, трудовий договір (незалежно від того , чи виданий наказ про звільнення), якщо працівник сам не приступив до роботи і не продовжив працювати, - по факту вважається припиненим, і даний день повинен вважатись днем звільнення працівника за власним бажанням і днем проведення зі звільненим працівником розрахунку та видачі йому трудової книжки з записом про звільнення. Тому позові вимоги в цій частині підлягають задоволенню і на відповідача має бути покладено зобов`язання звільнити (видати відповідний наказ) позивачку на підставі її заяви про звільнення.

Щодо формулювання підстави звільнення, то, враховуючи наявність неоспореного наказу про переведення на строковий договір, а також враховуючи положення статей 38 та 39 КЗпП, звільнення має бути проведене з підстав, передбачених у ч.1 ст.39 та ч.1ст.38 Кодексу законів про працю України, на яку є посилання в ст.39 КЗпП, - у зв`язку зі зміною місця призначення на роботу на посаді лікаря-психіатра КЗ ЛОР «Львівська обласна психіатрична лікарня». Прийняття такого рішення не буде виходом за межі заявлених позовних вимог, оскільки по суті не змінює підставу і наслідки звільнення для працівника.

Щодо визначення дати звільнення у трудовій книжці, то суд виходить з наступного:

На виконання вимог ст.38, ст.47 КЗпП України відповідач повинен був видати звільненому працівнику заповнену трудову книжку у день звільнення (19.04.2017р.).

Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993р., зі змінами, внесеними наказом Мiнсоцполiтики України, Мiнюсту України вiд 06.10.2014 №720/1642/5, вiдповiдно допостанови КМУ вiд 27.04.93 № 301 «Про трудовi книжки працiвникiв», п. 4.1: Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працiвнику трудову книжку в день звiльнення з внесеним до неї записом про звiльнення. При затримцi видачi трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працiвниковi сплачується середнiй заробiток за весь час вимушеного прогулу. Днем звiльнення в такому разi вважається день видачi трудової книжки. Про новий день звiльнення видається наказ i вноситься запис до трудової книжки працiвника. Ранiше внесений запис про день звiльнення визнається недiйсним.

Таким чином, оскільки відповідач не оформив належним чином розірвання трудового договору з працівником і не видав звільненому працівнику трудову книжку своєчасно, тобто в день звільнення, то на даний час датою звільнення працівника слід вважати вже не 19.04.2017р. (останній день двотижневого строку, встановленого ст.38 КЗпП), а день видачі трудової книжки.

Щодо виплати середнього заробітку, то згідно вимогам ст.47, 235 КЗпП та Інструкції (п.4.1) працівнику має бути виплачено заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки, тобто за період з 20.04.2017р., і згідно ст. 238 КЗпП без обмеження будь-яким строком, по день видачі трудової книжки, про що має бути зазначено у рішенні.

Враховуючи, що в самій заяві про звільнення від 6.04.2017р. позивачка не послалась на необхідність її термінового звільнення (без відпрацювання двох тижнів), то суд може погодитись з тим, що не є протиправним незвільнення позивача одразу, без відпрацювання двох тижнів. Тому суд при розгляді даної справи виходить з того, що днем звільнення на підставі заяви позивачки від 6.04.2017р. повинен був би бути 14-й день після подання заяви, тобто 19 квітня 2017р. Тому саме з наступної дати підлягає виплаті середній заробіток, пов`язаний з затримкою видачі трудової книжки. До вказаної дати правовідносини між сторонами регулювались ст.115 КЗпП - щодо виплати зарплати працівнику в межах трудового договору, а спору з цього приводу не заявлено.

Оскільки на даний час у зв`язку з затримкою видачі трудової книжки, згідно ст. 235, 47 КЗпП та Інструкції, є підстави для зміни дати звільнення на дату видачі трудової книжки, то суд вважає необхідним у рішенні зазначити про зобов`язання відповідача сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки з 20.04.2017р., тобто з дня, наступного, після дня звільнення (19.04.2017р.). Позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст.47, 38, 39, 235, 238 КЗпП України, керуючись ст.ст. 11,10,60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково;

Зобов`язати Броварську центральну районну лікарню звільнити ОСОБА_1 з посади лікаря психіатра з підстав, передбачених у ч.1 ст.39, ч.1ст.38 Кодексу законів про працю України, - у зв`язку зі зміною місця призначення на роботу на посаді лікаря-психіатра КЗ ЛОР «Львівська обласна психіатрична лікарня»; днем звільнення вважати день видачі трудової книжки.

Зобов`язати Броварську центральну районну лікарню виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 20 квітня 2017року і за весь час затримки звільнення та видачі трудової книжки по день її видачі.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 10 днів з для його проголошення, а особою, у відсутності якої рішення проголошено - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Селезньова Т. В.

Джерело: ЄДРСР 69114704
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку