ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 вересня 2017 року № 803/1712/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1 Служби безпеки України,

до відповідача 2 Генеральної прокуратури України

про визнання протиправним та скасування розпорядження, наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з врахуванням уточнень) до Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України про визнання протиправними та скасування розпорядження Центрального управління Служби безпеки України №131д від 23.07.2014р., наказу Генерального прокурора України №1073к від 30.07.2014р., поновлення на посаді прокурора Волинської області з 30.07.2014р., стягнення з Генеральної прокуратури України середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.07.2014р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015р., в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.07.2016 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Судом касаційної інстанції зазначено, що судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано правової оцінки обставинам справи як в контексті норми цього пункту, яким передбачено скасування допуску до державної таємниці в разі невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше, так і приписів ст.39 Закону №3855, якою визначено, що посадові особи, винні, зокрема, у порушенні встановленого законодавством режиму секретності та невиконанні обов`язків щодо збереження державної таємниці; невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці; недодержанні вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без громадянства і проведення роботи з ними, притягуються до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та зазначив, що позаплановою перевіркою СБУ з питань дотримання законодавства про охорону державної таємниці в прокуратурі Волинської області не виявлено жодного факту невиконання ОСОБА_1 і як громадянином, і як прокурором області обов`язків щодо збереження державної таємниці. Жодного порушення обов`язків передбачених Законом України «Про державну таємницю» позивачем в акті перевірки не вказано. Висновки зроблені перевіряючими працівниками СБУ необ`єктивно та однобоко. Вирішуючи питання про позбавлення допуску до державної таємниці, працівниками СБУ не взято до уваги відсутність причинно-наслідкового зв`язку між виявленими порушеннями та діями позивача. Отже, перевіряючими працівниками СБУ не відображено в акті перевірки жодних конкретних дій чи бездіяльності з боку ОСОБА_1 , які потягнули б за собою створення передумов для можливого витоку секретної інформації та розголошення державної таємниці. Усі недоліки та упущення, виявлені і використані як підстава для позбавлення позивача допуску до державної таємниці, вчинені працівниками прокуратури, котрі були належним чином обізнані зі своїми обов`язками.

При цьому, відсутність будь-яких дій з боку Генеральної прокуратури України для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності підтверджує, на думку позивача, відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діяннями позивача та виявленими окремими недоліками щодо дотримання порядку додержання державної таємниці.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні, оскільки невиконання позивачем правил пропускного та внутрішньооб`єктивного режимів призвели до безконтрольного доступу до режимних приміщень режимно-секретного органу прокуратури Волинської області іноземної громадянки. Невиконання обов`язків щодо вжиття заходів забезпечення секретності стали підставою для скасування допуску до державної таємниці відповідно до ст. 23 Закону.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позовних заперечував, вважає, що звільнення позивача відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства. Так, позивачу було запропоновано відповідний перелік вакантних посад від яких він відмовився у зв`язку із чим було прийнято оскаржуваний наказ про його звільнення.

В судовому засіданні суд за згодою сторін ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши наявні у справі документи та матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу в.о.Генерального прокурора України №210к від 20.03.2014 р. ОСОБА_1 з 20.03.2014р. призначений на посаду прокурора Волинської області строком на 5 років та затверджений головою колегії прокуратури цієї області, а розпорядженням Управління Служби безпеки України у Волинській області №38д від 15.05.2014 р. йому надано допуск до державної таємниці.

23.07.2014 р. Центральним управлінням Служби безпеки України видано розпорядження №131д про скасування позивачу допуску до державної таємниці відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23, ч. 2 ст. 26 Закону № 3855.

Підставою видання вказаного розпорядження були акт за результатами комплексної перевірки стану охорони державної таємниці в прокуратурі Волинської області №26/1/2-8653, затверджений 21.07.2014р. начальником Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України та висновок про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, затверджений головою Служби безпеки України від 23.07.2014р., в яких встановлено порушення ряду вимог Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 939 від 18.12.2013р. в частині організації пропускного та внутрішньооб`єктового режимів, ведення секретного діловодства, порядку виїзду за кордон працівників, яким надано допуск та доступ до державної таємниці, прийому та роботи з іноземцями тощо; крім того, зазначено, що громадяни України, які мали допуск до державної таємниці, виїжджали за кордон у приватних справах без письмового повідомлення прокурора Волинської області та проведення відповідного інструктажу; до того ж, недотримання правил пропускного та внутрішньооб`єктового режимів призвело до безконтрольного доступу до режимних приміщень прокуратури області іноземної громадянки. Водночас, результати проведених СБ України перевірок стану охорони державної таємниці в підпорядкованих прокуратурах Волинської області засвідчили, що ОСОБА_1 не здійснено постійного контролю за забезпеченням стану охорони державної таємниці, внаслідок чого в прокуратурі Луцького району (акт №26/1/2-8651) стан охорони державної таємниці не відповідає, а в прокуратурах м.Луцька (акт №26/1/2-8652), Ковельській міжрайонній прокуратурі (акт №26/1/2-8650) та Ківерцівській районній прокуратурі (акт №26/1/2-8649) не в повній мірі відповідає вимогам законодавства у сфері охорони державної таємниці.

Листом Генеральної прокуратури України від 25.07.2014р. №11/1-1614вих-14 позивача повідомлено, що відповідно до номенклатури посад працівників прокуратури, зайняття яких потребує оформлення допуску до державної таємниці, посада прокурора Волинської області передбачає допуск до державної таємниці, а тому, оскільки позивачу скасовано допуск до державної таємниці, він підлягає звільненню; крім того, з метою подальшого працевлаштування йому запропоновано наступні посади, зайняття яких не потребує оформлення допуску до державної таємниці: старший прокурор та прокурор відділу захисту конституційних прав і свобод громадян; старший прокурор відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави; старший прокурор та прокурор відділу забезпечення конституційних засад підприємницької діяльності та захисту інтелектуальної власності і авторських прав; старший прокурор та прокурор організаційно-методичного відділу; старший прокурор та прокурор відділу захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту.

Від вище перелічених посад позивач відмовився.

В подальшому наказом Генерального прокурора України №1073к від 30.07.2014р. позивача звільнено з посади прокурора Волинської області у зв`язку з виявленою невідповідністю його займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок скасування допуску до державної таємниці (п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України), а також увільнено від обов`язків голови колегії прокуратури Волинської області.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

При цьому, звільнення з підстав, зазначених, зокрема, у п.2 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП України).

Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України Про державну таємницю від 21.01.1994р. №3855-XII (далі - Закон №3855), відповідно до ст.1 якого допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.

Забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов`язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій (ст. 5 Закону № 3855).

Згідно зі ч. 2 ст. 22 Закону № 3855 допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч. 2 ст. 26 Закону №3855 скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Так, статтею 23 Закону №3855 передбачено, що допуск до державної таємниці не надається у разі: 1) відсутності у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією; 2) сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, а також окремих іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України, або участі громадянина в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена у порядку, встановленому законом; 3) відмови громадянина взяти на себе письмове зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з допуском до державної таємниці; 4) наявності у громадянина судимості за тяжкі або особливо тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої в установленому порядку; 5) наявності у громадянина психічних розладів, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров`я України і Службою безпеки України.

У наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі: 1) повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе; 2) постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном; 3) невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.

Громадянина, якому відмовлено у допуску до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

Керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов`язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці (ч. 1 ст. 37 Закону № 3855).

Відповідно до ст. 39 Закону № 3855 посадові особи та громадяни, винні, зокрема, у розголошенні державної таємниці; порушенні встановленого законодавством режиму секретності та невиконанні обов`язків щодо збереження державної таємниці; невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці; недодержанні вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без громадянства і проведення роботи з ними несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Отже, крім загальних обов`язків громадянина щодо збереження державної таємниці, перелік яких визначено у ст. 28 Закону, чинним законодавством передбачено ряд додаткових обов`язків у цій сфері для певних категорій посадових осіб, зокрема, для керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

В п. 3 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 939 від 18.12.2013 року (надалі Порядок № 939) встановлено, що забезпечення охорони державної таємниці на підприємстві, установі, організації покладається на їх керівників. Керівник підприємства, установи, організації зобов`язаний бути обізнаним із вимогами законодавства у сфері охорони державної таємниці із станом справ у структурних підрозділах підприємства, установи, організації, своєчасно вживати заходів для забезпечення режиму секретності, здійснювати постійний контроль за охороною державної таємниці на підприємстві, в установі, організації.

У п. 749 цього ж Порядку встановлено, що відповідно до законодавства контроль забезпечення охорони державної таємниці здійснюють керівники підприємства, установи, організації на підприємствах, установах, організаціях, які вони очолюють, на підприємствах, установах, організаціях, діяльність яких координується та спрямовується або до сфери управління яких належить підприємство, установа, організація.

Аналіз наведених норм права дає суду підстави дійти висновку, що керівники зобов`язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці, а відтак, до переліку обов`язків позивача щодо збереження державної таємниці належать обов`язки щодо забезпечення охорони державної таємниці в прокуратурі Волинської області, вжиття заходів для забезпечення режиму секретності, здійснення постійного контролю за охороною державної таємниці.

Отже, невиконання зазначених вище обов`язків є підставою для скасування допуску до державної таємниці відповідно до ст. 23 Закону.

Судом встановлено, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну таємницю» та пунктів 748 і 749 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 р. № 939, комісією Служби безпеки України у складі: полковника Тиводара Б.М. (голова комісії), підполковників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , майора ОСОБА_6 , старшого лейтенанта ОСОБА_7 у липні 2014 року проведено комплексну перевірку стану охорони державної таємниці в прокуратурі Волинської області за результатами якої складено акт від 21.07.2014 р. № 26/1/2-8653.

За висновками вказаного акту стан охорони державної таємниці в прокуратурі Волинської області не відповідає вимогам законодавства у зазначеній сфері.

Визначений положеннями ст. 37 Закону, пункту 749 Порядку № 939 контроль за забезпеченням охорони державної таємниці в очолюваній прокуратурі та підпорядкованих прокуратурах у Волинській області керівником прокуратури не здійснюється.

У зв`язку із виявленими обставинами, передбаченими ст. 2 Закону, які виявились у невиконанні, зокрема, ОСОБА_1 обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому була довірена або довірялася раніше, відповідно до ст. 26 Закону запропоновано розглянути питання про скасування наданого йому допуску до державної таємниці, згідно із п. 8 Порядку.

У зв`язку із виявленими загрозами витоку секретної інформації відповідно до вимог п.777 Порядку доручено провести службові розслідування за фактами:

-порушення порядку забезпечення режиму секретності під час перебування в прокуратурі громадянки Білорусь ОСОБА_8 ;

-зберігання необлікованих примірників протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 03.12.2013 р., 04.12.2013 р., 30.12.2013 р. та постанови про знищення інформації, отриманої під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій» від 18.04.2014 р. з грифом секретності «Таємно»;

-відсутності других примірників підготовлених у 2013 році документів (№№ 1063, 1064, 1078, 1086, 1089, 1091, 1099, 1107, 1108, 1115, 1121, 1122, 1131-1133, 1146, 1147, 1148, 1174, 1204, 1267, 1268, 1269, 1270, 1285, 1286, 1287, 1309) з грифом секретності «Таємно»;

-порушення порядку виїзду за межі України начальника відділу ОСОБА_9 , старших прокурорів відділу Леміщака Д.М., Черноти Р.М., прокурора відділу Романовського В.О., Волинського регіонального прокурора Хвищука В.О., яким надано допуск до державної таємниці.

В ході проведеної, відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про державну таємницю», комплексної перевірки стану охорони державної таємниці в прокуратурі Волинської області виявлено обставини, передбачені ст. 23 Закону щодо невиконання прокурором Волинської області старшим радником ОСОБА_1 обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому була довірена або довірялася раніше.

Зокрема, в ході перевірки встановлено:

-порушення вимог пунктів 50, 93, 116, 153, 206, 211, 234, 240, 244, 255, 262, 341, 349, 360, 361, 362, 363, 364, 434, 696, 713, 716, 720, 728 Порядку № 939 в частині організації пропускного та внутрішньооб`єктового режимів, ведення секретного діловодства, порядку виїзду за кордон працівників, яким надано допуск та доступ до державної таємниці, прийому та роботи з іноземцями тощо;

-з порушенням зобов`язання громадянина України у зв`язку з допуском до державної таємниці виїзджали за кордон у приватних справах без письмового повідомлення прокурора Волинської області та проведення відповідного інструктажу начальник відділу ОСОБА_9 , старші прокурори відділу Леміщак Д.М., Чернота Р.М., прокурор відділу Романовський В.О., Волинській регіональний прокурор Хвищук В.О., яким надано допуск до державної таємниці;

-невиконання правил пропускного та внутрішньооб`єктового режимів, що призвело до безконтрольного доступу до режимних приміщень прокуратури області іноземної громадянки.

Крім цього, результати проведених СБ України перевірок стану охорони державної таємниці в підпорядкованих структурах Волинської області засвідчили, що ОСОБА_1 не здійснено постійного контролю за забезпеченням стану охорони державної таємниці, внаслідок чого в прокуратурі Луцького району (акт № 26/1/2-8651) стан охорони державної таємниці не відповідає, а в прокуратурах м.Луцька (акт № 26/1/2-8652), Ковельській міжрайонній прокуратурі (акт № 26/1/2-8650) та Ківерцівській районній прокуратурі (акт № 26/1/2-8649) не в повній мірі відповідає вимогам законодавства у сфері охорони державної таємниці.

Виявлені в ході комплексних перевірок обставини підпадають під визначення п. 3 ч. 2 ст. 23 і ч. 2 ст. 26 Закону, що є підставою для скасування старшому раднику юстиції ОСОБА_1 допуску до державної таємниці.

Таким чином, висновком перевірки від 23.07.2014 р. прийнято рішення про скасування позивачу допуску до державної таємниці.

В подальшому, Департаментом охорони державної таємниці та ліцензування було надіслано Прокуратурі Волинської області повідомлення від 24.07.2014 р. № 26/2/3-8866 про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці та розпорядження від 23.07.2014 р. № 131д про скасування допуску до державної таємниці.

В той же час, за результатами службової перевірки по факту зберігання в нережимному приміщенні необлікованих примірників протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.04.2014 р. та факту відсутності других примірників підготовлених у 2013 році документів (№№ 1063, 1064, 1078, 1086, 1089, 1091, 1099, 1107, 1108, 1115, 1121, 1122, 1132, 1133, 1146, 1147, 1148, 1174, 1204, 1267, 1268, 1269, 1270, 1285, 1286, 1287, 1309) та першого примірника документу № 1131 з грифом секретності «Таємно» комісією складено висновок за яким вирішено в.о. начальника режимно-таємної частини ОСОБА_10 вказати на не неприпустимість відсутності в журналах обліку відміток про місцезнаходження документів.

Згідно висновку службової перевірки від 05.09.2014 р. прийнято до уваги, що розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 31.07.2014 р. ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 скасовано допуск до державної таємниці. ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 переведено на посаду, перебування на яких не потребує оформлення допуску до державної таємниці.

Згідно висновку службової перевірки від 05.09.2014 р. проведено службову перевірку по факту порушення порядку виїзду за межі України старшим прокурором прокуратури Луцького району ОСОБА_15 та факту формального проведення перевірки наявності секретних документів в прокуратурі Луцького району, згідно якого комісією прийнято до уваги, що розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 31.07.2014 р. ОСОБА_15 скасовано допуск до держаної таємниці, а також те, що наказом прокурора Волинської області від 08.08.2014 р. № 474к ОСОБА_15 переведений з посади старшого прокурора Луцького району на посаду прокурора Луцького району, перебування на якій не потребує оформлення допуску до державної таємниці. Прийнято до уваги, що наказом прокурора Луцького району від 15.08.2014 р. № 14 головному спеціалісту з питань захисту державних таємниць ОСОБА_16 оголошено догану.

Отже, за фактами виявлених недоліків та упущень з боку наведених вище працівників прокуратури було проведено службове розслідування.

Під час судового засідання, яке відбулося 13.10.2016 р. представником позивача подано клопотання про виклик і допит у якості свідків співробітників Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування СБУ, які приймали участь у перевірці стану охорони державної таємниці в прокуратурі Волинської області ОСОБА_17 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 .

Представником відповідача 1 суду було надано письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_17 .

Так, з пояснень свідка по справі ОСОБА_2 вбачається, що під час перевірки ним особисто перевірялися питання щодо організації та ведення секретного діловодства за результатами якого було встановлено наступні порушення, а саме: п.п. 349, 360, 363, 116, 364, 360, 255, 206, 244, 434 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 р. № 939.

Так, другі примірники зареєстрованих у 2013 році документів №№ 1063, 1064, 1078, 1086, 1089, 1091, 1099, 1107, 1108, 1115, 1121, 1122, 1132, 1133, 1146-1148, 1174, 1204, 1267, 1268, 1269, 1270, 1285, 1286, 1287, 1309, та перший примірник документу № 1131 з грифом секретності «Таємно» відсутні, а комісії СБ України не представлено, а їх місцезнаходження не встановлено. Результати проведених перевірок, призначених на підставі наказів позивача (від 04.02.2014 р. № 16, від 12.02.2014 р. № 271 дск свідчать про їх формальне проведення. Під час ознайомлення з актом перевірки у позивача виник сумнів щодо відсутності МНСІ, але коли він особисто у цьому переконався, то поставив свій підпис на акті. Ані прокурор, ані керівник РСО не заперечували факти виявлених порушень і не виклали свої заперечення в окремій думці.

З пояснень свідка по справі ОСОБА_4 вбачається, що у липні 2014 року він приймав участь у проведенні комплексної перевірки стану охорони державної таємниці в прокуратурі Волинської області за результатами якої підготовлено відповідний акт № 26/1/2-8653 від 21.07.2014 р. Під час перевірки було виявлено порушення п.п. 50, 93, 116, 153, 696, 206, 244, 211, 262, 234, 240, 713, 728, 255, 341, 349, 360, 363, 361, 362, 364, 434, 716, 720, 749Порядку та ст.ст. 15, 28 Закону.

Другі примірники зареєстрованих у 2013 році документів №№ 1063, 1064, 1078, 1086, 1089, 1091, 1099, 1107, 1108, 1115, 1121, 1122, 1132, 1133, 1146-1148, 1174, 1204, 1267, 1268, 1269, 1270, 1285, 1286, 1287, 1309, та перший примірник документу № 1131 з грифом секретності «Таємно» відсутні, а комісії СБ України не представлено, а їх місцезнаходження не встановлено.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 не виконали свої обов`язки, передбачені ст. 23 Закону щодо збереження державної таємниці.

Акт було передано керівництву СБ України на затвердження та прийняття відповідного рішення.

З пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що в ході здійснення перевірки ним було виявлено наступні порушення вимог законодавства в сфері охорони державної таємниці, а саме: п. 211, 244, 262, 234, 240,713, 728, 255, 341 Порядку № 939, що свідчить про те, що визначений положеннями ст. 37 Закону, п. 749 Порядку № 939 контроль за забезпеченням охорони державної таємниці в очолюваній прокуратурі та підпорядкованих прокуратурах у Волинській області керівником прокуратури не здійснювався. За виявленими фактами порушень було доручено провести службові розслідування.

Згідно пояснень свідка ОСОБА_6 вбачається, що під час перевірки ним перевірялися питання щодо організації надання допуску та доступу до державної таємниці. За результатами перевірки встановлені порушення п.п.50, 93, Порядку 939, а саме: у номенклатурі посад у графі 5 (обґрунтування необхідності надання допуску до державної таємниці) за посадами прокурора Волинської області та начальника РСО відсутні посилання на положення ЗВДТ. У номенклатурі посад назва структурного підрозділу «Режимно-таємна частина» не відповідає назві у штатному розписі «Режимно-таємна частина» не відповідає назві у штатному розписі «Режимно-таємна частина (на правах відділу)». Положення про доступ до державної таємниці (інв. № 43) розроблено без належного урахування особливостей режимно-секретної діяльності прокуратури щодо порядку надання доступу до матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій. За виявлені порушення, відповідно до ст. 39 Закону, осіб винних у порушенні вимог чинного законодавства у сфері охорони державної таємниці, доучено притягнути до дисциплінарної відповідальності.

З пояснень свідка по справі ОСОБА_3 вбачається, що він входив до складу комісії СБ України та проводив комплексну перевірку стану охорони державної таємниці в прокуратурі Волинської області.

За результатами перевірки було встановлено, що стан охорони державної таємниці в прокуратурі Волинської області не відповідає вимогам законодавства у зазначеній сфері, визначений положеннями ст. 37 Закону України «Про державну таємницю», п. 749 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 р. № 939, контроль за забезпеченням охорони державної таємниці, виявлені в ході перевірки були викладені в розділі 1-8 акту від 21.07.2014 р. № 26/1/2-8653.

У висновку акту за результатами перевірки викладено перелік заходів щодо приведення діяльності, пов`язаної з державною таємницею, у відповідність до вимог законодавства, скасування окремими працівниками прокуратури допуску до державної таємниці, проведення службових розслідувань за фактами виявлених загроз витоку секретної інформації, а також притягнення винних осіб до передбаченої ст. 39 Закону відповідальності. Надалі акт було подано на затвердження до СБУ.

Згідно пояснень свідка по справі ОСОБА_17 вбачається, що за результатами комплексної перевірки стану охорони державної таємниці в прокуратурі Волинської області встановлено порушення організації пропускного та внутрішньооб`єктового режимів, ведення секретного діловодства, порядку виїзду за кордон працівників, яким надано допуск до державної таємниці, прийому та роботи з іноземцями, засекречування та розсекречування матеріальних носіїв секретної інформації, порядку зняття копій з секретних документів тощо.

Наведене свідчило про невиконання ОСОБА_1 вимог режиму секретності. Наявність порушень вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці в очолюваній їм та підлеглих прокуратурах обумовлена відсутністю контролю з його боку. Так, позивач, згідно з вимогами ст. 5, 37 Закону, як керівник установи, був зобов`язаний забезпечити охорону державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в прокуратурі та здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці.

За результатами перевірки складено акт від 21.07.2014 р. № 26/1/2-8653, з яким особисто в його присутності ознайомився та підписав позивач без зауважень та заперечень.

Вважає, що рішення щодо скасування допуску до державної таємниці ОСОБА_1 прийнято обґрунтовано, відповідно до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_19 повідомила, що працює начальником режимно-таємної частини з 2005 року, тобто 9 років. Так, протягом останнього часу проводилося дві перевірки, перша в 2010 році на підставі поданої заявки, а друга тематична перевірка, яка проводилася у 2012 році. Вказану перевірку проводила СБ України. Також повідомила, що попередніми перевірками не було виявлено жодного витоку державної таємниці. Щодо періодичності проведення перевірок позивачем, повідомила, що він цікавився проблемними питаннями, які виникали під час роботи, також ним було підписано Порядок доступу до державної таємниці, який був розроблений режимно-таємним відділом на підставі рекомендацій 2012 року. Щодо допущених порушень було проведено службові розслідування. Порушення були виявлені шляхом здійснення відповідними відділами вибірки виїзду працівників прокуратури Волинської області за межі кордону. Із працівниками, які мали доступ до державної таємниці періодично проводилися навчання щодо забезпечення охорони державної таємниці. У випадку проведення перевірок, прокурор лише контролював їх результати. На запитання представника позивача чи достатні заходи вживав позивач щодо забезпечення охорони державної таємниці та, чи сприяли виявлені порушення витоку державної таємниці, позивач не змогла надати вичерпної відповіді.

В той же час, зазначила, що у протоколах проведення негласних слідчих дій були зазначені фігуранти, тобто особи відносно яких проводилися негласні дії, а це є таємною інформацією. Кожний структурний підрозділ підпорядковувався ОСОБА_1 .

Водночас, свідок вказала, що Положення про доступ до державної таємниці розробляється начальником Режимно-секретного відділу, а тому, якщо недоліки і його складанні були, то це було допущено не з вини ОСОБА_1 .

Окрім того, свідок показала, що 35 із перелічених в акті перевірки документів було пред`явлено до Голови комісії, між тим, наведене не було відображено в акті. Щодо відсутності 22 підготовлених документів про які також йдеться в акті, комісія їх не просила не надати.

Під час проведення перевірки від неї жодних пояснень не вимагали. Через декілька днів після проведення перевірки представники комісії приїхали до режимно-секретного відділу, де вона і позивач ознайомились із актом. Після того як вона підписала акт, його підписав ОСОБА_1 . Через хвилювання вона не змогла надати заперечення на акт. Заперечення хотіла подати щодо безпідставного зазначення щодо засекречених документів та відсутності документів. Водночас, вказала, що саме керівник установи несе відповідальність за стан збереження державної таємниці. В подальшому, разом із актом надійшло розпорядження щодо скасування позивачу доступу до державної таємниці.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом прокурора Волинської області № 101 від 14.11.2012 р. затверджено Порядок допуску та підтримання пропускного режиму на об`єктах охорони прокуратури Волинської області, яким визначено, зокрема, порядок допуску відвідувачів на об`єкт охорони.

Позивач, спростовуючи доводи відповідача 1 посилається на наказ Прокуратури Волинської області від 26.05.2014 р., яким відповідальним за організацію прийому іноземців та роботу з ними, вжиття заходів щодо охорони державної таємниці під час прийому іноземних делегацій, груп та окремих іноземців старшого прокурора прокуратури області з міжнародно-правових доручень старшого радника юстиції призначено ОСОБА_13 .

В свою чергу, наказом прокуратури Волинської області № 377п від 17.07.2014 р. старшому раднику юстиції ОСОБА_13 за неналежне виконання своїх службових обов`язків, що потягнуло за собою порушення порядку допуску іноземних громадян та підтримання пропускного режиму на об`єктах охорони прокуратури Волинської області винесено догану.

18.07.2014 р. позивач звертався із листом (а.с. 14 т.1) до В.о. командира військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_20 , в якому просив вжити заходів до забезпечення неухильного дотримання Порядку допуску та підтримання пропускного режиму на об`єктах охорони прокуратури Волинської області, затвердженого наказом прокурора області від 14.11.2012 р. № 101 та погодженого 14.11.2012 р. командиром військової частини № НОМЕР_1 , що обумовлене випадками допуску відвідувачів у приміщення прокуратури області без документів, що посвідчують особу, в тому числі іноземних громадян, та їх безконтрольного пересування по приміщенню прокуратури, що залишається поза увагою чергового військовослужбовця.

Зі змісту матеріалів справи вбачається порушення порядку допуску іноземних громадян та підтримання пропускного режиму на об`єктах охорони прокуратури Волинської області, а саме: самостійне пересування іноземної громадянки ОСОБА_8 по приміщенню прокуратури Волинської області та скерування до режимно-таємної частини, що встановлено перевірками, дійсно мало місце.

Реагування позивача, як прокурора Волинської області, а саме оголошення догани не спростовує факту порушення.

Свідок ОСОБА_19 не заперечувала проти фактів деяких порушень, які встановлені в ході перевірки.

Отже, суд критично оцінює надані позивачем докази, оскільки вони не носять постійного, системного характеру за забезпеченням охорони державної таємниці, що обумовлене положеннями Порядку № 939 та Закону № 3855.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між виявленими порушеннями та діями позивача, оскільки, в даному випадку, на думку суду, має лише неналежне виконання позивачем своїх прямих обов`язків щодо здійснення контролю за структурними підрозділами в частині охорони державної таємниці.

Отже, невиконання обов`язків щодо забезпечення охорони державної таємниці в прокуратурі Волинської області, вжиття заходів для забезпечення режиму секретності, здійснення постійного контролю за охороною державної таємниці, що створили загрозу витоку державної таємниці чи виток останньої мають своїм наслідком застосування дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Судом встановлено, що виявлені під час перевірки порушення підпадають під дію п. 3 ч. 2 ст. 23 і ч. 2 ст. 26 Закону № 3855, оскільки за своїм наслідком становили загрозу витоку будь-якої таємної інформації, зокрема, зазначеної в протоколах негласних слідчих (розшукових) дій, що у взаємозв`язку дають суду дійти висновку про обґрунтованість скасування позивачу допуску до державної таємниці, що є наслідком застосування до нього у відповідності до положень ст. 39 Закону № 3855 заходів дисциплінарного стягнення, що за своїм змістом є найменш суворим покаранням в даному випадку.

Окрім того, суд враховує, що з метою дотримання вимог чинного законодавства, Генеральною прокуратурою України листом від 25.07.204 р. позивачу було запропоновано перелік вакантних посад від яких він відмовився, про що складено акт від 30.07.2014 р.

Дослідивши фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, беручи до уваги пояснення свідків, суд приходить до висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу Генерального прокурора України від 30.07.2014 р. з посади прокурора Волинської області у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок скасування допуску до державної таємниці на п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд вважає правомірним, а позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3).

Згідно з вимогами ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Також згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представниками відповідачів доведено правомірність їх дій. В свою чергу, позивачем не доведено обставини в обґрунтування заявлених позовних вимог з огляду на що останні не підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові ОСОБА_1 відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська