Справа № 359/4930/17

Головуючий у І інстанції Криворучко І. В.

Провадження № 33/780/795/17

Доповідач у 2 інстанції Слива

Категорія 429

20.09.2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2017 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області Слива Ю.М., з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника митниці Захарова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС Рунова Т.В. на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2017 року, якою

ОСОБА_2 (ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Ізраїлю, громадянина Ізраїлю, службовця в муніципалітеті м. Хаіфа, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700,00 гривень.

Вилучену, згідно протоколу про порушення митних правил №0273/12500/17 від 27.05.2017 року, валюту у розмірі 3 800 доларів США та 5 660 нових ізраїльських шекелів повернуто ОСОБА_2.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови, 27.05.2017 року о 10:10 год. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянин Ізраїлю ОСОБА_2, який відлітав з України до Тбілісі, рейсом PS515, літаком а/к «МАУ» та своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення за межі митної територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення.

Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», йому було задано питання щодо наявності в нього готівкових коштів, на що він відповів, що має при собі приблизно 10 000 доларів США. Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення митниці, де ним була видана готівка в розмірі 15 000 доларів США та 5 660 нових ізраїльських шекелів, які знаходилась в кишенях брюк одягнених на пасажирі. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування та зі слів пасажира належить йому особисто. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації та документів на право переміщення готівки понад 10 000 євро (в'їзної митної декларації) пасажир не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспекторів митниці з приводу декларування готівки не звертався. З виявленої суми громадянину Ізраїлю ОСОБА_2 було пропущено 11 200 доларів США, за відсутності дрібних купюр (що становить еквівалент 9 988 євро згідно курсу НБУ станом на 27.05.2017 року). За протоколом про порушення митних правил вилучено 3 800 доларів США та 5 660 нових ізраїльських шекелів.

На вказану постанову суду, представник Київської митниці ДФС Рунов Т.В. подав апеляцію, в якій не погоджується з постановою, оскільки вважає її незаконною та винесеною без врахування норм чинного законодавства та обставин справи. Суд застосував тільки основне стягнення у виді штрафу без застосування конфіскації - додаткового стягнення, пославшись на те, що грошові кошти, які перевозив ОСОБА_2 є його заробітною платою і застосування конфіскації в даному випадку є непропорційним, оскільки покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар». Однак, апелянт впевнений, що при співставленні валюти, пропущеної ОСОБА_2 під час здійснення митного контролю, та суми, яка підлягає конфіскації, можна дійти висновку про дотримання критерію пропорційності у разі застосування додаткового стягнення у виді конфіскації валюти. Тому просить постанову скасувати та постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним за ст.471 МК України та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700,00 грн. з конфіскацією вилученої валюти.

У запереченні на апеляційну скаргу захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вказав, що постанова суду першої інстанції правильна та законна, оскільки конфіскація вилучених коштів покладає на правопорушника «індивідуальний надмірний тягар».

У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не з'явився, повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомив.

У судовому засіданні захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказував, що постанова суду першої інстанції правильна та законна, просив залишити її без змін.

Представник Київської митниці ДФС Захаров А.О. у судовому засіданні апеляцію підтримав, підтвердив викладені у ній доводи, просив апеляцію задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

При цьому, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 ніким не оспорюється.

Разом з тим, висновок суду про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_2 додаткового стягнення у виді конфіскації вилученої валюти, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, а тому є необґрунтованим, незаконним та безпідставним.

Так, діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього додаткового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил.

Безпідставним є й посилання суду першої інстанції на те, що підставою для незастосування конфіскації вилученої валюти є те, що держава Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав і основних свобод людини» та протоколи до неї, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини.

Так, жодним із рішень Європейського Суду з прав людини не встановлено прямої заборони на конфіскацію предметів порушення митних правил.

Навпаки, у п. 33 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ізмайлов проти Росії» зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобов'язана додержуватися, зокрема третього критерію - правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб'єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з'ясованих обставин і фактів.

Однак, висновки першої інстанції про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар», є немотивованими, надуманими та безпідставними.

Ігноруючи норми чинного законодавства України та звільняючи правопорушника від конфіскації предметів порушення митних правил, суд першої інстанції поза увагою залишив той факт, що ОСОБА_2 працює службовцем в муніципалітеті м. Хаіфа та отримує заробітну плату, що відповідає 4 300 доларів США (а.с. 45).

При цьому, суду не надано жодних доказів про його фінансові та майнові статки.

До того ж, апеляційний суд враховує, що необхідність оплати навчання його дитини в розмірі 4 500 доларів США за рік, не може бути безумовним доказом того, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар». Так, з урахуванням його розміру заробітної плати (4 300 доларів США за місяць, що за рік становить відповідно 4 300*12=51 600 доларів США), оплата в розмірі 4 500 доларів США за рік не може вважатися надмірною.

Також, суд враховує, що навчання на платній основі є не вимушеним заходом, а здійснюється на добровільній основі. У разі, якщо сума оплати за навчання складала для правопорушника значний розмір, він не був позбавлений можливості віддати дитину на навчання за менший розмір оплати, чи взагалі на безоплатній основі.

За даних обставин, висновок суду про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 валюти становить для правопорушника «індивідуальний надмірний тягар» не може вважатися обґрунтованим.

До того ж, при перетині митного кордону ОСОБА_2 повідомив працівникам митниці недостовірну інформацію, а саме: відповів, що має при собі приблизно 10 000 доларів США, (тобто наближений до дозволеного законодавством розмір коштів для переміщення через митний кордон України без декларування). Згодом же видав 15 000 доларів США та 5 660 нових ізраїльських шекелів. До того ж, під час його опитування працівниками митниці пояснив, що в'їзної митної декларації, яка є підставою для вивезення готівки він не має та свою вину у вчиненні порушення митних правил передбачених ст. 471 МК України визнає.

Апеляційним судом не встановлено будь-яких даних про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2, покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар» та не може бути застосована у даному випадку.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_2 дане правопорушення вчинив ненавмисно, не може бути підставою для закриття справи, оскільки порушення митних правил, передбачене ст. 471 МК України, може вчинятись як умисно, так і через необережність. Дана обставина не впливає на кваліфікацію та на вид стягнення.

Відповідно до ст. 197 МК України обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.

Постановою Національного банку України №148 від 27.05.2008 року затверджено Інструкцію про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України.

Відповідно до вказаної інструкції фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу.

Фізична особа - нерезидент має право вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, якщо сума готівки, що вивозиться, не перевищує суми готівки, письмово задекларованої цією особою митному органу при ввезені в Україну. Вивезення готівки у такому випадку здійснюється за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Не можуть бути застосовані щодо ОСОБА_2 й вимоги конвенції «Про захист заробітної плати». Так, ст. 10 вказаної конвенції передбачає, що заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Разом із тим, ОСОБА_2 або його захисник не надали суду доказів про те, що вилучені кошти є його заробітною платою та необхідні для його утримання, чи утримання його сім'ї. Суду взагалі не надано будь-яких доказів про те, що ОСОБА_2 несе якісь витрати по утриманню сім'ї, у тому числі: оплата комунальних послуг чи оренди житла, страховок чи медичного обслуговування, тощо.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2017 року є незаконною, а тому підлягає скасуванню. При цьому, по справі слід прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 471 МК України та призначити стягнення в межах санкції статті передбаченої за вчинення вказаного правопорушення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС Рунова Т.В. задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2017 року щодо ОСОБА_2 (ОСОБА_2), скасувати.

Прийняти нову, якою громадянина Ізраїлю ОСОБА_2 (ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Ізраїль, м. Хаіфа (Haifa); місце проживання: АДРЕСА_1, працюючого: службовцем в муніципалітеті м. Хаіфа, паспорт громадянина Ізраїлю НОМЕР_1, виданий 18.09.2014, орган, що видав HAIFA, визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот гривень), з конфіскацією вилученої згідно протоколу про порушення митних правил №0273/12500/17 від 27.05.2017 року валюти у розмірі 3 800 (три тисячі вісімсот) доларів США; 5 660 (п'ять тисяч шістсот шістдесят) нових ізраїльських шекелів - у дохід Держави Україна.

Сума штрафу підлягає сплаті на користь держави Україна (отримувач: Державний бюджет України, Бориспіль УДКСУ/Київська митниця ДФС, ЄДПОУ: 38007070, МФО банку: 821018, КДБ: 21081100, р/р: 31117106705004, 050*).

Стягнути з громадянина Ізраїлю ОСОБА_2 (ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Ізраїль, м. Хаіфа (Haifa); місце проживання: АДРЕСА_1, працюючого: службовцем в муніципалітеті м. Хаіфа, паспорт громадянина Ізраїлю НОМЕР_1, виданий 18.09.2014, орган, що видав HAIFA, на користь державного бюджету України (р/р №31216206700004, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: ГУДКСУ у Київській області м. Київ, утримувач коштів Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області: 22030001, призначення платежу - судовий збір в розмірі 320 (триста двадцять) гривень.

Стягнути з громадянина Ізраїлю ОСОБА_2 (ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Ізраїль, м. Хаіфа (Haifa); місце проживання: АДРЕСА_1, працюючого: службовцем в муніципалітеті м. Хаіфа, паспорт громадянина Ізраїлю НОМЕР_1, виданий 18.09.2014, орган, що видав HAIFA, на користь Київської митниці ДФС (р/р №35211035089083, МФО: 821018, код ЄДРПОУ 39470947) понесені витрати у справі про порушення митних правил на транспортування предметів правопорушення в розмірі 34 гривень 55 копійки.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.М. Слива