РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2017 року 10 год. 30 хв. РівнеСправа № 817/1248/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про скасування постанови та зобов'язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» (далі іменується - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якій позивач просить суд накласти заборону на арешт рахунку підприємства (р/р 26005000013293), відкритого в АТ «Укрексімбанк» м. Рівне, МФО 322313; та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Дудки І.О. про арешт коштів боржника - РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» №40920359 від 17.08.2017.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що державний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови про арешт коштів боржника - Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал», на рахунку №26005000013293 в АТ «Укрексімбанк», оскільки такий рахунок має спеціальний режим використання. Позивач зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» містить імперативну норму щодо заборони накладення арешту на рахунки, що мають спеціальний статус.

Ухвалою судді від 31.07.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання, призначене на 11.08.2017, представник позивача не прибув, проте подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, проте подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання визнано судом необґрунтованим, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача в порядку статті 128 КАС України.

Відповідно до вимог частини 6 статті 12 та статті 41 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Дудкою І.О. винесено постанову про арешт коштів боржника від 17.08.2017 ЗВП №40920359, якою накладено арешт на грошові кошти в національній та іноземній валюті в межах суми стягнення у розмірі 2374392 грн. 62 коп., що належать Рівненському обласному виробничому комунальному підприємству водопровідно-каналізаційному господарству «Рівнеоблводоканал», які містяться на усіх рахунках в АТ «Укрексімбанк», ГУ ДКСУ у Рівненській області, ДКС України, АБ «Укргазбанк», Рівненська філія «Західінкомбанк», РФ КБ «Княжий», РФ ПАТ КБ «Приватбанк», Ф РОУ ПАТ «Державний ощадний банк України», РОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», РОФ АКБ «Укрсоцбанк», а також на усіх інших рахунках, які будуть відкриті у майбутньому боржником.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного - постанови про арешт коштів боржника від 17.08.2017 ЗВП №40920359, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, за наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі іменується - Закон України №1404-VIII), арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (частина 2 статті 56 Закону України №1404-VIII).

Згідно частини 4 статті 56 Закону України №1404-VIII, копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Частиною 3 статті 52 Закону України №1404-VIII визначено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

З аналізу наведених норм вбачається, що банк, після одержання від державного виконавця постанови про арешт коштів, зобов'язаний повідомити останнього про цільове призначення рахунку, оскільки банк володіє інформацією щодо статусу (виду) такого рахунку.

Встановивши, що арешт коштів накладено на рахунок зі спеціальним режимом, банківська установа повертає державному виконавцю постанову без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на такому рахунку.

За правилами абзацу 1 статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» №2121-III від 07.12.2000 (далі іменується - Закон України №2121-III), арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Філією ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Рівне надано довідку від 07.09.2017 №065-04/1352, в якій зазначено, що поточний рахунок у національній валюті №26005000013293, відкритий Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційним господарством «Рівнеоблводоканал», використовується для: проведення розрахунків за інвестиційними програмами; проведення розрахунків за спожиту електроенергію; для виплати заробітної плати працівникам підприємства; для сплати обов'язкових платежів до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, з метою забезпечення страхових виплат за поточними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (ЄСВ); для сплати податку на доходи фізичних осіб.

Абзацом 2 частини 2 статті 59 Закону України №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

За приписами пункту 1 частини 4 статті 59 Закону України №1404-VIII, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина 5 статті 59 Закону України №1404-VIII).

За змістом статті 2 Закону України №1404-VIII, виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема, верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, об'єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

З аналізу викладених вище норм Закону України №1404-VIII вбачається, що завданням виконавчої служби у сфері виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є не лише дотримання формальної процедури виконання передбачених повноважень, а також і запобігання порушення відповідним рішенням законних прав інших осіб.

При цьому, згідно статті 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини п'ятої статті 97 Кодексу законів про працю України, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Частинами 1 та 6 статті 24 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 (далі іменується - Закон України №108/95-ВР), визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що виплата підприємством заробітної плати є пріоритетною перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства (юридичної особи) та не може бути поставлена в залежність від погашення заборгованості за іншими платежами останнього.

Відповідно до частини 2 статті 10 Конвенції «Про захист заробітної плати», ратифікованої Україною 04.08.1961, заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно пункту 2 частини 1 статті Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі іменується - Закон України №2464-VI), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина 12 статті 9 Закону України №2464-VI).

Судом встановлено, що поточний рахунок у національній валюті №26005000013293, відкритий Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційним господарством «Рівнеоблводоканал» в ПАТ «Укрексімбанк», використовуються позивачем, зокрема, для виплати заробітної плати працівникам, сплати єдиного соціального внеску та інших обов'язкових платежів та зборів, що підтверджується довідкою банку.

На підтвердження даної обставини, позивачем також надано суду ряд платіжних доручень із вказаним призначенням платежу (а.с. 49-65).

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова про арешт коштів боржника від 17.08.2017 ЗВП №40920359 в частині арешту коштів, які призначені, зокрема, для оплати праці, сплати єдиного соціального внеску та для здійснення інших нарахувань на заробітну плату, підлягає скасуванню, з метою дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав працівників позивача і цілями, на досягнення яких спрямована оскаржувана постанова.

Враховуючи, що зазначений вище поточний рахунок, окрім оплати праці, сплати єдиного соціального внеску та інших обов'язкових платежів та зборів, може використовуватись позивачем і для здійснення інших розрахунково-касових операцій, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме в частині скасування постанови про арешт коштів боржника в частині арешту коштів, які призначені для оплати праці, сплати єдиного соціального внеску та для здійснення інших нарахувань на заробітну плату.

Щодо посилання позивача на те, що поточний рахунок №26005000013293 є рахунком зі спеціальним режимом використання, оскільки використовується підприємством для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №750 від 09.10.2013 «Про затвердження порядків зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення» затверджено два окремих порядки: «Порядок зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сфері теплопостачання» (далі іменується - Порядок №1) та Порядок зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сфері централізованого водопостачання та водовідведення (далі іменується - Порядок №2).

Відповідно до пункту 1 Порядку №1, дія цього Порядку поширюється на суб'єктів господарювання, які в установленому законодавством порядку отримали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання (далі - ліцензіати).

У цьому Порядку терміни «інвестиційна програма», «орган ліцензування» та «поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами» (далі - спеціальні рахунки) вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про теплопостачання» та «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (пункт 2 Порядку №1).

За правилами пункту 3 Порядку №1, у місячний строк з дня набрання чинності цим Порядком ліцензіати відкривають спеціальні рахунки в уповноважених банках, які обслуговують такі рахунки (далі - уповноважені банки).

Суб'єкти господарювання, які в установленому законодавством порядку отримали відповідну ліцензію після набрання чинності цим Порядком, відкривають в уповноваженому банку спеціальний рахунок у місячний строк з дня отримання ліцензії.

Оплата послуг за обслуговування уповноваженим банком спеціального рахунка, відкритого ліцензіатом, здійснюється виключно з поточного рахунка ліцензіата відповідно до умов укладеного договору між ліцензіатом та уповноваженим банком. Ліцензіат повинен подати уповноваженому банку, в якому відкрито спеціальний рахунок, письмову заяву про надання цим банком інформації органу ліцензування про відкриття/закриття спеціального рахунка. Уповноважений банк у п'ятиденний строк письмово повідомляє органу ліцензування про відкриття/закриття ліцензіатом спеціального рахунка. Закриття спеціального рахунка здійснюється ліцензіатом у порядку, визначеному законодавством (пункти 4, 5 Порядку №1).

Ліцензіати з коштів, що надходять на їх поточні рахунки, щоденно перераховують на спеціальний рахунок кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм. Розрахунок частини коштів, які підлягають обов'язковому перерахуванню на спеціальний рахунок, ліцензіати проводять самостійно в обсязі, передбаченому в установленому тарифі для виконання інвестиційних програм окремо для кожного ліцензіата. Під час перерахування коштів на спеціальний рахунок у графі «Призначення платежу» платіжного доручення зазначається: «кошти для виконання інвестиційних програм» (пункт 6 Порядку №1).

Пунктом 7 Порядку №1 встановлено, що власниками коштів на спеціальному рахунку є ліцензіати. Ліцензіати зобов'язані використовувати кошти із спеціального рахунка виключно для виконання інвестиційних програм згідно з графіком на планований та прогнозний періоди.

Використання зазначених коштів у будь-яких інших цілях забороняється.

Орган ліцензування здійснює контроль за цільовим використанням ліцензіатами коштів із спеціальних рахунків. Для здійснення контролю ліцензіати подають органу ліцензування разом із звітами про виконання інвестиційних програм звіт про цільове використання коштів із спеціального рахунка (пункт 8 Порядку №1).

Відповідно до пункту 9 Порядку №1, ліцензіат відповідає за цільове використання коштів із спеціального рахунка, а також за своєчасне відкриття такого рахунка.

Порядок №2 Постанови №750 містить аналогічні норми щодо відкриття рахунків зі спеціальним режимом.

Так, відповідно до пункту 3 Порядку №2, у місячний строк з дня набрання чинності цим Порядком ліцензіати відкривають спеціальні рахунки в уповноважених банках, які обслуговують такі рахунки (далі - уповноважені банки). Суб'єкти господарювання, які в установленому законодавством порядку отримали відповідну ліцензію після набрання чинності цим Порядком, відкривають в уповноваженому банку спеціальний рахунок у місячний строк з дня отримання ліцензії.

Оплата послуг за обслуговування уповноваженим банком спеціального рахунка, відкритого ліцензіатом, здійснюється виключно з поточних рахунків ліцензіата відповідно до умов укладеного договору між ліцензіатом та уповноваженим банком (пункт 4 Порядку №2).

Відповідно до пункту 5 Порядку №2, ліцензіат повинен подати уповноваженому банку, в якому відкрито спеціальний рахунок, письмову заяву про надання цим банком інформації органу ліцензування про відкриття/закриття спеціального рахунка. Уповноважений банк у п'ятиденний строк письмово повідомляє органу ліцензування про відкриття/закриття ліцензіатом спеціального рахунка. Закриття спеціального рахунка здійснюється ліцензіатом у порядку, визначеному законодавством.

Ліцензіати з коштів, що надходять на їх поточні рахунки, щоденно перераховують на спеціальний рахунок кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм. Розрахунок частини коштів, які підлягають обов'язковому перерахуванню на спеціальний рахунок, ліцензіати проводять самостійно в обсязі, передбаченому в установленому тарифі для виконання інвестиційних програм окремо для кожного ліцензіата (пункт 6 Порядку №2).

За приписами пункту 7 Порядку №2, власниками коштів на спеціальному рахунку є ліцензіати. Ліцензіати зобов'язані використовувати кошти із спеціального рахунка виключно для виконання інвестиційних програм згідно з графіком на планований та прогнозний періоди. Використання зазначених коштів у будь-яких інших цілях забороняється.

Ліцензіат відповідає за цільове використання коштів із спеціального рахунка, а також за своєчасне відкриття такого рахунка (пункт 9 Порядку №2).

Позивач зазначає, що поточний рахунок №26005000013293 у ПАТ «Укрексімбанк» може вважатися рахунком зі спеціальним режимом, оскільки використовується для проведення розрахунків за інвестиційними програмами.

Проте, суд не погоджується з такими доводами позивача та зазначає, що поточний рахунок №26005000013293 у ПАТ «Укрексімбанк» жодним чином не являється рахунком зі спеціальним режимом використання, в розумінні норм Постанови №750. Такий рахунок відкрито позивачем не на виконання Постанови №750.

Суд звертає особливу увагу на ту обставину, що Постановою №750 визначено уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк».

Тобто, ПАТ «Укрексімбанк» взагалі не визначено уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення.

Таким чином, посилання позивача на те, що поточний рахунок №26005000013293 у ПАТ «Укрексімбанк» є рахунком зі спеціальним режимом використання в порядку норм Постанови №750, є безпідставними та необґрунтованими.

Частиною 2 статті 48 Закону України №1404-VIII передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

При цьому, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про, зокрема, визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Разом з тим, суд зазначає, що постанова державного виконавця про арешт коштів боржника ЗВП №40920359 підлягає скасуванню в частині, проте без визнання її протиправною.

Дана позиція суду обґрунтовується тим, що під час накладення арешту на кошти боржника, державний виконавець може володіти лише інформацією про наявні відкриті рахунки боржника у банківських установах. Натомість, інформація щодо цільового призначення рахунку (наявності статусу спеціального рахунку) не перебуває у розпорядженні державного виконавця.

Саме з цією метою в Законі України №1404-VIII законодавець передбачив механізм уникнення можливості накладення арешту на рахунки зі спеціальним режимом, зокрема, в порядку статті 52 Закону України №1404-VIII.

Тобто, на момент винесення оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника, державний виконавець діяв правомірно.

Також, не підлягає задоволенню позовна вимога про накладення заборони на арешт рахунку №26005000013293 у ПАТ «Укрексімбанк», оскільки суд не наділений повноваженнями приймати рішення про накладення заборони. Суть даної позовної вимоги зводиться до встановлення факту щодо заборони накладення арешту на рахунки, які мають спеціальний режим використання, а відтак механізм відновлення прав та інтересів позивача у спірній ситуації полягає саме у скасуванні оскаржуваної постанови в частині.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За правилами частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 842 грн. 00 коп., відповідно до платіжного доручення від 23.08.2017 №2942, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, підлягає поверненню.

Керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про арешт коштів боржника від 17 серпня 2017 року ЗВП №40920359, в частині накладення арешту на кошти, які призначені для оплати праці, єдиного соціального внеску та для здійснення інших нарахувань на заробітну плату, що містяться на поточному рахунку №26005000013293 ПАТ «Укрексімбанк», відкритому Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційним господарством «Рівнеоблводоканал», та які мають спеціальний режим використання.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» (код ЄДРПОУ 03361678) суму судового збору у розмірі 842 (вісімсот сорок дві) грн. 00 (нуль) коп., за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська