-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
07 вересня 2017 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Романюка Я.М.,
Гуменюка В.І.,
Охрімчук Л.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд судових рішень у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,
встановила:
Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 6 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2017 року, позов ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» страхове відшкодування у розмірі 64 904 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 22, 993, 1166 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування».
Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.
Задовольняючи позов ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське», суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій виходив з того, що застосувавши положення ст.ст. 993, 1166, 1187 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», слід дійти висновку про те, що до позивача, в межах фактично здійсненої страхової виплати, яка підтверджена Звітом № 95 від 13 лютого 2015 року про оцінку транспортного засобу та рахунку-фактури від 05 травня 2015 року та страхового акту, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки, а тому витрати по виплаті страхового відшкодування підлягають стягненню з відповідача, як винного у ДТП.
У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року суд касаційної інстанції виходив з того, що у пункті 3.3 договору добровільного страхування сторони погодили, що при визначенні суми матеріального збитку та розміру страхового відшкодування за цим договором амортизаційний знос (значення коефіцієнту фізичного зносу) застрахованого транспортного засобу не враховується. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд правильно виходив із того, що фактичний розмір шкоди становить 40 414 грн. 70 коп., оскільки він розрахований з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Порівняння вищенаведеного судового рішення із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки за заявою ОСОБА_4 про перегляд судових рішень відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Я.М. Романюк
В.І. Гуменюк
Л.І. Охрімчук
скопійовано
-
скопійовано
-
