open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Справа №487/90/17 12.09.2017 12.09.2017

Провадження №22-ц/784/1969/17

Справа №487/90/17

Провадження №22-ц/784/1969/17 Головуючий першої інстанції: Щербина С.В.

Категорія 34 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 вересня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Шагаєм О.А.

за участі позивача ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 серпня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и л а :

У січні 2017 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна») про відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що 11 квітня 2016 р. в м. Миколаєві в районі перехрестя пр. Центрального та вул. Бузніка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_4, який керуючи транспортним засобом марки «СПВ 17 РУТА» маршрутне таксі» д/н НОМЕР_1, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «MITSUBISHI OUTLANDER» д/н НОМЕР_2 під керуванням позивача.

Постановою Заводського суду м. Миколаєва від 27 травня 2016 р. ОСОБА_4 визнаний винним, а також зазначено, що він працює водієм в ПП «ПІК» та був під час дорожньо-транспортної пригоди на робочому місці. На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність винного була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» за полісом № АЕ/7278748.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу ОСОБА_2 страхова компанія - відповідач сплатила йому страхове відшкодування в розмірі лише 65 грн., хоча згідно автотоварознавчого дослідження № 244-16 вартість відновлювального ремонту складає 14 476 грн. 09 коп., а матеріальна шкода, яку повинна була сплатити страхова компанія - 11 425 грн. 37 коп. з відрахуванням 1000 грн. франшизи.

Посилаючись на викладене, а також на те, що автомобіль досі не відремонтовано, позивач просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 10 360 грн. 37 коп. та вартість за проведення автотоварознавчого дослідження - 2500 грн. та судовий збір.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили про їх задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 серпня 2017 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, і просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У запереченні на апеляційну скаргу представник відповідача вказує на безпідставність її доводів, які ґрунтуються на припущеннях, і просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, його представника, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 11 квітня 2016 р. у м. Миколаєві по пр. Центральному в районі перехрестя з вул. Бузніка сталося дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «СПВ 17 РУТА» д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 та транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого цей автомобіль отримав механічні ушкодження.

Згідно постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2016 р. ОСОБА_4 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Між ТОВ ВКФ «Гурил-Сервіс» та ПрАТ «СК «Провідна» укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АЕ/7278748 (поліс), забезпеченим транспортним засобом згідно вказаного полісу є автомобіль НОМЕР_3, відповідно до п. 4 обов'язків ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 50000 грн.

В силу ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 4 від 01 березня 2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст.1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК, п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшення немайнового блага (життя, здоров'я тощо). До складу шкоди включається як реальна шкода, так й упущена вигода - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Власником автомобілю НОМЕР_4 є позивач.

Як встановлено судом, винним у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 11 квітня 2016 р. і внаслідок якої автотранспортний засіб, яким керував позивач, отримав ушкодження, є водій транспортного засобу «СПВ 17 РУТА» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_4, його відповідальність була застрахована відповідачем.

Згідно положень ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 979 ЦК, статті 16 Закону «Про страхування» №85/96 від 7 березня 1996 р. ( далі - Закон №85/96) за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові грошову суму ( страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 991 ЦК та статтею 26 Закону №85/96 передбачені умови, за яких страховик має право відмовитись від здійснення страхової виплати, а також зазначено, що підстави такої відмови передбачаються умовами договору страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-ІV (Далі - Закон від 1 липня 2004 року № 1961-ІV) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону від 1 липня 2004 року № 1961-ІV).

Таким чином, судом установлено, що між відповідачем та ТОВ ВКФ «Гурил-Сервіс» виникли договірні правовідносини на підставі договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, за якими страховик взяв на себе зобов'язання на умовах та у межах, визначених у полісі, відшкодовувати шкоду, завдану за участі забезпеченого транспортного засобу, третім особам.

Також встановлено, що дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася за участю забезпеченого на підставі укладеного з відповідачем договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, можна вважати страховим випадком.

Позивач повідомив ПрАТ «СК «Провідна» про настання страхового випадку за участю застрахованого транспортного засобу, та про пошкодження свого транспортного засобу, про що подав відповідну заяву встановленого зразка (а.с. 59-60).

Згідно ч.1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

В силу ст. 29 Закону від 1 липня 2004 року № 1961-ІV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Вирішуючи спір, суд вважав, що відповідачем вірно визначено розмір страхової суми, яка в повному обсязі отримана ОСОБА_2

І такий висновок суду є правильним.

У відповідності до п.3 ч. 1 ст. 20 Закону від 1 липня 2004 року № 1961-ІV страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна (ст. 36.2 Закону від 1 липня 2004 року № 1961-ІV).

Згідно з матеріалами справи 13 квітня 2016 р. ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою, в якій зазначив, що бажає отримати відшкодування по калькуляції, складеній спеціалістом страховика у відповідності до ст. 36. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». З розміром та способом визначення страхового відшкодування за розрахунком страховика згоден, про що свідчить підпис ОСОБА_2

В той же день спеціалістом страхової компанії у присутності позивача із застосуванням фотозйомки було проведено огляд пошкоджень автомобіля НОМЕР_4 та складено Акт огляду транспортного засобу від 13 квітня 2016 р., який підписав позивач, заяв та зауважень позивача в акті не міститься, тобто останній погодився, що пошкодження було відображені вірно (а.с. 61-65).

В Акті сторони погодили, що у автомобіля НОМЕР_4 наявні два пошкодження, які відносяться до дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 11 квітня 2016 р., а саме вказано про пошкодження накладки вікна (хром) бокового справа - деформація (підлягає заміні) та ущільнювач вікна (підлягає заміні) бокового справа.

З метою визначення розміру збитків, завданих автомобілю позивача, на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. № 142/5/2092 із змінами та доповненнями (далі - Методика), та за допомогою програмного продукту Audatex, рекомендованого Міністерством юстиції України для проведення автотоварознавчих досліджень, спеціалістом страховика було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та вартості відновлювального ремонту склала 1475 грн.

Відповідно до п. 8.3 Методика, вартість матеріального збитку, завданого власнику з урахуванням фізичного зносу склала 1065 грн. = 455 грн. (вартість ремонтно-відновлювальних робіт)+20 грн. (вартість необхідних для ремонту матеріалів) + 1000 грн. (вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту)х(1-0,4100 (коефіцієнт фізичного зносу)).

З урахуванням визначеного п. 5 Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7278748 розміру франшизи - 1000 грн. (ст. 12 Закону від 1 липня 2004 року № 1961-ІV), позивачу було нараховано та виплачено 65 грн. страхового відшкодування, що відповідає вимогам закону, умовам договору страхування та визначеному з урахуванням Методики розміру заподіяної шкоди.

Таким чином, відповідачем з урахуванням наведених положень закону та вимог підзаконних актів було обґрунтовано розраховано розмір страхового відшкодування на підставі виявлених представником страховика та погоджених з позивачем ушкоджень транспортного засобу.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що відповідачем не в повному обсязі були враховані механічні ушкодження, спричинені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належному йому автомобілю, а тому розрахована відповідачем сума збитків не відповідає дійсному розміру шкоди.

Так, позивач вважав, що розмір страхового відшкодування на відновлювальний ремонт автомобіля,який не враховано відповідачем, становить 10360 грн. 37 коп. з відрахуванням розміру франшизи 1000 грн. та раніше виплаченого страхового відшкодування в сумі 65 грн.

На підтвердження своїх вимог ОСОБА_2 надано висновок за звітом №244-16 від 16 листопада 2016 р., складений оцінювачем ОСОБА_5

Згідно даного висновку на підставі огляду пошкодженого автомобілю виявлено наступні пошкодження: встановлені пошкодження представником страховика 13.04.2016 року - накладка вікна (хром) - деформація (підлягає заміні) та ущільнювач вікна (підлягає заміні), а також вказано про пошкодження скла заднього бокового та пошкодження боковини правої задньої частини.

Між тим доказів того, що вказані додаткові пошкодження мають причинно-наслідковий зв'язок з дорожньо-транспортною пригодою, що сталося 11 квітня 2016 р., суду не надано, страхова компанія про виявлення додаткових пошкоджень автомобілю на повідомлялась, її представник для огляду транспортного засобу не запрошувався.

Слід також зауважити, що, як вбачається з Акту огляду транспортного засобу від 13 квітня 2016 р. на момент огляду автомобіля позивача представником страхової компанії пробіг автомобіля складав 124398 км, а на момент складання висновку №244-16 від 16 листопада 2016 року вже 137896 км.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, врахувавши положення закону, що регулюють спірні правовідносини, обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем в порушення положень ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України не було доведено, що відповідачем невірно визначено розмір страхового відшкодування, а саме - без врахування частини наявних у автомобілі пошкоджень.

Доводи апеляційної скарги про порушення страховиком порядку визначення розміру страхового відшкодування, визначеного ст. 36.2 Закону від 1 липня 2004 року № 1961-ІV, не заслуговують на увагу, оскільки спростовані встановленими судом на підставі наданих відповідачем доказів (заяви ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування та акту огляду транспортного засобу), які свідчать про узгодження з позивачем розміру страхового відшкодування на підставі виявлених представником страховика у присутності та за згодою потерпілого переліку ушкоджень автомобілю.

Також є безпідставними посилання в апеляційній скарзі на введення позивача в оману представником страховика під час складання зазначених вище документів, оскільки доказів такого позивачем не надано.

Щодо пояснень позивача та його представника в суді апеляційної інстанції, що заміна накладки вікна (хром) бокового справа та ущільнювач вікна бокового справа можливо лише разом з заміною вікна бокового справа, то це нові обставини, які не були зазначені в позові, а крім того, такі твердження не підтверджено належними та допустимими доказами.

За такого колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справо протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді : Т.Б. Кушнірова

Ж.М. Яворська

Джерело: ЄДРСР 68831337
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку