ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року

Справа № 902/1051/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів

Корсака В.А., Бакуліної С.В., Данилової М.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Фермерського господарства "Новий-Сад"

на постанову

Рівненського апеляційного господарського суду від 20.04.2017

у справі

№ 902/1051/16 Господарського суду Вінницької області

за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до

Фермерського господарства "Новий-Сад"

про

стягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача

не з'явились,

- відповідача

Власишен О.Д.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Фермерського господарства "Новий-Сад", в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 31 670 грн. боргу за договором №03 від 29.04.2015.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.02.2017 (суддя Банаська О.О.) позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено повністю. Стягнуто з Фермерського господарства "Новий сад" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 31 670 грн. боргу та 1 378 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 (головуючий Олексюк Г.Є., судді: Філіпова Т.Л., Гудак А.В.) рішення Господарського суду Вінницької області від 22.02.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами попередніх інстанцій, Фермерське господарство "Новий-Сад" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а провадження у справі припинити.

У зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П., здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано колегію суддів для розгляду даної справи у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Бакуліна С.В., Данилова М.В. (протокол від 05.09.2017).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 не скористався правом, наданим статтею 111^{2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.}

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 29.04.2015 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (позивач, продавець) та Фермерським господарством "Новий сад" (відповідач, покупець) укладено договір № 03.

Відповідно до пункту 1.1 договору сторони домовились провести взаєморозрахункові операції з купівлі-продажу посадкового матеріалу з відстрочкою платежу до 01.12.2015 (а.с. 8).

Згідно з пунктом 2.1 зазначеного договору продавець зобов'язується відпустити за дорученням покупця саджанці яблуні в асортименті згідно з замовленням в кількості 6 655 штук по ціні 14 грн. за шт. на суму 93 170 грн.

Відповідно до пункту 2.2 договору покупець зобов'язується провести оплату з відстрочкою платежу до 01.12.2015.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що договір діє з моменту його підписання сторонами до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору позивач виконав належним чином, передавши відповідачу товар (саджанці яблуні в кількості 6 655 шт. по ціні 14 грн. за шт.) на загальну суму 93 170 грн., що підтверджується накладною № 03 від 29.04.2015, підписаною обома сторонами (а.с. 9). В матеріалах справи також міститься рахунок № 03 від 29.04.2015 на оплату переданого товару (а.с.10).

Водночас судами встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором з оплати товару належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався лише частково в сумі 61 500 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення 31 670 грн. боргу. (а.с. 11-15).

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, скаржник посилається на незастосування судами положень Закону України "Про насіння та садивний матеріал" та наголошує на неналежній якості поставленого позивачем товару, за відсутності у останнього сертифікатів відповідності якості товару.

Так , згідно зі статтею 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів статті 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

За змістом частин 1, 2 статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов що6до якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

За приписами пункту 1 частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця пропорційного зменшення ціни. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (статті 679 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 680 ЦК України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем товар отримано без будь-яких зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи останнього на примірнику накладної, яка в силу приписів статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є належним доказом підтвердження факту поставки та приймання товару. При цьому факт поставки товару на визначену договором суму відповідачем не заперечувався.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного доказу пред'явлення вимоги відповідача до позивача щодо витребування документів (відповідного сертифіката тощо), ненадання яких стало підставою для несплати повної вартості товару.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від товару або повернення його з цих підстав, заперечень відповідача під час отримання товару про ненадання йому документів, що стосуються якості товару та підлягають переданню разом з ним, а також вимог відповідача до продавця передати зазначенні документи зі встановленням відповідного строку для їх передання.

З укладеного між сторонами договору № 03 від 29.04.2014 не вбачається погодження сторонами порядку та строків пред'явлення вимог у зв'язку з недоліками якості товару, що є предметом договору.

Водночас судами встановлено, що відповідач, з моменту отримання товару - 29.04.2015 і до моменту звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості до суду - грудень 2016 року, упродовж більше ніж 1,5 року не вчинив жодних дій щодо звернення з вимогами до позивача у зв'язку із недоліками щодо якості переданого йому товару, чим спростовуються твердження відповідача про пред'явлення претензій позивачу з цього приводу.

При цьому суди обґрунтовано відхилили надане відповідачем лабораторне дослідження від 09.11.2016 на підтвердження неналежної якості переданого позивачем товару, оскільки таким дослідженням підтверджено лише наявність фітопатогенів на саджанцях, та не визначено причини, часу появи фітопатагенів, не встановлено, що вони призвели до загибелі саджанців (а.с. 64-65).

Посилання відповідача на порушення позивачем при продажу саджанців положень Закону України "Про насіння і садивний матеріал" в частині невключення позивача до Реєстру суб'єктів насінництва та розсадництва, а також відсутності у позивача насінницької документації за встановленими формами, не спростовує правомірності та обґрунтованості заявленого позову та не є підставою для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати отриманого товару, яке виникло на підставі укладеного між сторонами договору № 3 від 29.04.2015.

Довід скаржника про усне погодження з позивачем того, що останній не вимагатиме стягнення залишку боргу за договором у зв'язку з втратою товару, визнається колегією суддів необгрунтованим та таким, що не спростовує встановлених судами обставин наявності спірної заборгованості відповідача.

За таких встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія вважає зазначені висновки достатньо обґрунтованими та такими, що зроблені у відповідності до вимог діючого законодавства.

Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами частини 2 статті 111^{7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.}

Відповідно до приписів статті 111^{7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.}

Колегія вважає, що судом апеляційної інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111^{5, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 у справі № 902/1051/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і С. В. Бакуліна

М. В. Данилова