open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2017 р. справа № 804/3214/17

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

24.05.2017 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» (далі - відповідач) в якому просило стягнути з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції у розмірі 808735,40 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік у кількості 1 робочого місця. Одночасно, вимогами статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для відповідача на 2016 рік цей норматив робочих місць для інвалідів було встановлено у кількості 20 робочих місць, що підтверджується Звітом підприємства про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою № 10-ПІ. Оскільки, відповідач має 11 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та на які інваліди не працевлаштовані, відповідач повинен був до 15.04.2017 року самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 808735,40 грн. Відповідачем адміністративно господарські санкції не сплачені, у звязку із чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Представник позивача про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові заперечення, які приєднані до матеріалів справи, з яких вбачається, що з боку відповідача у повному обсязі виконані всі вимоги статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», створені робочі місця для інвалідів, підприємством протягом 2016 року подавалась до Лівобережного районного центру зайнятості звітність про наявність вакансій для інвалідів із зазначенням всієї необхідної інформації щодо вимог до претендентів. Протягом 2016 року працевлаштовано 2 інваліди, з яких 1 особа за направленням центру зайнятості, 1 особа працевлаштована за самостійним зверненням громадян. Вимоги Закону відповідачем виконані, у зв'язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити.

Зважаючи на приписи ч. 4 ст. 122, ч. 4, ч. 6 ст. 128 КАС України, а також на строки розгляду адміністративних справ, встановлені ст. 122 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач подав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік Форми № 10-ПІ, в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становила 500 осіб, з них кількість штатних працівників-інвалідів ? 9 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 20 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника 73 521,40 грн., сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів 808 735,40 грн.

Із поданого Звіту вбачається, що фонд оплати штатних працівників складає 36 760 700,00 грн. за рік, тобто сума адміністративно-господарських санкцій, виходячи із нормативу робочих місць для інвалідів, складає 808 735,40 грн., які не були сплачені у встановлені законом строки, що підтверджується розрахунком суми заборгованості.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» видано наказ від 28.12.2015 року №427-к «Про визначення нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році». Висновком постійно діючої комісії з проведення атестації звичайних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів на ПрАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» атестовано двадцять звичайних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Судом також встановлено, що на підприємстві працюють робітники, визнані медико-соціальною експертною комісією інвалідами і які можуть виконувати роботи в умовах звичайного виробництва. Інваліди виконують роботу і прийняті або переведені на ті робочі місця, які відповідають рекомендаціям МСЕК та індивідуальних програм реабілітації.

У 2016 року на Приватному акціонерному товаристві «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» середньооблікова чисельність кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складала 9 осіб. Кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» - 20 осіб, про що зазначено у Звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік форми № 10-ПІ.

При цьому, наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році підтверджується штатними розписами структурних підрозділів підприємства.

Крім того, протягом 2016 року ПрАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» надавав Лівобережному районному центру зайнятості Звіти про наявність вакансій, складені за формою № 3-ПН, в яких зазначено потребу в працівниках-інвалідах, а також повідомляло Лівобережний районний центр зайнятості про наявність актуальних вакантних робочих місць, у тому числі для працевлаштування інвалідів.

У 2016 році підприємство також повідомляло Управління праці та соціального захисту населення Самарського району м. Дніпра, як орган, уповноважений працевлаштовувати інвалідів, про можливість працевлаштувати інвалідів, що підтверджується копіями повідомлень з відмітками про їх отримання.

Крім того, Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» з власної ініціативи та з метою пошуку інвалідів, які не зверталися в центр зайнятості, інформувало населення про створені робочі місця через засоби масової інформації шляхом публікації об'яв про наявність вакансій на підприємстві.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи їх обґрунтованість, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 8 статті 69 Господарського кодексу України, підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ (далі Закон України № 875-ХІІ).

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України № 875-ХІ, підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частиною 3 статті 18 Закону України № 875-ХІ передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань (частина 3 статті 18-1 Закону України від 21.03.1991 року № 875-ХІ).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 19 Закону України № 875-ХІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року №5067-VI, чинного з 01.01.2013 року, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 31.05.2013 року № 316 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520 (у редакції, чинній на момент працевлаштування інвалідів у 2016 році), форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 даного Порядку № 316 визначено, що у звіті №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у пункті 3 вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України «Про зайнятість населення»), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян.

У разі якщо роботодавець планує укомплектувати вакансію самостійно, без допомоги служби зайнятості, він також зобов'язаний подати форму №3-ПН, при цьому, згідно з пунктом 2.2.6 Порядку подання цієї звітності, зазначивши у ній, що не потребує укомплектування вакансії за сприянням служби зайнятості. У випадку якщо вакансія передбачена штатним розписом, роботодавець має подавати інформацію за формою №3-ПН до внесення відповідних змін у штатний розпис (лист Міністерства соціальної політики України від 21.08.2013 року).

Таким чином, з огляду на наведені приписи чинного законодавства, на суб'єктів господарювання покладається обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця, а тому на підприємства покладено обовязок надавати державній службі зайнятості відповідну звітність щодо наявності вакантних місць, створених для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, для організації працевлаштування інвалідів.

Згідно частини 1 статті 20 Закону України від 21.03.1991 року № 875-ХІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

У відповідності до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Отже, як було зазначено вище, на підприємство покладено обов'язок по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх безпосереднього працевлаштування.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, оскільки відповідачем у повному обсязі виконано покладений на нього обовязок щодо працевлаштування інвалідів, дотримано існуючі правила здійснення господарської діяльності щодо забезпечення працевлаштування інвалідів та вжито всіх можливих заходів, спрямованих на забезпечення працевлаштування інвалідів на власне підприємство.

За змістом статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Позивачем не доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Тулянцева

Джерело: ЄДРСР 68818076
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку