Лисичанський міський суд Луганської області

м. Лисичанськ, вул. Штейгерська, 38, 93100, (06451) 7-30-92

2-7097/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Лизенко І.В.,

при секретарі Козекіній Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Схід-Буд» про визнання наявності трудових правовідносин, зобов'язання внести запис у трудову книжку, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, у якому просив суд визнати його таким, що працює на ПП «Схід-Буд» на посаді начальника комерційного відділу з 16.06.2008 року по 25.11.2010 року; зобов'язати адміністрацію ПП «Схід-буд» здійснити запис у трудову книжку увесь термін роботи на посаді начальника комерційного відділу; стягнути на його користь з ПП «Схід-Буд» недоотриману заробітну плату у сумі 5180 грн.; стягнути на його користь з ПП «Схід-Буд» 5% премію, амортизацію автомобіля і компенсацію за невикористану відпустку в сумі 7597,65 грн.; стягнути на його користь з ПП «Схід-Буд» моральну шкоду у сумі 15 000 грн. Просив поновити пропущений строк звернення до суду, оскільки пропустив його через звертання до прокуратури м. Лисичанська за захистом своїх порушених трудових прав. В обґрунтування позовних вимог послався на те, що на початку червня 2008 року звернувся до відповідача з приводу працевлаштування. Після заповнення анкети та співбесіди з директором 16 червня 2008 року почав виконувати обов'язки інженера по маркетингу, начальника комерційного відділу. Під час співбесіди з директором дійшли згоди щодо умов оплати праці: оклад 2500 грн., 5% від вартості замовлень, які він знайде для підприємства, як обов'язкова премія, оплата вартості бензину та амортизації (15% від вартості бензину) його власного автомобілю, використаного у службових цілях. 11.08.2008 року директором видано наказ про створення комерційного відділу та призначення його начальником комерційного відділу, на виконання якого йому було видано доручення №3 від 27.08.2008р. Наприкінці серпня 2008 року отримав заробітну плату у розмірі 1800 грн., однак за це підпис ставити не вимагали. Трудову книжку у нього не взяли. Почав з'ясовувати чи офіційно він працевлаштований та виявив, що до штату підприємства він не прийнятий. Відповідачем обманним шляхом використовувались його знання, його праця. Оскільки його оклад за усною домовленістю повинен складати 2500 грн., то недоотримав за весь час роботи 5 180 грн. заробітної плати. Обов'язкову премію від виконаних підприємством договорів не отримував взагалі. Заборгованість по премії склала 6136,60 грн. З амортизацію автомобілю та за витрати на придбання бензину недоплачено 211,05 грн. Компенсація за невикористану відпустку з розрахунку 2500 грн. заробітної плати за 6 відпрацьованих місяців складає 1250 грн. Порушенням його трудових прав відповідачем йому завдано моральної шкоди у сумі 15 000 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові, доповнивши, що фактично працював у відповідача з 16 червня 2008 року по 28 листопада 2008 року. Мав восьмигодинний робочий день (з 8-00 до 17-00 години), вихідні: субота та неділя. 29 листопада 2008 року не вийшов на роботу, написав директору службову записку, що відмовляється виконувати роботу неофіційно без укладення трудового договору. Вважає, що звільнився 28.11.2008 року за власним бажанням. 16 червня 2008 року йому визначили робоче місце, визначили коло обов'язків. Посадової інструкції не було. Договір підряду з відповідачем не укладав та не підписував. Був впевнений, що виконував роботу за трудовим договором. Розмір заробітної плати - 2500 грн. на місяць зазначив у анкеті при прийомі на роботу. Анкету надати не може. Доказів на підтвердження розміру заробітної плати, 5% премії, амортизації власного автомобілю не має. Моральна шкода завдана порушенням відповідачем його права на офіційне працевлаштування. Моральна шкода полягає у стражданнях, переживаннях з приводу обману зі сторони відповідача, не відрахування за час роботи обов'язкових внесків до Пенсійного фонду та інших фондів для його соціального захисту як працівника. Розмір моральної шкоди - 15000 грн. визначив виходячи з розміру заробітної плати за рік.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивач дійсно заповнював анкету, прийшовши прийматися на роботу. Анкета на цей час не збереглася. Однак, між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду. У зв'язку зі скаргами позивача у різні інстанції у підприємстві було проведено безліч перевірок, жодна з яких не встановила порушень трудового законодавства. Всі завдання, які виконував позивач, мали разовий характер, тому правовідносини між сторонами не регулюються трудовим законодавством. У штатному розписі підприємства відсутня посада начальника комерційного відділу. Наказ про призначення позивача начальником комерційного відділу був виданий помилково. Позивач виконував функції начальника відділу маркетингу за договором підряду. Визнає, що позивач фактично виконував завдання підприємства з 16.06.2008 року по 28.11.2008 року. Оплата за договором підряду позивачу не здійснювалась, бо відсутні акти про прийняття виконаних робіт. Однак, директором щомісяця видавались авансові платежі позивачу у зазначеному ним розмірі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Позивач з 16 червня 2008 року по 28 листопада 2008 року включно виконував роботу (завдання) у ПП «Схід-Буд», що визнано представником відповідача.

Запис у трудовій книжці позивача про роботу у ПП «Схід-Буд» відсутній, що підтверджується копіями трудових книжок та не заперечується сторонами.

Позивачем отримано від відповідача у червні 2008 року 800 грн., з липня по листопад 2008 року - по 1800 грн. щомісяця, що визнано представником відповідача.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Судом встановлено, що 16 червня 2008 року відповідачем допущено до роботи у ПП «Схід-Буд» ОСОБА_1, визначено робоче місце, визначено коло обов'язків, позивачем надано необхідні документи, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_2, яка у судовому засіданні пояснила, що працювала у ПП «Схід-Буд» офіс-менеджером. Влітку 2008 року позивач прийшов прийматися на роботу. Позивачеві відразу визначили робоче місце та пояснили коло обов'язків. Познайомили всіх працівників з новим працівником. їй його представили як безпосереднього керівника. Через місяць роботи, позивача почали офіційно працевлаштовувати: вона зробила фотокопії його документів, директором було видано наказ про прийняття позивача на роботу начальником комерційного відділу. Вона зареєструвала наказ у журналі наказів. Вона перебувала у його підпорядкуванні, працювали спочатку у одному кабінеті з ним. Позивачем було знайдено багато замовлень для підприємства, розроблено комерційні пропозиції, які використовуються відповідачем до цього часу. Позивач працював кожен робочий день, неодноразово затримувався на роботі. У листопаді 2008 року позивач питав у неї чи працевлаштований він офіційно. Вона була впевнена, що він працював по трудовій книжці. Через деякий час після розмови з директором на цю тему, позивач звільнився. А також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3, яка у судовому засіданні показала, що, працювала бухгалтером у відповідача з 07.05.2008 року по 25.07.2008 року. На підприємстві всім пояснили, що позивач працює офіційно. Вона особисто бачила, що головний бухгалтер приймала копії особистих документів позивача для оформлення на роботу. Про договір підряду з позивачем мови не було. Функції відділу кадрів виконувала головний бухгалтер.

Пояснення представника відповідача про те, що між сторонами існували правовідносини за договором підряду, суд не бере до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У наданому суду договорі підряду від 17.06.2008 року (а.с.45) зазначено, що позивач бере на себе обов'язки по наданню послуг по виконанню функцій начальника відділу маркетингу (пункт 2). Згідно пункту 4 договору підряду виконавцю встановлюється щомісячна оплата. Серед обов'язків виконавця, передбачених пунктом 5 договору, зазначено обов'язок дотримуватися трудової дисципліни, інструкції техніки безпеки, правил протипожежної безпеки та виробничої санітарії. Пунктом 9 договору передбачена відповідальність виконавця за прогул, відмову від роботи без поважної причини, з'явлення на роботі у нетверезому стані.

Зазначені положення договору підряду свідчать про наявність між сторонами саме трудових правовідносин, оскільки предметом договору підряду згідно ст. 837 ЦК України є кінцевий результат, а для трудового договору основним є сам факт трудової діяльності, тобто у даному випадку факт здійснення функцій начальника відділу маркетингу, а з 11.08.2008 року - начальника комерційного відділу. Підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку також характерно для трудового договору, а не договору підряду, оскільки за договором підряду виконавець діє на свій ризик.

Також суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що позивач одночасно за трудовою книжкою працював у TOB фірмі «СОЯ, лтд», оскільки згідно ст. 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах.

Отже, враховуючи встановлений судом факт допуску позивача до роботи, суд доходить висновку, що між сторонами 16 червня 2008 року фактично було укладено трудовий договір на виконання позивачем функцій начальника відділу маркетингу, а з 11.08.2008 року згідно наказу (а.с.7) - начальника комерційного відділу.

З пояснень позивача та показань свідка ОСОБА_2 вбачається, що позивач припинив роботу у ПП «Схід-Буд» 28 листопада 2008 року за власним бажанням, написавши службову записку на ім'я директора.

Отже, суд вважає необгрунтованими вимоги позивача визнати його таким, що працює на ПП «Схід-буд-3» на посаді начальника комерційного відділу з 29.11.2008 року по 25.11.2010 року; зобовязати адміністрацію ПП «Схід-буд» здійснити запис у трудову книжку увесь термін роботи на посаді начальника комерційного відділу з 29.11.2008 року по 25.11.2010 року.

Враховуючи викладене вище, вимоги визнати позивача таким, що працює на ПП «Схід-Буд» на посаді начальника комерційного відділу з 16.06.2008 року по 29.11.2008 року; зобов'язати адміністрацію ПП «Схід-буд» здійснити запис у трудову книжку увесь термін роботи на посаді начальника комерційного відділу з 16.06.2008 року по 29.11.2008 року є обгрунтовними.

Суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги про стягнення на користь позивача з ПП «Схід-Буд» недоотриману заробітну плату у сумі 5180 грн.; стягнення на користь низинна з ПП «Схід-Буд» 5% премію, амортизацію автомобіля в сумі 7597,65 грн. наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ч.І ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених

статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження встановленого йому щомісячного розміру заробітної плати у сумі 2500 грн.

Сторонами визнано, що позивач отримував від відповідача щомісячно 1800 грн.

Отже позивачем не доведено наявність заборгованості по заробітній платі перед ним за період з 16.06.2008 року по 28.11.2008 року включно.

Позивачем також не надано доказів на підтвердження обов'язку відповідача сплачувати премію у розмірі 5% від вартості укладених договорів. А колективним договором підприємства така премія не передбачена. Трудовий договір, чи контракт, які могли б передбачати такий вид заохочення, у письмовій формі між сторонами складено не було.

Компенсацію за амортизацію належного працівникові автомобілю працедавець має нараховувати у разі володіння та використання автомобілю, що не належить підприємству, на відповідній правовій підставі. Наприклад, у разі надання автомобілю у користування юридичне: особи за договором оренди.

Позивачем суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що саме відповідач як юридична особа використовував належний позивачу автомобіль на відповідній правовій підставі А тому, передбачені законом підстави для стягнення компенсації за амортизацію автомобіля відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порушенням відповідачем порядку прийняття позивача на роботу, позбавленням позивача під час роботи на підприємстві прав та гарантій, передбачених трудовим законодавством України, позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась у моральних стражданнях через виконання роботи без введення до штату підприємства, втрату соціальних гарантій працівника, порушення нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що підтверджується матеріалами справи.

Розмір моральної шкоди, завданої позивачу, суд визначає у 1000 грн. залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань позивача, а також, враховуючи вимоги розумності та справедливості.

Позивачем пропущено передбачений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду щодо позовних вимог визнати позивача таким, що працює на ПП «Схід-Буд» на посаді начальника комерційного відділу; зобов'язати адміністрацію ПП «Схід-буд» здійснити запис у трудову книжку увесь термін роботи на посаді начальника комерційного відділу; стягнути на його користь з ПП «Схід-Буд» моральну шкоду.

Суд визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду, оскільки його зернения за захистом порушених прав до правоохоронних органів, що підтверджується копіями відповідей (а.с.9,22,23,24).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір з задоволених позовних вимог у сумі 8,50 грн., витрати на інформаційно-технічне у цивільних справ у сумі 37 грн.

На підставі вище викладеного, ст. ст. 21, 24, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 212-суд, -

вирішив:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства «Схід-Буд» про визнання наявності трудових правовідносин, зобов'язання внести запис у трудову книжку, стягнення і відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати, що ОСОБА_1 працював у приватному підприємстві «Схід-Буд» на посаді начальника комерційного відділу з 16 червня 2008 року по 28 листопада 2008 року.

Зобовязати приватне підприємство «Схід-Буд» внести у трудову книжку ОСОБА_1 запис про роботу у ПП «Схід-Буд» на посаді начальника комерційного відділу з по 28 листопада 2008 року включно.

Стягнути з Приватного підприємства «Схід-Буд» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень та судові витрати у справі у сумі 45 (сорок пять) гривень 50 копійок.

У задоволені решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошено 14 грудня 2010 року, повне рішення виготовлено 17 грудня 2010 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні - з дня отримання його копії.

Суддя: